Справа №760/31759/24 2/760/5954/25
(З А О Ч Н Е )
21 листопада 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Чіжової Т.І., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
В грудні 2024 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову вказує, що 18 жовтня 2018 року позивач та відповідач уклали шлюб у Дарницькому районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . Спільне життя не склалось і з 2020 року сторони почали проживати окремо, а 23 листопада 2021 року Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753/19653/21 (провадження № 2/753/9063/21) за позовом позивача до відповідача прийнято рішення про задоволення позовних вимог, яким шлюб укладений між позивачем та відповідачем розірвано.
Відповідно до судового наказу Дарницького районного суду міста Києва з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання дитини, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.09.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Солом'янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження.
Внаслідок невиконання відповідачем судового наказу за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки за період з 27 вересня 2021 року по 26 квітня 2024 року в розмірі 161 188 грн. 25 коп. Також, через несплату аліментів позивач звернулась до державного виконавця із заявою про оголошення відповідача у розшук.
Окрім того, через несплату аліментів та наявну заборгованість, позивач звернулась до Дарницького районного суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини. За проведеними позивачем розрахунками, за період з 27 вересня 2021 року по 26 квітня 2024 року, неустойка за несвоєчасну сплату аліментів відповідача на утримання доньки становить: 514 216,46 грн.
Після розлучення шлюбу донька постійно проживає з позивачем, та знаходиться на повному її утриманні. Незважаючи на примусове виконання судового наказу, відповідач, біологічний батько дитини, будь-якої матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Після розлучення Відповідач якийсь час ще бачився із донькою, хоч і не надавав жодної матеріальної підтримки. З початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року позивач разом із донькою виїхала в Польщу заради безпеки доньки.
За цей період відповідач не проявляв інтересу до того як влаштувалась донька і чи потребує вона якоїсь підтримки. Коли позивач разом із донькою повернулась до України в кінці 2023 року в Україну, відповідач декілька разів бачився з дитиною і позивач сподівалась, що його інтерес до доньки буде сталим та нарешті він почне дбати про неї.
Але на останню заздалегідь погоджену зустріч із донькою відповідач не з?явився і не перетелефонував про причину своєї відсутності. При цьому, жодних перешкод у побаченнях позивач не чинила, але відповідач сам не телефонує та не цікавиться життям доньки.
Отже, на думку позивача, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, в утриманні дитини участі не приймає, з донькою не спілкується, не навідує, не телефонує, не приймає заходів до налагодження стосунків з дитиною, на день народження не вітає, подарунків не дарить, одяг та взуття він не купляє, дитина його не згадує.
Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє інтерес в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами в дитячому садочку та заняттями карате, не відвідує дитячі святкування, змагання тощо, не цікавиться її розвитком, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - отже, створились умови, які шкодять інтересам дитини.
Позивач вказує, що дитина з біологічним батьком не спілкується та не має такого бажання. І на думку позивача, в цьому полягає провина відповідача, оскільки останній свідомо відсторонився від дитини. Це призвело до того, що дитина не питає про свого батька. Відповідач покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача.
Зазначає, що відповідач свідомо втратив інтерес до дитини, не відвідує дитину і будь-яким іншим чином приймати участь у її житті не намагається, із заявами в компетентні органи про перешкоджання в спілкуванні з дитиною не звертався, фінансово також не бажав та не бажає її утримувати.
Позивач просила суд врахувати те, що відповідач є працездатною особою, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, хронічних захворювань, які б перешкоджали йому виконувати свій батьківських обов'язок - не має. Зазначає суду про те, що відповідач грає в онлайн-казино, де іноді програє великі суми грошей, але при цьому, сплатити мінімальний розмір аліментів на утримання дитини він не спроможний. Вищезазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків. З підстав вищевикладених позивач вимушена звертається до суду з даним позовом.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
03 січня 2025 року на виконання Ухвали суду подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 30.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.06.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні позов просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, як шляхом направлення повістки за останнім відомим місцем реєстрації так і повідомлення через засоби зв'язку, вказані в позовній заяві.
Представник третьої особи у судовому засіданні позовну заяву підтримала, вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача.
У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_4 , яка є сусідкою позивача. Свідок зазначила, що діти в них з позивачем одного віку, які постійно разом грали на майданчику. Якщо до початку повномасштабної війни вона бачила відповідача, хоча особисто не знайома, то після початку повномасштабної війни жодного разу не бачила, дитину відповідач не навідував. Свідок постійно бачить позивача і дитину вдвох лише. Також була один раз у них вдома, відповідача там не було.
Також, у судовому засіданні у присутності представника органу опіки та піклування була опитана дитина, яка повідомила, що їй 6 років, вона вже навчається у першому класі, до школи ходить пішки з матір'ю, займається танцями, карате та оригамі. Повідомила, що проживає з мамою, бабусею та котиком. З батьком не спілкується, зазначила, що він не дзвонить та не приїжджає. Зазначила, що останній раз бачила батька як їздила в село до тітки.
Згідно з ч. 1 ст. 289 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави та умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши учасників справи, показання свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, 18 жовтня 2018 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.10.2018 року, виданим Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2480 (а.с. 7).
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.01.2019 року, видане Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № (а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року по справі № 753/19653/21 (провадження № 2/753/9063/21) шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с. 12).
Згідно судового наказу від 12 жовтня 2021 року постановленим Дарницьким районним судом міста Києва по справі № 753/19654/21, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.09.2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13-14).
Як вбачається з матеріалів справи Солом'янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження від 07.06.2023 року щодо примусового виконання згаданого вище судового наказу про стягнення аліментів від 12.10.2021 року № 753/19654/21, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4.
Внаслідок невиконання відповідачем судового наказу за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки за період з 27 вересня 2021 року по 01.11.2023 року в розмірі 100 173 грн. 73 коп. Розмір заборгованості підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам по ВП № НОМЕР_4 від 09 листопада 2023 року та постановою про арешт майна боржника від 26 квітня 2024 року ВП № НОМЕР_4 (а.с. 47-48, 50-51).
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України (надалі за текстом - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30.03.2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно Висновком Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав № 101-4027 від 29.04.2025, вбачається, що Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Незважаючи на належне повідомлення ОСОБА_2 про засідання комісії, останній на засідання комісії не з'явився.
Відповідно до листа ЗДО №773 від 20.03.2025 №8 малолітня дитина ОСОБА_3 відвідує ЗДО №773 з 01.09.2021, за цей час зацікавленість у досягненнях дитини у засвоєнні програмових вимог виявляє мати, відвідує батьківські збори та святкові ранки, натомість вихователі ЗДО №773 батька дитини ніколи не бачили.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, тоді коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов'язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов'язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Згідно із ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року (надалі за текстом - Конвенції), держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Зі змісту статті 150 СК України, вбачається, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний розвиток, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Верховного Суду України від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та встановлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
У частині 2 ст. 3 Конвенції вказано, що держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Суд наголошує, що виконання батьківських обов'язків не обмежується лише матеріальним забезпеченням дитини, важливим фактором є спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, надання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, виявлення інтересу до її внутрішнього світу, створення умов для отримання нею освіти.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач життям своєї доньки не цікавиться, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно своєї доньки, а тому, суд приходить до висновку, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Верещінська