Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua
04.12.2025 2/394/521/25
394/980/25
04 грудня 2025 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого - судді: Запорожець О.М.
при секретарі: Лясковській О.М.
розглянувши у судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору - орган опіки і піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про встановлення факту, що має юридичне значення, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини посилаючись на те, що 16 вересня 2010 року між сторонами у відділі реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області за актовим записом № 24 був зареєстрований шлюб.
Від спільного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2018 року у цивільній справі № 394/553/18 шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано.
Протягом тривалого періоду відповідачка не проживає з позивачем та донькою, не займається вихованням дитини та ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не виявляє до доньки будь-якої батьківської уваги та турботи.
Згідно довідок, виданих Новоархангельською селищною радою Кіровоградської області 27 січня 2025 року за № 540 та за № 541, до складу сім'ї позивача входять донька ОСОБА_3 , 2011 року народження, мати ОСОБА_4 , 1969 року народження, та батько ОСОБА_5 , 1966 року народження.
За інформацією, наданою Комунальним закладом «Новоархангельський ліцей «Лідер» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, підтверджується, що ОСОБА_3 , учениця 8-Б класу, регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько учениці спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, здійснює контроль за навчальним процесом дитини, відвідує батьківські збори.
Органом опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області проведено обстеження умов проживання позивача та доньки за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якого складено відповідний акт. Так, було встановлено, що для виховання, навчання та повноцінного розвитку дитини створено необхідні умови, батько належним чином виконує свої обов'язки.
Відповідачка, скориставшись своїм правом, подала до суду відзив, в якому зазначила, що категорично не погоджується із доводами викладеними позивачем в позовній заяві, вважає їх необґрунтованими, а позовну заяву такою, яка не підлягає задоволенню.
Так, позивач зазначає, що протягом тривалого періоду відповідачка не проживає з ним та донькою, не займається вихованням дитини та ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не виявляє до доньки будь-якої уваги та турботи.
Відповідачка доводить до відома суду, що займається вихованням, піклуванням, постійно спілкується та проводить час з донькою ОСОБА_3 . Знаходиться з нею в тісному контакті. Мають багато спільних інтересів. Відповідачка цікавиться її життям, дбає про неї матеріально та підтримує у всіх (в тому числі складних) життєвих ситуаціях. Постійно та в повній мірі займається її вихованням.
Відповідачка зазначає, що вони разом проводять час, святкують спільно дні народження, що підтверджується відповідним фотознімками, які додаються до відзиву.
Крім цього, зазначає суду, що у неї з позивачем є ще одна спільна донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з відповідачкою та її теперішнім чоловіком. Обидві доньки постійно спілкуються між собою та проводять разом з відповідачкою час, не дивлячись на той факт, що молодша донька з 2017 року проживає з нею.
Також в липні 2025 року відповідачка придбала доньці ОСОБА_3 мобільний телефон, який коштував 14400 грн. : 10000 грн., оплатила за нього готівкою, а 4400 грн., через відповідний банківський переказ.
Таким чином, позивач свідомо та протиправно вводить суд в оману щодо того, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків та не виявляє батьківської уваги.
Позивач додає до позовної заяви довідку комунального закладу «Новоархангельський ліцей «Лідер» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області від 23.01.2025 № 01-19/16, в якій зазначається, що на даний час вихованням дитини займається тільки батько.
Однак ці доводи не відповідають дійсності. Відповідачка завжди цікавиться навчальним процесом доньки, за необхідності допомагає їй з освоєнням шкільного матеріалу та виконанням домашніх завдань. Неодноразово відвідувала навчальний заклад доньки, спілкувалася та продовжує спілкуватися із педагогами (в тому числі класним керівником) та приймати активну участь у навчальному процесі доньки. Однак, з невідомих для відповідачки причин, директор навчального закладу, чомусь не вказав про це нічого у підписаній ним довідці.
Стосовно довідки-характеристики Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області від 27.01.2025 № 542, звертає увагу суду, що в цій довідці вказується, що позивач наразі проживає без реєстрації за АДРЕСА_1 . Однак, не вказано, чи має позивач будь-яке законне право на проживання у вказаному нерухомому майні, що ставить під сумнів можливість забезпечення дитини належними житловими умовами та можливість стабільного та безперервного проживання у власному житлі.
Щодо акту № 17 обстеження умов проживання зазначає, що даний документ не містить дати складання та підписання. Таким чином невідомо, коли саме відбувалося обстеження житлово-побутових умов проживання дитини. Крім цього, зі змісту даного акту, не встановлено, з якою метою, його було складено та на підставі якого конкретного пункту, конкретного нормативно-правового акту.
Варто відмітити, що позивач не надає будь-яких доказів, що є офіційно працевлаштованим чи отримує який небудь дохід. Тому взагалі незрозуміло, за який кошт позивач зможе утримувати доньку та забезпечувати їй повноцінне та збалансоване життя, як неповнолітньої дитини /а.с.30-36/.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явилися, але разом з тим надала суду заяву в якій просила розгляд справи проводити за її та представника відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надала суду заяву в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності та задовольнити позов в повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає, що справу можливо розглянути у відсутність сторін на підставі наявних в цивільній справі доказах.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд звертає увагу на наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч .1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ч 1 ст. 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В частинах 1 та 2 ст. 10 ЦПК України законодавець вказав, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2010 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного тану Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області про що було вчинено актовий запис № 24.
20.08.2018 року шлюб між сторонами на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області було розірвано /а.с.9-10/.
ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період шлюбу, у сторін народилась донька ОСОБА_3 (світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ) /а.с.8/, яка на даний час проживає з позивачем у справі та перебуває на його утриманні /а.с.11,12/.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини, суд вказує на наступне.
Так в ст. 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до повноліття.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ч. 3 ст. 181 СК України вказує, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
В ч. 2 ст. 182 СК України йдеться мова про обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Відповідно до приписів ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання неповнолітніх дітей, суд у відповідності з ч. 1 ст. 182 СК України враховує обставини, а саме стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Суд приходить до наступного висновку, що відповідачка на сьогоднішній день не має регулярний дохід, оскільки не працює, але, на думку суду, має можливість отримувати дохід та виплачувати аліменти на утримання дитини.
Позивач визначив способом захисту сімейних прав - примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку.
Разом з тим суд, задовольняючи позовні вимоги, враховує положення зазначених статей, наголошує на тому, що закон не містить чіткого розміру частки, яка повинна бути призначена судом на утримання дитини, цей розмір визначається судом.
Як вбачається з частин 9, 10 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Ч. 2 ст. 18 СК передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
А тому суд, аналізуючи в сукупності надані позивачем письмові докази, приходить до виваженого та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки частки від усіх видів заробітку (доходу), даний розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стосовно позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, суд зважує на наступне.
Як зазначалось вище у період спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька - ОСОБА_3 /а.с.8/.
Позивач просить суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини з ним.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов?язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Ст. 151 СК України визначено, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Ст. 155 СК України вказує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У ст. 160 СК України законодавець визначив, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до приписів ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Частинами 4, 5 та 6 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Суд констатує, що якщо спори щодо дитини, які визначені у ч. 4 ст. 19 СК України розглядаються судом, закон встановлює дві форми участі органу опіки і піклування : подання суду висновку про шляхи вирішення спору та участь його представника в судовому засіданні. Висновок органу опіки і піклування має базуватися на ретельному з'ясуванні обставин справи та він носить лише рекомендаційний характер.
Аналізуючи ст. 161 СК України суд вказує, що спір про місце проживання малолітньої дитини суд може розглядати лише тоді, коли дитина тримається біля себе одним з батьків за допомогою фізичного чи психічного насильства.
При зверненні до суду позивач повинен аргументувати свою вимогу про визначення місця проживання дитини у зв'язку з грубим поводженням з дитиною, привиттям їй поганих звичок, відсутністю нагляду за дитиною та належного піклування та виховання дитини, при цьому враховуються матеріально-побутові умови проживання батьків. Окрім того, суд повинен врахувати те, хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов до виховання дитини. Одним із завдань СК України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1 СК України).
З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами виник спір про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Ч. 3 ст. 160 СК України надає дитині, яка досягла чотирнадцяти років, самостійно визначати місце своє проживання, це зокрема означає, що дитина може проживати за її волевиявлення будь з ким батьків, або покинути батьківський дім, поселитися в іншому помешканні, переселитися до іншого міста.
Так ОСОБА_3 , досягла чотирнадцятирічного віку, має достатній обсяг цивільної дієздатності, з приводу визначення свого місця проживання , і тому вона є вільною у праві визначати свою подальшу долю.
Задоволення цих вимог судом буде прямим втручанням в особисте життя неповнолітньої дитини.
А тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги стосовно визначення місця проживання неповнолітньої дитини слід відмовити.
Щодо вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, суд зазначає наступне.
Частинами 5 та 6 ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З висновку органу опіки і піклування Новоархангельської селищної ради від 10.11.2025 року слідує, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20.08.2019 року шлюб між зазначеними особами розірвано рішенням Новоархангельського районного суду №394/553/18 від 20 серпня 2019 року.
У ході вивчення матеріалів справи, заслухавши пояснення батька та представників служби у справах дітей, встановлено, що мати дитини - ОСОБА_2 тривалий час не проживає з дитиною, не бере участі у її вихованні, не спілкується, не надає матеріальної допомоги, не проявляє інтерес до навчання, здоров'я та розвитку доньки.
Під час обстеження умов проживання, проведеного службою у справах дітей, встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з донькою ОСОБА_7 у належних побутових умовах. Будинок благоустроєний, кімнати чисті, охайні, є меблі, побутова техніка, дитина має власне місце для навчання і відпочинку. Одяг дитини відповідає сезону та віку в помешканні підтримується порядок і затишок.
Батько має постійне місце роботи, стабільний дохід, бере активну участь у вихованні доньки, піклується про її фізичний і психоемоційний розвиток, забезпечує лікування, відвідування школи, культурний та духовний розвиток.
Згідно з довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Новоархангельської селищної ради, дитина перебуває на медичному обліку, регулярно проходить медичні огляди у супроводі батька.
За інформацією комунального закладу «Новоархангельський ліцей «Лідер», батько постійно відвідує батьківські збори, підтримує контакт із педагогами, цікавиться успішністю дитини, сприяє її розвитку.
Мати дитини, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак за місцем реєстрації проживає епізодично. На засідання комісії не з'явилася, причини не повідомила, пояснень не надала.
За період після розірвання шлюбу не вживала заходів для участі у вихованні дитини, не зверталася до служби у справах дітей для налагодження контакту з донькою, не надавала матеріальної допомоги.
Фактична поведінка матері свідчить про ухилення від виконання батьківських обов'язків, відсутність турботи про фізичний, моральний та інтелектуальний розвиток дитини, що є свідомим та тривалим.
Дитина ОСОБА_3 , під час спілкування зі спеціалістами служби у справах дітей, повідомила, що проживає з батьком, почувається з ним добре, матір не бачила дуже тривалий час, спілкування з нею не підтримує, не бажає змінювати місце проживання.
Оцінка органу опіки та піклування:
Відповідно до ст.ст. 160. 161, 164, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись п. 72-74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова КМУ від 24.09.2008 №866), орган опіки та піклування встановив, що: дитина проживає разом із батьком ОСОБА_1 , який забезпечує належний рівень життя, виховання, навчання, розвиток і догляд за донькою, мати, ОСОБА_2 свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про дитину, не утримує її матеріально, не підтримує зв'язку; з боку батька відсутні обставини, що можуть зашкодити дитині чи створюють небезпеку для її життя, здоров'я та розвитку.
З огляду на викладене, з метою захисту прав та законних інтересів неповнолітньої дитини, орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради вважає доцільним: визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою його проживання. Вважали за доцільне стягнення аліментів із матері дитини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь батька ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Встановити факт, що має юридичне значення, - фактичне самостійне утримання та виховання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком ОСОБА_1 .
Суд приймає даний висновок органу опіки і піклування, оскільки він насамперед відображає інтереси дитини та не суперечить її (дитини) інтересам.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1 СК України).
Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Тлумачення наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
З аналізу зазначених норм цивільного права слідує, що правова природа справ окремого провадження є те, що відсутній спір про право, предметом якого є установлення юридичного факту чи певної обставини.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Під утриманням фізичної особи слід розуміти кошти та інші засоби, що видаються комусь для забезпечення його існування.
Суд з урахуванням вмотивованого та зазначених вище статей, дослідивши письмові докази, які переконливо вказують, що позивач самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - ОСОБА_3 приходить до висновку про доцільність задоволення заявленою ним безспірної вимоги.
Судові витрати суд стягує з відповідачки відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 51 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини, ст. ст. 1, 3, 7, 18, 19, 150, 151, 152, 155, 157, 160, 161, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 13, 141, 258, 259 263, 264, 265, 316, 430 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Кіровоград Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Скаліва Новоархангельського району Кіровоградської області аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення з 16.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Встановити факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець с. Скаліва Новоархангельського району Кіровоградської області самостійно утримує та виховує неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Кіровоград Кіровоградської області, проживаючу АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 /одну тисячу двісті одинадцять/ грн. 20 коп.
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 .
Орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, місце знаходження вул. Центральна, 31 селище Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 04367217.
Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Суддя: