Провадження № 22-ц/803/7515/25 Справа № 199/4129/24 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
26 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року, -
28.05.2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що 24.12.2020 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001774243101, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 50000,00 гривень. Також, 31.05.2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001885023001, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 50000,00 гривень. Згідно з умовами договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором. Позивач свої зобов'язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит. Відповідач умови договорів не виконав, тому станом на 31.03.2024 року має кредитну заборгованість, а саме: за кредитним договором №2001774243101 у розмірі 79062,73 грн., яка складається із: заборгованість за кредитом - 46861,73 грн.; заборгованість за процентами - 32201,00 грн.; заборгованість за комісією - 0,00 грн.; за кредитним договором №1001885023001 у розмірі 61941,33 грн., яка складається із: заборгованість за кредитом - 30113,94 грн.; заборгованість за процентами - 2,53 грн.; заборгованість за комісією - 31824,86 грн. У добровільному порядку вказана заборгованість відповідачем не погашена. Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив та від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» суму заборгованості за кредитним договором №2001774243101 у розмірі 79062,73 грн. та за кредитним договором №1001885023001 у розмірі 61941,33 грн., а також витрати по сплаті судового збору (а.с.1-4).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволенні частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001774243101 від 24.12.2020 року у сумі 46861 гривню 73 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №1001885023001 від 31.05.2021 року у сумі 30116 гривень 47 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 30113,94 грн.; заборгованості за процентами - 2,53 грн..
В іншій частині позову - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.155-157).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту за договором №1001885023001 від 31.05.2021 року, зарахувавши сплачену ним комісію у сумі 20 549,97 грн. в рахунок тіла кредиту та стягнути з нього на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9 563,97 грн. (а.с. 161-164).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом 1 інстанції встановлено, що 24.12.2020 року між сторонами укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем заяви №2001774243101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.9).
Підписавши вказану заяву, відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «Перший Український Міжнародний Банк»:pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилася з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, у тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
У даній заяві зазначена сума кредиту 15000,00 грн., розмір процентної ставки - 47,88 % річних, строк, на який надається кредит - 12 місяців, графік платежів, загальні витрати за споживчим кредитом, загальна вартість кредиту.
У паспорті споживчого кредиту зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (розмір процентної ставки 47,88 % річних), порядок повернення кредиту, додаткова інформація (процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 62,00 % річних за користування споживчим кредитом на суму простроченої заборгованості за основною сумою споживчого кредиту (частиною споживчого кредиту, яку не було повернуто відповідно до графіку платежів) (а.с.9 зворот).
Вказані документи скріплено підписами сторін договору.
Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту, станом на 03.03.2022 року кредитний ліміт за договором №2001774243101 від 24.12.2020 року було збільшено до 50000,00 грн. (а.с.35 зворот).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, якими він обґрунтовував свої вимоги, встановлено, що станом на 31.03.2024 року відповідач має прострочену заборгованість у розмірі 79062,73 грн., яка складається із: заборгованість за кредитом - 46861,73 грн.; заборгованість за процентами - 32201,00 грн.; заборгованість за комісією - 0,00 грн. (а.с.38 зворот - 40).
Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була (а.с.32 зворот - 33).
31.05.2021 року між сторонами укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем заяви №1001885023001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.6-7).
Підписавши вказану заяву, відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «Перший Український Міжнародний Банк»:pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, у тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
У даній заяві зазначена сума кредиту 50000,00 грн., розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99 %, розмір процентної ставки - 0,01 % річних, строк, на який надається кредит - 36 місяців, графік платежів, загальні витрати за споживчим кредитом, загальна вартість кредиту.
У паспорті споживчого кредиту зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (розмір процентної ставки 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредиту 2,99%), порядок повернення кредиту, додаткова інформація (процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 0,01 % річних за користування споживчим кредитом на суму простроченої заборгованості за основною сумою споживчого кредиту (частиною споживчого кредиту, яку не було повернуто відповідно до графіку платежів) (а.с.7 - зворот).
Вказані документи скріплено підписами сторін договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит, що підтверджується копією платіжної інструкції №TR.49652332.198640.8810 від 31.05.2021 року (а.с.36).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, якими він обґрунтовував свої вимоги, встановлено, що станом на 31.03.2024 року відповідач має прострочену заборгованість у розмірі 61941,33 грн., яка складається із: заборгованість за кредитом - 30113,94 грн.; заборгованість за процентами - 2,53 грн.; заборгованість за комісією - 31824,86 грн. (а.с.36 зворот - 38).
Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була (а.с.33 зворот - 34).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за кредитним договором №2001774243101 від 24.12.2020 року, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем не подано суду жодного належного та допустимого доказу погодження сторонами таких умов кредитного договору, як наведені в позові та в розрахунку заборгованості розміри процентів за користування кредитом, заборгованість за якими позивач нараховує відповідачу та просить стягнути.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» в частині стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором № 1001885023001 від 321.05.2021 року, суд 1 інстанції виходив з того, що така вимога не є правомірною, оскільки у Постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту за договором №1001885023001 від 31.05.2021 року, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом (стаття 367 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, 31.05.2021 року між сторонами укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем заяви №1001885023001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.6-7).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, якими він обґрунтовував свої вимоги, встановлено, що станом на 31.03.2024 року відповідач має прострочену заборгованість у розмірі 61941,33 грн., яка складається із: заборгованість за кредитом - 30113,94 грн.; заборгованість за процентами - 2,53 грн.; заборгованість за комісією - 31824,86 грн. (а.с.36 зворот - 38).
Доводи апеляційної скарги, що позивачем було неправомірно нараховано комісію, яку він сплатив у розмірі 20 549,97 грн., у зв'язку із чим вважає, що вказану суму необхідно зарахувати в рахунок погашення тіла заборгованості по кредитному договору №1001885023001 від 31.05.2021 року, колегія суддів не приймає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% була обумовлена умовами укладеного договору № 1001885023001 при підписанні відповідної заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 31.05.2021 року, яка була підписана особисто відповідачем (а.с.6).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховувалася згідно з умовами кредитного договору № 1001885023001 від 31.05.2025 року, яку відповідач добровільно сплачував, згідно розрахунку заборгованості.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У частині 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Однак, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач звертався до суду з позовною заявою про зміну або визнання недійсними умов кредитного договору № 1001885023001 від 31.05.2025 року в частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, відтак підстав для зарахування сплаченої комісії в рахунок заборгованості по тілу кредиту за договором відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін в оскарженій частині, а апеляційні скарги без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Судді: