Справа № 761/49329/25
Провадження № 1-кс/761/31134/2025
28 листопада 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42022000000000480, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 2 ст. 4362, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 1102, ч. 3 ст. 1102, ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 209 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42022000000000480, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 2 ст. 4362, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 1102, ч. 3 ст. 1102, ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 209 КК України, про арешт майна, а саме, на: грошові кошти у сумі 474 990 доларів США, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) та належать компанії-нерезиденту «SIFUM GROUP LIMITED» (реєстраційний номер країни походження 1419834, зареєстрована 18.07.2007, адреса: м. Тартола, Британські Віргінські острови, зареєстрована як податковий резидент України, код 880018394).
Клопотання мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 2 ст. 4362, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 1102, ч. 3 ст. 1102, ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 209 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження досліджуються обставини за фактом використання грошових коштів, отриманих від здійснення на території України фінансово-господарської діяльності, підконтрольних Російській Федерації чи її громадянам, юридичних осіб, для фінансування діяльності на території України диверсійно-розвідувальних груп, з метою ослаблення України.
Так, відповідно до повідомлення Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департамент захисту національної державності встановлено інформацію про грошові кошти, які можуть (могли) використовуватися громадянами рф ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у злочинній діяльності, яка полягає у фінансуванні дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, вчинені групою осіб за попередньою змовою, а саме: кошти, що перебувають/перебували на рахунках компанії-нерезидента «SIFUM GROUP LIMITED» (реєстраційний номер країни походження 1419834, зареєстрована 18.07.2007, адреса: м. Тартола, Британські Віргінські острови), які є активом, щодо якого зазначені підсанкційні особи можуть прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Рішенням РНБО від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 19.10.2022 №726/2022 застосовано санкції у вигляді блокування активів до: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Рішенням РНБО від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 19.10.2022 №727/2022 застосовано санкцію у виді блокування активів до ОСОБА_5 .
Рішенням РНБО від 05.07.2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 05.07.2023 № 371/2023 застосовано санкції у вигляді блокування активів до: компанії «ЕйБіЕйч Холдингз СА» (мовою оригіналу - ABH Holdings SA. Відомості згідно з Торговельним реєстром Великого Герцогства Люксембург: реєстраційний номер - B151018. місцезнаходження юридичної особи: Велике Герцогство Люксембург, м. Люксембург (3, Boulevard du Prince Henri L - 1724 Luxembourg); компанії «ЕйБіЕйч Юкрейн Лімітед» (мовою оригіналу- ABH Ukraine Limited. Відомості згідно з даними Департаменту реєстрації компаній та інтелектуальної власності Республіки Кіпр: реєстраційний номер - HE 167526, місцезнаходження юридичної особи: Республіка Кіпр, м. Нікосія (Vizantiou, 5, Spyrides Tower, Strovolos, 2064, Nicosia, Cyprus).
Крім того, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 опосередковано через компанію «ABH Holdings S.A.» володіють акціями компанії-нерезидента SIFUM GROUP LIMITED, рахунки якої відкрито рахунки в АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714). Так, ОСОБА_4 належить 32,8 % акцій «ABH Holdings S.A.», Герману Хану - 20,9 %, Олексію Кузьмічову - 16,3 %, ОСОБА_6 - 12,4 %, UniCredit S.p.A. - 9,9%, ОСОБА_5 - 3,6 %, The Mark Foundation for Cancer Research - 3,8%.
Поряд з цим, «ABH Holdings S.A.» належить 100% акцій компанії «ABH Ukraine Limited» (Кіпр), якій в свою чергу належить 100% SIFUM GROUP LIMITED (Британські Віргінські острови).
25.09.2024 Міністерством юстиції України подано до ВАКС позовну заяву до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , компанії «Rissa Investments Limited» про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».
Встановлено, що грошові кошти, які у подальшому підлягають стягненню у дохід держави як активи підсанційних осіб, перебувають на рахунку компанії-нерезидента «SIFUM GROUP LIMITED» (реєстраційний номер країни походження 1419834, зареєстрована 18.07.2007, адреса: м. Тартола, Британські Віргінські острови, зареєстрована як податковий резидент України, код 880018394), відкритому в АТ «Сенс Банк», а саме:? НОМЕР_1 , код валюти 840-Долар США, залишок на якому становить 474990 доларів США.
При цьому, у справі № 991/8725/23 за позовом Мін'юсту до ОСОБА_7 постановою Апеляційної палати ВАКС встановлено, що «153. Активи, якими володіє підсанкційна особа станом на момент їх блокування державою, не можуть бути зменшені (в тому числі внаслідок дій чи заходів третіх осіб, тим більше тимчасового характеру), таким чином, щоб це позбавило державу можливості звернути на них стягнення в умовах воєнного стану».
З урахуванням вищевикладеного, кошти, що перебувають/перебували на момент застосування санкцій на рахунках компанії-нерезидента «SIFUM GROUP LIMITED» також підлягають стягненню в дохід держави.
Крім того, кошти компанії-нерезидента «SIFUM GROUP LIMITED», перебувають на рахунках, відкритих в АТ «Сенс Банк», як заблоковані кошти громадян рф та підсанкційних осіб відповідно до Постанови правління НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».
У органу досудового розслідування є підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках компанії-нерезидента «SIFUM GROUP LIMITED» відкритих у АТ «Сенс банк» (МФО 300346), можуть бути приховані, відчужені та перетворені особами причетними до вчинення правопорушення, з метою фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або захоплення державної влади, змни меж території або жержавного кордону України.
06.10.2025 слідчим ГСУ СБ України ОСОБА_8 винесено постанову про визнання грошових коштів, які знаходяться на вищезазначених розрахункових рахунках компанії-нерезидента «SIFUM GROUP LIMITED» речовими доказами.
Відтак, з метою збереження речових доказів, з метою запобігання можливості приховування, розтрати майна, прокурор просить накласти на нього арешт.
Також прокурор в своєму клопотанні відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України просив розглянути його без участі власника майна та зацікавлених осіб з метою забезпечення арешту майна.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд клопотання без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених.
Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Так, у провадженні Головного слідчого управління СБ України перебувають матеріали кримінального провадження №42022000000000480 від 20.04.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 2 ст. 4362, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 1102, ч. 3 ст. 1102, ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 209 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, накласти арешт на вказане майно прокурор просить з метою збереження речових доказів, оскільки вказані грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом.
Так, згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 від 06.10.2025 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Так, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, враховуючи приписи процесуального закону, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріалами клопотання обґрунтовано та встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з огляду на те, що у випадку його незастосування це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального правопорушення станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000000480 від 20.04.2022, та в межах якого подано дане клопотання, а також фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, псування, знищення, перетворення майна, яке постановою слідчого від 06.10.2025 визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, дійшов висновку про наявність і достатніх підстав для накладення арешту на майно, а саме, на: грошові кошти у сумі 474 990 доларів США, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) та належать компанії-нерезиденту «SIFUM GROUP LIMITED» (реєстраційний номер країни походження 1419834, зареєстрована 18.07.2007, адреса: м. Тартола, Британські Віргінські острови, зареєстрована як податковий резидент України, код 880018394).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42022000000000480, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 2 ст. 4362, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 1102, ч. 3 ст. 1102, ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 209 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти у сумі 474 990 доларів США, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) та належать компанії-нерезиденту «SIFUM GROUP LIMITED» (реєстраційний номер країни походження 1419834, зареєстрована 18.07.2007, адреса: м. Тартола, Британські Віргінські острови, зареєстрована як податковий резидент України, код 880018394).
Заборонити службовим особам АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) проводити всі видаткові операції по рахунку, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету, виплати заробітної плати.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1