Єдиний унікальний номер 741/1124/25
Провадження № 2/741/607/25
м. Носівка 04 грудня 2025 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання прав і обов'язків забудовника житлового будинку,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Носівка помер ОСОБА_2 . Позивач на час смерті ОСОБА_2 перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_2 заповіту не залишив. Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, у встановлений законодавством шестимісячний строк подала до Носівської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, у зв'язку з чим Носівською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа до майна ОСОБА_2 № 43 (номер у спадковому реєстрі: 2580992). У період перебування позивача і ОСОБА_2 у шлюбі рішенням виконкому Носівської міської Ради народних депутатів Носівського району Чернігівської області № 118 від 30 серпня 1979 року «Про забудову та перебудову житлових будинків, хлівів, гаражів та літніх кухонь» ОСОБА_2 було дозволено забудову житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок фактично був збудований у 1980 році спільною працею і коштами ОСОБА_2 та позивача, але не був введений в експлуатацію та не був у встановленому порядку зареєстрований. Постановою від 8 грудня 2020 року № 1022/02-31 державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього. Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 9 березня 2023 року в цивільній справі № 741/28/22 у задоволенні позову позивача до Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 було відмовлено. У цьому рішенні суд встановив, що спірний житловий будинок у встановленому законом порядку не був прийнятий в експлуатацію, а тому він вважається незавершеним будівництвом. Позивач вважає, що наявні підстави для визнання за нею прав і обов'язків забудовника житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як в порядку спадкування цих прав (1/2 частини) після смерті ОСОБА_2 , так і як за співвласником частки в спільному сумісному майні подружжя (1/2 частина).
ОСОБА_1 просила суд визнати за нею права та обов'язки забудовника житлового будинку АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач та її представник - адвокат Луєнко Ю.В. не з'явилися, представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі та участі позивача.
У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без участі їх представника.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для його відкладення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 1 серпня 1964 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружилися, що підтверджується матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Носівської міської Ради народних депутатів Носівського району Чернігівської області УРСР від 30 серпня 1979 року № 118 ОСОБА_2 був наданий дозвіл на будівництво приватного житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 .
У судовому засіданні встановлено, що зазначений житловий будинок будувався спільною працею і коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період їх шлюбу.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР, який був чинним у період будівництва спірного житлового будинку та на момент смерті ОСОБА_2 , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
У судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_1 , за заявою якої Носівською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 43/2003, що підтверджується матеріалами справи.
8 грудня 2020 року державний нотаріус Носівської районної державної нотаріальної контори виніс постанову, якою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 , у зв'язку із відсутністю на нього правовстановлюючого документа, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків і домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 95, реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
З копії технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 вбачається, що житловий будинок було збудовано у 1980 році.
У судовому засіданні встановлено, що новозбудований житловий будинок у встановленому законом порядку не був прийнятий в експлуатацію та не був у встановленому порядку зареєстрований, а тому він вважається незавершеним будівництвом.
Законодавством передбачено порядок прийняття в експлуатацію будівель органами державного архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, який не може підмінятися судовим рішенням.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 4 травня 2022 року, викладеної у справі № 372/4235/19, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що за позивачем підлягають визнанню права і обов'язки забудовника житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як в порядку спадкування цих прав (1/2 частини) після смерті ОСОБА_2 , так і як за співвласником частки в спільному сумісному майні подружжя (1/2 частина).
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , права і обов'язки забудовника житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як в порядку спадкування цих прав (1/2 частини) після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і як за співвласником частки в спільному сумісному майні подружжя (1/2 частина).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв