Справа №: 398/498/25
провадження №: 2/398/1253/25
Іменем України
"19" листопада 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Шинкаренко І.П.,
за участю секретаря судового засідання Черткова А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 16.11.2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10268182 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, договір підписано шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору, який надсилається кредитодавцем позичальнику в смс-повідомленні, про що свідчить п.п. 7.10 договору. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 12637 відправлено 16.11.2023 о 13:15:40 на номер телефону відповідача НОМЕР_1 , та введено ним 16.11.2023 о 13:15:51. 16.11.2023 ТОВ "Качай гроші" ініціювало переказ коштів згідно з договором № 00-10268182 від 16.11.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "Платежі Онлайн" на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця ТОВ «Качай гроші». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
22.01.2024 ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10268182 від 16.11.2023. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20382,60 грн.
16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та позивач уклали договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10268182 від 16.11.2023. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 42021,00 грн.
Всупереч умовам кредитного договору № 00-10268182 від 16.11.2023 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 42021,00 грн, яка складається з: 7245,00 грн - заборгованість за кредитом, 34776,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість у повному обсязі, а також понесені ним судові витрати на правову допомогу та сплачений судовий збір.
Ухвалою судді від 11.03.2025 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
08.04.2025 року представник відповідача - адвокат Бугайченко Т.А.. подала до суду відзив на позовну заяву. Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, фактів укладення договору, надання кредиту та розмір заборгованості просила суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10268182 від 16.11.2023 року відмовити у повному обсязі. Зазначила про відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують наявність заборгованості її довірителя перед позивачем та її розмір. Крім того, зазначила, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Так, у матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію з номером одноразового ідентифікатора, час його відправки та номер телефону, на який його було відправлено. У той же час, укладений кредитний договір та вказані додатки до нього не містять даних про їх підписання одноразовим ідентифікатором саме із зазначенням номеру такого ідентифікатора. Копія Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «Качай гроші», яка наявна у матеріалах справи, не містить ні електронного цифрового підпису, ні одноразового ідентифікатора жодної із сторін правочину. В той же час, копія паспорту споживчого кредиту, яка долучена позивачем до справи, містить відмінний одноразовий ідентифікатор (3326) від того, за яким нібито було ідентифіковано ОСОБА_1 при підписанні кредитного договору (12637). Крім того зазначила, що на підтвердження перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надало до суду виписку з особового рахунку клієнта, яка створена самим позивачем та не може бути належним доказом вказаного факту, адже копія платіжного доручення чи виписка з особового рахунку видана саме банком. Детального розрахунку боргу по всім його складовим із зазначенням відсоткової ставки по договору позивачем суду також не надано. Відповідно до детальних розрахунків заборгованості, протягом усього періоду нарахувань, відбувались донарахування відсотків у різних значних сумах, що свідчить про ініціювання перед судом питання про подвійне притягнення відповідача до юридичної відповідальності, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України. Щодо суми комісії в розмірі 345,00 грн, яка була нарахована та списана самим кредитором за надання кредиту, представник відповідача з урахуванням висновку Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 року по справі №204/224/21 вважає, що відсутні правові підстави для стягнення комісії з відповідача. Крім того представник зазначила, що до матеріалів справи не надано належних доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн, тому правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу також відсутні.
05.05.2025 року представник відповідача - адвокат Бугайченко Т.А.. подала до суду додаткові пояснення по справі, звернула увагу суду, що відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, натомість заборгованість за кредитним договором позивачем нараховано за відсотковою ставкою більшою ніж 1%, тоді як відсотки за прострочення виконання зобов'язання за 240 днів становлять - 16560,00 грн, (6900 (тіло кредиту) *1% * 240 днів = 16 560.)У разі, якщо суд дійде до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, просила врахувати вказані обставини.
05.05.2025 року представник позивача Поляков О.В. подав до суду додаткові пояснення по справі, зазначив, що ТОВ «Качай Гроші» здійснено ідентифікація/верифікація відповідача при укладенні кредитного договору у спосіб, передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020 року «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу». Перед тим як погоджувати заявку на кредитування, ТОВ «Качай Гроші» було не лише перевірено особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірено чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.
Введенням ідентифікатору відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідачем не надано суду відомостей на підтвердження доводів не підписання ним кредитного договору чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо), тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних відповідача матеріали справи не містять. Представник позивача наполягав, що відсотки відповідно до умов кредитного договору не відносяться до штрафних санкцій та неустойки за невиконання зобов'язань за договором. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України"Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"). Окремо звернув увагу суду, що за своєю сутністю кредитний договір є позикою, а відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже зобов'язання позичальника з повернення кредиту виникає з моменту отримання кредитних коштів. Оскільки видача кредиту підтверджена належними доказами суд має правові підстави задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості. Навів практику судів апеляційної інстанції на підтвердження обґрунтованості своєї позиції, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
19.08.2025 року представник відповідача - адвокат Бугайченко Т.А., подала до суду додаткові пояснення по справі, просила суд врахувати, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який був мобілізований та проходить військову службу в складі ЗСУ, та на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом.
20 жовтня 2025 року в ході підготовки справи до судового розгляду судом задоволено частково клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано від АТ КБ «Приват Банк» письмові докази, які становлять банківську таємницю.
У судове засідання призначене на 19 листопада 2025 року учасники справи не з'явилися, представники сторін подали заяви про проведення судового розгляду справи без їх участі.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд встановив, що 16.11.2023 між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10268182, який підписано відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з п. 1.2, п. 1.3, п. 1.4 та 1.5 зазначеного договору сума кредитного ліміту складає 6900,00 грн, тип кредиту - кредитна лінія, строк дії кредитної лінії 240 календарних днів, дата повернення кредиту 13.07.2024, знижена процентна ставка - 0.7 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати, визначеної п. 1.3.1 договору (16.12.2023) і застосовується не більше перших 30 днів користування кредитом, стандартна процентна ставка складає 2.80 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, після 30 дня користування кредитом. За надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 345,00 грн.
Договір кредитної лінії підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 12637 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання договору підтверджено довідкою про ідентифікацію.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Качай гроші» ініціювало переказ коштів згідно з договором № 00-10268182 від 16.11.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "Платежі Онлайн" на платіжну картку № НОМЕР_3 ,
Відповідно до відомостей АТ КБ «ПРИВАТБАНК» наданих на запит суду на ім'я відповідача банком емітовано картку № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 є фінансовий номер ОСОБА_1 , 16.11.2023 року на вказаний рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти в розмірі 6900,00 грн, вказані відомості підтверджено довідкою по рахунку відповідача.
22.01.2024 ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10268182 від 16.11.2023. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 20382 грн.
16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та позивач уклали договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10268182 від 16.11.2023.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч. 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв надані кредитодавцем грошові кошти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
На підставі зазначеного, дослідивши долучені до матеріалів справи наявні письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця ТОВ «Качай гроші» на укладення кредитного договору, позивачем доведено належними та достовірними доказами існування зазначених кредитних правовідносин, погодження основних умов кредитування, а також видачу їй кредитних коштів. Доказів на спростування встановлених судом обставин, в тому числі незаконного заволодіння персональними даними ОСОБА_1 іншими особами, вчинення відносно неї шахрайських дій матеріали справи не містять.
Твердження представника відповідача щодо відсутності доказів укладання спірного договору і факту отримання кредитних коштів відповідачем є безпідставними, адже, підписавши кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, відповідач погодився з усіма його умовами, в тому числі з розміром відсоткової ставки та комісією за надання кредиту. Аргументи зазначенні адвокатом Бугайченко Т.А. у відзиві на позовну заяву висновків суду не спростовують та зводяться лише до ухилення ОСОБА_1 від виконання взятих на себе кредитних зобов'язань.
Спірний договір про надання кредиту № 00-10268182 від 16.11.2023 підписаний відповідачем електронним підписом, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 536 ЦПК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого і утворилася заборгованість, тим самим порушено майнові права позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 6900,00 грн підлягають задоволенню.
Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 5%, обов'язок сплати якої покладено на відповідача за умовами кредитного договору, суд зазначає наступне.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у фіксованій сумі 345,00грн за надання кредиту.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту у розмірі 345,00 грн є таким, що відповідає вимогам законодавства.
Щодо процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.
Як зазначає позивач, боржник до та з моменту переходу прав вимоги не погасила заборгованість за кредитним договором, а тому станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 42021,00 грн, яка складається з: 7245,00 грн - заборгованість за кредитом (6900,00 грн - тіло кредиту та 345,00 грн - комісія за надання кредиту), 34776,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Представник відповідача у додаткових письмових поясненнях просила суд застосувати максимальний розмір денної процентної ставки в даних кредитних правовідносинах 1 %, посилаючись на положення п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» зазначила, що протягом стоку кредитування 240 днів слід обраховувати відсоток за користування кредитом в розмірі 16560,00 грн, (6900 (тіло кредиту) *1% * 240 днів = 16 560.).
Суд не погоджується з таким розрахунком представника позивача з огляду на таке.
За змістом статті ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно яких максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Зазначений закон набрав чинності 24.12.2023.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, що укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Суд акцентує, що за умовами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ пункт 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, що укладені до набрання чинності цим Законом, за умови якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто умови кредитного договору, укладеного до вказаних змін законодавства, продовжують діяти до моменту внесення в договір відповідних змін, яким продовжується його дія.
Оскільки в кредитний договір № 00-10268182 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено 16.11.2023 року, відповідні зміни щодо продовження його дії не вносились, розмір процентної ставки діє до закінчення дії договору.
З огляду на вказане, зазначене твердження представника відповідача суд визнає безпідставним.
Крім того, представник відповідача до початку судового розгляду долучила до матеріалів справи документи на підтвердження обставин перебування відповідача у шлюбі із ОСОБА_2 , який був мобілізований та проходить службу в складі Збройних сил України.
Так відповідно до свідоцтва про шлюб виданого Пертрівським ВДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 12 жовтня 2021 року серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17.09.2021 року уклали шлюб, прізвище дружини після укладання шлюбу - ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою, виданою 01.07.2023 року за № 5444/137 командиром військової частини НОМЕР_7 , сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_7 та згідно направлення на діагностику та лікування від 24 грудня 2023 року № 1490/406 солдат ОСОБА_2 призваний на військову службу 15 листопада 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав поранення тяжкого ступеню.
Крім того статус ОСОБА_2 як учасника бойових дій підтверджено відповідним посвідченням серії НОМЕР_8 .
Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Суд зауважує, що кредитний № 00-10268182 був укладений між відповідачем та первісним кредитором 16.11.2023 року строком на 240 днів, поширення дії ч. 15 ст. 14 вказаного Закону на дружин та чоловіків військовослужбовців щодо не нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом відбулося лише з набранням чинності Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», що відбулося 18.05.2024, тобто під час дії кредитного договору № 00-10268182.
За таких обставин суд дійшов висновку, що на правовідносини, що є предметом розгляду даної справи поширюються приписи ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків та неустойки по кредиту з 18.05.2024 року.
Відповідно до долученого до матеріалів справи детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-102681182 укладеним із ОСОБА_1 станом на 16.08.2024 року сума заборгованості становила: 6900,00 грн - заборгованість за кредитом, 345,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями, 34776,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, відсоток за користування кредитом обраховувався за процентною ставкою - 2,8%, тобто за 180 днів строку кредитування, в межах граничного терміну встановленого судом, тобто до 18.05.2024.
Відомості щодо сплати відповідачем сум на погашення заборгованості матеріали справи не містять.
Суд констатує, що не виконуючи належним чином зобов'язання за кредитним договором, відповідач порушила зазначені норми законодавства та умови кредитного договору.
Інші аргументи представника відповідача висновків суду не спростовують.
Підсумовуючи викладене та враховуючи, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт користування кредитними коштами та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За приписами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано договір про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22.11.2024 року, протокол погодження вартості послуг до вказаного договору, додаткову угоду від 22.11.2024 року та акт прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024 року, відповідно до якого позивачу надано послуги правової допомоги на загальну суму 7 000,00 грн.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною та не потребує значного часу і об'єму робіт щодо підготовки матеріалів для подання до суду відповідної позовної заяви, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача подав позовну заяву через систему «Електронний суд», жодного разу в судове засідання не з'явився, обмежившись поданням заяви про розгляд справи без його участі.
З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса місця знаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10268182 від 16.11.2023 року у загальному розмірі 42021 (сорок дві тисячі двадцять одна) грн 00 коп., яка складається з: 6900 грн прострочена заборгованість за тілом, 345,00 грн - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту, 34776,00 грн заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса місця знаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) 2 422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору та витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя І.П.Шинкаренко