Провадження № 22-ц/803/8512/25 Справа № 216/4546/23 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу неповнолітньої ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , представником якої на підставі довіреності є ОСОБА_3 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рога від 07 липня 2025 року у цивільній справі за заявою неповнолітньої ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , представником якої на підставі довіреності є ОСОБА_3 за участю заінтересованих осіб: Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Криворізького районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 про визнання особи безвісно відсутнім (суддя першої інстанції Цимбалістенко О.В., повний текст ухвали складено 07 липня 2025 року),
У провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за заявою неповнолітньої ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , представником якої на підставі довіреності є ОСОБА_3 , за участю заінтересованих осіб: Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Криворізького районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 про визнання особи безвісно відсутнім.
30 червня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення (ювелірний салон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_1 , право власності №996 від 17.10.2001 року, що зареєстроване за ОСОБА_4 , інше нерухоме чи рухоме майно (за наявності). Також просили зобов'язати відповідні реєстраційні органи внести запис про арешт майна у Державний реєстр речових прав.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
На вказану ухвалу суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій наголосила на тому, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та розгляд заяви було здійснено поза межами визначеним законодавством строком.
Мотивована скарга тим, що судом не надано належної оцінки доказам, наданим у заяві про забезпечення позову, зокрема: довідці штабу ВЧ НОМЕР_1 про перебування ОСОБА_4 на території рф і втрату ним контролю над цифровими ключами; інформації про виставлення на продаж об'єкта ювелірного салону «Адамс»; нерухомого майна - ризику незаконного розпорядження майном третьою особою - ОСОБА_5 - без належних повноважень; Суд не надав відповіді на аргументи про існування реальної загрози втрати майна, що прямо порушує інтереси малолітньої дитини.
Вказує, що на оскаржуваній ухвалі суду відсутні електронні підписи присяжних.
Зазначає, що ОСОБА_5 без наявності належної довіреності або повноважень вчиняє дії з майном ОСОБА_4 , використовуючи його цифрові ключі (ЕЦП), які, згідно з довідкою штабу ВЧ НОМЕР_1 від 22.02.2024, могли потрапити під контроль третіх осіб або спецслужб рф. Це створює реальну і безпосередню загрозу відчуження майна, що належить безвісно зниклому, всупереч його волі, - майна, яке є: об'єктом спадкування для його малолітньої доньки ОСОБА_1 ; о потенційним джерелом виконання аліментного зобов'язання на користь дитини; засобом захисту майнових прав у разі подальшого встановлення смерті особи.
У протоколі судового засідання № 4801493 від 07.07.2025 року відсутні будь-які виступи присяжних. Журнал судового засідання підтверджує, що ухвалу приймала одноособово суддя Цимбалістенко О.В.;
Задорожня А.О., просила оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Тобто умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Частиною 1,2 статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.
Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, найважливішою особливістю справ окремого провадження є відсутність у них спору про право.
Відсутність спору про право тягне за собою і відсутність сторін із протилежними інтересами (позивач і відповідач).
Згідно з частиною 4 статті 294 ЦПК України особи, які беруть участь у справах окремого провадження є заявник і заінтересовані особи.
Отже, в окремому провадженні відсутній спір про право.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутнім.
30 червня 2025 року була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення (ювелірний салон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_1 , право власності №996 від 17.10.2001 року, що зареєстроване за ОСОБА_4 , інше нерухоме чи рухоме майно (за наявності). Також просили зобов'язати відповідні реєстраційні органи внести запис про арешт майна у Державний реєстр речових прав.
Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
У зв'язку з цим положення статей 149-153 ЦПК України, які регулюються порядок та підстави забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді заяв поданих в порядку окремого провадження.
Цивільний процесуальний кодекс України не містить правових норм, які б надавали суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення заяви про визнання особи недієздатною, оскільки в окремому провадженні розглядаються лише справи за відсутністю спору про право, в той час як для застосування заходів забезпечення позову необхідно існування дійсного спору про право між сторонами.
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що вона подана у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про визнання особи безвісно відсутньої, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що чинними нормами ЦПК України не передбачено забезпечення позову у справах, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження.
Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що оскаржувана ухвала суду не була підписана присяжними за допомогою ЕЦП, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно ч.8 ст. 259 ЦПК України усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії), а тому відсутні підстави вважати, що у присяжних є обов'язок щодо підписання судового рішення за допомогою електронно-цифрового підпису.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,
Судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу неповнолітньої ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , представником якої на підставі довіреності є ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рога від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 3 грудня 2025 року.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська