Справа № 175/631/24
Провадження № 2/175/124/24
Іменем України
"04" грудня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,
представника позивача - адвоката Бардаченко В.В.,
представника відповідача - адвоката Зарубіна Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: П?ята дніпровська державна нотаріальна контора про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна,-
Представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: П?ята дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна.
Позовні вимоги обгрунтовує наступним, що на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого 11.04.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Воробйовою О.О., позивачу належала земельна ділянка кадастровий номер 1221455400:02:008:0316 площею 0,034 га за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 11.04 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Воробйовою О.О., позивачу належала земельна ділянка кадастровий номер 1221455400:02:008:0315 площею 0.15 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з вищезазначеними земельними ділянками позивач купила вже майже завершений будівництвом новий будинок на місці знесеного попередніми власниками старого будинку. З 2015 року її сім'я постійно проживала у зазначеному будинку, який позивач не поспішала вводити в експлуатацію.
Після початку збройної агресії РФ проти України сім?я Еськіних тимчасово виїхала з України, користуючись тим, що елітний будинок ОСОБА_1 залишився порожнім на початку 2023 року, на думку позивача, по підробленій довіреності невідомі їй особи заволоділи зазначеним будинком та виставили його на продаж разом з усіма належними позивачу меблями, технікою та усім іншим майном позивача, що було у будинку за зниженою ціною у 300 000 (триста) тисяч доларів США, у зв'язку з терміновим продажем будинку. За вказаним фактом, за заявою ОСОБА_1 , Слобожанською окружною прокуратурою Дніпропетровської області 12.01.2024 року порушено кримінальне провадження №42024042150000005.
Будинок залишався під охороною ГУАРД, однак був виставлений на продаж та придбаний відповідачем. Тому, на думку представника позивача, ОСОБА_2 не може бути «добросовісним» набувачем будинку.
Просять суд визнати недійсними:
- довіреність у якій зазначено, що вона посвідчена у м. Цфат Ізраїль нотаріусом Інав Малька 17.01.2023 року за номером №20/23, та зазначено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) цією довіреністю уповноважує ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) розпоряджатися належними земельними ділянками кадастровими номерами: 1221455400:02:008:0316 та 1221455400:02:008:0315 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1221455400:02:008:0316, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Який посвідчений 02.02.2023 року державним нотаріусом П?ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівною Олександрою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №5-31;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер
1221455400:02:008:0315 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Який посвідчений 02.02.2023 року державним нотаріусом П?ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівною Олександрою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №5-30.
Скасувати за ОСОБА_2 державну реєстрацію її права власності на наступне нерухоме майно:
- житловий будинок загальною площею 310,3 кв.м., житловою площею 102.8 кв.м., з усіма наступними господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 221455400:02:008:0315 площею 0.15 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0316 площею 0.034 га з цільовим Дніпровський р-н., смт. Обухівка, вулиця Некрасова. 34.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на вищезазначене нерухоме майно та витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно:
Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору та витрати на оплату за надання правничих послуг адвоката.
Представник позивача - адвокат Бардаченко В.В. та позивач в судовому засіданні підтримали позов у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Надали пояснення по справі.
Представник відповідача - адвокат Зарубін Є.М. та відповідач заперечували проти задоволення позову у повному обсязі, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Надали пояснення по справі.
Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи - п?ятої дніпровської державної нотаріальної конторидо суду не з'явились, повідомлялись належним чином, заяв не наддавали.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового провадження, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно копій документів поданих до суду, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 11.04.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Воробйовою О.О., позивачу - ОСОБА_1 належала земельна ділянка кадастровий номер 1221455400:02:008:0316 площею 0,034 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта довідка №361053471 від 07.01.2024 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0315 площею 0.15 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 11.04 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Воробйовою О.О., було припинено 02 лютого 2023 року згідно відомостей з ДЗК, серія та номер:60335773.
Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта довідка №361053471 від 07.01.2024 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:008:0316 площею 0,034 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 11.04 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Воробйовою О.О., було припинено 02 лютого 2023 року згідно Договору купівлі-продажу серія та номер 5- 31 виданого П'ятою Дніпровською державною нотаріальною конторою
Як вбачається із змісту Договорів купівлі-продажу земельних ділянок: кадастровий номер 1221455400:02:008:0316 площею 0,034 га та кадастровий номер 1221455400:02:008:0315 площею 0.15 га, від 02 лютого 2023 року, від імені та в інтересах ОСОБА_1 при їх підписанні діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом міста Цфат, Ізраїль Інав Малька 17 січня 2023 року за № 20/23. На умовах, передбачених договорами купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_3 діючий від імені ОСОБА_1 передає у власність покупцю - ОСОБА_2 земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 7 Договорів, представник продавця та покупець своїми підписами підтвердили, що договір не носить характеру мнимої або удаваної угоди, не приховує іншої угоди, вільно володіють українською мовою, не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, укладання договорів відповідають їх інтересам.
Відповідно до п. 8 Договорів, Покупець зобов'язується прийняти від представника продавця придбані земельні ділянки та використовувати їх відповідно до цільового призначення.
Згідно п. 9 Договорів, до відома покупця ОСОБА_2 доведено заяву від 02 лютого 2023 року представника продавця про те, що продавець протягом року не продавав будь-які об'єкти нерухомого майна та проте, що на території земельних ділянок відсутні капітальні побудови, споруди право власності на які зареєстровано за продавцем ОСОБА_1 .
Також в договорі купівлі-продажу земельних ділянок у п. 10 зазначено, що чоловік продавця ОСОБА_4 своєю заявою надав згоду на продаж його дружиною ОСОБА_1 земельної ділянки, яка є предметом спору. Його підпис посвідчено 26 червня 2022 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Н.М. за реєстром № 197.
Згідно п. 15 вищевказаного договору право власності на земельну ділянку виникає у покупця з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).
Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з абз.1 ч.1, 2 та 3 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього Кодексу.
За положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац перший частини першої ст. 216 ЦК України).
Згідно з абзацом першим частини першої ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обов'язки особи, яку він представляє.
Частиною 1 ст. 237 ЦК передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до абзацу першого статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, обов'язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку купівлі-продажу) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.
Основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об'єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.
Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов'язкового суб'єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.
Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об'єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин.
Натомість у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об'єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб'єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.
Таким чином, на відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.
Конструкція частини третьої статті 203 ЦК України визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов'язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.
Коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не вимагалася (абзац перший частини другої статті 639 ЦК України).
Підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов'язковим атрибутом письмової форми правочину.
Укладеність договору пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (статті 638 ЦК України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.
Норми ЦК України передбачають можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору.
Таким чином, якщо існує підтвердження укладення і виконання такого договору, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов'язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним.
Неукладеність договору у зв'язку з недотриманням установленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт не підписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).
Отже, підроблення підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього.
Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.
Згідно відповіді в.о. завідувача п'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Карачун О.О. від 06.02.2025 року №81/02-14, вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 року договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1221455400:02:008:0316, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1221455400:02:008:0315. розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені державним нотаріусом Рівною Олександрою Володимирівною 02.02.2023 року, прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області була проведена виїмка всіх документів.
Відповідно до листа Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) стосовно відомостей про надані ОСОБА_1 довіреності на вчинення будь-яких дій щодо земельних ділянок та або об?єктів нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 122145540002:008:0315 та кадастровий № 122145540002:008:0316, від 26.09.2022 р., було повідомлено, що управління не є розпорядником запитуваної інформації, а отже надати відомості не має можливості.
Таким чином, неможливо встановити зміст довіреності, посвідченої нотаріусом міста Цфат, Ізраїль Інав Малька 17 січня 2023 року за № 20/23, яка є предметом спору, оскільки суду довіреність надана не була, інших заяв чи клопотань від сторони позивача про витребування інформації щодо предмету спору, а саме довіреності заявлено не було.
З чого вбачається, що доказом дійсності укладення довіреності з наданих сторонами доказів та витребуваних судом доказів є копії Договорів купівлі-продажу земельних ділянок: кадастровий номер 1221455400:02:008:0316 площею 0,034 га та кадастровий номер 1221455400:02:008:0315 площею 0.15 га, від 02 лютого 2023 року, які були посвідчені державним нотаріусом П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівною Олександрою Володимирівною 02.02.2023 року, з яких вбачається, що від імені та в інтересах ОСОБА_1 при їх підписанні діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом міста Цфат, Ізраїль Інав Малька 17 січня 2023 року за № 20/23.
До того ж суд зазначає, що відповідно до статті 44 Закону України "Про нотаріат" визначає, зокрема, що нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень.
Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.
Згідно із статтею 55 Закону України «Про нотаріат», договори про відчуження та заставу майна, крім випадків, встановлених статтею 38 Закону України "Про іпотеку", посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З огляду на наведене вище, нотаріально посвідчені Договори купівлі-продажу земельних ділянкок від 02.02.2023 року, які від імені позивача підписані довіреною особою, та при нотаріальному посвідченні яких було використано Довіреність, посвідчену нотаріусом міста Цфат, Ізраїль Інав Малька 17 січня 2023 року за № 20/23 неможна кваліфікувати як неукладені, оскільки достатніх та належних доказів на підтвердження цьому стороною позивача надано не було.
З огляду на те, що судом встановлено, що довіреність є укладено, не встановлено її нікчемності або недійсності, юридичні наслідки, що пов'язані з її недійсністю також не можуть наступити, а тому Договори купівлі-продажу земельних ділянкок від 02.02.2023 року теж вважаються укладеними від імені позивача та не є недійсними.
Суд критично ставиться до апостильованої відповіді нотаріуса, яка надана стороною позивача, про незвернення позивача до відповідного нотаріуса, оскільки не може сприймати його беззаперечним доказом відсутності волевиявлення позивача щодо видачі спірної довіреності, враховуючи також відсутність доказів непідписання довіреності позивачем та незаявлення з цього приводу клопотань стороною позивача.
Крім того, суд зазначає, що сторонами не заявлялось клопотань з приводу витребування оригіналу довіреності, тощо.
Позивач допитана в судовому засіданні як свідок, пояснила суду, що в квітні 2014 року вона зі своєю родиною придбали спірний будинок. У вересні 2014 року їх родина туди заселились після ремонту та до 2022 року вона з чоловіком і двома дітьми там проживали. На початку війни в березні місяці вона разом зі своїми дітьми поїхали до Німеччини, а потім до Ізраїлю. На всяк випадок залишивши довіреність своєму знайомому, однак прізвище його не пам'ятає він був також знайомим її чоловіка на ім'я ОСОБА_5 , довіреність була з метою якщо в неї виникне намір продати будинок у зв'язку із необхідністю отримання коштів у розмірі не менше 350 (триста п'ятдесят) тисяч доларів США. Два роки тому у грудні 2023 року від своєї тітки вона дізналась, що її будинок продається на “ОЛХ» та “Дом ріа». Вона відразу звернулась до свого адвоката з метою з'ясування обставин продажі спірного домоволодіння і почала телефонувати за вказаними номерами в оголошені та дійсно їй повідомили про продаж домоволодіння.
Додатково повідомила суду, що вони перед від'їздом залишили ОСОБА_5 також ключі та документи на будинок і охорону. Зв'язавшись з ОСОБА_5 , останній повідомив, що не продавав будинок. Довіреність у Ізраїлі вона нікому не надавала. При йьому довіреності на ім'я ОСОБА_5 вона також не скасовувала. Підтвердила підписання договорів про купівлю земельних ділянок 2014 року та те, що розуміла їх зміст, зазначила про недобудований та неоформлений будинок. На питання суду повідомила, що у спірному домоволодінні вона зареєстрована не була.
Відповідач ОСОБА_2 , яка була допитана в судовому засіданні як свідок, пояснила суду наступні обставини: у 2022 році після загибелі доньки вона разом зі своїм чоловіком вирішила переїхати у житло більшої площі та зібрати у ньому всю сім'ю та почала підшукувати домоволодіння. Так їх увагу привернув будинок за адресою: АДРЕСА_1 однак його вартість була 350 (триста п'ятдесят) тисяч доларів США, яка, на думку відповідача була завищеною, адже після перегляду, здійсненим ріелтором на ім'я ОСОБА_6 зрозуміла, що там потрібно було ще робити ремонтні роботи та добудовувати щоб будинок був придатний до проживання повністю та будинок не був введений в експлуатацію. В кінці року її чоловіку на його мобільний телефон зателефонував невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_7 та домовився про зустріч з питання щодо придбання спірного домоволодіння, зазначивши про наявність суттєвих нюансів по будинку та неактуальності його ціни у 350 (триста п'ятдесят) тисяч доларів США. На зустріч ОСОБА_7 приїхав у військовій формі та повідомив, що він товариш родини ОСОБА_8 і запропонував продаж будинку за 150 (сто п'ятдесят) тисяч доларів США тому як власники проживають за кордоном їм потрібні грошові кошти, а сам будинок не введено в експлуатацію і документів на нього немає. Додатково повідомила суду, що на укладенні угоди у нотаріуса була вона її чоловік ОСОБА_7 та чоловік, що підписував договір, ільш детально вона не пам'ятає. Договір був укладений відповідно щодо придбання земельних ділянок, оскільки будинок не був введений в експлуатацію.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її подругою з 2007 року. З 2016 року до 2018 року вона працювала у спірному домоволодінні нянею дитини позивача. Їй відомо, що у 2014 році позивач разом з чоловіком і дітьми переїхала до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 де проживали на постійній основі.
Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона є кумою позивача. Повідомила, що позивач з родиною переїхала проживати до будинку у 2014 році. Вона була у спірному домоволодінні в гостях і будинок був у придатному до проживання стані. Характеристик чи опису домоволодіння не наводила.
Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона є тіткою позивача. Наприкінці 2023 року вона побачила на сайті «Дом-ріа» оголошення про продаж домоволодіння з фотографіями і зрозуміла, що це будинок позивача, про що вона відразу повідомила свою племінницю. Їй відомо, що позивач з родиною проживала у спірному домоволодінні з 2014 до 2022 року.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон № 1952-IV) право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
Згідно з пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок державної реєстрації), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом № 1952-IV, іншими законами України та цим Порядком.
Пунктом 41 Порядку державної реєстрації визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, зокрема, подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Отже, необхідною умовою для реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна є прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та надання державному реєстратору відповідного документа - зареєстрованої належним чином декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Передумовою для введення об'єкта в експлуатацію є надання заявником-декларантом підтвердних документів заявником-декларантом, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію чи договору про встановлення земельного сервітуту щодо будівництва об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
У відповідності до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Згідно з п. 13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Згідно декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 30.05.2023 будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 введений в експлуатацію ОСОБА_2 .
Так, згідно технічної документації на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , документи про введення спірного будинку в експлуатацію та оформлення права власності на нього вперше і єдине отримані ОСОБА_2 влітку 2023 року.
Твердження ж представника позивача про те, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 11.04.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Воробйовою О.О. разом з земельною ділянкою, кадастровий номер 1221455400:02:008:0315 площею 0.15 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 купила вже майже завершений будівництвом новий будинок на місці знесеного попередніми власниками старого будинку спростовуються пунктам 6, 7, 8 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2014 року.
Так, згідно п. 6 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2014 року продавець свідчить, що самовільного будівництва на земельній ділянці не має та земельна ділянка вільна від будь-яких забудов, будівель, споруд.
Згідно п. 7 Договору, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін та договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
Пунктом 8 Договору сторони засвідчили, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі - продажу земельної ділянки. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, не мають правового значення.
До того ж, згідно договорів купівлі-продажу наявних в матеріалах справи ОСОБА_2 купила дві земельні ділянки що належали ОСОБА_1 на підставі довіреностей виданих нотаріусом, ОСОБА_3 діяв від імені продавця.
Згідно п. 6 договору від 02 лютого 2023 року продавець свідчить, що земельна ділянка вільна від будь-яких забудов, будівель, споруд. Крім цього, внаслідок продажу земельної ділянки не було порушено прав та законних інтересів інших осіб у тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких ОСОБА_1 зобов'язана утримувати.
Також, згідно п. 9 договору продавець інформує, що на території цих земельних ділянок відсутні капітальні побудови, споруди право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .
Таким чином, судом встановлено, що земельні ділянки були куплені ОСОБА_12 на підставі договорів купівлі-продажу від 11.04.2014 без зазначення знаходження на них житлового будинку, згодом земельні ділянки продані на підставі довіреності ОСОБА_1 без зазначення знаходження на них житлового будинку, житловий будинок був введений в експлуатацію ОСОБА_2 , а згодом також набула право власності на нерухоме майно з моменту державної реєстрації, тому право власності вважається набутим правомірно ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 310,3 кв.м., житловою площею 102.8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, будь-яких інших документальних відомостей, що підтверджують право власності ОСОБА_1 на зазначений будинок матеріали справи не містять та судом не встановлено.
За правилами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно дост. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 4 ст. 81 ЦПК України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: П?ята дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна.
Витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 141-142, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: п?ята Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Білоусова