Провадження № 22-ц/803/7760/25 Справа № 199/3552/25 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Руденко В.В.),
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість в сумі 232254,13 грн., з яких: 122193.,74 - прострочене тіло кредиту, 110060,39 грн. - відсотки за користування кредитом., а також судовий збір.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування обставин та доказів справи.
Скарга мотивована тим, що позивач не надав суду у якості доказу належним чином оформленого розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів на підставі вказаної Анкети-заяви на відповідний рахунок відповідача, та згідно з яким можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу саме як кредитні кошти; підтвердив факт користування вказаними кредитними коштами відповідачем, а також можна було б встановити суму, яку відповідач сплатив/перерахував позивачу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Одночасно з цим, суд першої інстанції не врахував, що в позовній заяві, на підставі якої і було прийнято оскаржуване рішення, не зазначено, з чого складається сума заборгованості за кредитним договором. З доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що в зазначену суму заборгованості у розмірі 232254,13 грн. були нараховані в тому числі й штрафні санкції, нарахування яких заборонено в період дії воєнного стану, відповідно до Закону України № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Кредитний договір укладено між відповідачем та АТ «Альфа-Банк», однак жодного доказу на підставі якого суд мав би можливість встановити зміну назви «АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк», та встановити що останній має право вимоги до відповідача, суду не надано.
Положення угоди про надання кредиту №631284402 від 24 жовтня 2019 року щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
ОСОБА_1 просив рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про надання споживчого № 501121190 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
За умовами оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501121190 від 14 березня 2019 року ОСОБА_1 пропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту, обслуговування кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ОСОБА_1 та Банком.
Відповідно до п. 2 Оферти, дата повернення кредиту 14 березня 2022 року. Спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Кредит надається позивальнику для повернення заборгованості за кредитним договором № 482494287. Розмір 17291,23 грн.
У розділі ІІ Оферти зазначені умови кредитної картки: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту 200000 грн, процентна ставка 26,00%, тип ставки фіксована. Процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Строк дії кредитної картки 3 роки з моменту випуску. Обов'язковий мінімальний платіж 5% від суми загальної заборгованості, але неменше 50 грн.
14.03.2019 року сторонами підписана та погоджена анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Крім того, 14.03.2019 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з п. 3 якого: тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту - 200000 грн.; строк кредитування - 12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; максимальна сума кредиту - 200000 грн.
Згідно з п. 4 паспорту споживчого кредиту тип картки - MasterCard DEBIT WORLD; строк внесення платежу до 24 числа кожного місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу - 280 грн.
Пунктом 6 паспорту споживчого кредиту передбачено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Так, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту становить 26%. За порушення внесення суми мінімального платежу, додатково, за кожний факт виникнення прострочки передбачено штраф у сумі 100 грн. в день виникнення прострочки та 300 грн. у разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у ОСОБА_1 станом на 26.11.2024 існує заборгованість за кредитним договором №501121190 в розмірі 232254,13 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 122193,74 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 110060,39 грн..
На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами відповідачем представником позивача до позовної заяви долучено виписку по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 14.03.2019 по 26.11.2024 року. Вказані докази спростовують доводи представника відповідача щодо відсутність підтвердження надання кредитних коштів відповідачу.
Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022 вирішено змінити найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
30.11.2022 в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача на АТ «Сенс Банк».
Задовольняючи позовні вимоги суд вказав про те, що фактично отримані та використані відповідачем, як позичальником, кошти в добровільному порядку позивачу у повному обсязі не повернуті, а тому наявні підстави для задоволення позову. Крім того, суд зазначив про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів заперечення факту отримання кредиту позичальником.
Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 14 березня 2019 року ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» підписав оферту на укладання Угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501121190, за умовами якого АТ«Альфа-Банк» зобов'язався надати кредит зі встановленим лімітом кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн., процентна ставка за користування Кредитною лінією для торгових операцій встановлено, або операцій зняття коштів готівкою у розмірі 26,00 % річних. Також підписана анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції Акціонерного товариства АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ«Альфа-Банк», паспорт споживчого кредиту, в сукупності становлять кредитний договір.
Крім того встановлено, що відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається, що в ньому між сторонами було погоджено всі істотні умови кредитування.
На підтвердження своїх доводів позивачем до матеріалів справи долучено оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501121190 яка підписана відповідачем та АТ «Альфа Банк» 14.09.2019 року, містить інформацію про процентну ставку за користування Кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою, а також інформацію про суму доступного Кредиту та максимальну суму Кредиту.
Таким чином, ОСОБА_1 підписавши оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501121190, а банк, прийнявши пропозицію (акцепт) укласти угоду, фактично уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії.
Викладеним вище спростовуються доводи скаржника, щодо порушення процедури укладення договору між сторонами.
Посилання в апеляційній скарзі про ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі , є безпідставним з огляду на наступне.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).
Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку з кредитною карткою, є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами.
Відповідно до вказаної вище виписки, відповідач, активно користувався кредитним лімітом,здійснюючи перекази грошових коштів, оплачуючи покупки в магазинах. Більш того, відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком та випискою з особового рахунку.
Зазначене свідчить про визнання та приймання ОСОБА_1 укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальником не спростовано твердження позивача про те, що відповідач користувався наданими кредитними коштами.
Контррозрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не надано.
Доводи апеляційної скарги, що Банком було приховано нарахована комісія, яка не була погоджена з відповідачем та штрафні санкції, спростовуються наявними матеріалами справи, з яких вбачається, що нарахована заборгованість відповідача за період 14.03.2019 року по 14.11.2024 року становить 232254,12 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 122 193,74 грн, заборгованість за відсотками 110060,39 грн., жодної комісії нараховано не було, а отже і доводи в цій частині безпідставні.
Також безпідставні доводи скарги стосовно відсутності у позивача права вимоги, оскілки, як було встановлено місцевим судом, що відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022 вирішено змінити найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
30.11.2022 року в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача на АТ «Сенс Банк».
Колегія суддів вважає, що дана обставина не підлягає доказуванню, оскільки є загальновідомою та перевірити її можливо у загальному доступі. Право вимоги Банк не втрачав, відбулась тільки заміна назви юридичної особи, а ні відступлення права вимоги за кредитним договором відповідача.
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що на порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 232254,13 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку.
Доказів які б свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк».
Доводи апеляційної скарги не створюють для висновок про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 3 грудня 2025 року.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська