Провадження № 22-ц/803/8663/25 Справа № 203/4503/24 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 02 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Державного підприємства «СЕТАМ», про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна,-
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Державного підприємства «СЕТАМ», про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна.
В обґрунтування позову зазначив, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 року у кримінальній справі №191/2932/18, який набрав законної сили 29.11.2019 року його було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України та призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
23.12.2019 року на підставі вироку судом було видано виконавчий лист про конфіскацію на користь Держави всього майна, яке є власністю позивача. Виконавчий лист 13.01.2020 року надійшов для виконання до Шевченківського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції (реорганізованого в подальшому в Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) та 14.01.2020 року державним виконавцем вказаного відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60966997.
25.01.2020 року відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. та зареєстрованому в реєстрі за №110, позивач в порядку спадкування за заповітом після померлої бабусі ОСОБА_3 , набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 та в цей же день приватним нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності.
Постановою державного виконавця від 10.06.2020 року про арешт майна боржника на зазначену вище квартиру було накладено арешт, а постановою від 10.11.2020 року здійснено опис та накладено арешт на квартиру.
Не погоджуючись з вказаним постановами позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого листа у виконавчому провадженні №60966997 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/26390/23. Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету 13.10.2023 року. Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з 02.11.2022 року мав зареєстрований електронний кабінет в ЕСІТС. Таким чином, ухвала суду від 13.10.2023 року в цей день була отримана виконавчою службою. Проте, остання проігнорувала ухвалу та продовжила вчиняти заходу з примусового звернення стягнення в порядку конфіскації на арештоване майно позивача у виконавчому провадженні №60966997. Так, 14.11.2023 року відповідно до протоколу №599742 проведення електронного аукціону (торгів) відбулись торги (реєстраційний номер лоту №539019) з реалізації належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , внаслідок яких переможцем було визначено ОСОБА_2 23.11.2023 року виконавчою службою було затверджено акт про проведені електронні торги у межах виконавчого провадження №60966997. Лише через півтора місяці після отримання ухвали суду про забезпечення позову та після остаточного відчуження майна всупереч вимог ухвали, 30.11.2023 року виконавчою службою було винесено постанову про зупинення вчинення дій у виконавчому провадженні.
01.12.2023 року на підставі акту про проведення електронні торги ОСОБА_2 провів державну реєстрацію права власності на квартиру.
В подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року у справі №160/26390/23 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 року встановлено протиправність дій та рішень виконавчої служби у виконавчому провадженні №60966997 щодо квартири та підтверджено обставини відсутності законних підстав для використання виконавчою службою квартири у виконавчому провадженні. Таким чином, остання вибула з володіння позивача всупереч його волі, без законних підстав для цього, внаслідок протиправних дій та бездіяльності виконавчої служби, що призвело до позбавлення позивача права власності на квартиру.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати недійсними електронні торги, що проведені ДП «СЕТАМ» по реєстраційному лоту №539019, з реалізації арештованого в рамках виконавчого провадження №60966997 майна - квартири АДРЕСА_1 та витребувати у ОСОБА_2 вказану квартиру на користь позивача.
Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 02 червня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Державного підприємства «СЕТАМ», про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 року у кримінальній справі №191/2932/18 ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України та призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019 року, що внесена до ЄДРСР, відомостями якого суд має право користуватись при здійснення судочинства відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень», вирок суду від 20.30.2019 року було залишено без змін та, таким чином, останній 29.11.2019 року набрав законної сили.
На виконання вироку в частині конфіскації майна засудженого ОСОБА_5 23.12.2019 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист, який пред'явлено для примусового виконання до Шевченківського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції (реорганізованого в подальшому в Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)).
Також судом було видано довідку про відсутність протоколу опису майна засудженого в матеріалах кримінального провадження.
14.01.2020 року державним виконавцем вказаного відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60966997.
25.01.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №110, на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої бабусі ОСОБА_3 та в цей же день приватним нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності.
Постановою державного виконавця від 10.06.2020 року про арешт майна боржника на зазначену вище квартиру було накладено арешт, а постановою від 10.11.2020 року здійснено опис та арешт спірної квартири.
Не погоджуючись з вказаним постановами позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії (справа №160/26390/23).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого листа у виконавчому провадженні №60966997 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/26390/23.
Згідно листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету виконавчої служби 13.10.2023 року.
14.11.2023 року відповідно до протоколу №599742 проведення електронного аукціону (торгів) відбулись торги (реєстраційний номер лоту №539019) з реалізації належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , внаслідок яких переможцем було визначено ОСОБА_2
23.11.2023 року виконавчою службою було затверджено акт про проведені електронні торги у межах виконавчого провадження №60966997.
01.12.2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. на підставі виданого свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 01.12.2023 року здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року у справі №160/26390/23 було частково задоволено позов ОСОБА_5 , визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця від 10.06.2020 року та від 10.11.2020 року про опис та арешт майна боржника щодо спірної квартири, а також зобов'язано виконавчу службу зняти арешт на квартиру у виконавчому провадженні №60966997.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 року рішення суду від 12.01.2024 року було залишено без змін.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Частиною 1 ст.50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч.2 ст.52 КК України конфіскація майна є одним із видом додаткових покарань.
Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Відповідно до ст.48 Кримінально-виконавчого кодексу України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.
Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч.ч.1,2 ст.49 Кримінально-виконавчого кодексу України конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні.
Частинами 1 та 2 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.
Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно ч.1 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмі й статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно п.10 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі конфіскації.
Статтею 388 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Встановлено, що зі змісту судових рішень у справі №160/26390/23 вбачається, що висновки суду щодо протиправності постанов державного виконавця про опис та арешт квартири грунтувались на тому, що спірна квартира була набута у власність позивачем 25.01.2020 року, в день проведення державної реєстрації права власності, тобто після винесення та набрання законної сили вироком суду у справі №191/2932/18, а тому квартира не підлягала конфіскації за цим вироком. Питання про конфіскацію квартири в порядку ст.ст.537,539 КПК України не вирішувалось.
Відповідно до ч.ч.4,5,7 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В чисельних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 29.05.2024 року по справі №206/851/23, провадження №61-2308св24; від 22.03.2023 року по справі №463/6829/21-ц, провадження №61-12264св22, з огляду на положення ст.ст.1216,1220,1223,1268,1296,1297 ЦК України, зроблено висновок, що системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
Суд враховує, що призначення покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, інші кримінально-правові наслідки діяння настають за результатами визнання судом особи винною або встановлення судом факту вчинення особою кримінально-караного діяння і застосовуються (настають) після набрання вироком законної сили.
Згідно наведених вище положень КК України та Кримінально-виконавчого кодексу України додаткове покарання у вигляді конфіскації майна застосовується до засудженої особи, статусу якої остання набуває після набрання вироком законної сили.
Спірна квартира набута позивачем в порядку спадкування за заповітом після бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, з огляду на наведені вище висновки Верховного Суду та положення ч.2 ст.1220, ч.3 ст.1223 ЦК України, спірна квартира набута позивачем у власність з часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після оголошення вироку суду у справі №191/2932/18 (20.03.2019 року) та до набрання ним законної сили 29.11.2019 року.
З урахуванням вищенаведеного, набута позивачем у власність квартира до набрання вироком законної сили, виявлена в подальшому державним виконавцем під час виконання виконавчого листа за цим вироком, підлягала конфіскації.
В силу ч.2 ст.21 КПК України та ст.129-1 Конституції України вирок підлягав обов'язковому та безумовному виконанню. Передбачена Законом України «Про виконавче провадження» процедура опису та арешту майна боржника та передачі його на реалізацію державним виконавцем порушена не була.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-376цс18) зроблено висновок про те, що ч.2 ст.388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі ч.2 ст.388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.
Встановлено, що ознак недобросовісності набувача квартири - відповідача ОСОБА_2 не встановлено, оскільки останній не був стороною у справі №160/26390/23 та стороною виконавчого провадження №60966997. Будь-які обтяження щодо квартири, крім накладених в рамках цього виконавчого провадження, в державних реєстрах були відсутні. Таким чином, відсутні обставини, які б свідчили про обізнаність відповідача про наявність будь-яких можливих законодавчих обмежень щодо реалізації спірної квартири на момент її оплатного придбання останнім на аукціоні.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
За вказаних обставин, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 02 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено “03» грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: