Провадження № 22-ц/803/9764/25 Справа № 433/1723/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Порошина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
03 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», первісний стягувач: ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг», боржник: ОСОБА_1 , про видачу дублікату виконавчого листа
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»
на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року,-
30 травня 2024 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до суду із заявою про про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . В обґрунтування своєї заяви представник ТОВ «Українська факторингова компанія» посилається на те, що рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 10.11.2015 року задоволено позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №30/44/270411 від 27.04.2011 року. Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 05.04.2019 року було замінено стягувача у виконанні рішення Троїцького районного суду Луганської області від 10.11.2015 року з ПАТ «БМ Банк» на ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 року було замінено стягувача у виконанні рішення Троїцького районного суду Луганської області від 10.11.2015 року на ТОВ «Українська факторингова компанія». У зв'язку з відсутністю в матеріалах справи, що були передані ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» до ТОВ «Українська факторингова компанія» виконавчого листа по справі №433/1723/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ТОВ «Українська факторингова компанія» було направлено до Луганського ВДВС Луганської області запити щодо відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за виконавчим листом №433/1723/15-ц, що був виданий Троїцьким районним судом Луганської області. Згідно відповіді від 06.04.2023 року вбачається, що був виконавчий лист по справі №433/1723/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який повернуто стягувачу 19.07.2021 року. У зв'язку з чим, ТОВ «Українська факторингова компанія «звернулась до ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» з проханням надати оригінал виконавчого листа, проте виконавчий лист відсутній. Вказане свідчить про факт відсутності виконавчого листа у стягувача та у органі ДВС. Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого листа у стягувача та в органі державної виконавчої служби/приватного виконавця свідчить про те, що його було втрачено. Просить суд видати дублікат виконавчого листа по справі № 433/1723/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №30/44/270411 від 27.04.2011 року (а.с. 61).
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року у задоволенні заяви ТОВ «Українська факторингова компанія», первісний стягувач: ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг», боржник: ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення - відмовлено (а.с. 90-91).
З ухвалою суду не погодилось ТОВ «Українська факторингова компанія» та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про видачу дубліката виконавчого документа.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що кінцевий термін пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлено 19.07.2024 року. Факт відсутності виконавчого документу у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. З посиланням на практику Верховного суду ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом 1 інстанції встановлено, що заочним рішенням Троїцького районного суд Луганської області від 10.11.2015 року, задоволено позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №30/44/270411 від 27.04.2011 року.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ БАНК» заборгованість за кредитним договором №30/44/270411 від 27 квітня 2011 року в сумі 191981, 85 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ БАНК» судовий збір в розмірі 1919,82 грн. в рівних частинах з кожного по 959,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ БАНК» витрати пов'язані з публікацією в газеті «Урядовий кур'єр» оголошення про виклик відповідачів в сумі 420,00 грн. в рівних частинах , з кожного по 210,00 грн.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 05.04.2019 р. замінено стягувача ПАТ «БМ Банк» на його правонаступника ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» у виконавчому листі № 433/1723/15-ц.
15.02.2022 року між ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами № 15.02/2022 _ГКФ від 15.02.2022р., відповідно до якого ТОВ «Українська факторингова компанія» набула право вимоги за кредитними договорами.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 року замінено стягувача у виконавчому листі, у виконанні рішення Троїцького районного суду Луганської області від 10.11.2015 року по справі №433/1723/15-ц з ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» на ТОВ «Українська факторингова компанія» відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ “Українська факторингова компанія» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заявник звернувся із такою заявою поза межами строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.
Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акту, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дубліката є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документу. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, провадження № 61-29св17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, провадження № 61-41846св18.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009, провадження № 61-5388св18.
Як вказано в п.п. 17.4 п. 17 Розділу XIII ЦПК України "Перехідні положення" у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз п. 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Відповідно до ч.1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.
Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред'явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу та в межах строку пред'явлення його до виконання.
Заявником не надано належних доказів втрати виконавчого листа. А довід апеляційної скарги про те, що якщо виконавчого листа не має у стягувача та в ДВС, то його відповідно було втрачено, є лише припущенням.
Крім того, заявником в заяві не наведено жодних поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, зокрема, таких, які б виправдовували зволікання пред'явлення виконавчого документу первісним стягувачем ПАТ «БМ Банк» до 26 жовтня 2018 року, коли ПАТ «БМ Банк» відступлені права вимоги до ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», тим більше, що сама виконавча служба в листі від 06.04.2023 року повідомляла, що виконавчий лист за №433/1723/15-ц до виконання не пред'являвся, на виконанні у Луганському відділі державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував виконавчий лист №433/2388/15-ц, а не виконавчий лист за №433/1723/15-ц, дублікат якого просить заявник, докази отримання та пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання відсутні.
Таким чином, заявником не наведено причин, які є поважними та давали б підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та не надано таких доказів.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до єдино вірного висновку, про відмову в задоволенні заяви у видачі дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Приведені заявником в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів чинним законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Судді: