Провадження № 22-ц/803/8009/25 Справа № 199/3859/25 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
04 грудня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства “Акцент-Банк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 16.08.2022 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту у розмірі 12 500 грн. на платіжну картку строком на 36 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 75 % щорічно на суму залишку заборгованості за кредитом.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором № АВН0СТ155101660652662400від 16.08.2022 року належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 25.03.2025 року має заборгованість в сумі 16 721,75 грн., з яких: 9 741,36 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 6 980,39 грн. - заборгованість по відсотках.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101660652662400 від 16.08.2022 року у сумі 16 721,75 гривень, та судові витрати у сумі 2 422,40 гривень.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року у позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101660652662400 від 16.08.2022 року у сумі 9 741,36 грн., а також 1 763,98 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 11 505 гривень 34 копійок. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанціїтаким, що постановлене з порушенням матеріальних норм права та підлягає скасуванню.
Щодо долучених документів, зазначив: анкета-заява про приєднання до УтП - підтверджує звернення клієнта до банку щодо банківських послуг та належне проходження ідентифікації та верифікації; заява на погодження удосконаленого електронного підпису - підтверджує погодження між сторонами використання УЕП; паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» - підтверджує роз?яснення умов кредиту у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування»; заява про надання послуги «Швидка готівка» - це і є кредитний договір; таблиця обчислення загальної вартості кредиту .... - додаток до кредитного договору; меморіальний ордер -підтверджує факт видачі кредиту; банківська виписка - підтверджує факт погашення (чи відсутності такового) кредиту.
Зазначає, що в рішенні, описуються типові кредитні картки, але ця справа не стосується кредитної картки.
Договір підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб?єктами електронного документообігу на договірних засадах. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 16 721,75 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено,що кредитний договір укладається у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2017 року АТ «А-Банк» було укладено кредитний договір із ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви без номеру про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
При цьому в заяві вказано, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами надання послуг та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, буде їх дотримуватись та самостійно ознайомлюватись із змінами до них на офіційному сайті банку.
Також 16.08.2022 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписав із з АТ «Акцент Банк» заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101660652662400, щодо надання останньому кредиту в розмірі 12 500 грн. на 36 місяців з 16.08.2022 року по 15.08.2025 рік, під процентну ставку 75 % річних, розмір щомісячного платежу 890,26 грн. Також аналогійні положення містяться в паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису 16.08.2022 року. При цьому матеріали електронної спри також містять заявку ОСОБА_1 на погодження використання удосконаленого електронного підпису та протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, які підтверджують дійсність електронного підпису накладеному клієнтом в мобільному додатку та його прирівняння до власноручного підпису клієнта.
Згідно із меморіальним ордером N TR.22197547.32390.65455 0410009 вiд 16.08.2022 року ОСОБА_1 отримав згідно договору № ABH0CT155101660652662400 від 16/08/2022 кошти у розмірі 12 500 грн.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 25.03.2025 року становить 16 721,75 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9 741,36 грн., заборгованість за процентами у розмірі - 6 980,39 грн. Аналогічні суми також містить виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані відповідачем кредитні кошти підлягають поверненню банку за вирахуванням безпідставно нарахованих відсотків, які сторонами не було погоджено.
Однак такий висновок в оскаржуваній частині, яка стосується відсотків не відповідає встановленим обставинам по справі та нормам матеріального і процесуального права .
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як зазначалось вище та встановлено судом апеляційної інстанції, 18.08.2022 року відповідачем за допомогою електронного підпису було підписано заяву «Швидка готівка» та паспорт споживчого кредиту, в яких міститься погоджена сторонами інформація щодо реальної річної процентної ставки у розмірі 75 відсотків річних.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, підписанням анкети-заяви та інших електронних документів ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному
додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях та підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідачки виникло зобов'язання повернути кредитні кошти та оплатити інші погоджені сторонами платежі, що виникають в результаті укладеного між сторонами договору, зокрема відсотки.
Таким чином висновки суду першої інстанції щодо не погодження сторонами відсотків за користування кредитними коштами не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні заборгованості по процентах за користування кредитом та ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення в частині вирішення спору щодо стягнення процентів за користування кредитом не відповідає встановленим обставинам, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню у цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 6 980,39 грн.
Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню у повному обсязі, тому розмір сплаченого ними судового збору при зверненні до суду з цим позовом та при поданні апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь банку у розмірі 6 964,40 грн.(2 422,40 грн. + 4 542 грн.). Відповідно рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми судового збору слід змінити з 1 763,98 грн. на 6 964,40 грн..
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 16 721,75 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк» задовольнити.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк» заборгованість по відсотках за користування кредитом від 16.08.2022 року станом на 25.03.2025 року у розмірі 6 980,39 грн..
Змінити заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року в частині стягнутих із ОСОБА_1 користь Акціонерного
товариства “Акцент-Банк » судового збору з «1 763,98 грн.» на «6 964,40 грн.» та загальної суми заборгованості з «11 505 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ять) гривень 34 копійок» на «23 686 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят шість) гривень 15 копійок» .
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: