справа № 758/684/25
головуючий у суді І інстанції Петров Д.В.
провадження № 22-ц/824/11677/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Діани Вікторівни на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Дяченко Д.В., звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд:
зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 758/1867/21 на утримання дітей: малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
припинити нарахування аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі №? 758/1867/21;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 21 січня 2015 року.
Судовим наказом Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 758/1867/21 стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 15 лютого 2021 року та до досягнення дітьми повноліття.
На виконання вищевказаного судового наказу постановою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
30 листопада 2021 року рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі № 758/497/21 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Після розірвання шлюбу позивач створив нову сім'ю, з дружиною він проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народилась третя дитина - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зараховано до осіб-інвалідів з народження, що підтверджується висновком про інвалідність від 02 травня 2023 року.
Дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за ОСОБА_7 , якому ще не виповнилось три роки і таким чином позивач утримує їх обох.
На думку позивача, указані обставини свідчать про те, що у розумінні статті 192 СК України у позивача наявні суттєві, істотні зміни як матеріального так і сімейного стану, а тому ці обставини є підставою для зміни розміру аліментів.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про наявність підстав для зменшення розміру аліментів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Дяченко Д.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 192 СК України, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вказує, що на час видачі судового наказу Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 758/1867/21 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , у апелянта ще не народилася третя дитина з інвалідністю, тому обставина народження дитини, на яку посилається ОСОБА_1 як на підставу зменшення розміру аліментів, є такою, що виникла після призначення цих аліментів.
Посилається на те, що в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач вказував, що після народження третьої дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 , який є дитиною з інвалідністю з народження, що підтверджується висновком про інвалідність від 05 травня 2023 року, у нього змінився сімейний стан, що є окремою підставою для застосування положень статті 192 Сімейного кодексу України про зміну розміру аліментів.
Оскільки зміна матеріального і сімейного стану є незалежними одна від одної підставами для зменшення розміру аліментів, тому підставою позовної заяви ОСОБА_1 вказує саме зміну сімейного стану.
Разом з тим, ОСОБА_1 вказує на те, що його матеріальний стан не покращився, а погіршився у зв'язку із настанням додаткових фінансових витрат на утримання третьої дитини з інвалідністю.
Наголошує, що у зв'язку зі зміною сімейного стану, сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 758/1867/21 розмірі для нього є обтяжливим.
Вказує, що висновки суду першої інстанції суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах від 14 грудня 2022 у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22, від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 613/1404/23, від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23, а саме про те, що зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Звертає увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні аналізує норму права, якою передбачено зміну розміру аліментів за умови зміни сімейного стану як самостійної підстави, однак, в подальшому ігнорує доводи позивача, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а саме про те, що у нього наявна самостійна підстава для зміни розміру аліментів - зміна сімейного стану.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Вітера В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, позивач не виконує своїх фінансових зобов'язань перед своїми дітьми з лютого 2021 року, що свідчить про його систематичне ухилення від обов'язку щодо їх утримання. Указаний розрахунок заборгованості доданий стороною відповідача до відзиву на позовну заяву.
Таким чином, його невиконання аліментних зобов'язань жодним чином не пов'язане із висновком про інвалідність його третьої дитини, виданим лише у травні 2023 року, а є наслідком його тривалої відмови виконувати свій обов'язок щодо утримання дітей, народжених у шлюбі з відповідачем.
Зазначає, що фактично позивач не забезпечував своїх дітей матеріально задовго до народження третьої дитини та отримання нею статусу інваліда, що підтверджується наявною заборгованістю. Відтак, посилання на зміну сімейного та майнового стану є лише спробою уникнути виконання судового рішення та зменшити аліментні зобов'язання без наявності належних правових підстав.
Позивач зазначає, що його цивільна дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, і на цій підставі стверджує, що саме він повністю утримує її та дитину. Однак слід звернути увагу, що перебування у відпустці по догляду за дитиною свідчить про те, що дружина позивача офіційно працевлаштована та має право на відповідні виплати.
Позивач у своєму позові суперечить сам собі, зазначаючи, що він тимчасово не працює через догляд та лікування новонародженого сина, а водночас стверджує, що повністю утримує цивільну дружину та дитину.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Д.В. надійшла відповідь на відзив, у якій вона підтримує доводи апеляційної скарги та просить їх задовольнити.
Відповідь на відзив обґрунтована тим, що наданий відповідачкою розрахунок заборгованості за аліментами є неналежним доказом, оскільки не стосується позивача та виданий відносно іншого боржника.
Починаючи з травня 2022 року відповідач, перебуваючи у Республіці Польща, почав сплачувати аліменти на особисту польську карту відповідача, що підтверджується виписками з банку.
Зазначає, що із нового рішення щодо інвалідності ОСОБА_6 від 13 червня 2025 року вбачається, що дитина має вроджену хворобу, яка є невиліковною, він має двосторонню сенсоневральну туговухість, що межує з глухотою, а відтак, у нього продовжують існувати суттєві порушення функцій організму, які призводять до того, що дитина потребує повного піклування та допомоги при задоволенні основних життєвих потреб на рівні, який перевищує рівень допомоги для осіб у відповідному віці, викликає необхідність постійного або довготривалого піклування та допомоги інших осіб в зв'язку з неспроможністю самостійно функціонувати.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Дяченко Д.В. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Вітер В.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної стакани та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було зроблено відповідний актовий запис № 193. Батьком дитини зазначено - ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було зроблено відповідний актовий запис № 192. Батьком дитини зазначено - ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_2 (а.с. 12).
Судовим наказом Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 758/1867/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 15 лютого 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народився син ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 14).
Згідно з рішенням щодо інвалідності від 13 червня 2025 року № 8637/2025, виданого Повітовою комісією з питань прийняття рішень щодо інвалідності м. Бродяниця, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , включено до осіб з інвалідністю, символ позначення причини інвалідності - 03-L, дата настання інвалідності - народження, термін дії рішення - до 30 червня 2028 року.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Аліменти на дитину, питання про зменшення яких порушується позивачем, стягнуто з нього на підставі судового наказу № 755/13433/19, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 30 серпня 2019 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Аналіз розділу II Наказне провадження ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Суд видає судовий наказ про стягнення аліментів якщо заявником заявлена вимога, передбачена статтею 161 ЦПК України, форма і зміст заяви про видачу судового наказу відповідає вимогам статті 163 ЦПК України, така заява є підсудною суду, до якого вона подана, та судом не встановлено підстав для відмови у видачі такого судового наказу, передбачених статтею 165 ЦПК України.
Зазначені норми процесуального законодавства щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів спрямовані на пришвидшення розгляду питань щодо матеріального забезпечення дітей та не передбачають встановлення судом під час розгляду заяви про видачу судового наказу обставин, передбачених статтею 182 СК України, а саме: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 170 ЦПК України також передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Аналіз вищезазначених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що стаття 105 ЦПК України визначає право боржника звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу, однак зазначена норма не поширюється на аліментні зобов'язання. У разі незгоди з судовим наказом про стягнення аліментів боржник має право звернутися до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами в порядку, встановленому главою 4 розділу V ЦПК України 2004 року, або з позовом про зменшення розміру аліментів, якщо судовий наказ видано відповідно до пункту 4 частини першої статті 96 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Розмір аліментів, стягнення яких вирішується у порядку наказного провадження, є чітко встановленим пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України відповідно до кількості дітей, а не визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи.
У такому випадку у разі оскарження судового наказу про стягнення аліментів шляхом звернення боржника із позовом про зменшення розміру аліментів, судом має бути встановлена відповідність розміру стягнутих аліментів обставинам, визначеним статтею 182 СК України.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що після народження третьої дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 , який є дитиною з інвалідністю з народження, у нього змінився сімейний стан. Також вказує, що його матеріальний стан погіршився у зв'язку із настанням додаткових фінансових витрат на утримання третьої дитини з інвалідністю.
Перевіряючи відповідність розміру стягнутих з ОСОБА_1 аліментів обставинам, визначеним статтею 182 СК України, апеляційний суд враховує, що позивач є працездатним та не довів відсутності у нього можливості надавати допомогу неповнолітнім дітям від першого шлюбу у визначеному розмірі.
Крім того, апеляційний суд враховує, що народження третьої дитини не повинно обмежувати права та інтереси двох дітей, народжених раніше, які також мають право на достатній рівень життя.
У своєму позові ОСОБА_1 , посилаючись на народження у нього третьої дитини, просить суд зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на утримання двох дітей з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Судовим наказом Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 758/1867/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), тобто по 1/6 частини на одну дитину.
Тобто якщо ОСОБА_1 витрачатиме на утримання своєї третьої дитини 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), то загальний розмір усіх відрахувань із його доходу (1/3 + 1/6) становитимуть 50 відсотків та не перевищує граничний розмір відрахувань, який визначений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріальний стан позивача погіршився у зв'язку із настанням додаткових фінансових витрат на утримання третьої дитини з інвалідністю, не підтверджені належними та допустимими доказами, та у зв'язку з цим не є такими, що дають суду підстави для зменшення присуджених судом аліментів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що батьки зобов'язані вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дітей, а також враховує, що ОСОБА_1 не є непрацездатною особою. Такий висновок повною мірою відповідає інтересам дітей та захищає їх права.
На думку колегії суддів зазначені в апеляційній скарзі постанови Верховного Суду у справі № 727/1599/22, № 682/2454/22, № 686/22677/23, № 613/1404/23, № 567/1462/23 не релевантні до спірних правовідносин, тому не могли бути застосовані судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Діани Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 04 грудня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська