Справа № 175/8503/25
Провадження № 1-кп/175/1271/25
2025
02 грудня 2025 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої: судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
за участю захисника: адвоката ОСОБА_4
за участю обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні кримінальне провадження № 12025052390000108 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодська Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого: АДРЕСА_2 , працюючого водієм ТОВ «Світ Трейдінг», маючого професійно-технічну освіту, одруженого, раніше судимого:
1. 10 квітня 2003 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі, з іспитовим строком на два роки;
2. 20 лютого 2004 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років чотирьох місяців позбавлення волі; звільненого 01 лютого 2006 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 12 днів;
3. 24 вересня 2007 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі, з іспитовим строком на два роки;
4. 20 серпня 2008 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 309 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі; звільненого 30 серпня 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 23 дні;
5. 03 червня 2013 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 311 КК України до одного року трьох місяців обмеження волі;
6. 03 грудня 2015 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, з іспитовим строком на два роки;
7. 18 січня 2018 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до чотирьох років трьох місяців позбавлення волі; звільненого 10 березня 2021 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 3 дні;
обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
21 січня 2024 року, приблизно о 12 годин 20 хвилин, обвинувачений ОСОБА_5 керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN», моделі «CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Василя Стуса в напрямку від вул. Героїв Небесної Сотні до вул. Дружби у м. Краматорську Донецької області. В той же час до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого по вул. Василя Стуса у м. Краматорську Донецької області, підійшла пішохід ОСОБА_6 , яка почала переходити дорогу цим нерегульованим пішохідним переходом.
На шляху прямування, наближаючись до зазначеного нерегульованого пішохідного переходу, обвинувачений ОСОБА_5 , грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, маючи технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, не зменшив швидкість, не зупинився перед пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, внаслідок чого на нерегульованому пішохідному переході відбувся наїзд автомобіля на пішохода ОСОБА_6 ..
В діях водія ОСОБА_5 маються порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення п. 18.1 Правил дорожнього руху України, допущені водієм ОСОБА_5 , перебувають в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 були спричинені такі тілесні ушкодження: поєднана тупа травма тіла, комплекс якої складає: розрив капсули селезінки з внутрішньочерепною кровотечою, закритий перелом кісток тазу, верхньої та нижньої гілок правої лонної кістки із зміщенням уламків, лонної кістки ліворуч, верхньої та нижньої гілок, перелом бокової маси крижів зліва, перелом 1 ребра зліва, струс головного мозку, забій м'яких тканин лівої тім'яної ділянки, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.
Під час досудового розслідування між прокурором та підозрюваним за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 24 червня 2025 року, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та підозрюваний уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Сторони узгодили призначення покарання підозрюваному за ч. 2 ст. 286 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням обвинуваченого від відбуття призначеного покарання з випробуванням та покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Також в угоді зазначено, що підозрюваний добровільно відшкодував потерпілій завдані ним збитки у повному обсязі. В угоді передбачені та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 підтвердила суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила суд затвердити угоду про визнання винуватості.
В підготовче судове засіданні потерпіла ОСОБА_6 не з'явилася, про дату, час і місце підготовчого судового засідання повідомлялася належним чином, від неї надійшла заява про розгляд провадження за її відсутності. Крім того, потерпілою в цьому кримінальному провадженні була надана прокурору письмова заява про надання згоди на укладення ним угоди про визнання винуватості.
Судом з'ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та підозрюваним угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана не лише державним чи суспільним інтересам, а також правам та інтересам окремих осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні як потерпілі та ними надано письмову згоду прокурору на укладення угоди, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.
Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями Глави 35 КПК України.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
ІV. Мотиви призначення покарання.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 раніше був судимий за вчинення умисних злочинів, судимість за вчинення яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку, він наразі офіційно працює, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується задовільно, є особою з інвалідністю 3 групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, є учасником бойових дій, знаходиться на диспансерному обліку у лікаря психіатра, на обліку у лікаря нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного характеру, не значиться.
Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом'якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, суд, приймаючи до уваги, що обвинувачений грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, вважає необхідним до основного покарання приєднати узгоджене сторонами додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 червня 2025 року, укладену між прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази: автомобіль марки «VOLKSWAGEN», моделі «CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на зберігання ОСОБА_5 згідно з протоколом передачі речового доказу на відповідальне зберігання, - повернути законному володільцю ОСОБА_5 ..
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 5061 (п'ять тисяч шістдесят одна) гривня 90 копійок.
Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12025052390000108 від 21 січня 2025 року, накладений ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2025 року.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: