печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42837/25-п
03 грудня 2025 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Соловйов О.Л., розглянувши матеріал, якій надійшов з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР-1№420142 від 11.08.2025 настає, що 11.08.2025 о 22 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Князів Островських, 8-Б ОСОБА_1 керував електросамокатом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального приладу Drager, результат огляду 0,41 %о (проміле), чим порушив п.2.9 «а» ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування ТЗ в стані алкогольного сп'яніння.
Провину у вчиненні правопорушення ОСОБА_1 не визнав. Надав письмові заперечення, зміст яких полягає у невизнанні самого факту керування електросамокатом, оренду якого ОСОБА_1 лише активізував. Опираючись на відсутність зафіксованого руху технічними приладами працівників поліції, наполягав на недоведеності провини.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, слід дійти наступних висновків.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі №127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Окрім того, відповідно до Закону України №2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Тобто, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, електросамокат відповідно до ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до легких персональних електричних транспортних засобів.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.
Отже, у відповідності до діючого законодавства електросамокат відноситься до транспортних засобів.
Однак для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 (справа № №404/4467/16-а)).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
На підтвердження обставин викладених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №420142 від 11.08.2025, до матеріалів справи органом поліції долучено відеозаписи з нагрудної камери поліцейського.
При дослідженні відеозапису із нагрудної камери працівника патрульної поліції встановлено, що працівники поліції підійшли до вже зупиненого електросамокату, біля якого перебував ОСОБА_1 . Робочий стан електросамокату та можливість його використання за призначенням на місці події не фіксувалось, тому твердження про те, що ОСОБА_1 не здійснював керування ТЗ залишається не спростованими.
З метою перевірки наведених тверджень, судом витребувані відомості від ТОВ «Джет Райдс», яке надає послуг з оренди електросамокатів, про укладання ОСОБА_1 договору оренди та фактичне використання самоката у інкримінований час. Відповідно до інформації №20/11/25-1 від 20.11.2025 підприємством підтверджено факт оренди ОСОБА_1 електросамокату 11.08.2024 в період часу з 22:35 по 22:38, що фактично тривало 3(три) хвилини. Надано маршрут руху ТЗ, який становить лише перетин вулиці Князів Островських та Хрестового провулку у м. Києві.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, проаналізувавши інформацію отриману від орендодавця прокатної техніки, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме в тому, що він керував електросамокатом в стані алкогольного сп'яніння і був зупинений працівниками поліції в процесі руху, а отже, на думку суду в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У той же час протокол про адміністративне правопорушення, не може бути єдиним й беззаперечним доказом на підтвердження винуватості особи, оскільки така встановлюється сукупністю фактів.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 9.06.2011 року, та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року).
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до п.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, дослідивши всі зібрані докази, що містяться у справі, керуючись ст. ст. 221, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.Л. Соловйов