Провадження № 22-ц/803/858/25 Справа № 179/752/24 Суддя у 1-й інстанції - Чорна А. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №179/752/24 за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Тера СВ», третя особа Фермерське господарство «Камелія», про розірвання договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Тера СВ» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Чорної А.О., -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Агро-Терра СВ», третя особа ФГ «Камелія» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є власником земельної ділянки площею 5,46 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222384000:01:001:0036, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
Зазначає, що 12 жовтня 2016 року вона уклала з ТОВ «Агро-Терра СВ» договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:001:0036, строком на 15 років, за умовами якого, розмір орендної плати, який орендар повинен сплачувати на користь орендодавця становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.3.1 Договору).
Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до 31 грудня поточного сільськогосподарського року.
Договір оренди земельної ділянки було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 жовтня 2016 року номер запису про інше речове право №17110387.
Зауважує, що всупереч визначеним п.3.3 Договору оренди земельної ділянки строкам, ТОВ «Агро-Терра СВ» орендну плату за користування земельними ділянками, кадастровий номер 1222384000:01:001:0036, за 2021, 2022, 2023 роки не сплатив, тобто допустив невиплату орендної плати за три роки.
В подальшому позивачу стало відомо, що спірна земельна ділянка ТОВ «Агро-Терра СВ» передано в суборенду на користь ФГ «Камелія». У зв'язку з чим, просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Терра СВ», об'єктом якого є земельна ділянка, площею 5,4600 га, кадастровий номер 1222384000:01:001:0036, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2016 року, номер запису про інше речове право: 171103887 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Терра СВ», третя особа Фермерське господарство «Камелія» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено.
Договір оренди земельної ділянки від 12 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Терра СВ», об'єктом якого є земельна ділянка площею 5,4600 га, кадастровий номер 1222384000:01:001:0036, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 жовтня 2016 року, номер запису про інше речове право: 17110387 розірвано. Вирішено питання про судовий збір.
Не погодившись з рішенням суду відповідач ТОВ «Агро-Терра СВ» в особі Бабіна В.І. подав апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення необґрунтованим, прийнятим в результаті порушення норм матеріального та процесуального права, без врахування висновків викладених в постановах Верховного суду щодо свідомого ухилення позивача від отримання орендної плати, оскільки ці обставини мають суттєве значення для справедливого, неупередженого та об'єктивного розгляду справи.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності повноважень співзасновника відповідача ТОВ «Агро-Терра СВ» в особі ОСОБА_3 на вирішення питань, пов'язаних з поточною діяльністю підприємства від імені підприємства за спірними договорами оренди фактично спростовуються протоколом №02-05/19 загальних зборів учасників ТОВ «Агро-Терра СВ» відповідно до якого представницькі права останнього не обмежуються.
Звертає увагу, що відповідачем було надіслано позивачу листи, якими було повідомлено про готовність підприємства виплатити орендну плату позивачу. Дані листи було отримано позивачем, однак відповіді із зазначенням необхідної інформації на адресу відповідача так і не надходило.
Вказує, що суд першої інстанції вищевказані листи не врахував під час розгляду справи та фактично ухвалив рішення без дослідження всіх обставин справи.
Вважає, що позивач свідомо ухиляється від отримання орендної плати.
Зауважує, що суд не звернув уваги на той факт, що позивачем не заявляється будь-яка вимога про стягнення заборгованості з орендної плати.
Відповідач не порушував взяті на себе обов'язки і за оскаржуваними договорами оренди земельних ділянок щодо виплати орендної плати, добросовісно намагався їх виконати, вчинив всіх можливих дій спрямованих на належне виконання умов даного договору, на відміну від позивача, яка не повідомила банківські реквізити для перерахування орендної плати, а навпаки проігнорувала листи, надіслані відповідачем.
Зазначені обставини були залишені поза увагою судом першої інстанції, як і не враховано правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 28 червня 2022 року у справі №551/542/20.
У зв'язку з чим просить рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Салтисюк Ю.В., скориставшись своїм правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що вона не підлягає задоволенню, так як викладені в ній обґрунтування не відповідають фактичним обставинам справи, являються маніпулятивними та жодним чином не спростовують висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, яке винесено у відповідності з законом.
Зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, та не спростовувалося учасниками справи, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 5,4600 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 1222384000:01:001:0036, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району (попередня назва Магдалинівського району) Дніпропетровської області.
Право власності позивача на земельну ділянку кадастровий номер 1222384000:01:001:0036 виникло на підставі Державного акту на право власності на землю серія ЯЕ №171276, виданого Магдалинівською районною державною адміністрацією 23.11.2009 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №01912300878.
Також вказує, що Державна реєстрація права власності позивача на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена 20 січня 2016 року, номер відомостей про речове право: 17110373.
12 жовтня 2016 року позивач, діючи в якості орендодавця, уклала договорів оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:001:0036 з ТОВ «Агро-Тера СВ» (відповідачем), який діяв в якості орендаря.
Крім того, умовами договору оренди позивач та відповідач визначили, що розмір орендної плати, який орендар повинен сплачувати на користь орендодавця, становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.3.1. Договору), а згідно п.3.3 Договору оренди земельної ділянки, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до 31 грудня поточного року включно.
Звертає увагу, що в супереч визначеним п.3.3 Договору оренди земельної ділянки строкам, ТОВ «Агро-Тера СВ» орендну плату за користування земельною ділянкою за 2021, 2022, 2023 роки не сплатило взагалі, тобто фактично відповідач допустив невиплату орендної плати за 3 (три) роки.
Зауважує, що пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Разом із тим, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Вважає, що систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання) є підставою для розірвання такого договору.
Відповідач допустив заборгованість з виплати орендної плати за 2021 -2023 роки, тобто допустив систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки.
Вважає, що суд першої інстанції прийняв вірне рішення, щодо задоволення позовних вимог. Даний факт знайшов своє повне підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції, так як представники відповідача у справі не надали жодних доказів виплати орендної плати позивачу за 2021-2023 роки, а навпаки підтвердили той факт, що орендна плата не виплачувалася.
У зв'язку з чим, просив апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Тера СВ» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року у цивільній справі №179/752/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Салтисюка Ю.В. залучено в якості правонаступника позивача ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємця ОСОБА_2 .
Також, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Салтисюк Ю.В. подав до апеляційного суду пояснення по справі, в яких вважає за доцільне довести, що 19 червня 2025 року, його довірительніцею на адресу ТОВ «Агро-Тера СВ» було направлено повідомлення про набуття права власності на земельну ділянку, в порядку ст.148-1 ЗК України, яким вказано про набуття права власності в порядку спадкування та висловлено прохання орендну плату в межах договору оренди виплачувати на користь нового власника ОСОБА_2 .
Також 19 червня 2025 року ОСОБА_2 на адресу відповідача було направлено Вимогу про погашення заборгованості з виплати орендної плати, в межах договору оренди спірної земельної ділянки за період з 2021 року по 2024 рік включно.
Звертає увагу, що вищезазначені повідомлення були одночасно отримані директором ТОВ «Агро-Тера СВ» Фісіна А.А., про що на копіях документів ним було проставлено особистий підпис та скріплено печаткою.
ТОВ «Агро-Тера СВ» направило на адресу ОСОБА_2 лист, за змістом якого Товариство підтвердило наявність у нього заборгованості з виплати орендної плати за 2021- 2024 роки в межах договору оренди від 12 жовтня 2016 року, однак при цьому вказало про неможливість погашення даної заборгованості і питання з її виплати зобов'язалось розглянути до 31 грудня 2025 року.
Позивач вважає, що ТОВ «Агро-Тера СВ» свідомо не виконує свої зобов'язання за умовами оскаржуваного договору оренди земельної ділянки та умисно вчиняє дії, направлені на штучне збільшення часу для протиправного використання земельної ділянки.
Зазначає, що фактично умови договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:001:0036 від 12 жовтня 2016 року, в частині повної невиплати орендної плати, порушуються ТОВ «Агро-Тера СВ» на протязі 4 років, і дані обставини неодноразово повністю підтверджено орендарем.
Вважає, що судом першої інстанції у повній відповідності з вимогами закону надано оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та прийняте обґрунтоване рішення, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду не підтримав доводи апеляційної скарги, але від скарги не відмовився.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити.
Позивач та третя особа в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_1 (за життя). на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ №171276, виданого 23 листопада 2009 року Магдалинівською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01912300878, належала земельна ділянка площею 5,4600 га., кадастровий номер 1222384000:01:001:0036, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області.
12 жовтня 2016 року між позивачкою ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ «Агро-Терра СВ» (Орендарем) укладено Договір №4 оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:001:0036 (далі - Договір №4), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 жовтня 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право 17110387.
У відповідності до п.1.1, 2.1 Договору №4, ОСОБА_1 надала відповідачу ТОВ «Агро-Терра СВ» в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,460 га (кадастровий номер 1222384000:01:001:0036) терміном на 15 років.
Відповідно до п.3.1 Договору №4, орендна плата виплачується Орендарем у грошовій формі - 9890 грн. 12 коп. на рік, що складає 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в п. 1.5 цього договору.
Орендар сплачує орендодавцю суму орендної плати після утримання прибуткового податку згідно вимог чинного законодавства України (п. 3.2 Договору № 4).
Відповідно до п.3.3 Договору №4 орендна плата сплачується Орендарем в строки (термін): в грошовій формі до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно; в натуральній та відробітковій формі до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно.
Згідно з п.1.5 Договору №4, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка на день підписання Договору становила 247 252 грн. 98 коп.
Листом-вимогою від 16 січня 2023 року, позивачем було повідомлено ТОВ «Агро-Терра СВ» про необхідність погашення заборгованості з орендної плати за 2021-2022 роки. Зазначений лист був отриманий директором ТОВ «Агро-Терра СВ» Фісіною А.А. 17 січня 2023 року, про що свідчить відмітка на копії листа.
Співзасновником ТОВ «Агро-Терра СВ» ОСОБА_3 позивачці направлялися листи: б/н від 20 грудня 2022 року, № 02/02 від 02 лютого 2023 року, № 2/12 від 18 грудня 2023 року, № 19/3 від 19 січня 2024 року, з проханням повідомити банківські реквізити розрахункового рахунку, відкритого в будь-якому відділенні банку на території України або повну адресу для здійснення поштового переказу коштів через відділення «Укрпошти» для отримання орендної плати, передбаченої договорами оренди.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань, керівником ТОВ «Агро-Терра СВ» (ЄДРПОУ 37555363) є Фісіна А.А.
Засновниками ТОВ «Агро-Терра СВ» є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Частки учасників товариства є рівними, тобто по 50% статутного капіталу.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що він є співзасновником ТОВ «Агро-Терра СВ» та відповідно до статуту, має право представляти інтереси ТОВ «Агро-Терра СВ» без довіреності. Виконавчим органом товариства є директор. У них з директором та співзасновником підприємства Фісіною А.А. є непорозуміння з приводу діяльності підприємства, які не вирішені до теперішнього часу. Процесом виплати орендної плати керував директор. Орендна плата видавалася готівкою. З 2016 по 2020 рік орендна плата видавалася готівкою своєчасно. У 2021 році орендну плату повинен був видавати директор ОСОБА_4 . Він дзвонив до ОСОБА_1 та остання йому казала, що отримала орендну плату за 2021 рік. Між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу діяльності підприємства. З 2022 року земельні ділянки передані в суборенду СФГ «Камелія», директором якого є його донька. У ТОВ «Агро-Терра СВ» були кошти на рахунку банку, тому він і направляв листи позивачці, щоб перерахувати кошти за оренду земельної ділянки. Він особисто прийняв таке рішення. Він, як засновник підприємства, звертався до ОСОБА_1 з листами щодо необхідності отримання орендної плати, пропонував повідомити рахунок або поштову адресу для перерахування коштів. Особисто він готовий виплатити орендну плату за власний рахунок, однак ОСОБА_1 не бажає її отримувати, не дала номер рахунку для виплати орендної плати. Вважає, що директор товариства ОСОБА_4 , зацікавлений в розірванні договорів оренди. Зазначив, що доступу до грошових коштів підприємства та рахунків у нього немає.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що з травня 2019 року він є директором ТОВ «Агро-Терра СВ». Позивача ОСОБА_1 він знає особисто, вона передала земельну ділянку в оренду ТОВ «Агро-Терра СВ». Орендна плата виплачувалась до 2020 року включно, кошти сплачувались готівкою, оскільки у селі немає банкомату, відділення банку. З 2021 року орендна плата не виплачувалась, оскільки на підприємстві не було коштів та у нього не було доступу до банківських рахунків. ОСОБА_1 особисто приходила до нього з приводи сплати орендної плати та він повідомляв її про те, що між ним та іншим засновником є конфлікт та у підприємства відсутні кошти. ОСОБА_1 не сплачена орендна плата за 2021, 2022 та 2023 рік. Восени 2021 року між ним та іншим учасником товариства ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу діяльності підприємства, в результаті якого останній обмежив йому доступ до офісу підприємства та бухгалтерських документів, податкової звітності, печатки й штампів, а також до банківських рахунків. Доступ до рахунків він відновив тільки наприкінці 2023 року. Також він дізнався, що частина земельних ділянок була передана в суборенду СФГ «Камелія», хоча він не підписував жодних договорів. Він телефонував ОСОБА_3 , намагався владнати цей конфлікт, повідомляв про наявність заборгованості з орендної плати.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що всупереч умовам договору оренди земельної ділянки, ТОВ «Агро-Терра СВ» не виплатило ОСОБА_1 орендну плату за користування землею (кадастровий номер 1222384000:01:001:0036) за 2021-2023 р.р.. Даний факт представником відповідача не заперечувався в суді. Належних та допустимих доказів оплати орендної плати позивачці за 2021, 2022, 2023 рік стороною відповідача суду не надано.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки належних та допустимих доказів, що позивач ухилялася від отримання орендної плати чи вчиняла дії, які перешкоджали орендарю своєчасно сплатити орендну плату відповідач суду не надав.
Виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для його розірвання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
У частинах першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі невиконання умов договору, в тому числі і щодо систематичної несплати орендної плати.
Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.
Такий правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установивши у цій справі, що ТОВ «Агро-Терра СВ» належним чином не виконувало своїх зобов'язань за Договором №4 від 12 жовтня 2016 року оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:001:0036, виплату орендної плати за 2021-2023 рік не здійснювало, що свідчить про систематичність порушення ним умов договорів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання цього договору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виплата орендної плати є істотною умовою договорів оренди, систематичне невиконання якої є підставою для їх розірвання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 573/1831/20 (провадження № 61-7704св21), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1834/20 (провадження № 61-7130св21), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21).
Суд правильно виходив з того, що звернення відповідача до орендодавця про надання реквізитів для перерахування орендної плати за 2021-2023 роки не свідчить про виконання обов'язку щодо сплати оренди, та не відповідає умовам укладеного сторонами договору оренди землі.
Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду від 28 червня 2022 року у справі №551/542/20, є безпідставними, оскільки у вказаній заявником справі та у даній справі різні фактичні обставини та застосовані до них норми права.
У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги (в межах доводів та вимог) про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач свідомо ухилявся від отримання орендної плати, спростовуються матеріалами справи, зокрема вимогою про погашення заборгованості з виплати орендної плати, якою позивач (спадкоємець) просив здійснити погашення заборгованості з виплати орендної плати за період з 2021 року по 2024 рік, включно, які були отримані директором ТОВ «АГРО-ТЕРРА СВ» але не виконані.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, та зводяться до не згоди відповідача із судовим рішенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Тера СВ» - залишити без задоволення.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року у цивільній справі №179/752/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 03.12.2025р.
Головуючий суддя О.В.Агєєв