справа № 756/175/25
головуючий у суді І інстанції Пукало А.В.
провадження № 22-ц/824/14971/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
02 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Орловської Вікторії Анатоліївни на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на дитину у розмірі 71 082 грн 60 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 14 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб. Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишаються проживати з матір'ю.
19 квітня 2024 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року у справі № 756/820/24 з відповідача стягнуто аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 січня 2024 року.
Вказує, що відповідач не завжди виконує рішення суду, що підтверджується розрахунком заборгованості за аліментами, яка за листопад 2024 року становить - 30 706 грн 35 коп.
На момент звернення до суду діти навчаються у ліцеї №9 «Гармонія»: ОСОБА_3 , навчається у 7-Б класі; ОСОБА_4 навчається в 1-Б класі, проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні.
Після розірвання шлюбу відповідач відмовився добровільно брати участь у забезпеченні фінансування та утримання дітей, нерегулярно сплачує аліменти, допускає заборгованість.
ОСОБА_3 перебуває на медичному обліку з 2016 року, має діагноз гіпофізарний субнанізм (соматотропна недостатність).
Відповідно до консультативного висновку від 15 грудня 2017 року ОСОБА_3 має діагноз «гіпофізарний субнанізм», потребує постійного лікування гормонами та постійного догляду лікарів та відповідно контролю за лікарськими показниками (дослідження), 30 грудня 2024 року зазначено: Е220 гіпофізарний субнанізм, Е34,3 діюча затримка росту. Рекомендації: продовжувати лікування дифереліном, а також збільшити дозу основного гормону гроутропіну з 14 жовтня 2024 року 0,65 мг та зазначено дату наступного огляду. У висновку 23 квітня 2024 року та інших документах вказано про необхідність лікування дитини вище зазначеними лікарськими засобами (гормонами) та необхідністю постійного контролю гормональних показників лабораторними дослідженнями не рідше 1 разу на 3 місяці.
Відповідно до призначення лікаря позивачем придбано такі препарати: гроутропін на загальну суму 80 500 грн, диферелін на загальну суму 25 938 грн 21 коп., витрати на лабораторні дослідження на загальну суму 6 992 грн 50 коп., витрати на додаткові медичні засоби на загальну суму 5 257 грн 68 коп., витрати на оздоровлення дітей у таборі у розмірі 23 476 грн 80 коп. Всього: 142 165 грн 19 коп.
Позивач працює психологом в благодійній організації Благодійний фонд «ВЕТЕРАН ХАБ++», має заробітну плату у розмірі 19 239 грн 50 коп., додаткових доходів на постійній основі не має. Дітей виховує самостійно, не має фізично часу і фізичної можливості постійно додатково працювати, а щомісячні витрати на дітей перевищують усі доходи. Зазначає, що аліменти не покривають витрат на утримання дітей, а доходи позивачки не дозволяють повністю покривати всі затрати на підтримання здоров'я дитини.
Відповідач є працездатною особою і має стабільний заробіток, участі у незапланованих додаткових витратах на лікування дітей, оздоровлення та відпочинок, розвиток здібностей протягом останнього року не брав, навіть знаючи що дитина хвора.
Відповідно до довідки, отриманої виконавчою службою з Державної податкової служби України, відповідач має достатній дохід, отже може допомагати хворій дитині.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 53 144 грн 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Розстрочено виконання рішення строком на 3 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати щомісячних платежів протягом 3 місяців рівними частинами у розмірі 17 714 грн 73 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що витрати у розмірі 23 477 грн 80 коп., пов'язані з поїздкою дітей до табору у 2024 році, не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Також судом першої інстанції враховано факт перерахування відповідачем на користь позивача 6 200 грн на додаткові потреби, що підтверджено платіжною інструкцією від 15 червня 2024 року з відповідним призначенням платежу. Судом відмовлено у стягнені на користь позивачки витрат на правову допомогу з посиланням на те, що нею не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та доказів здійснених ним витрат на правову допомогу. Судом враховано доводи відповідача про скрутний матеріальний стан, викликаний тимчасовою відсутністю доходів, щомісячну сплату аліментів у значному розмірі, що також впливає на фінансову спроможність виконати рішення суду одним платежем, а тому, враховуючи інтереси обох сторін, вважає за можливе розстрочити виконання відповідачем рішення суду на 3 місяці.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Орловська В.А. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року в частині не задоволення стягнення суми у розмірі 6 200 грн, у розмірі 23 477 грн 80 коп. пов'язані з поїздкою дітей до табору та витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн та розтермінування відшкодування витрат на лікування та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що сума у розмірі 6 200 грн не є додатковими витратами на дитину, а є подарунком меншому сину ОСОБА_5 на день народження та відповідно не може вважатися додатковими витратами на лікування старшого сина ОСОБА_6 . Про те, що це подарунок відповідач сам зазначив при переказі.
На теперішній час ОСОБА_3 перебуває на постійному лікуванні та відповідно потребує як психоемоційного відновлення так і оздоровлення, тому позивачка вважає, що сума у розмірі 23 477 грн 80 коп., пов'язані з поїздкою дітей до табору у 2024 році не є неможливою для сплати батьком дитини, оскільки у батька є така можливість.
Вказує, що в Україні вже четвертий рік триває повномасштабна війна, діти живуть під постійними обстрілами і в небезпеці, що відображається на психологічному стані, тому позивачка вважає недоречним обґрунтовувати додатково чому діти потребують оздоровлення та психологічного відновлення.
Апелянт також не погоджується з рішенням про відстрочку сплати додаткових витрат, оскільки ОСОБА_2 має в наявності один автомобіль марки «SEAT ATECA», 2018 року випуску, а в квітні 2025 році купує другий автомобіль марки «ZEEKR MIX» 2024 року випуску, яке коштує у середньому 40 000 у.о. - 1 680 000 грн, що підтверджується довідками та витягом з «Авторіа», отже має достатній заробіток і може допомагати дитині, та відповідно має змогу відразу повернути кошти, які було витрачено на лікування дитини.
На сьогодні ОСОБА_2 самостійно не допомагає дитині з ліками, тому позивачка має сама вирішувати питання щодо купівлі ліків.
ОСОБА_2 постійно працює, має достатній заробіток та приховує додаткові заробітки, про що свідчить можливість придбання автомобіля майже за 2 мільйони грн.
Вказує, що як тільки виконавцем було накладено арешти та обмеження на майно та рахунки відповідача він відразу закрив борги по сплаті аліментів.
Зазначає, що на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, у позовній заяві було зазначено суму попередніх витрат на правничу допомогу, надано договір про надання правової допомоги № 28/10 від 28 жовтня 2024 року та додаток до договору № 1, де зазначено суму та виконані роботи, проте суд залишив ці докази поза увагою.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Орловською В.А. до апеляційної скарги надані копії витягів щодо автомобілів, копії відповіді з ДПС, копія заяви про зняття обтяжень, копія витягу з електронного суду, копія переписки сторін.
Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Представником позивача не заявлене клопотання про долучення указаних доказів та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї, у зв'язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.
Також апеляційний суд не вбачає підстави для прийняття доданої до апеляційної скарги копії виписки по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , оскільки такий доказ є новим, а не таким, що надає додаткову інформацію до долученої відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції платіжної інструкції про сплату 6 200 грн на користь позивача, так як указана сума сплачена з картки ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , а з виписки по картці ОСОБА_1 вбачається надходження суми 6 200 грн з картки № НОМЕР_3 (а.с. 148а).
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Оскільки рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року не оскаржується у частині задоволених позовних вимог про стягнення додаткових витрат у розмірі 53 144 грн 20 коп., тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача додаткових витрат у розмірі 89 020 грн 99 коп., відстрочення виконання рішення та відмови у відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14 вересня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року у справі № 756/3410/24 (а.с. 19-21).
Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 13-14).
ОСОБА_1 разом із двома дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 09 січня 2024 року, виданою ТОВ «Київська комунальна компанія», та витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 15-18).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2024 року у справі № 756/820/24 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно (а.с. 23-25).
Згідно з довідкою, виданою державним виконавцем Оболонського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління, заборгованість ОСОБА_2 за аліментами, які стягуються на підставі виконавчого листа № 756/820/24 станом на 01 грудня 2024 року становить 30 706 грн 35 коп. (а.с. 27).
З консультативних висновків спеціалістів, зокрема від 15 грудня 2017 року, та записами в амбулаторній картці, син сторін ОСОБА_3 потребує постійного лікування гормональними препаратами під наглядом лікаря (а.с. 33-39).
Відповідно до рекомендацій лікаря, позивач придбала наступні препарати та медичні засоби:
гроутропін (за товарними чеками від 23 травня 2024 року, 30 липня 2024 року, 17 грудня 2024 року на загальну суму 80 500 грн);
диферелін (за чеками та видатковими накладними від 25 квітня 2024 року, 16 травня 2024 року, 17 червня 2024 року, 16 липня 2024 року, 14 жовтня 2024 року, 28 листопада 2024 року витрати становлять 25 938 грн 21 коп.);
лабораторні дослідження (за відповідними замовленнями та фіскальним чеком від 13 квітня 2024 року, 16 квітня 2024 року, 19 квітня 2024 року, 20 червня 2024 року, 13 жовтня 2024 року витрачено 6 992 грн 50 коп.).
додаткові медичні засоби (за чеками та накладними від 02 жовтня 2023 року, 13 січня 2024 року, 20 березня 2024 року, 25 березня 2024 року, 17 травня 2024 року, 23 жовтня 2024 року придбано засобів на суму 5 257 грн 68 коп.) (а.с. 40-112).
30 липня 2024 року ОСОБА_1 сплачено на користь ФОП ОСОБА_7 23 360 грн із призначенням платежу: оздоровлення у літньому спортивному таборі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 119).
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 працює у благодійній організації Благодійний фонд «ВЕТЕРАН ХАБ++» на посаді психолога, загальна сума її доходу за період з січня по вересень 2024 року становить 206 953 грн 02 коп. (а.с. 122).
Згідно з платіжною інструкцією ОСОБА_2 перераховано на рахунок ОСОБА_1 6 200 грн із призначенням платежу: сплата додаткових витрат на утримання дітей (а.с. 148а).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_2 нараховано суму доходу у січні 2024 року у розмірі 72 444 грн 79 коп., у лютому 2024 року - 52 976 грн 73 коп., у березні 2024 року - 48 563 грн 63 коп., у квітні 2024 року - 64 582 грн 11 коп., у травні 2024 року - 36 137 грн 82 коп., у травні 2024 року - 83 602 грн 59 коп., у червні 2024 року - 99 254 грн 78 коп., у липні 2024 року - 99 379 грн, у серпні 2024 року - 122 173 грн 03 коп. (а.с. 152)
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із частиною 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до частини 2 статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками тощо).
Звертаючись заявою про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, позивач посилалася на те, що її спільний із відповідачем син ОСОБА_3 має діагноз «гіпофізарний субнанізм», потребує постійного лікування гормонами та постійного догляду лікарів та відповідно контролю за лікарськими показниками.
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що необхідність понесення витрат на оздоровлення дітей у таборі у розмірі 23 476 грн 80 коп. зумовлена тим, що в Україні вже четвертий рік триває повномасштабна війна, діти живуть під постійними обстрілами і в небезпеці, що відображається на психологічному стані.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 6 статті 367 ЦПК України).
Диспозитивність є одним з базових принципів судочинства, керуючись яким, скаржник самостійно вирішує, які вимоги скарги заявляти та які мотиви на її обґрунтування наводити.
Суд позбавлений можливості формулювати мотиви позовної заяви замість позивача.
На підставі викладеного, враховуючи, що указані доводи апеляційної скарги виходять за межі доводів позовної заяви, тому такі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, а тому відхиляються апеляційним судом.
Також апеляційний суд враховує, що заявлені до стягнення витрат на оздоровлення дітей у таборі зумовлені особливими обставинами, які потребують додаткових витрат з боку іншого з батьків.
Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо витрат на відпочинок дітей у таборі.
Указане місце відпочинку і загального оздоровлення дитини обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем, тому понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі №761/27222/20.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що грошові кошти, які сплачені відповідачем на рахунок позивача у розмірі 6 200 грн є подарунком меншому сину на день народження, оскільки з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції вбачається, що призначенням платежу було зазначено: сплата додаткових витрат на утримання дітей (а.с. 148а).
Будь-яких доказів, які б спростовували указані обставини у встановленому законом порядку суду подано не було.
Щодо розстрочення виконання рішення суду, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частинами 3, 4 статті 435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, за змістом наведених норм закону, суд має право розстрочити виконання рішення у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Тобто можливість розстрочення виконання рішення суду закон пов'язує саме з наявністю обставин, які ускладнюють чи виключають можливість виконання рішення суду.
При цьому виконання судового рішення може бути розстрочене на строк, що не перевищує одного року з дня ухвалення такого рішення.
Заявляючи вимогу про розстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_2 посилався на те, що він протягом останніх місяців - з вересня до листопад 2024 року був безробітним та не отримував жодного доходу, що підтверджується довідкою про доходи від податкового органу та витягом інформації з Пенсійного фонду (де вбачається відсутність працевлаштування протягом вересня-листопада включно). Відсутність заробітку та тривалий пошук нового місця роботи зумовили складне матеріальне становище у відповідача, а тому в останнього відсутня об'єктивна можливість виконати судове рішення про стягнення додаткових витрат на лікування дитини одним платежем. Вказує, що розмір сплачуваних аліментів - близько 19 000 грн щомісячно, що вже саме по собі створює фінансове навантаження на відповідача (а.с. 146).
Однак, указані доводи суперечать наданим ОСОБА_2 відомостям з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів, відповідно до яких ОСОБА_2 нарахована суму доходу у січні 2024 року у розмірі 72 444 грн 79 коп., у лютому 2024 року - 52 976 грн 73 коп., у березні 2024 року - 48 563 грн 63 коп., у квітні 2024 року - 64 582 грн 11 коп., у травні 2024 року - 36 137 грн 82 коп., у травні 2024 року - 83 602 грн 59 коп., у червні 2024 року - 99 254 грн 78 коп., у липні 2024 року - 99 379 грн, у серпні 2024 року - 122 173 грн 03 коп. (а.с. 152)
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_2 є працездатним та не позбавлений можливості працевлаштуватися, наведені у його клопотанні обставини не можуть вважатися винятковими та такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду, неможливість виконання рішення суду належними доказами не доведена.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Щодо наявності підстав для відшкодування витрат позивача на правову допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
ОСОБА_1 у позовній заяві зазначено попередній орієнтовну суму її витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн та у прохальній частині порушено питання про стягнення з відповідача на її користь указаної суми.
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви надано договір № 2810 про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Орловською В.А. (а.с. 129).
Відповідно до пункту 3 цього договору за правову допомогу, передбачену в підпункті 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду у розмірі визначеному додатком № 1 до цього договору.
Тобто умовами договору не визначено розмір гонорару, а зазначено лише посилання на додаток № 1 до цього договору, однак додаток № 1 до договору у матеріалах справи відсутній: не наданий позивачем до позовної заяви (що також вбачається із переліку додатків до неї (а.с. 5), а також не долучений під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність додатку № 1 до договору № 2810 про надання правової допомоги від 28 жовтня 2024 рокуне дозволяє суду надати оцінку розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу щодо їх дійсності, необхідності й розумності.
Наявні у матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи викладене, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року підлягає скасуванню в частині розстрочення його виконання строком на 3 місяці з ухваленням у цій частині нового про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.
Оскільки апеляційний судом скасовано рішення суду першої інстанції лише в частині розстрочення виконання рішення суду, що не відноситься до позовних вимог, а судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, апеляційний суд не вбачає підстав для здійснення нового розподілу судових витрат, а також для відшкодування понесених позивачкою процесуальних витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Орловської Вікторії Анатоліївни задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року скасувати в частині розстрочення виконання рішення строком на 3 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати щомісячних платежів протягом 3 місяців рівними частинами у розмірі 17 714 грн 73 коп., з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду.
В іншій частині оскаржуваної частини рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська