Провадження № 22-ц/803/8019/25 Справа № 207/2842/24 Суддя у 1-й інстанції - Бистрова Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року у цивільній справі номер 207/2842/24 за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2024 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (Південного районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області) звернулось Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 14.10.2022 року відповідно до кредитного договору №1010624565 видано кредит у сумі 117766,56 грн.
Відповідачка не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Її заборгованість перед позивачем станом на 03.03.2024 року складає 118693,58 грн, з яких: - 93157,02 грн - заборгованість за кредитом; - 4,76 грн - заборгованість процентами; - 25531,80 грн - заборгованість за комісією.
Позивач направив письмові вимоги (повідомлення) відповідачці на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачкою погашена не була, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 118693,58 грн.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №1010624565 від 14.10.2020 року у розмірі 93161,78 грн.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» понесені судові витрати: 1901,33 грн судового збору.
Ухвалою Південного районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 23 червня 2025 року виправлено описку в рішенні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 квітня 2025 року про часткове задоволення позовних Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Із зазначеним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року в справі №207/2842/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачкою.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи.
Незважаючи на неодноразове звернення відповідачки до суду про відкладення судового розгляду в зв'язку з хворобою дитини, суд розглянув дану справу за відсутності відповідачки, чим позбавив її права як надання доказів про невідповідність розміру заборгованості заявленого позивачем, так і взагалі її гарантованого права на неупереджений та справедливий суд.
Розрахунки, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Вказані розрахунки з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеним кредитним договорам та не доведено наявності у відповідачки заборгованості за вказаним договором у розмірі, зазначеному у розрахунках.
Крім того, відповідачка частково погасила тіло кредиту в розмірі 8500,00 грн.
Від позивача АТ «ПУМБ» відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідачка ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 122, 123, 125, 126).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 14.10.2022 року ОСОБА_1 підписала з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заяву №1010624565 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.10зв-11зв).
Підписанням цієї заяви відповідачка підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахування умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погодилась з тим, що вона може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку). Крім того, відповідачка просила надати споживчий кредит у сумі 117766,56 грн, строк кредиту - 48 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,4%, розмір процентів за кредитом - 0,01% річних, в графіку платежів визначено проценти за користування кредитом, платіжний період та інші умови кредитування. Підтвердила, що отримала від банку примірник заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. При цьому своїм підписом відповідачка підтвердила своє ознайомлення Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами банку, цілком згодна з його умовами та не потребує додаткового тлумачення.
14.10.2022 року ОСОБА_1 підписала з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» паспорт споживчого кредиту (а.с.12зв).
Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачці кредитні кошти в повному обсязі у розмірі 117766,56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.60954321.68832.25578 від 14.10.2022 року (а.с. 22зв).
Відповідачка ОСОБА_1 станом на 03.03.2024 року має заборгованість за кредитним договором №1010624565 від 14.10.2022 року у сумі 118693,58 грн, з яких 93157,02 грн - заборгованість за кредитом; 4,76 грн - заборгованість процентами; 25531,80 грн - заборгованість за комісією (а.с. 23-24).
Випискою по особовому рахунку за період з 14.10.2022 року по 03.03.2024 року встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами (а.с. 24зв-26).
03.03.2024 року АТ «ПУМБ» направило ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про необхідність негайного погашення заборгованості в загальному розмірі 118693,58 грн (а.с. 20-22).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Апеляційний суд не може в повному обсязі погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Сенс Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2019 року у справі №910/10254/18 дійшов висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому можуть підтверджувати факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 14.10.2022 року ОСОБА_1 підписала з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заяву №1010624565 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Підписанням цієї заяви відповідачка підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахування умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погодилась з тим, що вона може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку). Крім того, відповідачка просила надати споживчий кредит у сумі 117766,56 грн, строк кредиту - 48 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,4%, розмір процентів за кредитом - 0,01% річних, в графіку платежів визначено проценти за користування кредитом, платіжний період та інші умови кредитування. Підтвердила, що отримала від банку примірник заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. При цьому своїм підписом відповідачка підтвердила своє ознайомлення Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами банку, цілком згодна з його умовами та не потребує додаткового тлумачення.
Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачці кредитні кошти в повному обсязі у розмірі 117766,56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.60954321.68832.25578 від 14.10.2022 року.
Відповідачка ОСОБА_1 станом на 03.03.2024 року має заборгованість за кредитним договором №1010624565 від 14.10.2022 року у сумі 118693,58 грн, з яких 93157,02 грн - заборгованість за кредитом; 4,76 грн - заборгованість процентами; 25531,80 грн - заборгованість за комісією.
Випискою по особовому рахунку за період з 14.10.2022 року по 03.03.2024 року встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами.
03.03.2024 року АТ «ПУМБ» направило ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про необхідність негайного погашення заборгованості в загальному розмірі 118693,58 грн.
Таким чином, встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір №1010624565, позивач надав відповідачці кредитні кошти, якими вона користувалась, а також, що відповідачка була обізнана з умовами кредитного договору, про що свідчить проставлення нею електронного підпису.
Крім того, з переписки відповідачки з банком вбачається, що ОСОБА_1 після відкриття провадження у справі добровільно вносились кошти у розмірі 8500,00 грн на погашення заборгованості за кредитним договором №1010624565, які зараховані банком (а.с. 71,72, 111).
Отже, сума заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором №1010624565 від 14 жовтня 2022 року становить 84656,36 грн (93157,02 грн - 8500,00 грн).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості по кредитним договорам №1010624565 від 14.10.2022 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та відсотків, проте, помилився при визначенні суми тіла кредиту, що підлягає стягненню з відповідачки.
Наведений вище довід апеляційної скарги є таким, що частково заслуговує на увагу.
Розглядаючи довід апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідачки неодноразово направлялись судові повістки, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 22.08.2024 року (а.с. 41), від 09.09.2024 року (а.с. 44), від 28.11.2024 року (а.с. 52), від 31.12.2024 року (а.с. 61), від 18.02.2025 року (а.с. 69), від 28.03.2025 року (а.с. 79).
Таким чином, довід про неналежне повідомлення відповідачки про розгляд справи є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.
Виходячи з наведеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, не в повному обсязі виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, рішення суду першої інстанції - підлягає зміні в частині стягнутої заборгованості за тілом кредиту та в частині стягнення судових витрат.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за подання позовної заяви АТ «ПУМБ» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 1), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 1727,74 грн.
Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги нею сплачено судовий збір в розмір 3633,00 грн (а.с. 113), тому з позивача АТ «ПУМБ» на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 331,71 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року в частині стягнутої заборгованості за тілом кредиту - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, заборгованість за кредитним договором №1010624565 від 14 жовтня 2022 року у розмірі 84656,36 грн.
В частині стягнутої заборгованості за відсотками залишити рішення без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1727,74 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 331,71 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: