Провадження № 22-ц/803/7214/25 Справа № 187/1363/24 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
26 листопада 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1
на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року
та на додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року,-
20.03.2024 року вироком Петриківського райсуду Дніпропетровської області ОСОБА_3 було визнано винуватим по ч.2 ст.286 КК України із призначенням покарання до 3 року позбавлення воді, із іспитовим строком на 2 роки відповідно до ст. 75, 76 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди був задоволений частково, із ПАТ « Страхова компанія « Євроніс Україна» стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_1 витрати з лікування в розмірі 15240,33, в іншій частині позову було відмовлено (том 1 а.с.55)
15.05.2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок Петриківського суду від 20.03.2024 року був залишений без змін, в частині цивільного позову ОСОБА_1 вирок був скасований і призначений новий розгляд в порядку цивільного судочинства (том 1 а.с.38)
31.05.2023 року ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12022041520000291 від 10.10.2022 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого по ч.2 ст.286 КК України звернувся із зазначеним цивільним позовом до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування шкоди , в якому просив стягнути із ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» матеріальну шкоду, завданої внаслідок кримінального правопорушення в розмірі 62 441,22 коп, із ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. (том 1 а.с.1-5)
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 10 жовтня 2022 року приблизно о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «RENAULT PREMIUM 440» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , здійснював рух по головній асфальтованій автодорозі Н-31 в с. Лобойківка Дніпровського району Дніпропетровської області, з боку смт. Петриківка в напрямку м. Дніпро та скоїв зіткнення спочатку із автомобілем Мерседес Бенц, після чого автомобіль втративши керування , виїхав на зустрічну дорогу та зіткнувся із автомобілем «ВАЗ 21101» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_5 під керуванням останнього,
В наслідок ДТП йому як пасажиру ВАЗ-21001 н.з. НОМЕР_3 були заподіяні ТЯЖКІ тілесні ушкодження, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, численні переломи голови та тіла, які були небезпечні для життя в момент заподіяння та була заподіяна школа, а саме на його доставку до закладу охорони здоров'я, лікування та придбання лікарських засобів на суму 61 086,7 грн. Період його тимчасової непрацездатності був із 01.10.2022 року по 28.02.2023 рік, він не отримав середньомісячну заробітну плату в розмірі 1354,52, а всього просить суд стягнути із ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» страхову компенсацію в розмірі 62441,22 грн .Із ОСОБА_2 просив стягнути моральну шкоду в розмірі 200 000 грн, оскільки на момент ДТП водій ОСОБА_6 перебував в трудових відносинах із відповідачкою і виконував трудові обов'язки.
05.09.2024 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, просив суд стягнути із ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» матеріальну шкоду в розмірі 52 407,79 грн, моральну шкоду в розмірі 3 382,41 грн, із ОСОБА_2 просив стягнути моральну шкоду в розмірі 204 617,59 грн , послався на те, що страхова компанія частково здійснила оплату страхової компенсації і сплатила йому 15 240,33 грн ( том 1 а.с.93-100).
Розмір моральної шкоди із ОСОБА_2 представник позивача вважає становить 204 617,59 грн, так як він вважає що фізичні та душевні страждання ОСОБА_1 , сталися внаслідок використання водієм ОСОБА_3 транспортного засобу RENAULT PREMIUM 440», який був в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 і позивач поніс фізичні та душевні страждання внаслідок використання цього автомобілем.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року, в якому ухвалою від 14 липня 2025 року виправлено описку, позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 , третьої особи: ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна грошові кошти в розмірі 762 грн. на користь ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 грошове відшкодування за моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено (том 2 а.с.53-57)
Додатковим рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» судові витрати в розмірі 3028,00 грн. на користь держави.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3028,00 грн. на користь держави.
Заяву представника позивача адвоката Курпіль А.М. про стягнення коштів на правову допомогу - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» судові витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. на користь ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. на користь ОСОБА_1 .
В іншій частині клопотання адвоката Курпіль А.М. - відмовлено (том 2 а.с.82-83).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року в частині стягнення з неї моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні моральної шкоди, також просить скасувати додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року в частині стягнення судового збору з ФОП ОСОБА_2 та витрат на правову допомогу з ОСОБА_2 (том 2 а.с.87-91).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, також просить скасувати додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року та ухвалити нове, яким клопотання адвоката Купріль А.М. задовольнити в повному обсязі (том 2 а.с.102-109).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Як вбачається із вироку Петриківського райсуду Дніпропетровської області від 20.03.2024 року яким був засуджений ОСОБА_3 по ч.2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення прав керування транспортними засобами із застосуванням ст. 75, 76 КК України на 2 рокі іспитового строку, 10.10.2023 року в 10.5о в с. Лобойківка Дніпровського району Дніпропетровської області на автодорозі Н-31 з боку с. Петриківка в напрямку м. Дніпро сталось дорожня-транспортна пригода під керуванням водія ОСОБА_3 автомобілем«Renault Premium 440», р.н. НОМЕР_1 в результаті якої пасажиру автомобіля ВАЗ 21101 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження (том 1 а.с.55-70).
Судом 1 інстанції було встановлено, що 22 жовтня 2018 року ОСОБА_2 уклала безстроковий трудовий договір із ОСОБА_3 , який зобов'язався виконувати обов'язки водія , стежити за технічним станом автомобіля, здійснювати поїздки та перевозити вантаж згідно вказівки роботодавця та супроводних документів, дотримуватись ПДР (том 1 а.с.36, 220)
05.08.2022 року між ПрАТ « СК» Євроінс Україна» та ОСОБА_4 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № 210415872, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб«Renault Premium 440», р.н. НОМЕР_1 . Страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб складає 160 000 грн, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю третіх осіб складає 320000 грн, розмір безумовної франшизи складає 3200,00 грн. (том 1 а.с.216).
27.05.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про відшкодування витрат на ліки, шкоди в наслідок тимчасової непрацездатності в розмірі 62 439,70 грн. в результаті ДТП від 20.10.2022 року (том 1 а.с.190)
Як вбачається із страхового акту від 08.04.2024 року потерпілій особі ОСОБА_1 було нараховано та виплачений розмір страхового відшкодування в сумі 15 240 грн. 33 коп. (том 1 а.с.83-84), в іншій частині відшкодування матеріальних витрат було страховою компанією біло відмовлено, так як решта заявлених вимог заявника не узгоджувалась із вимогами ст. 24 Закону України « «Про обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не була витратами які не пов'язані з лікуванням травм, отриманих внаслідок ДТП і не була доведено що витрати були лікарськими засобами чи товарами медичного призначення.
05.09.2024 року позивачем були зменшені позовні вимоги до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із 62 441,22 коп. були зменшені до 52 407,79 грн. з урахуванням виплаченого страхового відшкодування.( а.с.93)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в частині стягнення різниці між фактичним розмір шкоди та отриманим страховим відшкодуванням суд 1 інстанції виходив з того, що стягнення збільшених грошових сум позивача не може бути покладено на страхувальника, так як квитанції і чеки не відповідають вимогам 22, 24 Закону про страхування і не підтверджують витрати позивачем на лікування травм отриманих внаслідок ДТП в повному обсязі.
Із вказаним висновком суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, страхова компанія відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Верховний Суд у своїй постанові №760/19377/15 від 21 лютого 2018 року звернув увагу на те, що завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування. Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 був потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді та мають право вимоги в договірному зобов'язанні - ПрАТ «СК» Євроінс Україна», страхове відшкодування яким має здійснюватися відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми 160 000,00 гривень.
Згідно висновку Верховного Суду у постанові №760/19377/15 від 21 лютого 2018 року, якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика стосується тих випадків, коли розмір шкоди перевищує здійснену з урахуванням меж страхової суми страхову виплату (страхове відшкодування).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір витрат у сумі 52407,79 грн.
Оскільки наданні квитанції і чеки не відповідають вимогам 22, 24 Закону про страхування і не підтверджують витрати позивачем на лікування травм отриманих внаслідок ДТП в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині незгоди з рішенням суду про відмову у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 52407,79 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в судді апеляційної інстанції, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення вказаних позовних вимог. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд 1 інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 52407,79 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд 1 інстанції враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер завданих позивачу ушкоджень, їх тривалість та обсяг вимушених змін у його повсякденному житті, та обсяг тих зусиль, яких позивачу слід зазнати для відновлення попереднього стану здоров'я, прийшов до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП підлягає відшкодуванню у розмірі 762,00 грн. зі ПрАТ «СК Євронінс Україна» та 100 000,00 грн зі ОСОБА_2 .
Колегія суддів також погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положення ст.26-1 Закону « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-У страховиком ( у випадках, передбачених підпунктами «г» і «г» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 ст.41 цього Закону) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав страхову виплату в розмірі 15 240,33 грн.
У зв'язку із чим суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що відповідача ПрАТ «СК» Євроінс Україна» належить сплатити ОСОБА_1 5% за моральну шкоду заподіяну здоров'ю, що буде становити 762 грн. 00 коп. (15 240,33 х5:100= 762 грн.).
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Загальними підставами, наявність яких є необхідною для всіх випадків відшкодування шкоди, є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина заподіювача шкоди.
Відповідно до ст. 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4від 31березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_7 перебувала в трудових відносинах із водієм ОСОБА_3 із 22.10.2018 року, який керував автомобілем марки «RENAULT PREMIUM 440» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 і порушив ПДР України, які привели до ДТП і який був засуджений вироком Петриківського райсуду 20.03.2024 року за порушення правил дорожнього руху по ст. 286 ч.2 КК України.
В результаті ДТП позивачу ОСОБА_1 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, позивач тривалий час знаходився на лікарняному із 10.10.2022 року по 31.01.2023 рік, що підтверджується витягом із електронного реєстру листка непрацездатності, отримав 3 групу інвалідності у зв'язку тілесними пошкодженнями, переніс тривалі фізичні та моральні страждання, стрес, біль у зв'язку із настанням наслідків ДТП.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вбачається із матеріалів справи, в результаті ДТП позивач відчув крім фізичного болю , переживання, негативні емоції, зазнав емоційну напругу та стрес через вплив негативних наслідків даної пригоди на його життя, так як
ОСОБА_1 тривалий час не отримував заробітну плату за місцем останньої роботи ДУ « Державна установа виконання покарань» .
Зазначені вище обставини, свідчать проте, що позивачу було завдано моральних страждань, оскільки він не міг вести звичний спосіб життя, його життєві зв'язки були порушені через отримання інвалідності 3 групи інвалідності.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд 1 інстанції вірно врахував, що внаслідок ДТП позивач, отримавши тілесні ушкодження середньої тяжкості, які призвели до тривалого перебування позивача на лікуванні, вимушений докладати додаткові зусилля для відновлення стану свого здоров'я та нести матеріальні затрати на придбання ліків, консультації лікарів та періодичне проходження стаціонарного лікування. Навіть через значний проміжок часу після ДТП він вимушений звертатися по медичну допомогу до лікарів та проходити лікування.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги характер завданих позивачу ушкоджень, їх тривалість та обсяг вимушених змін у його повсякденному житті, та обсяг тих зусиль, яких позивачу слід зазнати для відновлення попереднього стану здоров'я, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_7 на рівні 100 000,00 грн.
Колегія суддів не приймає доводи ОСОБА_7 що водієм ОСОБА_3 було компенсовано позивачу моральну шкоду у розмірі 1000 доларів США, оскільки відсутні докази чи розписки про те, що зазначена сума грошей належала саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , доказів відшкодування матеріальної і моральної шкоди з боку ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Посилання ОСОБА_7 апеляційній скарзі, що стягнуті кошти у розмірі 100 000,00 грн., як компенсація моральної шкоди є безпідставно завищеним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, відповідно до ст.23 ЦК України.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. А будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо того, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга №42255/04) від 01 липня 2010 року зокрема зазначив про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації" (Antipenkov v. Russia), скарга №33470/03, §82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації" (Pshenichnyy v. Russia), скарга №30422/03, §35 1; рішення у справі "Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга №38411/02, §113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 01 червня 2006 року) у справі "Грідін проти Російської Федерації" (Gridin v. Russia), скарга Ns4171/04, §20 березня).
Так, рішенням від 27 липня 2004 року у справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, "без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково. Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року підлягає залишенню без змін.
Щодо додаткового рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог. У разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову до суду позивач ОСОБА_1 судовий збір не сплачував, так як він являвся потерпілою стороною в рамках кримінального провадження № 12022041520000291 від 10.10.2022 року яке було порушено по ст. 286 ч.2 КК України і був звільнений від сплати судового збору.
Стягуючи з ФОП ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3028,00 грн., суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач ФОП ОСОБА_2 , є юридичною особою то відповідно до ст.4 Закону України « Про судовий збір» із неї належить стягнути 3028,00 грн. на користь держави.
Однак, із вказаним висновком суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявленні позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 , як до фізичної особи, а не як до фізичної особи підприємця.
ФОП ОСОБА_2 не є стороною по вказаній справі, отже суд 1 інстанції безпідставно та всупереч чинному законодавству стягнув судовий збір з особи, яка не було стороною по справі.
З вище наведених підстав додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року в частині стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 судового збору в розмірі 3028,00 грн. підлягає скасуванню.
На підстав вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору з ОСОБА_2 у розмірі 1000,00 грн. на користь держави, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно витрат на правову допомогу адвоката.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Матеріалами справи встановлено, що правову допомогу ОСОБА_1 у даній справі на надавав адвокат Купріль А.М.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору від 03.09.2024 року про надання правової допомоги (том 2 а.с.138-139), копію детального опису робіт (наданих послуг) виконанних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 02.05.2025 року (том 1 а.с.66), копію акту приймання - передачі послуг від 02.05.2025 року за договором про надання правової допомоги від 03.09.2024 року (том 1 а.с.65), копії квитанцій від 30.09.2024 року та від 30.04.2025 року на загальну суму 6000,00 грн.(том 1 а.с.70-71).
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, дійшов правильного висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, а також застосовуючи принципи співмірності й розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн., а з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн., доводи апеляційних скарг вказаних висновків не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року в частині стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 судового збору в розмірі 3028,00 грн. - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1000,00 грн. на користь держави.
В іншій частині додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Судді: