Справа №718/1814/25
Провадження №2/718/595/25
03.12.2025 року м. Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої судді Масюк Л.О., секретаря Харабара А.О.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: орган опіки та піклування Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини,-
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дитини, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 2020 року він проживав у цивільному шлюбі із ОСОБА_2 .
Вказує, що від спільного життя у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Зазначає, що у цивільному шлюбі вони прожили до травня 2024 року, після чого їхні відносини фактично припинилися через невідповідність характерів, різні погляди на життя, постійні суперечки.
Посилається на те, що вони проживали в квартирі АДРЕСА_3 , де і всі були зареєстровані.
В травні місяці 2024 року, дружина виписалася з даної адреси та переїхала жити в АДРЕСА_2 , малолітній син ОСОБА_3 залишився проживати з ним. Згодом дружина повідомила, що планує створити нову сім"ю і повертатися до них не має наміру.
Також вказує на те, що син ОСОБА_4 продовжує проживати з ним, ОСОБА_1 , та перебуває виключно на його утриманні та вихованні.
Відповідач ОСОБА_5 вихованням сина не займається, матеріальної допомоги не надає.
Крім цього, зазначає, що з часу їхнього окремого проживання відповідачка дитиною майже не цікавилася, місце свого проживання їм не вказувала.
Також позивач вказує, що син ОСОБА_6 перебуває на його утриманні, ним здійснюється належне виховання та утримання сина.
Актом обстеження житлово-побутових умов проживання №138 від 26.06.2025 року стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно фактично зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та здійснює за ним догляд. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вказаною адресою не проживає.
Позивач посилається також на те, що оскільки матір дитини разом із дитиною не проживає, допомогу на її утримання не надає, лише іноді спілкується із сином, вони із матір'ю дитини не перебувають в зареєстрованому шлюбі, подружні стосунки не підтримують, він, виходячи з інтересів дитини, вважає за доцільне юридично визначити місце проживання дитини біля себе, що відповідатиме інтересам дитини.
Враховуючи викладене, просить позов задовольнити, визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біля нього, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 на його самостійному вихованні та утриманні.
Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала.
Заяви, клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.07.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01.08.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився однак скерував на адресу суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не зявилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи через оголошення, яке розміщене на офіційному веб сайті Судова влада. Заяв чи клопотань від неї не надходило. Відзиву на позов відповідачка не подала.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Чернівецької міської ради в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, скерував на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Статтею 280 ЦПК України передбачається, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що від цивільного шлюбу у сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.03.2022 року (а.с.12).
Відповідно до Витягів з реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8, 13).
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.11).
Згідно Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 27.06.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Троняським В.М., вбачається, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про те, що малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , буде проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувати на його самостійному вихованні і утриманні, так як мати проживатиме окремо від дитини та не матиме можливості здійснювати догляд і виховання їхньої спільної дитини. У разі зміни місця проживання дитини батько зобовязується попереджувати мати письмово із вказанням точного місця проживання дитини не пізніше одного мсісяця з моменту зміни місця проживання (а.с.14).
Відповідно до Акту №138 від 26.06.2025 року, виданого ПП "Чернівцікомунбуд" вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно фактично зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та здійснює за ним догляд. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вказаною адресою не проживає (а.с.15).
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 25.06.2025 року є особою, стосовної якої відоммості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні, відомості про розшук відсутні (а.с.16).
Відповідно до Довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Садгора» Чернівецької міської ради вбачається, що батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , постійно знаходився на профілактичних оглядах дитини у сімейного лікаря. Дотримується рекомендацій лікаря щодо лікування дитини (а.с.17).
Згідно Довідки №141 від 26.06.2025 року КНП «Заставнівська БЛІЛ» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на "Д" обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с.18).
Норми права, які застосував суд.
За нормами ч.1 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років. З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Зі змісту пункту 1 статті 9 Конвенції вбачається, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина 1 статті 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення частини 1 статті 3, статті 9 Конвенції про права дитини, частини 2, 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Враховуючи, що сторони між собою добровільно не досягли згоди щодо того, з ким із батьків буде проживати малолітній син, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову та визначення місця проживання сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , що у цьому випадку відповідатиме найкращим інтересам дитини.
На підставі ст. ст. 105, 109, 110, 112, 114, 115,160,161 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 223, 247, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біля батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 на його самостійному вихованні та одноособовому утриманні.
Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Кіцманського
районного суду Масюк Л.О.