Провадження № 22-ц/803/5985/25 Справа № 199/654/25 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
03 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Триполець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року, -
15 січня 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що 07.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6510052, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредити, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн., у свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед позивачем не виконав, порушив умови кредитного договору. 26.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір №101-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників ТОВ «Мілоан», у тому числі відносно боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №6510052 від 07.03.2023 року. Внаслідок цього відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 40250,00 грн., із яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 29250,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками; 1000,00 грн. - сума заборгованості за комісією
Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив та від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у сумі 40250,00 грн., разом із судовими витратами у сумі розміром 2422,40 гривень. (а.с.1-4).
Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №6510052 від 07.03.2023 року у сумі 40250 гривень 00 копійок, з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 29250,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками; 1000,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.32-33).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить, змінити та зменшити розмір стягнутих відсотків та комісії, а також розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців, рівними щомісячними платежами (а.с. 37-38).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом 1 інстанції встановлено, що 07.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6510052, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредити, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №95191303 від 07.03.2023 року.
26.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір №101-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників ТОВ «Мілоан», у тому числі відносно боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №6510052 від 07.03.2023 року. Внаслідок цього відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 40250,00 грн., із яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 29250,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками; 1000,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що кредитний договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 будучи обізнаним з умовами кредитування, свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно з договором факторингу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.
Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір №6510052 від 07.03.2023 року, електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z36425.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20.
Відповідачем не заперечується та не спростовано факт укладення ним вказаного вище кредитного договору з ТОВ «Мілоан», а також факт отримання за його умовами кредитних коштів безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 на суму 10000,00 грн.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши укладення відповідачем кредитного договору №6510052 від 07.03.2023 року та отримання позичальником кредитних коштів; враховуючи неналежне виконання останнім умов договору та наявність, у зв'язку з цим, заборгованості, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 40 250,00 грн, з яких 10000,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту, 29 250,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками, 1 000,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем .
Доводи апеляційної скарги, що зобов'язання за процентами та комісією є надмірними та непропорційними не звільняють відповідача від зобов'язання, з яким він ознайомився та погодився під час укладення кредитного договору № 6510052 від 07.03.2023 року. Доказів оспорення вказаного договору, або певних його умов, зокрема, щодо розміру (ставки) процентів за користування кредитом, - суду також не надано.
Прохальна частина апеляційної скарги про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяці рівними щомісячними частинами, не може бути прийнята до уваги виходячи з наступного.
Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що чинне законодавство визначає, що питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися судом у порядку ст. 267 ЦПК України (судом, який ухвалив рішення) або після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, враховуючи що колегія суддів розглядає справу не як суд першої інстанції, то вона позбавлена можливості розглядати питання про розстрочення виконання судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Судді: