Провадження № 22-ц/803/8644/25 Справа № 202/3790/24 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 8 липня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченка С.Ю., заінтересована особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанови, -
У травні 2025 скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченка С.Ю., заінтересована особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанови.
В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що 23.08.2024 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на підставі рішення суду від 23.07.2024 року у справі №202/3790/24 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.04.2021 року в розмірі 30 000 грн, судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп. та витрат, пов'язаних з поштовим відправленням документів у справі в розмірі 135 грн.
Із 23.08.2024 року по 17.09.2024 року зазначений виконавчий лист перебував на примусовому виконані у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С., де було відкрито виконавче провадження №75898033. Виклнавчий лист був повернутий за заявою стягувача на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Дана обставина підтверджується відмітками на виконавчому листі. Виконавчий документ був виконаний частково .
03.10.2024 року стягувач повторно пред'явив виконавчий лист до примусового виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), надіславши засобами поштового зв'язку відповідну заяву разом із оригіналом виконавчого листа.
10.10.2024 року державним виконавцем Омельченко С.Ю. прийнято рішення і винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.3 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2024 року по справі №202/12594/24, провадження №4-с/202/62/2024, задоволено скаргу стягувача ОСОБА_1 , визнано неправомірними дії державного виконавця Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельченка С.Ю. зі складення повідомлення від 10.10.2024 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та скасовано таке повідомлення.
13.12.2024 року начальником відділу Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Півнем С.В. винесено постанову про скасування процесуального документу, скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.2024 року, що видав державний виконавець Омельченко С.Ю.
08.05.2025 року державним виконавцем Омельченком С.Ю. прийнято рішення і винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Державний виконавець направив копію постанови стягувачу і роз'яснив, що постанова може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ЗУ «Про виконавче провадження».
09.05.2025 року зазначена постанова була надіслана рекомендованим листом №0601144244668 та була отримана стягувачем 20.05.2025 року.
Ознайомившись 20.05.2025 року із текстом постанови, стягувач дізнався про порушення своїх прав внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення державного виконавця.
На думку представника заявника, постанова державного виконавця Омельченка С.Ю. від 08.05.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу не відповідає вимогам закону, є неправомірною і підлягає скасуванню з огляду на таке.
Із мотивувальної частини постанови вбачається, що підставою для прийняття постанови є те, що виходом державного виконавця за адресою боржника, що зазначена у виконавчому документі, встановлено, що на теперішній час з'ясувати місце проживання чи перебування боржника, або наявність майна, що підлягає опису й арешту за адресою виявилося неможливим. Також згідно наданої інформації боржника неможливо однозначно ідентифікувати. Згідно відповідей на запити до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері Державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади ДМР, КП « ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, однозначно встановити особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявилося можливим. Відомості у державних реєстрах, які підтверджують проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.
Представник заявника зазначає, що зі змісту постанови не зрозуміло, що саме є причиною повернення виконавчого документу - неможливість встановити особу боржника чи з'ясувати його місце проживання/перебування. Наведені державним виконавцем обставини більше свідчать про не проведення всіх необхідних виконавчих дій у виконавчому провадженні і спростовуються фактичними обставинами справи і матеріалами виконавчого провадження, в котрих міститься виконавчий лист з відмітками про перебування на виконанні у приватного виконавця Макаренко А.С., яка частково виконала виконавчий лист, тобто, змогла встановити й ідентифікувати особу боржника і виконувати виконавчий документ у відсутність боржника. Окрім того, матеріали виконавчого провадження не містять доказів звернення державного виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Також державний виконавець Омельченко С.Ю. не звертався до приватного виконавця Макаренко А.С., правоохоронних та інших компетентних органів з приводу отримання інформації про особу боржника та його місце проживання.
В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення та отримання боржником копії постанови про відкриття ВП, викликів державного виконавця; не складався акт державного виконавця про відсутність у боржника рухомого і нерухомого майна; відсутні інформаційні дані із державних реєстрів щодо рухомого і нерухомого майна; державний виконавець не звертався до державних органів щодо наявності у боржника спецтехніки, плавальні засобів, повітряних суден, сільськогосподарської техніка тощо; державний виконавець не звертався до всіх банківських установ щодо наявності на рахунках грошових коштів чи банківських скриньок; державний виконавець не звертався до суду за роз'ясненням судового рішення та з приводу оголошення боржника в розшук.
При проведенні виконавчих дій державний виконавйць не надав належної оцінки копії актового запису про шлюб №121 від 06.03.2009 року, складеного Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про укладення боржником ОСОБА_2 шлюбу.
На думку представника заявника, державним виконавцем Омельченком С.Ю. не вжито усіх передбачених законом дій з примусового виконання рішення суду, що свідчить про неповноту виконавчих дій і неналежне виконання службових обов'язків. Так, державним виконавцем не виконано всіх вимог стягувача, які містились в заяві про примусове виконання рішення від 01.10.2024 року, а саме: 1) під час відкриття виконавчого провадження не винесено постанову про арешт майна (коштів) боржника (ч. 2, 4 ст. 56); 2) не зобов'язано боржника протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про його доходи та майно (п. 3 ч. 5 ст. 19 та ч. 5 ст. 26); 3) не зобов'язано боржника надати відомості щодо належного йому майна за даними бухгалтерського обліку (ч. 9 ст. 56); 4) не отримано в органах доходів і зборів інформацію про наявні у боржника рахунки, а також про його дебіторську заборгованість (ч.1 ст. 52 та ч.1 ст. 54); 5) не встановлено майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (ст. 53); 6) не встановлено інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в найм (оренду) індивідуальних банківських сейфів (п. 21 ч. 3 ст. 18); 7) не проведено перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому не здійснювалась такі перевірки не рідше ніж один раз на три місяці (ч. 8 ст. 48); 8) не здійснено реєстрацію обтяжень майна боржника (п. 8 ч. 3 ст. 18); 9) після невиконання боржником законних вимог державного виконавця про подання декларації про його доходи та майно не було вирішено питання про притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідальності в порядку ст. 188-13 КпАП України, та після неявки на вимогу держаного виконавця не вживались заходи для застосування приводу; 10) не вживались заходи для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (п. 19 ч. 3 ст. 18); 11) не складався акт щодо наявності в боржника ознак злочину передбаченого ст.382 КК України і не направлялись звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.76).
Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень. Оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов'язана вживати передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого листа.
У зв'язку з викладеним, представник заявника просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.05.2025 року, винесену державним виконавцем Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Омельченком С.Ю. у виконавчому провадженні №76265640 та зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення шляхом поновлення порушеного права заявника ОСОБА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 8 липня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченка С.Ю., заінтересована особа - ОСОБА_2 та визнання неправомірними дій державного виконавця, задоволено.
Визнано неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.05.2025 року, винесену державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченком С.Ю. у виконавчому провадженні №76265640.
Зобов'язано уповноважену посадову особу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) поновити виконавче провадження №76265640.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, у задоволенні скарги відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2024 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська був виданий виконавчий лист №202/3790/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.04.2021 року в розмірі 30 000 грн, судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп. та витрат, пов'язаних з поштовим відправленням документів у справі в розмірі 135 грн.
Із 23.08.2024 року по 17.09.2024 року зазначений виконавчий лист перебував на примусовому виконані у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С., де було відкрито виконавче провадження №75898033. Виконавчий лист був повернутий на підставі стягувача у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавчий лист був частково виконаний.
03.10.2024 року стягувач повторно пред'явив виконавчий лист до примусового виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
10.10.2024 року державним виконавцем Омельченко С.Ю. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.3 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2024 року по справі №202/12594/24, провадження №4-с/202/62/2024, задоволено скаргу стягувача ОСОБА_1 , визнано неправомірними дії державного виконавця Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельченка С.Ю. зі складення повідомлення від 10.10.2024 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та скасовано таке повідомлення.
13.12.2024 року начальником відділу Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Півнем С.В. винесено постанову про скасування процесуального документу, скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.2024 року, що видав державний виконавець Омельченко С.Ю.
08.05.2025 року державним виконавцем Омельченком С.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Із мотивувальної частини постанови вбачається, що підставою для прийняття постанови стало те, що виходом державного виконавця за адресою боржника, що зазначена у виконавчому документі, встановлено, що на теперішній час з'ясувати місце проживання чи перебування боржника, або наявність майна, що підлягає опису й арешту за адресою виявилося неможливим. Також згідно наданої інформації боржника неможливо однозначно ідентифікувати. Згідно відповідей на запити до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері Державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади ДМР, КП « ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, однозначно встановити особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявилося можливим. Відомості у державних реєстрах, які підтверджують проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення скарги, оскільки постанова державного виконавця Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченка С.Ю. від 08.05.2025 року про повернення виконавчого документа стягувачеві є неправомірною та підлягає скасуванню, а виконавче провадження №76265640 підлягає поновленню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 3 ст. 18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням (п. 8); у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів(п.19); отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п. 21).
Відповідно до ч. 5 цієї статті під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Згідно п.3 ч.5 ст.19 Закону боржник зобов'язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
У відповідності до ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ч.8 ст.48 Закону, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до ч.1 ст.52 ЦПК України виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Частиною першою статті 54 зазначеного Закону визначено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.
Відповідно до ч.1 ст.53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Частинами 2,4 ст. 56 цього Закону визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Частиною 9 ст.56 Закону визначено, що під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.76 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).
Згідно з наданими копіями матеріалів виконавчого провадження №76265640, державним виконавцем Омельченком С.Ю. в рамках даного виконавчого провадження вчинено наступні дії: винесено постанову про арешт коштів боржника від 27.01.2025 року; винесено постанову про арешт майна боржника від 10.02.2025 року, котрою накладено арешт на все майно, що належить боржнику; виконано запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю від 13.12.2024 року №93912, котрий було направлено до АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк», АТ «АЛЬТБАНК», ПАТ АБ «Південний», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Банк 3/4», АТ «СКАЙ БАНК», ПАТ «Банк Восток», АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ». Відповіді на даний запит виконавцем отримані не були, оскільки 27.01.2025 року запити були повернуті без виконання через відсутність рахунків/клієнта.
Крім того, державним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби України щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків; отримано відповідь на запит №244908401 від 13.12.2024 року від Пенсійного фонду України; отримано відповідь на запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, згідно котрої дані щодо перетину боржником державного кордону відсутні; здійснено ряд запитів відносно наявності майна у боржника як рухомого, так і нерухомого майна, а також грошових коштів; направлено запити щодо місця реєстрації боржника; здійснено виклик боржника від 07.02.2025 року №9474.
За результатом вчинення вказаних дій, державним виконавцем 08.05.2025 року винесено постанову про закриття виконавчого провадження ВП №76265640.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, державним виконавцем Омельченком С.Ю. не виконано ряд вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме, не виконано вимоги п.8, п.19 ч.3 ст.18, п.3 ч.5 ст.19, ч.5 ст.26, ст.53, ч.2 ст.76, на котрі посилається заявник скарги. Тобто, на виконання зазначених вимог державним виконавцем не зобов'язано боржника протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про його доходи та майно; не зобов'язано боржника надати відомості щодо належного йому майна за даними бухгалтерського обліку; не встановлено майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб; не проведено перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому не здійснювалась такі перевірки не рідше ніж один раз на три місяці; після невиконання боржником законних вимог державного виконавця про подання декларації про його доходи та майно не було вирішено питання про притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідальності на підставі ст. 188-13 КпАП України, та після неявки на вимогу держаного виконавця не вживались заходи для застосування приводу; не вживались заходи для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; не складався акт щодо наявності в боржника ознак злочину передбаченого ст.382 КК України і не направлялись звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченком С.Ю. не було вжито всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання виконавчого листа №202/3790/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.04.2021 року в розмірі 30 000 грн, судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп. та витрат, пов'язаних з поштовим відправленням документів у справі в розмірі 135 грн., не було ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинено виконавчі дії.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду щодо наявності підстав для задоволення скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому апеляційний суд залишає її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати заявника по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) -залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 8 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено “03» грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: