справа № 372/4073/25
провадження № 22-ц/824/16771/2025
02 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою боржниці ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Обухівським районним судом Київської області 28 липня 2025 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 серпня 2025 року в складі судді Проць Т. В.,
встановив:
У липні 2025 року Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (далі - ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції) звернулось до суду із заявою провидачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та 3% річних.
28 липня 2025 року Обухівським районним судом Київської області видано судовий наказ за вказаною заявою.
15.08.2025 ОСОБА_1 подала заяву про скасування судового наказу.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявниці без розгляду.
Повертаючи без розгляду заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заяву подано без дотримання вимог статті 170 ЦПК України, а саме що до заяви не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
11.09.2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить повернути справу до суду першої інстанції для розгляду заяви про скасування судового наказу без сплати судового збору.
Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, основні засади цивільного судочинства - верховенство права.
Зазначає, що діяльність суду ніяким чином не залежить від сплати судового збору, оскільки фінансування та належні умови для діяльності суддів, здійснення судочинства та функціонування органів удової влади, архітектурної доступності до приміщень судів забезпечує державний бюджет України.
Встановлення загальнодержавних податків та зборів , не передбачених Податковим кодексом України, забороняється.
Повернення заяви про скасування судового наказу за несплату судового збору є перешкоджанням правосуддю, перешкоджанням людині на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Судовий збір порушує Конституцію України та інші закони, такі як Закон України "Про захист прав споживачів", на який вона посилалася в заяві про скасування судового наказу після прохальної частини.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» не скористалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно із частиною - третьою другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок розгляду справ в порядку наказаного провадження регламентовано в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.
Відповідно до вимог статті 170 ЦПК України:
1. Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
2. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.
3. Заява про скасування судового наказу має містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) наказ, що оспорюється;
5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
4. Заява підписується боржником або його представником.
5. До заяви про скасування судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;
3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
6. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
7. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
8. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
До заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1. не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для її повернення.
Щодо доводів ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору на підставі частини третьої ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» можна зробити висновок, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті цього Закону звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, а також не має обов'язку сплати судового збору в інших судових інстанціях.
В даному випадку, ОСОБА_1 звертається до суду із заявою про скасування судового наказу, а тому вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» на вказані правовідносини не поширюються.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що норми Закону України «Про судовий збір» суперечать Конституції України, а жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено сплату судового збору, також не можуть бути враховані судом при перегляді оскаржуваної ухвали суду.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір», який є чинним.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно абзацу першого частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.
Оскільки вирішення питання про відповідність нормативно-правового акту, зокрема Закону України «Про судовий збір» Конституції України є компетенцією Конституційного Суду України, апеляційні суди такими повноваженнями не наділені і, відповідно, закон є діючим і підлягає до застосування.
Разом з тим, невизнання заявницею імперативних вимог ЦПК України і Закону України «Про судовий збір» також не може бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи на розгляд без сплати судового збору.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та/або матеріального права.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги законності та обґрунтованості висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 382, 384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук