Справа № 641/7222/24
Провадження № 2/638/1936/25
Іменем України
01 грудня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Старини С. К.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Рябовола В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування в порядку спадкування за законом,-
До Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.
В обгрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона (дівоче прізвище ОСОБА_4 ) є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 38.05.2024 року, виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Крім позивачки, у ОСОБА_5 є ще донька, відповідач по справі, ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . На думку позивача, ОСОБА_3 не має права на спадкування після смерті матері з наступних причин. ОСОБА_5 була людиною похилого віку і постійно потребувала сторонньої допомоги, але не дивлячись на це відповідач ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві. Останнім часом ОСОБА_5 не могла самостійно себе обслуговувати, оскільки в неї було онкологічне захворювання, і вона була прикута до ліжка. Позивач постійно знаходилась з матір?ю, піклувалася, купували ліки. Коли спадкодавець знаходилась в безпорадному стані саме позивач всіляко надавала допомогу. Позивач працює, і саме коли позивач була на роботі, вона просила відповідача надавати допомогу ОСОБА_5 . Крім того, сама померла неодноразово телефонувала відповідачу з проханням допомогти позивачу по догляду за нею. Не дивлячись на це, відповідач жодного разу не погодилася надати допомогу матері. Від відповідача вимагалось лише нагодувати мати, змінити пелюшки (оскільки померла була «лежачою») та посидіти з нею поки позивач була на роботі. Покинути роботу позивач не могла, оскільки матеріальне забезпечення матері було на ній. Оскільки відповідач ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, позивач вимушена була наймати сторонніх людей, щоб ті піклувалися про мати, поки позивач була на роботі. Крім того, згідно відповіді з лікарні, де знаходилась ОСОБА_5 , постійно була присутня донька, а не доньки. Протягом перебування ОСОБА_5 у лікарні регулярно відвідувала знов таки позивач, яка зверталась до лікуючого лікаря за роз?ясненням стану хворої, спілкувалась з приводу лікування матері. Хоч у відповіді на адвокатський запит і зазначено, що лікування здійснювалось за рахунок лікарні в рамках програм медичних гарантій, є відомим факт, що родичі також купують ліки, сплачують інші послуги в лікарні. Все це сплачувала позивач, а відповідач жодного разу не запропонувала матері допомоги. Крім того, коли померла мати, відповідач також самоусунулась від виконання своїх обов?язків. Вона не брала участь у похованні ОСОБА_5 , що також підтверджує той факт, що відповідач взагалі не вважала, що в неї була мати. Проте, після смерті, вона відразу прийняла спадщину, про що свідчить довідка про коло спадкоємців, яка видана державним нотаріусом Шостої Харківської міської державної контори О. Вовкожею. На підставі вищевикладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.10.2024 року передавно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування в порядку спадкування за законом за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.
12.11.2024 року вказана цивільна справа надійшла до Дзержинського районного суду м. Харкова та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 року передана на розгляд судді Щепіхіній В. В.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.11.2024 року зазначену позовну заяву залишено без руху у зв'язку з тим, що остання не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та надано позивачу строк на усунення недоліків.
18.11.2024 року представник позивача на виконання зазначеної ухвали надіслала до суду заяву, відповідно до якої у визначений строк усунула всі недоліки, зазначені в ухвалі суду від 13.11.2024 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.11.2024 року було відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження, а також задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано у Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 155/2021 після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.11.2024 року до суду від в.о. завідувача Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Віктора Теленкова надійшла інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та копія спадкової справи № 155/2024 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 19.02.2025 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті, визнано явку відповідача ОСОБА_3 обов'язковою та викликано в судове засідання для допиту свідків.
Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Васіліу С. В., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі. Представник позивача зазначила, що згідно з положеннями Сімейного кодексу України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків. Враховуючи те, що у померлої ОСОБА_5 двоє дітей, вони мають рівні обоз'язки щодо матері, тому вони повинні були вдвох піклуватися та надавати допомогу. Те, що померла ОСОБА_5 потребувала допомоги, підтвердили свідки, а також надані документи з лікарні про те, що вона була прикута до ліжка. За ОСОБА_5 здійснювала догляд лише позивач, тоді як відповідач конкретно не зазначила яким саме чином остання допомогала матері. В матеріалах справи містяться докази про те, що позивач працює, а отже, у період її відсутності вдома, померла потребувала допомоги саме відповідача. Відповідач не надала суду докази, які б підтверджували її участь у догляді за матір'ю. Під час надання пояснень відповідач жодного разу не зазначила, що вона приходила до матері, коли позивач працювала, готовила їжу, прибирала або змінювала підгузки. Пояснення відповідача щодо кількості відвідувань матері та присутності у лікарні були непослідовними та містили суттєві розбіжності з показаннями свідків. Це також не можуть підтвердити свідки, оскільки в показаннях містяться розбіжності. Свідки підтвердили, що ОСОБА_5 завжди отримувала гуманітарну допомогу тільки разом з позивачем. Те, що відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи не може розглядатися як доказ, оскільки стороні позивача відповідачем не надано копію належним чином, як того вимагає ЦПК України. Відповідач ходила до суду, є фізично здоровою людиною, тому мала змогу надавати допомогу.
Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивач обгрунтовує свій позов тим, що їх мати - ОСОБА_5 з дня виписки з лікарні - 30.01.2024 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилась в безпорадному стані, а також, на думку представника позивачки, потребувала сторонньої допомоги, саме допомоги відповідачки, яка мала можливість таку допомогу надати.Відповідно до положень ст. 1224 ЦК України суд може усунути особу від права спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві. Сталеною судовою практикою зазначена сукупність трьох обов'язкових складових: перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи; ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 дійсно з моменту виписки з лікарні до смерті, тобто, з 30.01.2024 року до 14.02.2024 року - на протязі двох тижнів, знаходилась в безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги. Те, що спадкодавець не перебувала в такому стані до лікарні, показали позивач, відповідач, свідки: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Матеріали справи не містять жодного доказу того, що спадкодавець потребувала допомоги саме відповідачки, а також взагалі що їй була необхідна якась додаткова допомога, крім тієї, що вона вже отримувала: спадкодавиця знаходилась в квартирі, яка на праві спільної власності належала їй, а також позивачу, допомогу їй надавала сама позивачка, а також допитана в якості свідка ОСОБА_10 , яка приходила допомагати у вихідні дні з 9 години до 20 години, тобто 3, 4, 10, 11 грудня 2024 року. Між іншим, ОСОБА_10 показала, що при ній відповідач приходила до спадкодавця провідати, та повідомила, що жодного разу не чула, щоб ОСОБА_5 казала, що потребує саме допомоги ОСОБА_3 . Також ОСОБА_10 зазначила, що ОСОБА_3 також відвідувала свою мати у лікарні, а також була присутня в морзі після смерті матері. Відвідування у лікарні також підтвердив свідок ОСОБА_11 . Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач якимось чином ухилялась від надання матері допомоги, це з урахуванням того, що ОСОБА_5 за допомогою не зверталась. Разом з цим, матеріали справи містять медичну документацію пенсіонерки ОСОБА_3 , які ставлять під сумнів саму можливість надавати нею комусь допомогу, у зв?язку з її станом здоров?я, хворобами та її віком. Позивач в своїх поясненнях зазначила, що всю необхідну допомогу ОСОБА_5 отримувала, додаткової допомоги не потребувала. Ані свідок ОСОБА_12 , ані позивач жодного разу навіть не зазначили, що ОСОБА_5 необхідна якась додаткова допомога на протязі двох тижнів, коли вона перебувала в безпорадному стані. Вважає, що позивач жодним чином не довів, що відповідач за час перебування ОСОБА_5 в безпорадному стані - з 30.01.2024 року до 14.02.2024 року, потребувала допомоги саме від відповідача, та що остання ухилялась від надання такої допомоги. Також, матеріали справи не містять доказів, яка саме потрібна була допомога, окрім той, що надавалась. Разом з тим, відповідачем надані докази (медична документація) того, що вона взагалі не мала можливості в той період часу допомогу надавати.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, заслухавши представників сторін, позивача і відповідача, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , про що 14.02.2024 року складено відповідний актовий запис № 2151. Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою померлої ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу 06.09.1986 року позивач змінила прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_5 позивач у встановлений законом строк 02.04.2024 звернулася до нотаріуса для оформлення права власності в порядку спадкування за законом з заявою про прийняття спадщини, що належала померлій матері, та видачі свідоцтва про право на спадщину. Державним нотаріусом Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожою О. М. відкрито спадкову справу та зареєстровано в реєстрі за № 72238325, що підтверджується копією витягу № 76448528 від 02.04.2024 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Відповідач, ОСОБА_3 , є донькою померлої ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 . Після реєстрації шлюбу 16.11.1986 року відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_14 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 .
Після смерті ОСОБА_5 відповідач у встановлений законом строк 31.07.2024 звернулася до нотаріуса для оформлення права власності в порядку спадкування за законом з заявою про прийняття спадщини, що належала померлій матері, та видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до довідки державного нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожої О. М. від 17.09.2024 року № 2077/02-14 до складу спадкоємців входять: дочка спадкодавця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - на 1/2 частку спадщини; дочка спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - на 1/2 частку спадщини. До складу спадщини входить право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , з яких 1/6 частка квартири - ОСОБА_1 , а 1/6 частка квартири - ОСОБА_3 .
Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_5 разом з іншими власниками ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , є власниками на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 45,7 кв.м. Дана обставина підтверджується копією Свідоцтва про право власності на квартиру від 22.01.1999 року № 1-99-158924, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду (запис у реєстровій книзі № П-1-30973 від 29.01.1999 року). В свідоцтві зазначено, що вказана квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
В матеріалах справи наявні медичні документи, надані стороною позивача, які вказують на те, що за життя ОСОБА_5 хворіла.
Так, відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 759 від 23.01.2024 року ОСОБА_5 з 11.01.2024 року по 23.01.2024 року перебувала у стаціонарі в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова» Харківської міської ради з діагнозом Ca правої нирки з mt у легені. Двобічна пневмонія, правобічний гідроторакс, плевральна пункція (11.01.24). ІХС. Кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ступ., ризик дуже високий, СН ІІ Аст. зі збереженою скоротливою функцією ЛШ (ФВ 61%). Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з вестібуло-атактичним та лікворно-гіпертензивним с-м. Рекомендовано: спостереження у сім. лікаря, онколога, хірурга.
Згідно з консультативним висновком спеціаліста КНП «Обласний центр онкології» від 31.01.2024 року ОСОБА_5 встановлено діагноз: злоякісне новоутворення правої нирки. Т4 № М1, 4 ст. Кахексія. Больовий с-м. Ранова інтоксикація. У висновку також зазначено, що за медичною допомогою у КНП "ОЦО" не зверталась, пацієнт на прийомі відсутній, огляд хворої сімейним лікарем на дому 30.01.2024 у зв'язку з тяжким станом хворої.
Відповідно до довідки про причину смерті від 14.02.2024 року № 52, причиною смерті ОСОБА_5 стала хронічна серцево-судинна недостатність. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІІ.
З акту на ритуальні послуги та предмети ритуального призначення КП «Ритуал» ХМР від 15.02.2024 року № 001973 вбачається, що замовником є ОСОБА_1 .
Також, відповідно до договору № б/н на виготовлення виробу від 03.05.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_16 , виконавець зобов'язується поставити (передати у власність) замовнику пам'ятник із граніту торгової марки «ArgestStone» (виріб), згідно з затвердженим зразком, а також здійснити роботи з встановлення виробу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виріб та роботи з його встановлення.
Позивач в обгрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_5 була людиною похилого віку і постійно потребувала сторонньої допомоги, але не дивлячись на це відповідач ухилялася від надання допомоги матері. Останнім часом ОСОБА_5 не могла самостійно себе обслуговувати, оскільки в неї було онкологічне захворювання, і вона була прикута до ліжка. Позивач постійно знаходилась з матір?ю, піклувалася, купували ліки. Коли спадкодавець знаходилась в безпорадному стані саме позивач всіляко надавала допомогу. Відповідач жодного разу не погодилася надати допомогу матері. Сторона відповідача стверджує, що дійсно з моменту виписки з лікарні до смерті, тобто з 30.01.2024 до 14.02.2024 року - протягом двох тижнів знаходилася в безпорадному стані та потребувала сторонній допомоги. Проте, матеріали справи не містять жодного доказу того, що мати потребувала допомоги саме відповідача, а також, що їй була необхідна якась додаткова допомога, крім тієї, що вона вже отримувала. Також, вважає недоведеним, що відповідач якимось чином ухилялася від надання матері допомоги.
Для встановлення обставин, якими сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення, були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що після того, мати ОСОБА_1 захворіла, вона періодично допомогала останній за адресою: АДРЕСА_3 . Мати ОСОБА_1 проживала на п'ятому поверсі та мала проблеми з ногами, тому ОСОБА_10 , зустрічаючи її, допомагала підійматися сходами. Коли ОСОБА_1 забрала мати до свого місця проживання, то вона підтримувала з ОСОБА_5 телефонне спілкування. Коли стан ОСОБА_5 погіршився, остання попросила ОСОБА_1 звернутися до неї із проханням допомагати по догляду під час перебування ОСОБА_1 на роботі. ОСОБА_10 погодилася, оскільки знала ОСОБА_5 і ставилися до неї як до близької людини. Починаючи з січня 2024 року (10 або 11 числа, точно не пам'ятає) і до смерті ОСОБА_5 , вона здійснювала догляд за нею за адресою: просп. Перемоги, м. Харків, у вихідні дні (субота та неділя) з 9-10 години ранку до 20 години вечора. В інші дні догляд за матір'ю здійснювала ОСОБА_1 . Останні місяці ОСОБА_5 була лежачою. Оплату за надану допомогу їй здійснювала ОСОБА_1 особисто. ОСОБА_3 ніколи не оплачувала і не пропонувала оплатити послуги догляду за матір'ю. В її присутності ОСОБА_5 не зверталася до ОСОБА_3 із проханням про допомогу. Так само ОСОБА_5 не просила її телефонувати ОСОБА_3 з цього приводу. ОСОБА_3 вона бачила лише двічі: перший раз - коли ОСОБА_3 разом із донькою приїжджала до квартири (місця проживання) ОСОБА_1 і перебувала в коридорі близько 5-7 хвилин; другий раз - у морзі. ОСОБА_5 часто згадувала ОСОБА_3 , висловлювала бажання побачитися і поспілкуватися з нею, однак цього так і не сталося.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засідання пояснила, що вона знайома з матір'ю ОСОБА_18 - ОСОБА_5 . Вона разом з ОСОБА_5 виходили посидіти на лавочці, ходили отримувати гуманітарну допомогу, часто остання приходила до неї у гості. ОСОБА_5 з початку війни проживала разом з ОСОБА_1 у квартирі останньої. Про хворобу ОСОБА_5 вона дізналася від когось на вулиці, коли гуляла. Також, вона особисто запитувала у ОСОБА_1 про стан здоров'я ОСОБА_5 . Коли ОСОБА_5 захворіла, то ОСОБА_1 менше працювала та частіше була вдома та доглядала за матір'ю. Сидячи на вулиці на лавочці, вона часто бачила ОСОБА_1 , яка йшла з продуктового магазину з сумками. ОСОБА_1 купувала продукти харчування та готувала для матері, годувала її. ОСОБА_3 вона ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомила, що вона знайома з ОСОБА_3 три роки, разом ходили отримувати гуманітарну допомогу. Коли була жива ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ходила за матір'ю додому та вони разом допомагали їй дійти до залу, де проходила видача гуманітарної допомоги (станція метро 23 Серпня), та додому. Коли ОСОБА_5 захворіла, ОСОБА_3 прохала її допомогти матері. Вони з ОСОБА_3 три години стояли в черзі, щоб придбати підгузки, які вона особисто віддала ОСОБА_1 . Купували продукти по акції. Під час хвороби ОСОБА_5 , коли в гуманітраній допомозі були засоби гігієни (мило, шампуні), то вона передавала їх ОСОБА_3 для ОСОБА_5 . Також, в її присутності ОСОБА_3 телефонувала матері та питала, що їй потрібно купити. ОСОБА_3 повідомляла їй, що особисто передавала продукти матері. Після того як ОСОБА_5 захворіла, допомагати також почала ОСОБА_1 . В її присутності ОСОБА_3 дзвонила ОСОБА_1 та на питання ОСОБА_3 про те, що потрібно матері, ОСОБА_1 відповідала, що все є. Після смерті вона допомагала ОСОБА_3 речами. ОСОБА_3 повідомляла їй, що була у лікарні у матері. Вона не бачила, щоб ОСОБА_3 купувала ліки. Також свідок зазначила, що ОСОБА_3 постійно спілкувалася з матір'ю.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_19 і ОСОБА_20 йому знайомі, познайомився з ними та з їх матір'ю ОСОБА_5 під час війни. Коли ОСОБА_5 захворіла особисто він чотири рази з ОСОБА_3 їздив до лікарні. Свідок не пам'ятає на якому саме поверсі лікарні лежала ОСОБА_5 ОСОБА_3 допомогала матері продуктами харчування. В його присутності ОСОБА_3 розмовляла з лікарями. ОСОБА_1 в лікарні не бачив. Після того, як ОСОБА_5 виписали, він не знає, чи допомогала ОСОБА_3 матері. За гуманітарною допомогою ОСОБА_5 приїжджала разом з ОСОБА_1 і додому їхали разом. Було таке, що ОСОБА_5 була без ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , тоді він доводив ОСОБА_5 до метро. Він завжди їздив за гуманітаркою разом з ОСОБА_3 (він приїжджав сам і ОСОБА_3 приїждала сама, а там вони зустрічалися). ОСОБА_5 він ніколи до дому не підвозив, декілька разів підвозив ОСОБА_21 з продуктами до дому, де проживала ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні повідомила, що вона знайома з ОСОБА_1 , вони сусіди по під'їзду за адресою: АДРЕСА_4 , більше 40 років. Вона ніколи не чула від ОСОБА_5 чи ОСОБА_1 про існування ОСОБА_3 . Від сусідів вона ніколи не чула, що до ОСОБА_5 приїжджала ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_23 захворіла, ОСОБА_1 доглядала за матір'ю, купувала ліки, приносила продукти харчування, готувала їжу. До початку повномаштабної війни ОСОБА_5 проживала з ОСОБА_1 разом, але в якійсь момент ОСОБА_5 переїхала в інше місце. ОСОБА_5 розповідала їй, що в неї є земельна ділянка. Коли почалася повномаштабна війна ОСОБА_1 забрала ОСОБА_5 до себе у квартиру жити і вони мешкали разом за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки у матері було погане здоров'я. За півроку до смерті ОСОБА_5 , вона останню не бачила. ОСОБА_1 мало розповідала про хворобу матері, оскільки вони тоді рідко бачилися (пару разів на місяць) у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 було багато справ. Коли отримували гуманітрану допомогу, вона часто бачила ОСОБА_23 з ОСОБА_1 , проте інколи ОСОБА_1 була сама. Сторонніх осіб вона не бачила разом з ОСОБА_5 , тільки сусідів, які допомогали донести сумки додому.
Матеріально-правовою вимогою позивача у даному спорі є усунення відповідача від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті рідної матері ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
Статтею 1216 ЦК України, передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (стаття 1222 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1, 2 статті 1223 ЦК України, передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Судом не встановлено обставин оформлення ОСОБА_5 заповіту, тому правовідносини регулюються положеннями ЦК України, які регламентують спадкування за законом.
Так, згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина 1 статті 1267 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Частина 1 статті 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогост. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, спадкоємцями першої черги є позивач та відповідач, які мають права на рівні частки у спадщині за законом, і які реалізували своє право, звернувшись у встановлений строк до нотаріуса з відповідними заявами.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Частиною 3 статті 1224 ЦК України передбачено, що не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Зважаючи на зміст частини 5 статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Подібні висновки зазначені Верховним Судом у постановах від 02 лютого 2022 року у справі № 706/445/20, від 31 травня 2022 року у справі № 323/288/21, від 16 березня 2023 року у справі № 185/6281/21, від 26 червня 2023 року у справі № 466/6613/20.
Дослідженням медичної документації та поясненнями свідка підтверджуються обставини, що померла була особою похилого віку, проте, безпорадний стан, який позбавив її можливості самостійно забезпечувати умови свого життя, настав незадовго до її смерті та був викликаний тяжкою хворобою, яку було діагностовано 31.01.2024 вже без присутності пацієнта. Як убачається з наявних у справі доказів, ОСОБА_5 перебувала у стаціонарному відділенні медичного закладу з 11.01.2024 року по 23.01.2024 року. Доказів, що ОСОБА_5 перебувала у стані, що потребував постійного стороннього догляду до початку перебігу хвороби та госпіталізації або що померла раніше потребувала допомоги та піклування внаслідок інших тяжких захворювань чи стану свого здоров'я, матеріали справи не містять. За життя ОСОБА_5 самостійно пересувалася, що підтвердили як позивач, так і відповідач, а також допитані в судовому засіданні свідки.
При встановленні факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Суд, оцінюючи показання свідків як з боку позивача так і відповідача, разом з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що обставини умисного ухилення ОСОБА_3 від виконання обов'язку щодо утримання її матері не підтверджуються. При цьому суд враховує поведінку відповідача щодо померлої, обставини, за яких відповідач навідувала свою матір під час хвороби як вдома за місцем її проживання, так і у лікарні, спілкувалась з позивачем з приводу надання допомоги померлій, передавала хворій засоби гігєни та інші необхідні речі. Дані обставини не спростовані позивачем. Також, не встановлені обставини необхідності допомоги саме з боку відповідача для існування спадкодавця, тобто, що мати потребувала необхідної допомоги саме від відповідача, а остання свідомо та умисно нехтувала своїм обов'язком щодо її надання.
Ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15 та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд, зазначає, що показання свідків суд оцінював в цілому разом з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи. Показання свідків є логічними, послідовним та такими, що не суперечать іншим матеріалам справи.
Проте, на думку суду, позивачем не доведено сукупність обставин, за яких можливе усунення від права на спадкування відповідача відповідно до вимог ст. 1224 ЦК України, а саме: ухилення відповідача від надання спадкодавцю допомоги при можливості її надання, що характеризується умисною формою вини, та потребу померлої ОСОБА_5 у такій допомозі саме з боку доньки ОСОБА_3 за умови надання допомоги позивачем, а також те, що ОСОБА_5 зверталася за допомогою до відповідача, а остання відмовила у наданні такої допомоги. Та обставина, що ОСОБА_3 рідко телефонувала спадкодавцю ОСОБА_5 , не свідчить про факт умисного ухилення відповідача від надання допомоги. Також, не доведено належними та достатніми доказами, що спадкодавець саме тривалий час перебував в безпорадному стані, тобто потребував постійного стороннього догляду, а поведінка відповідача свідчила б, що остання мала можливість його здійснювати, але не вчиняла необхідних дій.
Оскільки одночасне настання наведених вище фактичних обставин і доведеність зазначених фактів у їх сукупності не підтверджено позивачем відповідними доказами, суд доходить висновку, що відповідач, як спадкоємець, не може бути усунута від спадкування за законом після смерті її матері, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 392, 1222, 1258, 1223, 1224, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 03.12.2025.
Суддя В. В. Щепіхіна