Провадження № 22-ц/803/7289/25 Справа № 932/10692/24 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
26 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря: Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»
на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2025 року,-
01.11. 2024 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №С-404-007454-19-980 у розмірі 17 778,13 грн., а також вирішити питання розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що 27.05.2019, між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № С-404-007454-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти, на виконання умов якої банком було відкрито кредитну лінію на поточний рахунок позичальника у розмірі 7 000,00 грн. зі строком користування до 27.05.2024 та зі сплатою відсотків у розмірі передбаченому договором. З огляду на те, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання умов договору, що призвело до утворення заборгованості, позивач, який набув право вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу від 22.12.2023, вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом (а.с.1-3).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с.70-71).
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Профіт Капітал» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю (а.с.74-77).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С-404-007454-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки, максимальний ліміт Кредитної лінії встановлено в розмірі 200 000 грн.; ліміт Кредитної лінії 7 000,00 грн., процентна ставка 48% річних. Банк на виконання умов договору надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 Угоди №С-404-007454-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти банк відкрив клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ).
19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023, за умовами якого останнє набуло право вимоги за угодою №С-404-007454-19-980.
22.12.2023 року між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал » укладено договір факторингу №22/12-2023 за умовами якого останнє набуло право вимоги за угодою №С-404-007454-19-980.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок.
На підтвердження факту надання коштів за угодою №С-404-007454-19-980, позивачем надано виписку за рахунком № IBAN НОМЕР_2 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Із вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.
Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відповідно до виписки заборгованість ОСОБА_1 відсутня.
Як вбачається із матеріалів справи, що заборгованість за кредитним договором №С-404-007454-19-980 від 27.05.2019 року станом на 19.12.2023 року не містить відомостей щодо періоду, за який утворилась заборгованість з тіла кредиту, відсотків та відсутності будь-яких відомостей щодо прострочення сплати кредиту відповідача ОСОБА_1 ..
Відповідно до виписки по рахунку № IBAN НОМЕР_2 : вхідний - 0,00 грн., вихідний - 0,00 грн.
Відомості довідки-розрахунку про заборгованість за основним боргом 6 731,56 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 11 046,57 грн., тобто загальну заборгованість у розмірі 17 778,13 грн. суперечать наявним у справі доказам.
За відсутності належного розрахунку відповідно до первинних документів, які б свідчили про рух коштів по рахунку відповідача за всіма операціями (списання, нарахування, внесення коштів), відомостей про отримання відповідачем кредитних коштів, їх суми, строку користування, періоду та сум нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, відомостей про повернення відповідачкою кредиту його суми та часу повернення, суд вважає суму заборгованості відповідача - 17 778,13 грн. не доведеною належними, допустимими та достатніми доказами.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо наявності у ОСОБА_1 на час укладення договору факторингу заборгованості перед банком з основного боргу (кредиту) - 6 731,56 грн., нарахованих та несплачених відсотків - 11 046,57 грн., загальної заборгованості 17 778,13 грн. згідно з реєстром боржників, є необґрунтованими та позивачем не доведеними.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Судді: