25.11.2025 Справа №607/18665/25 Провадження №2/607/5287/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Бойко О.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, а також додаткових витрат на її утримання ,-
Позивач, ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) 09.09.2025 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ), в якому просить: змінити визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року по справі №607/22122/18 спосіб стягнення аліментів, а саме стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання законної сили рішенням і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання у Західноукраїнському національному університеті, у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 гривень, щомісячно, починаючи з дня подання позову та до закінчення нею навчання, тобто до 01 липня 2028 року; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання ОСОБА_5 , а саме 50% вартості навчання за період 2025-2028 р.р. у розмірі 61 370 грн., а також 16 000 грн. витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що із 29 жовтня 2003 року вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2019 року, розірвано. У даному шлюбі народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13 грудня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення, у справі №607/22122/18, яким ухвалено стягувати із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, з врахуванням індексації, щомісячно, починаючи з 30.10.2018 і до досягнення дітьми повноліття. Позивач зазначила, що у серпні 2025 року дочка сторін ОСОБА_5 вступила на перший курс Західноукраїнського національного університету та є студенткою другого курсу денної форми навчання за освітньою програмою «Фінанси», за спеціальністю «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок» для здобуття ступеня вищої освіти - бакалавр, з терміном навчання до 01.07.2028. Вартість навчання у даному навчальному закладі становить 122 740 грн. за 3 роки навчання, а саме: за 2025/2026 навчальний рік 43 320 грн., за 2026/2027 навчальний рік 43 320 грн., за 2027/2028 навчальний рік 36 100 грн. Згідно умов укладеного договору про надання освітньої послуги для підготовки фахівців №576174 від 12.08.2025, позивач зобов'язана вносити оплату за навчання дочки кожних півроку, не пізніше 10 вересня та 10 лютого відповідного року. Позивачем 05.09.2025 року здійснено оплату вартості навчання дочки ОСОБА_5 в розмірі 21 660 грн. Також, позивач вказала, що вона самостійно несе усі додаткові витрати на утримання дітей, пов'язані із навчанням, харчуванням та лікуванням. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я позивачу у 2023 році була встановлена III група інвалідності, загальне захворювання, довічно, із протипоказанням до важкої фізичної праці, роботи з тривалою ходою, стоянням. На даний час, вона працює на посаді голови ОСББ «Чалдаєва, 15» та отримує мінімальну заробітну плату, а також пенсію по інвалідності. Відтак, позивач не спроможна самостійно забезпечувати належний рівень життя та навчання своїм дітям, та оплачувати вартість навчання в університеті. Вказує на те, що відповідач є достатньо забезпеченою людиною, отримує заробітну плату, працюючи водієм в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім цього, у приватній власності відповідача перебуває нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 61,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,0616 га, кадастровий номер 6125280900:01:001:1625, призначена для індивідуального садівництва, та земельна ділянка загальною площею 3,6029 га, кадастровий номер 6125286400:01:001:0306, яку він передав в оренду ПП «Земля» та щорічно отримує орендну плату.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_3 07.11.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав. Вказує на те, що проживає разом із матір'ю похилого віку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка має незадовільний стан здоров'я. Крім цього, просить врахувати, що стан здоров'я відповідача також незадовільний, що потребує додаткових витрат на його лікування. Відповідач вважає, що ні позивачем, ні її представником не надано суду доказів на підтвердження покращення його матеріального стану із часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів від 13.12.2018 року, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Алексенко С.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити, з підстав наведених у позові.
Представник відповідача адвокат Бай М.В. у судове засідання не з'явилась, подавши клопотання у якому просить дану справу розглядати у відсутності сторони відповідача.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року, яке набрало законної сили, розірвано.
У даному шлюбі народилося двоє дітей: дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 09.11.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 12.10.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції).
Діти сторін проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
03 грудня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексації, щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2018 року, і до досягнення дітьми повноліття.
Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, станом на 30.10.2025 року заборгованість ОСОБА_3 сплати аліментів відсутня.
Дочка сторін ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 у серпні 2025 року вступила на перший курс, денної форми навчання за освітньою програмою бакалавр, на факультет Фінанси Західноукраїнського національного університету за спеціальністю «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок», що підтверджується довідкою №20 від 02 вересня 2025 року та копією договору про навчання у закладі вищої освіти №576174 від 12 серпня 2025 р.
Як вбачається із договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №576174 від 12 серпня 2023 року, укладеного між Західноукраїнським національним університетом та ОСОБА_1 , як замовником для здобувача вищої освіти ОСОБА_5 , загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить 122 740,00 грн. за 3 роки навчання, а саме: за 2025/2026 навчальний рік - 43 320 грн., за 2026/2027 навчальний рік - 43 320 грн., за 2027/2028 навчальний рік - 36 100 грн.
На виконання умов вказаного договору, ОСОБА_1 05.09.2025 р. сплатила 21 660,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.4527241321.1 від 05.09.2025.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи загального захворювання (довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №718057, видана 08.11.2023 р.) та отримує пенсію по інвалідності розмір якої складає 3 323,00 грн. в місяць. (довідка про доходи №1842 0484 5308 8823, видана 16.10.2025 Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області).
Також, ОСОБА_1 працює на посаді голови ОСББ «Чалдаєва, 15» та отримує заробітну плату в розмірі 6500 грн. щомісячно (Виписка №9/4/2025 за період із 01.01.2025 по 01.09.2025).
ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_7 (довідка №21228 від 02.09.2025).
Крім цього, як вбачається із відповіді на вимогу суду від 14.11.2025 Головного Управління ДПС у Тернопільській області за №23815/6/19-00-12-02-03, ОСОБА_3 отримує щомісячну заробітну плату за місцем військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 524/7388/17 (провадження № 61-37490св18), від 11 вересня 2019 року у справі №662/64/18 (провадження № 61-41266св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18 (провадження № 61-10529св19), від 27 травня 2020 року у справі №128/373/18 (провадження № 61-43813св18).
Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 182 СК України, суд при визначені розміру аліментів повинен враховувати обставини, що мають істотне значення, зокрема стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, тощо.
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1. стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2. стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3. наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4. інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів: одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3, від 15.05.2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо.
Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тобто до 18 років.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду від 21.03.2018 року у справі №478/2108/16-ц, аліментні зобов'язання між батьками і повнолітніми дітьми регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб стягнення аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс 15, при визначенні розміру даного виду аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми глави 16 СК України не встановлюють обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, норми статті 185 СК України не застосовуються… вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, передбачені статтею 185 СК України, можуть бути пред'явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання.
Отже, витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України, можуть бути пред'явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, а також у їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, а також додаткових витрат на її утримання слід задовольнити частково. Змінити розмір аліментів, визначених рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року у частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 та стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі (однієї чверті) усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття, припинивши з дня набрання чинності рішення суду стягнення із ОСОБА_3 аліментів, визначених рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2018 року, ухваленого у справі №607/22122/18, а також виконавчого листа, виданого на його виконання.
Крім цього, суд вважає, що слід стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 01.11.2025 року до припинення дитиною навчання, але не більше 23-х річного віку. При цьому, визначаючи розмір аліментів на повнолітню дитину, суд враховує матеріальне становище та стан здоров'я платника аліментів, а також бере до уваги можливість надання коштів на утримання дитини відповідачем.
Вирішуючи вимоги позивача у цій частині, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що підстав для зміни розміру аліментів на неповнолітню дитину та стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, відсутні, оскільки матеріальний стан відповідача не покращився та він не має змоги сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Так судом із матеріалів справи з'ясовано, що відповідач є працездатною особою та отримує щомісячний дохід. При цьому, суд не вважає, що відповідач має незадовільний стан здоров'я, що перешкоджає йому працювати, оскільки доказів (медичних висновків) з цього приводу, суду не надано. Крім цього, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що на утриманні відповідача перебуває його матір похилого віку, оскільки доказів, які б підтверджували постійний її догляд відповідачем суду не надано. Також, суд зазначає, що покликання сторони відповідача на те, що ОСОБА_3 здійснює догляд за своєю матір'ю ОСОБА_6 , яка проживає разом із ним, не є тією обставиною, яка зумовлює припинення обов'язку відповідача утримувати своїх дітей, у тому числі тих, які продовжують навчання, та не повинно відбуватись за рахунок коштів на утримання дитини. Також, суд зауважує, що позивачем доведено погіршення свого стану здоров'я, як наслідок встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності, довічно, із протипоказаннями до важкої фізичної праці, роботи з тривалою ходою та стоянням. Також, судом встановлено, що відповідач у серпні 2025 року почав працювати в ІНФОРМАЦІЯ_4 та сума його щомісячних доходів зросла порівняно із минулим періодом роботи в ПП ОСОБА_7 .
Щодо вимог позивача про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дочки, суд вважає, що такі вимоги, враховуючи вищенаведені обставини та норми СК України, слід задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача 4813,17 грн., виходячи із такого.
Так, судом встановлено, що дочка сторін ОСОБА_5 досягла повнолітня ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Як вбачається із копії договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 12.08.2025 №576174, вартість навчання на2025/2026 навчальний рік складає 43 320 грн. Відтак, вартість навчання за один місяць, враховуючи термін навчального року в Західноукраїнському Національному університеті (9 місяців) буде складати 4813 грн. Оскільки, ОСОБА_5 до досягнення повнолітня (18 років) провчилась в Західноукраїнському Національному університеті два місяці (вересень, жовтень), відтак її вартість навчання буде складати 9626 грн. Таким чином, враховуючи вимоги ст.185 СК України, половина додаткових витрат на навчання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , які слід стягнути із відповідача будуть складати 4813 грн. При цьому, як уже зазначав суд, витрати, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України, можуть бути пред'явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат пов'язаних із наданням правової допомоги у розмірі 16 000 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до постанови Великої Палати ВС від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц, висвітлено правову позицію щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу, де зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім цього, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст..41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованими. У рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст..11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмету спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020р. у справі №648/1102/19 і від 11.11.2020р. у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно із п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат стороною позивача надано договір №15082503 від 15.08.2025 про надання правової допомоги, укладеного між «Центром правової допомоги» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) відповідно до п.п.1.1 якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надати юридичні послуги/правову допомогу згідно переліку зазначених у п.1.2 цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги. У пункті 1.2 сторони передбачили перелік послуг, що надаються, а саме: проект позовної заяви, участь представника у судових засіданнях, проект заяви про відшкодування витрат на юридичну допомогу. У пункті 3.1 зазначеного договору сторони передбачили, що вартість наданих послуг складає 16000 грн., що сплачується 15.08.2025 - 6000 грн., доплата 10 000 грн. - 31.08.2025. На виконання вказаного правочину, як вбачається із касових чеків від 15.08.2025, від 29.08.2025, ОСОБА_1 сплатила за юридичні послуги кошти у розмірі 6000 грн. та 10 000 грн., відповідно.
Суд, вирішуючи питання розподілу витрат, має врахувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних із сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмету спору. У зв'язку з наведеним, суд з врахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Також, такий розмір витрат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Судом із матеріалів даної справи встановлено, що адвокат Алексенко С.Л. брав участь у трьох судових засіданнях у даній справі, що підтверджено протоколами судових засідань, які відбулися: 14.10.2025, 05.11.2025, 25.11.2025. Позивачем подано позовну заяву та клопотання про долучення доказів.
Таким чином, з урахуванням принципу розумності та справедливості, проаналізувавши наявні у матеріалах справи дані, які містяться у протоколах судових засідань та підтверджують час витрачений адвокатом у них, а також складність даної справи та предмету даного спору, на думку суду вартість послуг на правову допомогу у даній справі буде складати 10 000 грн.
При цьому, суд вважає, що зазначена представником позивача вартість наданих послуг у даній справі розмірі 16000 грн. є явно завищеною та не відповідає критерію розумності та справедливості, часу, який витрачений адвокатом у всіх судових засіданнях у справі, а також складності справи та предмету даного спору. Оскільки вимоги позивач було задоволено судом на 70 відсотків від усього заявленого їх складу, відтак, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу, які слід стягнути із відповідача буде складати 7000 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, а також додаткових витрат на її утримання, задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, визначених рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року у частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .
Стягувати із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі (однієї чверті) усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Припинити, з дня набрання чинності рішення суду, стягнення із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно визначеного рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2018 року, ухваленого у справі №607/22122/18 , а також виконавчого листа, виданого на його виконання.
Стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 01.11.2025 року до припинення дитиною навчання, але не більше 23-х річного віку.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати, які понесені нею на утримання дитини ОСОБА_5 у розмірі 4813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) грн. 17 коп.
У решті, вимог, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 судовий збір в користь держави в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.. 40 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Стягнути із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний зміст рішення суду складений 01 грудня 2025 року.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуючий суддяВ. В. Ромазан