Справа № 369/15493/25
Провадження № 1-кс/369/2538/25
04.12.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника заявника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111200000053 від 23 січня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним клопотанням звернувся ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.01.2022 у справі № 369/1362/22 у кримінальному провадженні за № 42018111200000053 від 23 січня 2018 року на земельну ділянку, розташовану у Київській області, Бучанському районі, с. Віта-Поштова, з кадастровим номером 3222481201:01:001:5018, площею 0.15 га, яка належать на праві власності ОСОБА_5 , а також скасувати встановлені ухвалою заборони.
В обґрунтування вказаних вимог заявник посилався на те, що він є власником вказаного майна. Проте арешт буро накладено необґрунтовано, а обставини, які зумовили накладення арешту, на теперішній час відпали.
Прокурор в судовому засіданні повідомив, що станом на час розгляду клопотання кримінальне провадження закрите на підставі постанови слідчого і така постанова не була скасована прокурором.
В судовому засіданні представник заявника вимоги клопотання підтримав та повідомив про те, що державний реєстратор вносить зміни в реєстр речових прав тільки на підставі ухвали слідчого судді.
Дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про можливість задоволення його з таких підстав.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.01.2022 у справі №369/1362/22 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111200000053 від 23 січня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, було накладено арешт на майно, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:001:5018, площею 0.15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 464416632224), а також заборонено відділам містобудування та архітектури вчиняти дії по видачі будівельних паспортів об'єкта містобудування, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України вчиняти дії по реєстрації декларацій про готовність об'єктів до експлуатації розташованих на земельній ділянці, заборонено державним органам та органам нотаріату здійснювати реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, об'єднанням, заставою або іншого виду зміни власника земельних ділянок, а також житлових будинків, та об'єктів незавершеного будівництва і будь-якого іншого майна, яке знаходиться на земельній ділянці.
Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_5 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, долученою до клопотання.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 04.12.2025 вказане кримінальне провадження є закритим. У витязі зазначено, що кримінальне провадження щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України, закрито 30.07.2024 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення, орган досудового розслідування Бучанський РУП ГУНП в Київській області.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З моменту втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення, передбачених пунктами 3-4-1, 8, 9 частини другої статті 131 цього Кодексу, припиняє свою дію. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених пунктами 3-4-1, 6-9 частини другої статті 131 цього Кодексу, не допускається, якщо під час кримінального провадження втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, крім випадків накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Аналізуючи вказані норми права, Об'єднана Палата Верховного Суду у постанові від 15.04.2024 у справі №554/2506/22 виклала такий правовий висновок.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).
Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у ст. 174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Чинний кримінальний процесуальний закон розрізняє поняття «суд» та «слідчий суддя», визначаючи стадії кримінального провадження (досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність) здійснення ними своїх повноважень та належним чином розмежовуючи їх.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Тобто, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання подане в порядку ч. 9 ст. 100 КПК про долю речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею. Натомість у даному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тому, що розгляд клопотання прокурора здійснив не суд, а слідчий суддя і його ухвала підлягає оскарженню як така, що не передбачена КПК.
Відповідно до пунктів 1, 7 частини другої статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні); інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Так, статтею 31-1 вказаного Закону передбачені особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, зокрема передбачена інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень, яка здійснюється інформаційно-комунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
Водночас, ані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ані Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 не передбачений порядок припинення обтяження речових прав на нерухоме майно на підставі постанови слідчого чи прокурора про закриття кримінального провадження.
А отже, на теперішній час існують об'єктивні перешкоди у реалізації права власності особи в частині права розпорядження своїм майном після закриття кримінального провадження на підставі відповідної постанови слідчого, якщо на підставі ухвали слідчого судді були вжитті заходи забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на нерухоме майно, в той час коли на підставі ч. 4 ст. 132 КПК України дія такої ухвали була припинена.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 727/2878/19 виснувала, що у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження (п. 31).
Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні (п. 32).
Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства (п. 51).
Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (п. 52).
А отже, перевіривши в судовому засіданні чинність постанови слідчого про закриття кримінального провадження, зважаючи на те, що відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді про накладення арешту на нерухоме майно у вказаному кримінальному провадженні припинила свою дію, водночас встановивши наявність об'єктивних перешкод у реалізації права власника на розпорядження своїм майном, суд, керуючись висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 727/2878/19 щодо наявності повноважень слідчого судді здійснювати судовий контроль після закриття кримінального провадження слідчим, дійшов висновку про необхідність задовольнити вказане клопотання шляхом скасування арешту, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав щодо відповідної земельної ділянки.
Вказана ухвала підлягає оскарженню як така, що не передбачена Кримінально-процесуальним кодексом України.
Керуючись ст.ст. 132, 170-174, 309 КПК України,
Клопотання ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111200000053 від 23 січня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, задовольнити.
Скасувати арешт, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав, номер запису про обтяження 46527470 від 03.02.2022, накладений на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.01.2022 у справі № 369/1362/22 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111200000053 від 23 січня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:001:5018, площею 0.15 га, яка належить на праві власності ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складений 04.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1