Справа № 175/10646/24
Провадження № 1-кп/175/667/24
04 грудня 2025 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , законного представника потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024046440000117 від 13.07.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимості не маючого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, -
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 500,00 грн. щомісячно, на користь ОСОБА_5 на утримання дітей: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 18.02.2011 і до повноліття молодшої дитини.
Однак, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про необхідність виплати аліментів, грубо порушуючи обов'язки щодо необхідності утримання дитини, які покладені на нього як батька ч.2 ст.51 Конституції України та ст.ст. 150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України, ігноруючи загальноприйняті норми, що гарантують нормальний розвиток, виховання та здоров'я дітей, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи умисел, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області коштів на утримання дитини, у період часу з 01.01.2024 по 01.07.2024 злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання свого сина, а саме без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу постановки на облік, протягом тривалого часу, працюючи у приватних осіб і маючи тимчасовий заробіток, з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв у державну виконавчу службу відомості про місце своєї роботи та приховував фактичні доходи, ігноруючи вимоги державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного МРУМЮ (м. Одеса) про необхідність виконання аліментних зобов'язань, не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів та за період з 01.01.2024 по 01.07.2024 становить 9 588, 00 грн.
Таким чином ОСОБА_4 злісно ухилився від сплати установлених рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області коштів на утримання свого сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що призвело до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно перевищують суму виплат понад три місяці відповідних платежів та за період з 01.01.2024 по 01.07.2024 складає 9588,00 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України визнав повністю та показав, що у вказаний в обвинувальному акті період з 01.01.2024 по 01.07.2024 він офіційно не був працевлаштований та не сплачував аліменти на утримання неповнолітнього сина за рішенням суду. На той час він працював неофіційно у ОСОБА_8 та отримував незначні гроші, яких не хватало йому самому. У вересні 2025 року він погасив частку заборгованості по аліментам у розмірі 2000,00 грн. У вчиненому щиро кається та просив суворо не карати.
Винність обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч.3 ст.349 КПК України роз'яснені судом учасникам судового провадження, які не оспорювали фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.
Таким чином, винуватість ОСОБА_4 , який не оспорював фактичні обставини справи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.
Проаналізувавши і оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення в об'ємі пред'явленого обвинувачення, та його умисні дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати установлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке статтею 12 КК України віднесено до кримінальних проступків, характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченого, який судимості не має, не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також щире каяття, як обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, які б його обтяжували. Суд також враховує думку законно представника потерпілого - ОСОБА_5 , яка просила строго не карати обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Зваживши у сукупності всі встановлені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України у виді пробаційного нагляду, з покладенням відповідних обов'язків, що на переконання суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Крім того, згідно ст.59-1 КК України, суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду відповідні обов'язки, перелік яких є вичерпним.
Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, заходи забезпечення кримінального провадженні не застосовувалися, цивільний позов не подавався.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 2, 3 ст.59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до суду апеляційної інстанції через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1