справа № 761/27461/24 головуючий у суді І інстанції Савицький О.А.
провадження № 22-ц/824/18076/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
02 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Головне управління Національної поліції у місті Києві з пропуском строку на апеляційне оскарження подало апеляційну скаргу, яка всупереч вимог Закону України «Про судовий збір» не оплачена судовим збором.
Відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що рішення було ухвалено 18 червня 2025 року за участю представників сторін та третьої особи та оголошено лише його вступну та резолютивну частини. У повному тексті рішення суду відсутня дата його складення. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, його було надіслано до реєстру судом 29 серпня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129830197). Отже, вказана дата вважається днем складення повного тексту рішення суду. Доказів того, що оскаржуване рішення було складено раніше зазначеної дати, матеріали справи не містять. Перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався 30 серпня 2025 року та закінчився 28 вересня 2025 року, який є вихідним днем. Відповідно, останній день строку на апеляційне оскарження є перший за ним робочий день, а саме 29 вересня 2025 року. Електронний примірник оскаржуваного рішення доставлено до електронного кабінету відповідача 30 серпня 2025 року, про що у матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документу.З 31 серпня 2025 року по 29 вересня 2025 року відповідач мав безмовне право на оновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга направлена засобами поштового зв'язку 13 жовтня 2025 року.
У апеляційній скарзі зазначається, що повний текст рішення доставлено до електронного кабінету відповідача 29 серпня 2025 року пізніше 17 години, а тому, вважається врученим у наступний робочий день, тобто 01 вересня 2025 року. Останній день для звернення з апеляційною скаргою є 30 вересня 2025 року. Представник відповідача з 29 вересня 2025 року по 03 жовтня 2025 року перебувала на лікарняному, про що надано копії листів непрацездатності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з моменту вручення ухвали.
Відповідач мав подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій вказати інші підстави для такого поновленнята сплатити судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.
Частиною шостою статті 14 ЦПК України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом
04 листопада 2025 року електронний примірник вказаної ухвали направлено та доставлено ГУ НП у м. Києві через систему «Електронний суд», про що мітиться звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Крім того, 04 листопада 2025 електронний примірник вказаної ухвали суду апеляційної інстанції було направлено на електронну адресу відповідача: police@kyiv.police.gov.ua, яка зазначена у апеляційній скарзі.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі 759/14068/19, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу (постанова Великої Палати Верховного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2025 року у справі №120/379/21-а.
Відтак, перебіг строку на усунення недоліків розпочався 05 листопада 2025 року та закінчився 14 листопада2025 року.
Проте, станом на 02 грудня 2025 року вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 04 листопада 2025 року виконано не було, а саме, у встановлений строк заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з іншими підставами для такого поновлення подано не було, судовий збір не сплачено.
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Перебування на лікарняному відповідальної особи за супроводження судових справ не дають підстав для висновку про наявність об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі. Обов'язки відсутнього працівника повинні виконувати інші працівники, що дозволяє забезпечити безперервність роботи та виконання службових завдань. Цей підхід сприяє стабільності функціонування державних органів та підтримці високих стандартів державного управління.
Подібні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду 08 жовтня 2024 року та 02 грудня 2024 року у справі №580/3881/20.
Згідно наданих документів, представник Головного управління Національної поліції у місті Києві - Лаврінець О.О., якою підписано та подано апеляційну скаргу, перебувала на лікарняному з 29 вересня 2025 року по 03 жовтня 2025 року, а апеляційна скарга направлена засобами поштового зв'язку 13 жовтня 2025 року.
Окрім того, що зазначені причини не є поважними, Головним управлінням Національної поліції у місті Києві взагалі не зазначено причин, які унеможливили подачу апеляційної скарги з 03 жовтня 2025 року по 13 жовтня 2025 року, тобто в строк, за межами часу лікарняного представника Лаврінець О.О.
В даному випадку, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб відповідача, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суб'єктивною причиною що повністю залежить від волі відповідача, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21 та від 22.12.2022 у справі №380/19423/21.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, зроблено висновки про те, що «причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами».
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення.
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
За таких обставин, встановлення діючим законодавством права на апеляційний перегляд справи не може бути підставою для невиконання особою, яка бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення, норм законодавства, які визначають дотримання певних умов для здійснення такого права.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року відсутні.
Керуючись статтями 354, 358 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Надіслати учасникам справи копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження. Надіслати апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В.О. Фінагеєв
Судді Т.Ц. Кашперська
М.А. Яворський