Справа №751/6948/25
Провадження №2/751/2033/25
07 листопада 2025 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
при секретарі Курач В.С.,
за участю: позивача (законного представника малолітньої дитини (позивача) ОСОБА_1 ) - ОСОБА_2 , їх представника - адвоката Огородник Ю.О., представника відповідача КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради - Торбєєва М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , як позивач у справі та як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради, третя особа: лікар-отоларинголог дитячого відділення планової та екстренної хірургії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я,
12.08.2025 року ОСОБА_2 як позивач у справі та як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради, про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2 383,78 грн, стягнення моральної шкоди на її користь в розмірі 50 000,00 грн та стягнення моральної на користь малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 50 000,00 грн, внаслідок ушкодження здоров'я.
Вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2024 її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була направлена на стаціонарне лікування в гнійно - хірургічне відділення до КНП «Чернігівської обласної дитячої лікарні» ЧОР (надалі - Чернігівська обласна лікарня) до лікаря лор - хірурга ОСОБА_3 з діагнозом: перитонзилярний абсцес горла.
В цей же день вказаним лікарем призначено лікування, а саме: прийом антибіотиків внутрішньовенно. В подальшому за показанням лікаря було призначено операцію по видаленню аденоїдів та підрізанню мигдалин. Операцію було проведено 16.07.2024 приблизно о 09год 30 хв лікарем ОСОБА_3 .
Однак, після проведення операції стан доньки погіршився, зокрема трималась постійно підвищена температура в межах 37.2 - 38.0, донька взагалі не дихала носом. Зазначає, що під час чергового огляду (17.07.2024, 18.07.2024) вона наголошувала лікуючому лікарю, що дитина не дихає носом, і її турбує загальний стан дитини, оскільки донька відмовлялась від їжі та води, була в'ялою та безрадісною, на що останній говорив, що це є нормою. Звертає увагу, що в період лікування, дитина, також перебувала під контролем у кардіолога, оскільки відмічались деякі відхилення від норми. Однак, незважаючи на погіршення стану дитини, остання була виписана з лікарні 18.07.2024 з повним одужанням.
Повторний огляд лікарем ОСОБА_3 був призначений на 25.07.2024.
Після виписки дитині краще не ставало, трималась температура в межах 37,2 -37, 8, вона постійно лежала та плакала, нічого не хотіла їсти та пити, ніс не дихав.
Вказує, що з 21.07.2024 року у дитині почав відчуватися неприємний запах з носа, який посилювався з кожним днем, та почали йти з носа гнійні виділення, в зв'язку з чим, того ж дня, вона зателефонувала Лікарю ОСОБА_3 та повідомила, що стан дитини погіршується, на що останній відповів, що це нормально після операції, рекомендував придбати мазь «Гіоксизон» та помазати в середині носа.
Наголошує, що з метою вирішення вищевказаної проблеми, 24.07.2024 року вона звернулась до приватної клініки «ЛОР+», де дитина була оглянута та проведено лікарські дії лікарем лор ОСОБА_4 , в ході проведення яких в горло дитині випала турунда (марлевий тампон), він був повністю з нашаруванням гною, розмір 3,5 см на 2,5 см, після чого дитина самостійно почала дихати через ніс. Отже, фактично донька зі стороннім предметом (марлевим тампоном), який знаходився у її носоглодці проходила 9 днів.
25.07.2024 року вона звернулась до лікаря ОСОБА_3 . Чернігівської обласної дитячої лікарні повідомити про вказану подію, на що лікар відповів, що йому прикро та такі помилки трапляються.
Вказує, що після видалення з носоглотки марлевого тампона у доньки, вона звернулась до дитячого кардіоревматолога в клініку «Ультракард+», де останній зробили кардіограму та УЗД серця, під час якого встановили попередній діагноз «дісметаболічна кардіопатія» та «дисфункція синусового вузла» (синусова аритмія)», тобто було констатовано ускладнення, які виникли у доньки після оперативного втручання та залишення стороннього предмета в носоглодці.
В подальшому, за фактом лікарської недбалості з боку лікаря Чернігівської обласної дитячої лікарні ОСОБА_3 , вона звернулась до Чернігівської окружної прокуратури, за даним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270340002364 від 25.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, яке 08.04.2025 року було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме: відсутністю об'єктивної сторони злочину (наслідків у вигляді тяжких наслідків для хворого). В ході досудового розслідування, було проведено засідання клініко-експертної комісії Управління охорони здоров'я Чернігівської ОДА, за результатами проведення якої було складено висновок експерта №6 від 11.03.2025 року, яким встановлено, зокрема, що призначене та проведене консервативне лікування ОСОБА_1 було таким, що відповідало діагнозу та загальному стану дитини, а застосування оперативного лікування було не обґрунтованим (стан дитини не потребував його застосування, оскільки консервативне лікування діяло досить ефективно). Щодо наслідків залишення стороннього тіла (марлевого тампону) в процесі оперативного втручання зазначено наступне. По перше - дана подія є наслідком системних помилок в організації оперативного процесу і недбалості в контролі інвентаризації хірургічних матеріалів. По друге - наявність чужорідного тіла призводить до розвитку інфекційних захворювань, хронічних запалень, больових синдромів і порушення регенеративних процесів, що негативно позначаються на якості життя пацієнта, та в разі агресивного перебігу оточуючого сторонній предмет (марлевий тампон) інфекційного запального процесу може призвести до септичного стану та смерті пацієнта.
Фактично на момент видалення тампону зафіксовано скарги на утруднене дихання, гнійні виділення з носу та підвищення температури тіла. ЛОР - статус: носове дихання утруднене, в носових ходах слизово - гнійні пробки.
Однак, більше ніж через тиждень після проведеного оперативного втручання тампон було видалено іншим лікарем і в подальшому стан пацієнта покращився. Цей факт на перший погляд створює певну невизначеність щодо оцінки «лікарської помилки», тобто залишення операційного матеріалу у носоглодці пацієнтки оскільки «де факто» наслідки цього діяння не проявились. Слід зазначити, що навіть якщо б тампон був видалений на наступний день (а не через тиждень) і наявних відхилень не спостерігалось, сам факт залишення чужорідного матеріалу створює високий ризик розвитку хронічного запального процесу, утворенню спайок і системних захворювань.
Відповідальність лікаря визначається не тільки фактичним заподіянням шкоди, а й порушенням стандартів надання медичної допомоги. В даному випадку те, що чужорідне тіло було видалено, не можна розглядати як повторне хірургічне втручання, якого по можливості вдалося запобігти. Однак це не звільняє лікаря від відповідальності, так як первинне порушення (залишення тампона) може призвести до несприятливих наслідків. З точки зору судово - медичної експертизи, оцінка повинна грунтуватися на можливості винятку ускладнень при відсутності корекції, а не тільки на фактичному стані пацієнта.
Відповідно до «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» та Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово - медичної служби України», проведення хірургічного лікування ОСОБА_1 , (яке станом на 16.07.2024 року не було показаним) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Отже, надання неналежної медичної допомоги та порушення стандартів надання медичної допомоги є протиправною поведінкою медичних працівників.
Вважає, що оскільки її донька перенесла оперативне втручання, (аденотомія та тонзилотомія), яке не було показане за станом її здоров'я та під час якого було залишено сторонній предмет (марлевий тампон) який перебував в носоглодці дитини більше тижня, з вини лікаря та медичного персоналу Чернігівської обласної лікарні, перенесення донькою фізичних і моральних страждань, є підставою для відшкодування заподіяної моральної шкоди, яку оцінює в 50 000 грн. Вважає, що їй як матері дитини, також заподіяна моральна шкода, яка виявилась у душевних переживаннях, відчутті тривоги за здоров'я та життя своєї дитини, за відчай та безсонні ночі, відчутті безпорадності в допомозі своїй дитині, яка страждала яку оцінює в 50 000,00 грн. Просить також стягнути матеріальну шкоду, а саме витрати на лікування та проведення медичних досліджень які становлять 2 383,78 грн.
Ухвалою судді від 02.09.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
17.09.2025 року, через систему «Електронний суд», 22.09.2025 року через Укрпошту, від відповідача КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнають частково, а саме в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , де остаточно щодо розміру зможуть визначитись після ознайомлення з висновком судової експертизи №6 від 11.03.2025 року, який просили витребувати з Чернігівського районного управління поліції ГУПП в Чернігівській області. Щодо стягнення матеріальної шкоди та моральної школи на користь ОСОБА_2 просять відмовити. Свої заперечення обґрунтовують тим, що надання медичної допомоги дитині ОСОБА_1 відповідає локальним протоколам «Аденоїдні вегетації», «Хронічний тонзіліт», «Пратонзіліт і паратонзилярний абсцес», прийняття рішення рішення лікарем ОСОБА_3 про проведення оперативного втручання було необхідним, позивач надала письмову добровільну згоду на лікування дитини, в тому числі і хірургічне. Зазначають, що лікар ОСОБА_3 визнає факт постановки марлевого тампону для профілактики кровотечі, при контрольному огляді в ранньому післяопераційному періоді тампон не візуалізувався, вважав, що виписав дитину у стані, який відповідає типовому післяопераційному перебігу. Звертають увагу, що за даним фактом було проведено службове розслідування за результатами якого лікарю оголошено догану (наказ №1188-0 від 13.08.2024 року) за неналежне виконання професійних обов'язків (залишення тампону в носоглотці дитини після її виписки зі стаціонару, відсутність інформації про факт встановлення тампону в медичній документації). Наголошують, що негативних наслідків для стану здоров'я дитини, після видалення медичного тампону не настало, кримінальне провадження №12024270340002364 від 25.07.2025 року за ч.2 ст.140 КК України закрито, зокрема - відсутність об'єктивної сторони злочину, а саме її складової - наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень для хворого. 20.08.2024 року на адресу ОСОБА_2 був направлений лист в якому адміністрація лікувального закладу приносить вибачення за зазначений інцидент та запрошує матір та дитину для всебічного обстеження. Вважають, що позовні вимоги в частині витрат на лікування в розмірі 2 383,78 грн не підлягають задоволенню, оскільки надані платіжні квитанції не підтверджують безпосередній зв'язок не з самим фактом лікування, а саме із фактом допущеного лікарем порушення. Щодо стягнення моральної шкоди на користь матері дитини, то вважають що підстав визначених ч.2 ст.1165 ЦК України для її задоволення не має. Позивач виконувала свій обов'язок щодо піклування про здоров'я дитини визначений ч.2 ст.150 СК України та ст.12 Закону України «Про охорону дитинства».
17.10.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, за клопотанням представника позивача - адвоката Огородник Ю.О. від 16.10.2025 року (а.с.58), залучено до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - лікаря-отоларинголога дитячого відділення планової та екстренної хірургії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради - ОСОБА_3 ; витребувано з ЧРУП ГУНП в Чернігівській області завірену належним чином копію висновку судово-медичної експертизи №6 від 11.03.2025 року у рамках кримінального провадження №12024270340002364 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР від 25.07.2024. (а.с.61-62)
03.11.2025 року на виконання зазначеної вище ували від ЧРУП ГУНП в Чернігівській області надійшла завірена належним чином копія висновку судово-медичної експертизи №6 від 11.03.2025 року.
Позивач (законний представник малолітньої дитини (позивача) ОСОБА_1 ) - ОСОБА_2 , та їх представник - адвокат Огородник Ю.О., в судовому засіданні позовну заяву підтримали, просили задовольнити в повному обсязі, при викладенні пояснень посилались на обставини зазначені в позові.
Представник відповідача - адвокат Торбєєв М.О. в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди дитині - ОСОБА_1 , визнав у розмірі 10 000,00 грн. Зазначив, що судово-медичним експертом не встановлено, що дана подія призвела до погіршення здоров'я дитини в області кардіології. Єдиний наслідок, який встановлено судово-медичною експертизою, це те, що фактично на момент видалення тампону зафіксовано скарги на утруднене дихання, гнійні виділення з носу та підвищення температури тіла. ЛОР - статус: носове дихання утруднене, в носових ходах слизово - гнійні пробки. Вказав, що захворювання дитини було рецидивне, тому було прийнято рішення про хірургічне втручання. Щодо відшкодування моральної шкоди матері дитини, вказав, що дана шкода не підлягає стягненню, оскільки не передбачена діючим законодавством. Вказав, що подія яка відбулась не привела до тяжких наслідків, дитина повністю одужала. Заявлена матеріальна шкода, також не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджена достовірними доказами.
Залучений до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: лікар-отоларинголог дитячого відділення планової та екстренної хірургії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради - ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явився. Про час, місце та дату слухання справи повідомлений належним чином. Заяви, клопотання до суду не надходили.
Суд визнав можливим проводити розгляд справи без участі третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню часткового з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 . (а.с.10, 11)
12.07.2024 року о 12 год 16 хв ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була госпіталізована до відділення екстреної та планової хірургії КНП «Чернігівська обласна Дитяча лікарня» ЧОР (надалі - Лікарня). Дитина поступила до лікарні в екстреному порядку за направленням сімейного лікаря ОСОБА_5 (електронне направлення 2986-8249- 3193-7595). Скарги на підвищення температури до 37,9 С, біль у горлі, незмогу відкривати рот.
У відділенні екстреної медичної допомоги (приймальному) дитина ОСОБА_1 оглянута лікарем-педіатром, встановлено діагноз: «Паратонзилярний абсцес» та здійснена госпіталізація у відділення екстреної та планової хірургії. В цей же день дитина була оглянута лікарем-отоларингологом дитячим ОСОБА_3 , та встановлено діагноз: «Перетонзилярний абсцес» та призначено обстеження та лікування відповідно до встановленого діагнозу. Під час лікування, стан дитини покращився, проте залишалися значні порушення носового дихання. Лікуючим лікарем ОСОБА_3 , було прийнято рішення про проведення оперативного втручання в обсязі: аденотомія та тонзилотомія. Від матері дитини, ОСОБА_2 , були отримані згоди на лікування дитини, в тому числі і хірургічне.
16.07.2024 року дитячим лікарем-отоларингологом ОСОБА_3 проведено хірургічну операцію: DD7 03 Тонзилотомія; АED7 06 Аденотомія. Згідно протоколу операції дитині під загальною внутрішньовенною анестезією видалено аденоїдні вегетації 2 ст. та видалено гіпертрофовані ділянки мигдаликів в межах дужок. Відзначена помірна кровотеча. В щоденниках даних за післяопераційні ускладнень немає.
17.07.2024 року дитина була оглянута лікарем ОСОБА_3 , а 18.07.2024 року ОСОБА_6 виписана додому з рекомендаціями: АДРЕСА_1 у ніс по 4 крап. З р.н/д 5дн; Фортеза у глотку 4 р.н/д- 4-5дн; Нурофен по 5 мл. 3 р.н/д 3-5дн; Лімфоміазот по 5 крап. 3 р.н/д 40-60дн.
Оскільки, стан дитини погіршувався, 24.07.2024 року позивач звернулась до медичного центру «ЛОР+», зі скаргами на гнійні виділення з носа, утруднене носове дихання, неприємний запах з носа. В медичному закладі, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оглянуто ЛОР-лікарем ОСОБА_4 , ЛОР-статус: носове дихання утруднене, в носі слизово-гнійні виділення. В ході проведення огляду з носоглотки видалено марлевий тампон. Мигдалики І ст., частково криті фібрином. Отоскеопія: слухові ходи вільні, барабанні перетинки сірі, контуруються. Встановлено діагноз: стан після операційного лікування, що підтверджується консультативним висновком від 24.07.2025 року. (а.с.18)
За надання послуг в медичному центрі «ЛОР+» позивач сплатила 700,00 грн., що підтверджується квитанцією №611Р-Х520-Х0К8-НН8Р від 24.07.2024 року. (а.с.21)
Факт залишення марлевого тампону після оперативного втручання в носоглотці дитини не заперечується відповідачем, вважають це технічною помилкою, яка не призвела до тяжких наслідків.
Листом №31-03/1624 від 20.08.2024 року відповідачем направлено на адресу позивача вибачення з приводу інциденту який стався з її дитиною, запропоновано пройти в лікарні всебічне обстеження. (а.с.54)
25.07.2024 року за заявою ОСОБА_2 було відкрито кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024270340002364 за ознаками кримінального правопорушення, за ч.2 ст.140 КК України, за результатами досудового розслідування, 08.04.2025 року винесено постанову про закриття кримінального провадження, в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, за ч.2 ст.140 КК України, зокрема - відсутність об'єктивної сторони злочину, а саме її складової - наслідків у вигляді тяжких наслідків хворого. (а.с.13-16)
В рамках кримінального провадження №12024270340002364 від 25.07.2024 року було проведено комісійну судово-медичну експертизу, висновком експерта (експертиза за матеріалами справи) № 6 від 29.12.2024 року встановлено наступне, зокрема: призначене та проведене консервативне лікування дитини ОСОБА_1 , є таким, що відповідало встановленому діагнозу та загальному стану дитини. Застосування оперативного лікування вважають необгрунтованим (стан дитини не потребував його застосування, оскільки консервативне лікування діяло досить ефективно); в процесі оперативного лікування медичним працівником, якій здійснював оперативні втручання (які не були показані пацієнтці) - аденотомія та тонзилотомія в носоглотці дитини було залишено марлевий тампон, який перебував там до 24.07.2024 р, та був видалений лікарем іншого лікувального закладу.
Щодо наслідків залишення стороннього тіла (марлевий тампон) в процесі оперативного втручання слід зазначено наступне. По-перше - дана подія є наслідком системних помилок в організації оперативного процесу і недбалості в контролі інвентаризації хірургічних матеріалів. По-друге - наявність чужорідного тіла призводить до розвитку інфекційних захворювань, хронічних запалень, больових синдромів і порушення регенеративних процесів, що негативно позначається на якості життя пацієнта, та в разі агресивного перебігу оточуючого сторонній предмет (марлевий тампон) інфекційного запального процесу може призвести до септичного стану та смерті пацієнта.
Фактично на момент видалення тампону зафіксовано скарги на утруднення носове дихання, гнійні виділення з носу та підвищення температури тіла. ЛОР-статус: носове дихання утруднене, в носових ходах слизово-гнійні пробки.
Однак, як було вказано вище, більше ніж через тиждень після проведеного оперативного втручання тампон було видалено іншим лікарем, і в подальшому стан пацієнта покращився. Цей факт, на перший погляд, створює певну невизначеність щодо оцінки «лікарської помилки», тобто залишення операційного матеріалу в носоглотці пацієнтки, оскільки «де фактом наслідки цього діяння не проявились. Слід зазначити, що навіть якщо тампон був би видалений на наступний день (а не через тиждень) і явних відхилень не спостерігалося, сам факт залишення чужорідного матеріалу створює високий ризик розвитку хронічного запального процесу, утворенню спайок і системних захворювань (як на те було вказано вище).
Відповідальність лікаря визначається не тільки фактичним заподіянням шкоди, а й порушенням стандартів надання медичної допомоги (згідно з якими залишення сторонніх тіл в організмі в процесі оперативного втручання є недопустимим відповідно до вказаних вище причин). В даному випадку те, що чужорідне тіло було видалено, не можна розглядати як повторне хірургічне втручання, якого по можливості вдалося запобігти. Однак це не звільняє лікаря від відповідальності, так як первинне порушення (залишення тампона) може призвести до несприятливих наслідків. З точки зору судово-медичної експертизи, оцінка повинна грунтуватися на можливості винятку ускладнень при відсутності корекції, а не тільки на фактичному стані пацієнта.
Згідно до п. 1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995 р, - «У випадку неналежного надання медичної допомоги, що виявилось у порушенні анатомічної цілісності тканин і органів та їх функцій, експертна комісія вправі розглядати це порушення як тілесне ушкодження і визначати ступінь його тяжкості за цими Правилами». Отже, як вказано нами у відповіді № 1,3,4 хірургічне лікування дитині ОСОБА_1 , станом на 16.07.2024 року, не було показаним, і його проведення, відповідно до п.2.3.1.а, 2.3.2.а, 2.3.3, 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Частина 1 статті 42 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» визначає, медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта.
Медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, своєчасно надавати кваліфіковану медичну, лікарську та реабілітаційну допомогу, у тому числі з використанням методів і засобів телемедицини (п.а ч.1 ст.78 Закону).
Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. (ст.80 Закону)
Відповідно до ч.2 ст.34 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправним.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 звернув увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг, вказавши, що «мають пред'являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв'язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров'ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін».
Як встановлено судом, у період з 12.07.2024 року по 18.07.2024 року доньці позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надавались медичні послуги у КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня», у тому числі з 12.07.2024 року по 18.07.2024 року вона перебувала у цьому медичному закладі на стаціонарному лікуванні.
Поряд з цим, судом встановлено, що проведення хірургічного лікування проведене лікарем лор - хірургом ОСОБА_3 , не було показаним станом на 16.07.2024 року, і його проведення відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Крім того залишення операційного матеріалу в тілі пацієнта (марлевого тампону в носоглотці дитини) жодними клінічними протоколами лікування не передбачено, що не заперечується відповідачем.
Доводи сторони відповідача, що прийняття рішення лікарем ОСОБА_3 про проведення оперативного втручання було необхідним, спростовується висновком експерта №6 від 29.12.2024 року проведеного в рамках кримінального провадження №12024270340002364 від 25.07.2024 року, в якому крім зазначених вище обставин встановлено, що при веденні медичної документації мали місце помилки.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України, якою визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Позивачем у даній справі доведено наявність факту заподіяння їй та її малолітній доньці, діями відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов'язаний її відшкодувати в силу вимог закону як роботодавець заподіювача шкоди) моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв'язок, при цьому відповідачем часткового визнано завдання моральної шкоди дитини та не спростовано належними та достовірними доказами відсутність протиправності дій та вини в завданні моральної шкоди позивачу, а посилання на те, що мати дитини ОСОБА_2 відповідно до ч.2 ст.150 СК України та ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виконувала свій безпосередній обов'язок щодо піклування про здоров'я дитини, є безпідставними і не звільняє відповідача від відповідальності за порушення при наданні медичних послуг, які призвели до несприятливих наслідків.
З огляду на те, що позивач та її донька зазнали душевних страждань, при цьому малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є більш вразливою до психологічних травм та має обмежені можливості для захисту своїх прав, зазнала фізичного болю внаслідок проведення хірургічного втручання без потреби у його застосуванні, оцінивши наслідки такого недбалого ставлення медичних працівників, а саме залишення в носоглотці дитини марлевого тампону, який перебував там з 16.07.2024 року до 24.07.2024 року та був видалений лікарем іншого лікувального закладу, мати дитини ввесь цей час маючи ще одну малолітню дитину, яка також потребує догляду, переживала за життя та здоров'я своєї доньки, що призвело до вимушених змін в її житті та необхідності прикладення додаткових зусиль в організації її життя та життя дітей, щоб полегшити біль своєї малолітньої дитини, допомогти подолати недугу, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе визначити розумну і допустиму суму відшкодування моральної шкоди на користь малолітньої ОСОБА_8 в розмірі 50 000,00 грн, на користь матері в розмірі 10 000,00 грн, що є достатнім, співмірним та справедливим.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на лікування та проведення медичних досліджень в розмірі 2 383,78 грн, на підтвердження яких надала платіжні документи (квитанції та аптечні чеки). (а.с.21-26)
Як встановлено під час розгляду даної справи, для усунення наслідків технічної помилки медичних працівників, а саме: залишення в носоглотці дитини марлевого тампону, яка мала місце при проведенні хірургічної операції 16.07.2024 року, позивач змушена була звернутись до приватного лікувального закладу, за надання медичних послуг в якому сплатила 700,00 грн, що підтверджується належним доказом (а.с.21), а тому суд вважає, що в силу ч.1 ст.1166, та ч.1 ст.1172 ЦК України, дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо інших, заявлених матеріальних витрат, то надані аптечні чеки не підтверджують причинно-наслідковий зв'язок понесених витрат з наслідками події, що відбулась 16.07.2024 року, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, стягнення моральної шкоди на дитину в розмірі 50 000,00 грн, на матір в розмірі 10 000,00 грн та матеріальної в розмірі 700,00 грн.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то судовий збір за дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1809,11 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 128, 141, 223, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 , як позивач у справі та як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради, третя особа: лікар-отоларинголог дитячого відділення планової та екстренної хірургії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я, - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради (ЄДРПОУ 02006604) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради (ЄДРПОУ 02006604) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), матеріальну шкоду у розмірі 700,00 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, що разом становить 10 700 (десять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради (ЄДРПОУ 02006604) на користь держави судовий збір у розмірі 1809 (одна тисяча вісімсот дев'ять) гривень 11 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , як позивач у справі та законний представник малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 )
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради (адреса реєстрації: 14000, місто Чернігів, вул. Пирогова, буд. 16, ЄДРПОУ 02006604).
Повний текст рішення складений 14.11.2025 року.
Головуючий - суддя О. Г. Деркач