Справа № 740/2946/23
Провадження № 2/740/29/25
"02" грудня 2025 р. м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участі секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
установив:
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03 липня 2023 року 11-00 год.
У подальшому судове засідання відкладено на 20 липня 2023 року 09-00 год.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 липня 2023 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
28.10.2025 до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла відповідь на запит суду від 23.09.2025, в якій командир військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_3 повідомив, що старший солдат ОСОБА_2 25 липня 2025 року звільнений з військової служби у запас та на цей час у складі Збройних Сил України - не перебуває.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2025 року поновлено провадження у вказаній цивільній справі, судове засідання призначено на 02 грудня 2025 року 09-30 год.
14.11.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки він є військовослужбовцем, перебуває у складі Збройних Сил України та виконує бойові завдання, на підтвердження чого надав відповідні документи.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Представник позивачки - адвокат Гордієць В. С. подала до суду заяву про розгляд справи без її та позивачки участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Інші заяви/клопотання відсутні.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до довідки командира в/ч НОМЕР_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.11.2025 № 485/89 старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 18 вересня 2025 року по теперішній час.
Також згідно з довідкою командира в/ч НОМЕР_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 листопада 2025 року № 493/89 станом на 13 листопада 2025 року старший солдат ОСОБА_2 - оператор відділення контролю радіоелектронної обстановки взводу електронної підтримки в/ч НОМЕР_2 виконує бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойового наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 10.11.2025 № 172/336дск.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.
Водночас обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця.
Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов'язку щодо зупинення провадження йому потрібно врахувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того жвійськовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.
На підтвердження обставин, зазначених у клопотанні про зупинення провадження, відповідач до клопотання додано довідки командира в/ч НОМЕР_2 , яким підтверджуються обставини перебування відповідача в складі Збройних Сил України.
З урахуванням вищевказаного суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, для зупинення провадження у справі, а тому клопотання відповідача підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України п ровадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Оскільки положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачають безальтернативний обов'язок суду зупинити провадження у справі, то суд дійшов висновку про зупинення провадження в справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 251, 253, 258, 260, 261 ЦПК України, -
ухвалив:
Клопотання відповідача ОСОБА_2 - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Суддя І. М. Шевченко