04.12.2025 Справа № 756/9616/25
Справа №756/9616/25
Провадження № 2-з/756/180/25
04 грудня 2025 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Стефанович Ірини Валеріївни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства,
У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства.
Представник позивача - адвокат Стефанович І.В., 03.12.2025 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонити будь-яким фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з усиновленням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі заборонити вносити зміни до актових записів та інших офіційних документів в частині зазначення батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач ухиляється від звернення до органів РАЦС зі спільною заявою з позивачем про визнання батьківства та внесення відповідного запису про ОСОБА_1 як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, відповідач, користуючись вразливістю позивача через юридичну неспроможність приймати участь у визначенні місця проживання дитини, реалізовувати інші батьківські права та обов'язки, регулярно погрожує написати заяву в орган опіки та здати доньку в реабілітаційний центр, здати дитину на перевиховання, знайти «нормального тата» тощо. У зв'язку з цим позивач має обгрунтовані побоювання, що відповідач вдасться до дій, що не лише зашкодять інтересам дитини, а й ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у майбутньому, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, зокрема, усиновлення дитини іншим чоловіком унеможливить реальне поновлення батьківських прав позивача.
В порядку, визначеному ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов, зокрема, забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Положеннями ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17 Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надавши оцінку наведеним у заяві обставинам для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований у ній спосіб та наданим стороною позивача доказам в обгрунтування вказаних обставин, суд приходить до висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, що на даний час існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки не надано доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, у тому числі щодо усиновлення дитини іншим чоловіком (подання заяви до суду, звернення до органів опіки та піклування тощо), про які йдеться мова у заяві, а доводи заяви грунтуються лише на припущеннях. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Натомість, з матеріалів справи та заяви про забезпечення позову лише вбачається, що між сторонам існує спір щодо визначення походження дитини від позивача, незважаючи на наявне між сторонами листування щодо готовності подати спільну заяву до органів РАЦС в порядку статей 125, 126 СК України.
За викладених обставин заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 149, 150, 153, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Стефанович Ірини Валеріївни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О.Тиха