Провадження № 22-ц/803/7640/25 Справа № 235/5795/24 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
26 листопада 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2025 року, -
30 липня 2024 ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 , до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Слов'янський лісгосп» на різних посадах, а у період з 21.04.2023 по 08.07.2024 на посаді директора на умовах контракту, укладеного між позивачем та Державним агентством лісових ресурсів України 18.04.2023 року на період з 21.04.2023 по 20.04.2028 року. На підставі наказу голови Держлісагенства від 02.04.2024 року №78, проведено перевірку діяльності Державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» за період з 01.01.2023 по 29.02.2024 року, за наслідками якого складено акт перевірки від 12.04.2020 №09/2024-2/П. Відповідно до вказаного акту, комісією зроблено висновки щодо наявності певних порушень в діяльності підприємства. Відповідно до наказу Держлісагенства від 22.04.2024 року № «Про результати проведення перевірки окремих питань діяльності ДП «Слов'янський лісгосп», запропоновано підготувати проект наказу про звільнення ОСОБА_1 з підстав передбачених п.25 Контракту.25.06.2024 позивач подав до відповідача ґрунтовні пояснення щодо незгоди з актом перевірки та з висновками про необхідність його звільнення з посади. Проте незважаючи на це, 08.07.2024 року позивача було ознайомлено з наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України від 08.07.2024 року №123-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Відповідно до вказаного наказу ОСОБА_1 звільнено з посади директора підприємства з підстав передбачених п.п. «а», «б», «і», «т» п. 25 контракту, без погодження з Органом управління майном згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає даний наказ неправомірним, оскільки, свої обов'язки керівника виконував добросовісно, зауважень та дисциплінарних стягнень не мав, порушень не допускав, в зв'язку з чим відсутні перелічені в контракті підстави для його звільнення.
Посилаючись на наведені обставини позивача просить суд ухвалити рішення, яким визнати звільнення ОСОБА_1 з роботи шляхом припинення договору з посади директора державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» на підставі п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України незаконним та скасувати наказ голови Державного агентства лісових ресурсів України від 08.07.2024 року №123-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; Поновити ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» з 08.07.2024 року; Стягнути з Державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.07.2024 і до моменту фактичного поновлення на роботі та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» вимоги позивача: про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено (том 4 а.с.1-14).
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення суду, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким, задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі (том 4 а.с.28-36).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював директором державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» в період з 21.04.2023 по 08.07.2024. Зазначені обставини визнаються сторонами по справі та не оспорюються.
18.04.2023 року між Державним агентством лісових ресурсів України та ОСОБА_1 укладено контракт, що ОСОБА_1 наймається на посаду директора державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» на термін з 21.04.2023 по 20.04.2028 роки (том 1 а.с 20-26).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 02.04.2024 року №78 «Про проведення перевірки окремих питань діяльності ДП «Слов'янський лісгосп та ДП «Лиманський лісгосп», відповідно до якого було проведено перевірку окремих питань діяльності ДП «Слов'янський лісгосп та ДП «Лиманський лісгосп», за період з 01.01.2023 по 29.02.2024. Перевірку провести з 03.04.2024 по 13.04.2024 (том 1 а.с. 27-28).
12.04.2024 року на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 02.04.2024 року №78 комісією Сектором внутрішнього аудиту Держлісагенства складено Акт перевірки окремих питань діяльності державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» № 09/2024-2/П. Зі змісту якого вбачається, що комісією було проведено перевірку з 03.04.2024 по 13.04.2024 з виїздом на об'єкт перевірки (том 1 а.с. 29-50).
12.04.2024 року за №01/15-133 директором ДП «Слов'янський лісгосп» ОСОБА_1 надіслано голові комісії-завідувачу Сектору внутрішнього аудиту Держлісагенства Заперечення (зауваження) до акту перевірки окремих питань діяльності ДП «Слов'янський лісгосп» від 12.04.2024 року №09/2024-2/П (том 1 а.с. 51-53).
22.04.2024 року Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ «Про результати окремих питань діяльності ДП «Слов'янський лісгосп» № 109, зі змісту якого вбачається, що завідувачу сектору з персоналу Держлісагенства підготувати проєкт наказу про припинення трудового договору з директором ДП «Слов'янський лісгосп» ОСОБА_1 з підстав передбачених:
-підпунктом «а» пункту 25 Контракту - за систематичне невиконання обов'язків (проведення у 2023 році виплат у вигляді грошового заохочення, надбавок за класністю працівникам підприємства без дотримання вимог трудового законодавства, генеральних та галузевих угод і колективного договору на загальну суму 452968,77 гривень);
-підпунктом «б» пункту 25 Контракту - за одноразове порушення законодавства чи обов'язків, передбачених Контрактом (недотримання вимог, щодо проведення ефективних заходів, пов'язаних із веденням лісового господарства, нездійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, в результаті чого підприємством понесено збитки у сумі 330,9 тис. грн; незабезпечення щорічного оприлюднення інформації про використання публічних коштів відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»);
-підпунктом «і» пункту 25 Контракту (порушення законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти - оголошення закупівлі на суму 4,8 млн грн з придбання послуг з лісозаготівлі необробленої деревини (код закупівлі UA-2023-10-13-004731-а) шляхом проведення відкритих торгів з особливостями з поділом на 9 лотів);
-підпункту «т» пункту 25 Контракту (вчинення значних господарських зобов'язань на суму 7718425 грн без погодження з Органом управління майном) (а.с. 54- 55).
25.06.2024 року ОСОБА_1 надіслано голові Державного Агентства лісових ресурсів письмову пояснювальну (том 1 а.с. 56-57).
Наказом №123-к від 08.07.2024 року Державним агентством лісових ресурсів України припинено трудовий договір та звільнено директора державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» ОСОБА_1 08.07.2024 року з підстав передбачених п. «а», «б», «і» та «т» пункту 25 контракту без погодження з Органом управління майном, згідно з п. 8 ч. 1 ст. ст.36 КЗпП України (том 1 а.с. 58-59).
Листом від 14.05.2024 року № 1327/01-66вх на ім'я Державного агентства лісових ресурсів України Краматорська районна військова адміністрація Донецької області погодила звільнення позивача з посади директора підприємства.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 01.08.2023 року №452 затверджено статут Державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» (код ЄДПРОУ 00991723) нова редакція, 2023 рік (том 1 а.с. 60-67).
03.01.2017 року загальними зборами (конференцією) трудового колективу прийнято колективний договір Державного підприємства «Слов'янське лісове господарство», зареєстровано в УСЗН Слов'янської РДА 12.01.2017 року за №3. В подальшому до якого вносилися зміни в 2018, 2019,2020,2021 роках (том 1 а.с. 68-91).
10.12.2021 на спільному засіданні адміністрації ДП «Слов'янське лісове господарство» та профспілкового комітету первинної профспілки прийнято зміни на 2021 рік до Колективного договору 2017-2020 роки Державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» (том 1 а.с. 93-94).
11.12.2017 року Т.В.О. директора ДП «Слов'янське лісове господарство» ОСОБА_3 затверджено Положення про порядок та умови виплати винагороди за загальні результати по підсумкам роботи за рік працівникам ДП «Слов'янське лісове господарство» 2017-2020 роки (том 1 а.с.100 ).
Наказом №173-к від 08.11.2021 року ДП «Слов'янське лісове господарство» присвоєно з 08.11.2021 року І клас кваліфікації водію ОСОБА_4 , присвоєно з 08.11.2021 ІІ клас кваліфікації трактористу ОСОБА_5 та І клас кваліфікації трактористу ОСОБА_6 (тмо 1 а.с. 105).
Наказом №110 від 08.11.2021 року ДП «Слов'янське лісове господарство» затверджено склад атестаційної комісії з визначення кваліфікації в транспортних засобів трактористів-машиністів (том 1 а.с. 106).
Наказом №35 від 05.03.2024 року ДП «Слов'янське лісове господарство» оголошено подяку жінкам лісгоспу та надано одноразове заохочення (том 1 а.с. 107).
Наказом №29 від 06.03.2024 року ДП «Слов'янське лісове господарство» оголошено подяку жінкам лісгоспу та надано одноразове заохочення (том 1 а.с. 108).
Також у судовому засіданні були досліджені посадові інструкції головного бухгалтера ДП «Слов'янське лісове господарство», лісничого Покровського лісництва, майстра лісу Покровського лісництва, Лісничого Білозерського лісництва (том 1 а.с. 109-122).
Відповідно до Акту про результати перевірки Білозерського лісництва від 15.11.2023 року, встановлено, що на виконання листа Державного агентства лісових ресурсів України від 08.11.2023 року №08-076134-23 була проведена раптова перевірка Білозерського лісництва.
За результатами проведеної раптової перевірки Білозерського лісництва 30.11.2023 року директором ДП «Слов'янський лісгосп» було складено доповідну записку.
Наказом від 30 грудня 2021 року №132 ДП «Слов'янський лісгосп» визначено уповноважену особу за організацію та проведення процедур закупівель на підприємстві.
Також досліджена книга обліку лісопорушень ДП «»Слов'янський лісгосп» за період з 2022 - 2024 року.
Відповідно до Наказу директора ДП «Слов'янське лісове господарство» Олійника С.М. від 23 листопада 2023 року №124, лісничому Білозерського лісництва ОСОБА_7 за відсутність належного контролю за виконання службових обов'язків оголошено догану та майстру лісу Білозерського лісництва ОСОБА_8 за допущені недоліки лісничих робіт оголошено догану.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з боку відповідача була дотримана процедура звільнення позивача. Судом встановлено порушення ОСОБА_1 умов контракту, зокрема підпунктів «б» та «і» п. 25, що свідчить про неналежне виконання позивачем умов контракту та є підставою для застосування пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що звільнення позивача з роботи на підставі наказу від 08.07.2024 року №123-к, відповідно до ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на ту обставину, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними від вимоги про поновлення на роботі, у задоволенні яких ОСОБА_1 відмовлено, суд 1 інстанції дійшов висновку, що підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.
Укладення контракту з керівниками державних організацій, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року N 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» та якою рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням цієї постанови.
З урахуванням особливостей контракту, як форми трудового договору, яка спрямована на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Згідно пунктом 8 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору передбачено підстави, зазначені в контракті.
Як вбачається з матеріалів справи,21.04.2023 року ОСОБА_1 працював на посаді директора ДП «Слов'янське лісове господарство» за контрактом укладеним між ним та Державним агентством лісових ресурсів України на строк з 21.04.2023 по 20.04.2028 роки.
Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України №123-к від 08.07.2024 року припинено трудовий договір та звільнено директора державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» ОСОБА_1 08.07.2024 року з підстав передбачених п. «а», «б», «і» та «т» пункту 25 контракту без погодження з Органом управління майном, згідно з п. 8 ч. 1 ст. ст.36 КЗпП України.
За результатами проведеної відповідно до наказу Держлісагенства від 02.04.2024 року №78 перевірки окремих питань діяльності державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» за період з 01.01.2023 по 29.02.2024 встановлено наступні порушення:
-У Білозерському лісництві виявлено порушення: невідповідність даних польової перелікової відомості дерев, призначених до рубки, з даними матеріально-грошової оцінки в кількості дерев. Наявні дерева не відмічені до рубки і залишені на лісосіці. Незаконну рубку 14 дерев, які не відображені в книзі обліку лісопорушень, що призвело до матеріальної шкоди на суму 169769,28 грн.
-У Покровському лісництві виявлено незаконну рубку 15 дерев акації, які не відображені в книзі обліку лісопорушень. Матеріальна шкода складає 161092,03 грн.
-У Маяцькому лісництві виявлено порушення: квартал 204, виділ 1,1 площа 1,7 га; квартал 204, виділ 1,2, площа 0,7 га - створення лісових культур шляхом садіння здійснено з порушенням п. 2.3.17 Інструкції з проектування, технічного приймання та оцінки якості лісокультурних об'єктів.
-У Краматорському лісництві виявлено наступні порушення: квартал 77, виділ 2, площа 49,0 га - місця спалювання порубкових решток не обмежені мініралізованою смугою 2,8 м, що порушує п. 3.2.4 Правил пожежної безпеки в лісах України.
-У всіх вищезазначених лісництвах в кутах лісосік встановлено лісогосподарські знаки, у яких розмірі, форма, а також надписи не відповідають ДСТУ 3534-97.
-Положення про структурні підрозділи за 2023-2024 роки відсутні чим порушено вимоги ст. 64 Господарського кодексу України.
-В порушення вимог законодавства в 2023 році нараховано та виплачено надбавку за класність водію ОСОБА_4 та трактористам ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у сумі 18018,77 грн.
-В порушення ст. 97 КЗпП України, ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 8 ЗУ «Про колективні договори та угоди» нараховано та виплачено одноразові грошові заохочення з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 березня та до свята «День працівника лісу» на суму 434950,00 грн.
-На платформі публічних закупівель «Prozorro» ДП «Слов'янське лісове господарство» було оголошено закупівлю й придбання послуг з лісозаготівлі необробленої деревини на загальну суму 4,8 млн шляхом проведення відкритих торгів з особливостями з поділом на 9 лотів, що є порушенням ЗУ «Про публічні закупівлі». Станом на 01.01.2023 10 відсотків вартості активів становили 1268100,00 грн.
-У порушення вимог ст. 3 ЗУ «Про відкритість використання публічних коштів» на єдиному веб-порталі не оприлюднювалась інформація про використання коштів.
57.22.04.2024 року Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ «Про результати окремих питань діяльності ДП «Слов'янський лісгосп» № 109, зі змісту якого вбачається, що завідувачу сектору з персоналу Держлісагенства підготувати проєкт наказу про припинення трудового договору з директором ДП «Слов'янський лісгосп» ОСОБА_1 з підстав передбачених:
-підпунктом «а» пункту 25 Контракту - за систематичне невиконання обов'язків (проведення у 2023 році виплат у вигляді грошового заохочення, надбавок за класністю працівникам підприємства без дотримання вимог трудового законодавства, генеральних та галузевих угод і колективного договору на загальну суму 452968,77 гривень);
-підпунктом «б» пункту 25 Контракту - за одноразове порушення законодавства чи обов'язків, передбачених Контрактом (недотримання вимог, щодо проведення ефективних заходів, пов'язаних із веденням лісового господарства, нездійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, в результаті чого підприємством понесено збитки у сумі 330,9 тис. грн; незабезпечення щорічного оприлюднення інформації про використання публічних коштів відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»);
-підпунктом «і» пункту 25 Контракту (порушення законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти - оголошення закупівлі на суму 4,8 млн грн з придбання послуг з лісозаготівлі необробленої деревини (код закупівлі UA-2023-10-13-004731-а) шляхом проведення відкритих торгів з особливостями з поділом на 9 лотів);
-підпункту «т» пункту 25 Контракту (вчинення значних господарських зобов'язань на суму 7718425 грн без погодження з Органом управління майном).
Відповідно до п. 10 Контракту керівник зобов'язується зокрема: забезпечувати координацію діяльності державної лісової охорони підприємства, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та інших порушень лісового та мисливського законодавства, а також запобігання адміністративним правопорушення у сфері лісового та мисливського господарства; дотримуватись вимог нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічних норм та вимог щодо захисту здоров'я працівників, населення та споживачів продукції; забезпечує щорічно, не пізніше 31 січня року, наступного за звітним, оприлюднення інформації про використання публічних коштів відповідно до вимог Закону України «Про відкритість використання публічних коштів».
Згідно п.25 Контракту укладеним між ним та Державним агентством лісових ресурсів України на строк з 21.04.2023 по 20.04.2028 роки, вбачається, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії: а) у разі систематичного невиконання Керівником без поважних причин обов'язків покладених на нього цим контрактом; б) у разі одноразового порушення Керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи тощо); і) у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, а також заподіяння збитків підприємству у вигляді упущеної вигоди; т) недотримання норм чинного законодавства про вчинення значних господарських зобов'язань.
Щодо порушення позивачем підпункту «а» пункту 25 Контракту за систематичне невиконання обов'язків (проведення у 2023 році виплат у вигляді грошового заохочення, надбавок за класністю працівникам підприємства без дотримання вимог трудового законодавства, генеральних та галузевих угод і колективного договору на загальну суму 452968,77 гривень), суд 1 інстанції зазначив наступне.
Відповідно до підпункту «а» пункту 25 Контракту вбачається, що відповідальність настає за систематичне невиконання обов'язків.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Такий висновок зробив Верховний Суд у Постанові від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц, провадження № 61-35225св18.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 742/4121/18 (провадження № 61-15025св20), від 20 липня 2022 року у справі № 724/1592/21 (провадження № 61-4383св22), від 08 квітня 2024 року у справі № 632/822/20 (провадження № 61-8742св23), від 24 липня 2024 року у справі № 752/10024/21 (провадження № 61-5269св24).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19) зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Разом з цим саме на роботодавця покладається обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Тобто в даному випадку роботодавцем повинно було бути доведено факт, що ОСОБА_1 попередньо було вчинено чи допущено порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності.
Разом із тим, згідно із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 жодного разу не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та ним не було допущено порушень покладених на нього обов'язків.
У зв'язку з цим суд 1 інстанції вважає, що відповідачами не доведено факту порушення позивачем підпункту «а» пункту 25 Контракту.
Щодо порушення позивачем підпункту «б» пункту 25 Контракту - за одноразове порушення законодавства чи обов'язків, передбачених Контрактом (недотримання вимог, щодо проведення ефективних заходів, пов'язаних із веденням лісового господарства, нездійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, в результаті чого підприємством понесено збитки у сумі 330,9 тис. грн; незабезпечення щорічного оприлюднення інформації про використання публічних коштів відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»), судом 1 інстанції зазначено наступне.
12.04.2024 року на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 02.04.2024 року №78 комісією Сектором внутрішнього аудиту Держлісагенства складено Акт перевірки окремих питань діяльності державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» № 09/2024-2/П. Зі змісту якого вбачається, що комісією було проведено перевірку з 03.04.2024 по 13.04.2024 з виїздом на об'єкт перевірки.
За результатами проведеної відповідно до наказу Держлісагенства від 02.04.2024 року №78 перевірки окремих питань діяльності державного підприємства «Слов'янське лісове господарство» за період з 01.01.2023 по 29.02.2024 встановлено наступні порушення: у Білозерському лісництві виявлено порушення: невідповідність даних польової перелікової відомості дерев, призначених до рубки, з даними матеріально-грошової оцінки в кількості дерев. Наявні дерева не відмічені до рубки і залишені на лісосіці. Незаконну рубку 14 дерев, які не відображені в книзі обліку лісопорушень, що призвело до матеріальної шкоди на суму 169769,28 грн та у Покровському лісництві виявлено незаконну рубку 15 дерев акації, які не відображені в книзі обліку лісопорушень. Матеріальна шкода складає 161092,03 грн. Тобто загальна шкода складає 330 861, 31 грн (169 769,28 грн + 161 092,03 грн).
Позивачем не оспорюється факт незаконної рубки дерев в Покровському лісництві, зокрема позивач зазначає, що виявлення поодиноких фактів незаконних рубок не свідчить про те, що саме керівник не вживав заходи щодо недопущення цих незаконних рубок. Крім того, вказує, що відповідальність за збереження лісів від незаконних рубок відповідно до службових обов'язків покладена на ряд інших посадових осіб підприємства: керівників структурних підрозділів, головного лісничого, лісничих на кожній конкретній ділянці.
Проте, відповідно до п.10 Контракту, вбачається, що керівник зобов'язується зокрема: забезпечувати координацію діяльності державної лісової охорони підприємства, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та інших порушень лісового та мисливського законодавства, а також запобігання адміністративним правопорушення у сфері лісового та мисливського господарства; дотримуватись вимог нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічних норм та вимог щодо захисту здоров'я працівників, населення та споживачів продукції.
Суд 1 інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що рубку в Білозерському лісництві ним було виявлено самостійно та винні особи вже отримали дисциплінарні стягнення, оскільки, відповідно до Акту про результати перевірки Білозерського лісництва від 15.11.2023 року, встановлено, що на виконання листа Державного агентства лісових ресурсів України від 08.11.2023 року №08-076134-23 була проведена раптова перевірка Білозерського лісництва.
З наведеного вбачається, що перевірка Білозерського лісництва була дійсно проведена ОСОБА_1 проте відповідно до вказаного акту саме на підставі листа Державного агентства лісових ресурсів України від 08.11.2023 року №08-076134-23.
Згідно п.2.4 Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів (майстерських дільниць), затвердженої Наказом Державного комітету лісового господарства України №23 від 08.02.2010 року, при проведенні ревізії перевіряється зокрема стан роботи щодо попередження незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників та інших порушень лісового законодавства.
Посилання позивача на те, що винні особи Білозерського лісництва вже отримали дисциплінарні стягнення та саме вони повинні нести відповідальність за незаконну рубку лісів, суд 1 інстанції не прийняв до уваги, оскільки відповідно до п. 7.3 Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів (майстерських дільниць), затвердженої Наказом Державного комітету лісового господарства України №23 від 08.02.2010 року, відповідальність за своєчасність, якість і повноту проведення ревізій несуть керівники підприємств та виконавці, що затверджені наказом по підприємству.
Таким чином відповідальність за своєчасність, якість і повноту проведення ревізій несуть керівники підприємств також, а не тільки виконавці.
Відповідно до рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 №906/366/20 факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у Відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Таким чином, Відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.
У цьому контексті варто зазначити, що хоча позивачем і було проведено перевірку Білозерського лісництва, проте її проведення не охоплюється комплексом заходів спрямованих на охорону лісів від незаконних рубок, про які ідеться у статті 86 ЛК України, адже такі заходи спрямовані не на охорону лісів, тобто на попередження заподіяння шкоди, а на їх захист, тобто на виправлення (усунення) наслідків уже заподіяної шкоди.
Таким чином хоча порубку в Білозерському лісництві і була виявлена, проте не були вжиті заходи для її уникнення, що стало причиною завдання шкоди державі в особі відповідача у розмірі 169 769,28 грн. у зв'язку із протиправною бездіяльністю позивача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та бездіяльністю.
Тому неналежність виконання ОСОБА_1 керівних функцій виявлено за конкретним фактом завдання шкоди ДП «Слов'янське лісове господарство» незаконною порубкою лісу, тому не можна погодитися із доводами позивача, що відповідальність за незаконну порубку лежить на інших співробітниках підприємства зокрема на лісниках.
Частиною другою статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
Таким чином судом встановлено, що позивачем не було вчинено дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду.
Охорона лісу має на меті збереження та відновлення лісових екосистем, а також забезпечення їх функціонування. До того ж однією із ключових завдань лісокористувачів мають бути заходи спрямовані на попередження заподіяння шкоди, а не на виправлення (усунення) наслідків уже заподіяної шкоди.
Тому ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок в результаті чого було заподіяно шкоду внаслідок незаконної рубки лісу в Білозерському лісництві - 169769,28 грн. та у Покровському лісництві шкода складає 161092,03 грн, тобто загальна шкода складає 330 861, 31 грн (169 769,28 грн + 161 092,03 грн).
Порушення директором «Слов'янське лісове господарство» умов контракту щодо забезпечення ефективного використання та збереження лісосировинних ресурсів, що перебувають у повному господарському віданні підприємства, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки, є підставою розірвання контракту за підпунктом «б» пункту 26.
Щодо порушення вимог ЗУ «Про відкритість використання публічних коштів», оприлюднення інформації про використання публічних коштів, суд 1 інстанції зазначає наступне.
У статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» наведено перелік розпорядників публічної інформації, на яких поширюються норми Закону. При цьому кожний визначений Законом розпорядник інформації є розпорядником лише щодо певного виду інформації.
Так, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
Таким чином, у розумінні Закону підприємство є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Вказані положення кореспондуються із абзацом другим частини третьої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних», якою встановлено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Таким чином, доступ до інформації щодо володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном (коштами), про використання, розпорядження бюджетними коштами та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти або майно не може бути обмежено відповідно до Закону.
Для забезпечення оперативного доступу до інформації про використання публічних коштів в Україні функціонує Єдиний веб-портал використання публічних коштів (далі - Портал), який містить найбільшу відкриту базу даних про використання бюджетних коштів.
Умови та порядок забезпечення доступу до інформації про використання публічних коштів на Порталі визначає Закон України «Про відкритість використання публічних коштів».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2015 р. № 911-р адміністратором порталу визначено державну установу “Відкриті публічні фінанси».
Порядок адміністрування єдиного веб-порталу використання публічних коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2015 р. № 694.
При цьому функціонування Порталу, а також вимоги щодо оприлюднення інформації про використання публічних коштів в умовах воєнного стану не зазнали змін.
Відтак, розпорядникам та одержувачам коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, органами Пенсійного фонду, підприємствами, а також фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування як і до запровадження правового режиму воєнного стану, потрібно оприлюднювати відповідну інформацію про використання публічних коштів у строки, визначені Законом № 183-VIII, зокрема інформація щодо використання коштів суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності оприлюднюється щорічно, не пізніше 31 січня року, наступного за звітним роком, та зберігається в режимі вільного доступу протягом трьох років з дня оприлюднення.
Згідно з п. 10 Контракту керівник зобов'язується зокрема: забезпечує щорічно, не пізніше 31 січня року, наступного за звітним, оприлюднення інформації про використання публічних коштів відповідно до вимог Закону України «Про відкритість використання публічних коштів».
Проте судом 1 інстанції було встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 , в порушення вимог ЗУ «Про відкритість використання публічних коштів» не оприлюднювалась інформація про використання коштів.
Судом 1 інстанції зауважено, що факт запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 не створює для суб'єктів владних повноважень та розпорядників публічної інформації автоматичної підстави для відстрочки у наданні доступу до тієї чи іншої публічної інформації, при цьому зобов'язуючи більш виважено та обґрунтовано підходити до вирішення обмеження доступу до інформації на цій підставі.
Отже, доводи позивача, що цим питанням займався інший працівник підприємства, суд 1 інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки саме ОСОБА_1 , як директор ДП «Слов'янське лісове господарство» був відповідальним за належність та своєчасність оприлюднення інформації і саме на нього, відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» було покладено обов'язок у забезпеченні оприлюдненню такої інформації.
Таким чином, ОСОБА_1 було допущено безпідставне не оприлюднення інформації про використання публічних коштів.
В той же час порушення вимог ЗУ «Про відкритість використання публічних коштів» та п.10 Контракту в частині не оприлюднення позивачем інформації про використання публічних коштів, на думку суду, не є порушення умов підпункту «б» пункту 25 контракту, оскільки обов'язковою умовою розірвання контракту з цих підстав є настання для підприємства значних негативних наслідків (понесені збитки, виплачено штрафи), наявність яких відповідачем суду не доведено. Посилання представника відповідача ДАЛС України, що не оприлюдненою таких відомостей спричинило необізнаність агентства щодо діяльності керівника ОСОБА_1 , на думку суду, не є негативними наслідками, в розумінні підпункту «б» пункту 25 контракту оскільки жодного доказу на підтвердження настання значних негативних наслідків (понесення збитків, штрафу тощо) в результаті вказаного порушення суду надано не було.
Таким чином, хоча під час розгляду справи встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ЗУ «Про відкритість використання публічних коштів», однак судом 1 інстанції не встановлено настання для підприємства значних негативних наслідків (понесення збитків, штрафу тощо) внаслідок зазначеного порушення, що не може бути підставою для висновку про порушення вимог контракту.
Щодо порушення позивачем підпункту «і» пункту 25 Контракту (порушення законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти - оголошення закупівлі на суму 4,8 млн грн з придбання послуг з лісозаготівлі необробленої деревини (код закупівлі UA-2023-10-13-004731-а) шляхом проведення відкритих торгів з особливостями з поділом на 9 лотів), суд 1 інстанції зазначає наступне.
Як встановлено в Акті перевірки і не заперечується позивачем, на платформі публічних закупівель «Prozorro» 13.10.2023 підприємством було оголошено закупівлю з придбання послуг з лісозаготівлі необробленої деревини (код закупівлі 77210000-5) на загальну суму 4,8 млн. грн шляхом проведення відкритих торгів з особливостями з поділом на 9 лотів (договори укладено на суму 4 693 400,00 грн).
Станом на 01.01.2023 10 відсотків вартості активів Підприємства становили 1 268 100 гривень.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад встановлено Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
Частиною першою статті 5 Закону № 922-VIII встановлено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
В силу частини десятої статті 3 Закону № 922-VIII забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до абзацу два частини десятої статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів/ спрощених закупівель або застосування цього Закону, зокрема положень частини третьої статті 10 цього Закону.
В письмових поясненнях, доданих до матеріалів справи, позивач зазначив, що відповідно до п.1 та 5 розділу 1 Порядку визначення предмета закупівлі замовник може визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками 4-8 цифр Єдиного закупівельного словника, обсягом, номенклатурою, місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг. У даному випадку проведення багатолотової закупівлі було обумовлене кількістю лісництв - 8 одиниць (Маяцьке лісництво; Краснопільске лісництво; Краматорське лісництво; Часів-Ярське лісництво; Покровське лісництво; Олександрівське лісництво; Білозерське лісництво; Катеринівське лісництво), які й були місцями поставки деревини. У назві предмета закупівлі не було вказано конкретно, у якому саме лісництві буде проведена заготівля з причини того, що підприємство розташоване на значній території Донецької області, де відбувається широкомасштабна військова агресія Російської Федерації проти України та ведуться бойові дії.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку визначення предмета закупівлі затверджено наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.2020 за № 500/34783 (далі - Порядок № 708), предмет закупівлі послуг визначається замовником згідно з пунктом 21 частини першої статті 1 Закону № 922-VІІІ та за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.
Таким чином, предмет закупівлі послуг згідно із Порядком № 708 має визначатися за показником четвертої цифри, тобто за класом.
Своєю чергою, Замовник у процедурі закупівлі UA-2023-10-13-004731-a, визначив предмет закупівлі ДК 77210000-5 - Лісозаготівельні послуги. За показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника замовником визначено 7721 клас предмета закупівлі.
Також встановлено, що 13.10.2023, було оголошено про проведення відкритих торгів за номером ID: UA-2023-10-13-004731-a, очікуваною вартістю 4 800 000 грн Замовником оголошено ще 9 закупівель за процедурою «відкриті торги» на придбання послуг з лісозаготівельних послуг.
Згідно наданих суду даних встановлено, що в результаті закупівлі 27.11.2023 року між ДП "Слов'янське лісове господарство" та ПП «Форест Сервіс Плюс» було укладено 3 договори: №.27/11/2023/7 на суму 600 000,00 грн, №27/11/2023/8 на суму 300 000,00 грн та №27/112023/9 на суму 300 000,00 грн. На зальну суму 1 200 000,00 грн. З ФОП ОСОБА_10 укладено договори: 27/112023/1 на суму 590 000,00 грн, 27/11/2023/2 на суму 569 800,00 грн, 27/11/2023/3 на суму 579 800,00 грн, №27/11/2023/4 на суму 584 000,00 грн, № 27/11/2023/5 на суму 579 800,00 грн та №27/11/2023/7 на суму 600 000,00 грн. Усього на суму - 3 493 400 грн.
Отже, оголошення (за номером ID: UA-2023-10-13-004731-a та ще 9 оголошень на закупівлю лісозаготівельних послуг) про проведення торгів стосувалися одного предмету закупівлі. До того ж у всіх 9 лотах адреса доставки зазначена: АДРЕСА_1 , та у назві предмета закупівель не зазначено конкретного лісництва, тому посилання представника позивача, що закупівля відбувалася для 8 лісництв не знайшли свого підтвердження.
З огляду на імперативні правила визначення предмета закупівлі, встановлені Законом № 922-VІІІ та Порядком № 708 Замовник був зобов'язаний визначити предмет закупівлі для вказаних послуг за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника, та мав право визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками четвертої-восьмої цифр Єдиного закупівельного словника, обсягом, номенклатурою, місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.
Однак викладені умови формування предмету закупівлі Замовником не додержані.
Таким чином недотримання Замовником вказаних вимог фактично призвело до порушення частини десятої статті 3 Закону № 922-VIII, в якій міститься заборона поділу предмету закупівлі на частини.
Твердження позивача, що відповідальність за проведення та оголошення торгів на підприємстві лежить на уповноваженій особі за організацію та проведення закупівель - ОСОБА_11 , суд 1 інстанції також не прийняв до уваги.
Дійсно відповідно до Наказу ДП «Слов'янське лісове господарство» №132 від 30 грудня 2021 року, на економіста - ОСОБА_11 покладено обов'язки уповноваженої особи за суміщення посади фахівця з публічних закупівель.
Відповідно до п. 2.13 уповноважена особа персонально відповідає за прийняті нею рішення і вчинення дій (бездіяльність) відповідно до законів України, за повноту та достовірність оприлюдненої інформації та за порушення вимог, визначених Законом у сфері публічних закупівель.
Проте, відповідальність за публічні закупівлі несуть як керівник, так і уповноважена особа. Керівник відповідає за загальний контроль за процесом, тоді як уповноважена особа - за конкретні дії та рішення, пов'язані з закупівлями.
Оскільки відповідно до п. 8.4. Статуту ДП «Слов?янське лісове господарство» передбачає, що Директор Підприємства, зокрема: розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до чинного законодавства України; укладає договори та контракти.
В зв'язку з цим суд 1 інстанції вважає, що відповідачами доведено факт порушення позивачем підпункту «і» пункту 25 Контракту.
Щодо порушення позивачем підпункту «т» пункту 25 Контракту (вчинення значних господарських зобов'язань на суму 7718425 грн без погодження з Органом управління майном), судом 1 інстанції зазначено наступне.
Згідно акту перевірки вбачається, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог ст. 73-2 ГКУ «Значні господарські зобов'язання державного унітарного підприємства» та п. 10.2 ст. 10 Статуту при укладенні 25.04.2023 року договору поставки нафти та дистилятів № УПЦ-686 з ТОВ «Укрпетролцентр».
Так, оголошення закупівлі предмету закупівлі - Нафта і дистиляти (Класифікатор 09130000-9) відбулось 06.04.2023 року, а процедура закупівлі була проведена 18.04.2023 року, переможцем закупівлі обрано ТОВ «Укрпетролцентр».
Водночас ОСОБА_1 був призначений на посаду з 21.04.2023 року, а порушення встановлене за результатами планового внутрішнього аудиту фінансово - господарської діяльності за період до 21.04.2023 року. Тобто ОСОБА_1 ставиться до вини невчинення ним значних господарських зобов'язань на суму 7718425 грн без погодження з Органом управління майном.
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 був призначений ТВО Директора ДП «Слов'янське лісове господарство» з 01.06.2022 року, а тому може і, більше того, зобов'язаний нести відповідальність за свої дії, вчинені під час заняття цієї посади, суд 1 інстанції не приймає до уваги, оскільки порушення (вчинення значних господарських зобов'язань на суму 7718425 грн без погодження з Органом управління майном) відбулось ще до моменту укладення контракту між Державним агентством лісових ресурсів України та ОСОБА_1 , тому виключається можливість порушення позивачем пункту контракту який ще в той час не було укладено.
Тобто, сам факт перебування ОСОБА_1 на посаді ТВО Директора ДП «Слов'янське лісове господарство» з 01.06.2022 року не виключає його відповідальність за будь-які порушення трудового законодавства у період перебування на цій посаді (до нього можливо було застосувати дисциплінарні стягнення), проте виключає можливість бути притягнутим до відповідальності за ще не укладений на той момент контракту.
В зв'язку з цим суд вважає, що відповідачами не доведено факту порушення позивачем підпункту «т» пункту 25 Контракту.
Оскільки, наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з висновками перевірки, діями по їх проведенню, закріпленими у акті, складеному за її результатами, та втіленими у відповідних рішеннях контролюючого органу, вимога про визнання неправомірними дій органу контролю під час проведення перевірки та щодо оформлення висновків у акті перевірки не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішень контролюючого органу, якими визначено особі обов'язок щодо вчинення тих чи інших дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 826/4/16, від 23.09.2020 року у справі № 640/2911/19.
У пункті 8 частини 1 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП).
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина 3 статті 149 КЗпП).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15 (провадження № 61-32076св18) зазначено, що «з врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у такому випадку є самий факт порушення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу, тому суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав вважати оспорювані накази незаконними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18) вказано, що «згідно з пунктами 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством. При розірванні контракту з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ДП «Покровське лісове господарство» з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 26 контракту - за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП. Частково задовольняючи позов та поновлюючи ОСОБА_1 на посаді, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем розірваний контракт у зв'язку із чисельними порушеннями, які були допущені позивачкою під час виконання трудового договору, оскільки розірвання контракту не пов'язане з однократним грубим порушенням його умов, таке розірвання є незаконним. Разом з тим, судами не враховано, що встановлені порушення директором ДП «Покровське лісове господарство» умов контракту є самостійною підставою для його розірвання за підпунктом «б» пункту 26 контракту. Звільнення позивача відбулось на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП, таке звільнення не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені диспозицією статті 41 КЗпП. Враховуючи, що позивач погодився з умовами контракту у тому числі і з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, проте не забезпечив належне виконання покладених на нього обов'язків по управлінню підприємством, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20) зазначено, що «вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. [...] Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання».
Отже, укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами, в тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2023 року у справі № 727/3255/21 (провадження № 61-12877св22) зазначено, що «вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (постанова Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц). Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання. Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 9 липня 1998 року № 12-рп/1998) зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.
Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі№ 757/42262/15-ц вказав, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 149 КЗпП України, на порушення якої як на підставу поновлення позивача на роботі посилався суд апеляційної інстанції, на спірні правовідносини не поширюється. Такі висновки Верховного Суду України підтримав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 170/226/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18, від 09 липня 2021 року у справі № 382/1820/18 та вказав, що звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України. Таким чином, ОСОБА_1 як керівник КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» не виконав вимоги рішення Чернівецької міської ради від 07 жовтня 2016 року № 403 у частині оприлюднення біографічних даних на офіційному веб-порталі Чернівецької міської ради або на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» Імені Леоніда Каденюка», тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача з посади та розірвання укладеного з ним контракту на підставі підпункту «л» пункту 6.3. Суд першої інстанції правильно вважав, що з урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту, а визначальним у цьому випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника, лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 587/1697/21 (провадження № 61-6140св22)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Судом 1 інстанції було встановлено порушення ОСОБА_1 умов контракту, зокрема підпунктів «б» та «і» п. 25, що свідчить про неналежне виконання позивачем умов контракту та є підставою для застосування пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України.
Оскільки, ОСОБА_1 укладаючи контракт, погодився з його умовами у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.
Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 9 липня 1998 року № 12-рп/1998) зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.
Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного суду у справі від 05 липня 2023 року у справі № 727/3255/21 (провадження № 61-12877св22).
Апеляційним судом перевірено процедуру звільнення позивачки, порушень такої процедури не встановлено, наказ про звільнення є законним.
Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується зі висновком суду 1 інстанції, що на момент звільнення ОСОБА_1 судом було встановлено порушення позивачем умов контракту, безпідставним є посилання позивача на незаконність його звільнення. Будь-яких порушень процедури звільнення, які б тягли визнання наказу незаконним і які б вказували на незаконність звільнення та на порушення прав працівника, не доведено, у зв'язку з чим, позов в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі є не обґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.
Також, колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про поновлення на роботі, у задоволенні яких ОСОБА_1 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Судді: