Справа № 522/24359/25
Провадження № 2/522/10532/25
04 грудня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, про визнання права власності в порядку спадкування, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, про визнання права власності в порядку спадкування.
Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також підсудність даної справи суду, до якого вона подана.
Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Так, перевіряючи підсудність даної справи Приморському районному суду м. Одеси, суд зазначає таке.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 296/1657/17 зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на:
- частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат житловою площею 31,91 кв.м., у тому числі кухні площею 11,55 кв.м., ванної кімнати площею 2,47 кв.м., коридору 2,25 кв.м., загальною площею - 48,18 кв.м.;
- земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,060 гектара, розташовану в садовому товаристві «Світанок» на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з двох кімнат, кухні, ванної кімнати, вбиральні та коридору, загальною площе. 49,1 в.м., у тому числі житловою 29,8 кв.м.
Тобто, позовні вимоги стосуються нерухомого майна, яке знаходиться в м. Одесі й Одеській області та позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, а тому спір має розглядатися за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою, відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Щодо вартості спірного майна позивач указує, що вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 в середньому становить 1 352 563, 50 грн; земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,060 гектара, розташованої в садовому товаристві «Світанок» на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в середньому становить 62 158, 50 грн; квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в середньому становить 1 352 563, 50 грн.
При цьому така вартість була визначена ним, враховуючи публічні оголошення на сервісі «OLX» за місцем приблизного розташування спірного нерухомого майна.
Проте, така вартість не є належним підтвердження вартості нерухомого майна, про визнання права власності на яке заявляє вимоги позивач, оскільки роздруківки з веб-сервісу «OLX» не є належними доказами на підтвердження дійсної (ринкової) вартості об'єктів нерухомого майна.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до ст. 12 Закону документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Проте позивачем не надано доказів вартості указаних об'єктів нерухомого майна з приводу яких пред'явлено позов, визначеної відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Визначення вартості об'єктів нерухомого майна має значення для правильного визначення суду, уповноваженого розглядати дану позовну заяву, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відсутність указаних відомостей перешкоджає відкриттю провадження у справі з дотриманням правил підсудності.
Відтак, з урахуванням наведеного, позивачу слід надати докази вартості вищевказаних об'єктів нерухомого майна, з приводу яких пред'явлено позов, визначеної відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач просить відстрочити сплату судового збору у розмірі 15 140 грн до ухвалення судового рішення у справі або альтернативно розстрочити сплату судового збору у розмірі 15 140 грн строком на 6 місяців по 2 523,34 грн щомісяця.
В обгрунтування клопотання указує, що він є особою похилого віку та є пенсіонером, який проживає самостійно, втративши у 2021 році дружину, з якою перебував у шлюбі понад 40 років.
Зазначає, що основним джерелом його існування є щомісячні пенсійні виплати. Окрім забезпечення себе мінімально необхідними продуктами харчування, він змушений щомісяця витрачати значну частину доходів на придбання медикаментів, оскільки страждає на хронічну гіпертонію, ішемічну хворобу серця, має післяінфарктні ускладнення та інші захворювання, пов'язані з віком.
Крім того, він щомісяця несе постійні витрати на оплату житлово-комунальних послуг, у тому числі: електропостачання, водопостачання, газопостачання, теплоенергію, обслуговування будинку та прибудинкової території. Лише середній щомісячний розмір таких платежів становить від 2 000 до 2 500 грн.
Після здійснення щомісячних платежів на ліки та житлово-комунальні послуги, у нього не залишається достатніх коштів для одноразової сплати судового збору у розмірі 15 140 грн.
Також просить врахувати, що спір виник не з його ініціативи, а внаслідок відмови нотаріуса у визнанні права власності на спадщину, що змусило його звернутися до суду.
Вирішуючи клопотання щодо відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ч. 5 цієї статті особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Тобто, законом передбачено перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, вправі відстрочити позивачу (фізичній особі) сплату судового збору.
Отже, єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору, розстрочення, відстрочення його сплати чи зменшення його розміру є врахування судом майнового стану сторони.
Вищезазначена норма закріплює дискреційне право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуальної рівноправності сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamskiand Jedamska v. Poland»).
При цьому позивачем, звертаючись до суду з указаним клопотанням, не надано доказів про розмір його доходів за попередній календарний рік, відсутності у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, коштів на банківських рахунках тощо.
При цьому посилання на похилий вік та необхідність несення систематичних витрат на придбання медикаментів та оплату житлово-комунальних послуг не свідчить у розумінні чинного законодавства про наявність підстав для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
За таких обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Водночас вимога сплати судового збору, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, не може вважатися перешкодою у доступі до правосуддя.
Згідно із ч. 1 ст. 4 цього Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
У позовній заяві позивачем визначено ціну позову у розмірі 2 767 285, 50 грн.
Однак, як зазначено вище, така ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Отже у разі, якщо встановлена позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Тому, оскільки ОСОБА_3 визначено ціну позову, яка не відповідає дійсній вартості спірного майна, суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», встановлює максимальну суму судового збору, що встановлена законом за подання позову майнового характеру фізичною особою, а саме у розмірі 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15 140 грн з можливістю повернення суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Отже, сплаті позивачем підлягає судовий збір у розмірі 15 140 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовну заяву ОСОБА_3 слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків поданої позовної заяви.
Реквізити суду на оплату судового збору:
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA268999980313111206000015758 Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення або розстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.
У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА