Справа № 755/3069/24
1-кп/755/383/25
"03" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023100000000270 від 24.05.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Могилів-Подільський Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має двох малолітніх дітей, офіційно не працюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
Відповідно до обвинувального акту, наказом начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві від 03.11.2021 року № 1635 о/с ОСОБА_4 призначено на посаду начальника сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення та вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_4 , маючи спеціальне звання майор поліції, відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», являється працівником правоохоронного органу.
Також, у відповідності до примітки 1 до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Таким чином, ОСОБА_4 , виходячи з обсягу наявних владних повноважень, займаючи, на момент вчинення злочину, посаду начальника сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади.
Разом з тим, відповідно до ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», поліцейському, як суб'єкту, на якого поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Водночас, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, постійно здійснюючи функцію представника влади та забезпечуючи за посадою начальника сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, у тому числі, відповідно до посадової інструкції, затвердженої начальником Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 05.05.2023 року, дотримання дільничними офіцерами поліції ВП № 1 законності, маючи право на здійснення превентивної та профілактичної діяльності, направленої на запобігання вчиненню правопорушень, виявлення адміністративних правопорушень, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачених ст. 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення - торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях, вилучення речей, що є безпосередніми об'єктами правопорушення, та несучи безпосередню відповідальність за стан ліквідації стихійної торгівлі на зонах адміністративного обслуговування, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного особистого збагачення, з корисливих мотивів, використав надані йому службові повноваження і пов'язані з цим можливості для одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , шляхом вимагання за наступних обставин.
Так, у невстановленому місці, приблизно у квітні 2023 року, точну дату не встановлено, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на вимагання та систематичне одержання неправомірної вигоди у сумі 5 000 гривень щомісячно від ОСОБА_7 за безперешкодне здійснення ним підприємницької діяльності з продажу овочів та фруктів, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару, а також не притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 19.04.2023 року організував вилучення працівниками Дніпровського УП ГУНП у м. Києві товару з належної ОСОБА_7 точки торгівлі овочами та фруктами, що розташована біля будинку за адресою: м. Київ, бул. Перова, 22. Разом з цим, співробітники Дніпровського УП ГУНП у м. Києві повідомили ОСОБА_7 , що з метою здійснення безперешкодної підприємницької діяльності йому необхідно узгоджувати це питання з дільничним офіцером поліції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві на ім'я « ОСОБА_8 » та надали його мобільний номер телефону « НОМЕР_1 ».
Того ж дня ОСОБА_7 зателефонував на раніше залишений йому номер мобільного телефону « НОМЕР_1 » та отримав від ОСОБА_4 пропозицію зустрітись для вирішення вказаного питання, на яку він ( ОСОБА_7 ) погодився.
24.04.2023 року за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 13 (біля магазину «Фуршет»), під час зустрічі ОСОБА_4 , будучи службовою особою, маючи на меті реалізувати свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи умисно створити для ОСОБА_7 несприятливі умови у вигляді можливого застосування до нього адміністративного стягнення, за яких він буде вимушений надати неправомірну вигоду з метою безперешкодного здійснення підприємницької діяльності, висунув ОСОБА_7 вимогу про те, що за безперешкодне здійснення на території Дніпровського району міста Києва підприємницької діяльності з продажу овочів та фруктів, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару, а також не притягнення ОСОБА_7 до встановленої законом відповідальності, він повинен надавати йому ( ОСОБА_4 ) грошові кошти у сумі 5 000 гривень з однієї «точки продажу» щомісячно першого числа. Також ОСОБА_4 узгодив та надав дозвіл ОСОБА_7 на здійснення підприємницької діяльності з продажу овочів та фруктів у трьох місцях у Дніпровському районі м. Києві, а саме за адресами: біля магазина «Фуршет» по вул. Кибальчича, 13; біля буд. 22 по вул. Перова; біля ТЦ «Квадрат» по бул. Перова, 36.
01.06.2023 року приблизно о 17 годині за допомогою мобільного телефону через месенджер «WhatsApp» ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що прибуде для зустрічі з ним за адресою: м. Київ, бул. Перова 22, після чого приблизно о 17 годині 10 хвилин ОСОБА_4 приїхав за вказаною адресою та запитав ОСОБА_7 про те, чи підготував він раніше обумовлені 15 000 гривень за безперешкодне здійснення ним торгівлі, на що ОСОБА_7 відповів, що на даний час таких грошей у нього немає та безкоштовно передав ОСОБА_4 два кілограми полуниці.
Відповідно до попередніх домовленостей, 06.06.2023 року о 15 годині 26 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13 (біля магазину «Фуршет») ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 та, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, зловживаючи службовим становищем, відповідно до раніше висунутої вимоги, одержав від ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди в сумі 15 000 гривень за безперешкодне здійснення ним господарської діяльності, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару, а також не притягнення ОСОБА_7 до встановленої законом відповідальності.
У червні та на початку липня 2023 року ОСОБА_7 здійснював торгівлю у трьох місцях продажу овочів та фруктів в м. Києві, які були попередньо узгоджені з працівником Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , з дозволу якого ОСОБА_7 здійснювалась така торгівля.
07.07.2023 року о 10 годині 29 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13 (біля магазину «Фуршет») ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 та, продовжуючи реалізацію свого умислу, відповідно до раніше висунутої вимоги, одержав від ОСОБА_7 другу частину неправомірної вигоди в сумі 10 000 гривень за безперешкодне здійснення ним господарської діяльності у двох раніше визначених місцях торгівлі, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару, а також не притягнення ОСОБА_7 до встановленої законом відповідальності.
Крім того, 15.07.2023 року о 09 годині 53 хвилини за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13 (біля магазину «Фуршет») ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 та, продовжуючи реалізацію свого умислу, відповідно до раніше висунутої вимоги, одержав від ОСОБА_7 наступну частину неправомірної вигоди в сумі 5 000 гривень за безперешкодне здійснення ним господарської діяльності, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару, а також не притягнення ОСОБА_7 до встановленої законом відповідальності.
Також 31.07.2023 року приблизно о 10 годині за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13 (біля магазину «Фуршет») ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 та, реалізуючи свій умисел, відповідно до раніше висунутої вимоги, одержав від ОСОБА_7 чергову частину неправомірної вигоди в сумі 15 000 гривень за безперешкодне здійснення ним господарської діяльності, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару, а також не притягнення ОСОБА_7 до встановленої законом відповідальності.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, вимагав та отримав упродовж травня-липня 2023 року від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у загальній сумі 45 000 гривень, за безперешкодне здійснення ним торгівлі на території Дніпровського району міста Києва, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару, а також не притягнення ОСОБА_7 до встановленої законом відповідальності.
Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що на час події працював у Дніпровському УП ГУНП у м. Києві та обіймав посаду начальника сектору дільничних інспекторів. Зі свідком ОСОБА_7 познайомився приблизно у 2021 році, оскільки територія, де той здійснював торгівлю овочами та фруктами, входила до зони його ( ОСОБА_4 ) службової відповідальності. З указаним свідком спілкувався неодноразово з приводу його роботи, зокрема ОСОБА_7 декілька разів звертався до нього з питань оформлення дозвільних документів для відкриття торгівельних точок, на що він ( ОСОБА_4 ) повідомив, які саме документи необхідні, та радив свідку дотримуватись встановленої законом процедури отримання дозвільних документів, проте безпосередньої участі в оформленні відповідних документів він ніколи не брав, документів не перевіряв, оскільки це входило до компетенції відповідних дільничних інспекторів. Восени 2023 року ОСОБА_7 повідомив йому, що відкрив торгівельну точку по вул. Пирогова у м. Києві, проте працівники поліції склали на нього протокол про адміністративне правопорушення та вилучили товар, оскільки він не встиг зібрати необхідні дозвільні документи, на що він ( ОСОБА_4 ) повідомив, що не може нічим допомогти та зауважив, що попереджав про необхідність дотримуватись вимог закону. Щодо обставин вилучення вказаного товару в ОСОБА_7 йому ( ОСОБА_4 ) нічого не відомо, як і не відомо з приводу спілкування ОСОБА_7 з іншими працівниками поліції. Пізніше, у червні 2023 року, він ( ОСОБА_4 ) запропонував ОСОБА_7 допомогу з придбанням черешні по вигідним цінам, на що той погодився, після чого він ( ОСОБА_4 ) за вигідною ціною на ринку «Виноградар» придбав три ящики черешні та передав їх ОСОБА_7 під реалізацію, після чого ОСОБА_7 запропонував зустрітись та під час вказаної зустрічі в автомобілі він передав йому ( ОСОБА_4 ) грошові кошти у сумі 2000 грн, отримані від продажу вказаної черешні, а саме: 1500 грн - вартість трьох ящиків черешні, 500 грн - частина прибутку від їхнього продажу, водночас жодних розмов про передачу будь-яких інших грошових коштів, зокрема за відкриття торгівельних точок, між ними не було. Між тим, після цього випадку, він ( ОСОБА_4 ) вирішив припинити подібні відносини з ОСОБА_7 , однак продовжив підтримувати з ним дружні відносини, зокрема вони іноді вітали один одного зі святами. У липні 2023 року він ( ОСОБА_4 ) спілкувався з ОСОБА_7 щодо придбання овочів, однак указані овочі були у нього відсутні, тому розмова завершилась безрезультатно. У подальшому, він ( ОСОБА_4 ) з ОСОБА_7 більше жодного разу не спілкувався, нічого від нього не отримував і йому не передавав. Окрім того, він ( ОСОБА_4 ) додав, що під час неодноразових зустрічей та спілкування з ОСОБА_7 жодних грошових коштів у нього не вимагав, спілкування було виключно товариським, жодних конфліктів між ними не виникало.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_7 показав, що він займається підприємницькою діяльністю, а саме роздрібною торгівлею овочів і фруктів та володіє декількома торгівельними точками у Дніпровському районі м. Києва. Приблизно 2 роки тому працівники поліції вилучили його товар через порушення вимог закону, водночас вони повідомили, що якщо він має бажання безперешкодно продавати овочі та фрукти, то йому необхідно отримати на це дозвіл у їхнього начальника, після чого, на нгмер телефону, що йому надали працівники поліції, він подзвонив цьому чоловіку, яким виявився ОСОБА_4 , та домовився з ним про зустріч. Указана зустріч відбулась приблизно у червні 2023 року в салоні автомобіля ОСОБА_4 , де під час розмови той повідомив, що йому ( ОСОБА_7 ) з метою забезпечення безперешкодної торгівлі за кожну торгівельну точку необхідно сплачувати 5 000 грн щомісячно, на що він погодився, передавши ОСОБА_4 полуницю, оскільки не мав грошових коштів, після цього вказана зустріч завершилась. Між тим, указані обставини, а саме необхідність сплачувати ОСОБА_4 кошти за здійснення підприємницької діяльності, його ( ОСОБА_7 ) обурили, тому він вирішив звернутись за допомогою до співробітників СБУ. Оскільки він погано знає граматику українською мовою, відповідну заяву йому допомагала написати його знайома ОСОБА_9 , яка на той час працювала у нього продавцем, він подав цю заяву до СБУ та потім його декілька разів викликали до приміщення СБУ для проведення відповідних слідчих дій, зокрема вручали йому грошові кошти, які він потім у ході зустрічей передавав ОСОБА_4 . Протоколи за результатами проведення вказаних слідчих дій підписував особисто, з їхнім змістом був ознайомлений в повному обсязі. У подальшому, під час повторної зустрічі він ( ОСОБА_7 ) передав ОСОБА_4 15 000 грн за три торгові точки, на що той повідомив, що поки він ( ОСОБА_7 ) платить відповідні кошти, у нього не буде жодних проблем із здійсненням підприємницької діяльності. У подальшому, приблизно у липні 2023 року він також зустрівся з ОСОБА_4 , однак того разу передав лише 10 000 грн, оскільки не мав необхідної суми грошей, а пізніше передав ОСОБА_4 ще 5 000 грн. Указані гроші ОСОБА_4 ніколи не брав до рук, лише показував, де саме їх залишити, що він ( ОСОБА_7 ) і робив. Через деякий час, за аналогічних обставин, він ( ОСОБА_7 ) втретє зустрівся з ОСОБА_4 та передав йому 15 000 грн, після цього його вже не бачив. Окрім того, він ( ОСОБА_7 ) додав, що на відеозаписах, які були досліджені у судовому засіданні, дійсно зафіксовані його зустрічі з ОСОБА_4 , під час яких він передавав тому грошові кошти. Також він ( ОСОБА_7 ) зазначив, що жодного товару під реалізацію від ОСОБА_4 він не отримував, навпаки саме він ( ОСОБА_7 ) пригощав фруктами ОСОБА_4 , щоб мати можливість спокійно працювати.
Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_10 показав, що на час події він працював оперуповноваженим у СБ України за адресою: м. Київ, вул. Поправки, 14-А. До нього звернувся ОСОБА_7 із заявою про вчинення кримінального правопорушення працівником поліції, зазначивши, що вказаний працівник поліції вимагав у нього грошові кошти за здійснення підприємницької діяльності, після чого він ( ОСОБА_10 ) передав указану заяву керівництву для перевірки зазначених у ній обставин. У подальшому ним ( ОСОБА_10 ) було підготовлено лист щодо можливого вчинення злочину відносно ОСОБА_7 , який було скеровано до прокуратури. Після внесення відомостей до ЄРДР за вказаною заявою та початку досудового розслідування, він ( ОСОБА_10 ) здійснював оперативний супровід указаного кримінального провадження, зокрема здійснював огляд ОСОБА_7 та вручав йому грошові кошти на виконання постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, що відображено у відповідних протоколах, складених за результатом проведення слідчих (розшукових) дій. Крім того, він ( ОСОБА_10 ) складав протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зміст яких відповідає дійсності, будь-яких скарг від учасників не надходило. Щодо розбіжностей у датах створення носіїв інформації, він ( ОСОБА_10 ) пояснив, що носії інформації реєструються, відповідно до інструкці щодо проведення слідчої дії, тому можуть мати іншу дату створення такого носія, в ході проведення відповідної слідчої дії інформація фіксується на флеш-носій, який є першоджерелом інформації, після чого інформація може бути записана на оптичний диск, тому дата запису файлу на диск може не збігатися з датою файлу на флеш-носії, що не є порушенням, оскільки зміст указаних записів повністю ідентичний та відповідає протоколу за результатами проведення відповідної слідчої дії. Крім того, він ( ОСОБА_10 ) зазначив, що під час прийняття заяви від ОСОБА_7 той спілкувався російською мовою, але українську мову розумів добре, самостійно досліджував тексти наданих йому протоколів за результатами проведення слідчих дій, будь-яких скарг від нього не надходило, як і не виникло сумнівів щодо розуміння ОСОБА_7 змісту вказаних протоколів.
Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_11 показав, що на час події він працював старшим дільничним інспектором Дніпровського УП ГУНП у м. Києві. У його посадові обов'язки входило забезпечення правопорядку та документування адміністративних правопорушень, вчинених на ввіреній йому території, зокрема по вул. Юності, вул. Малишка та вул. Миропільській у м. Києві. На час події він не знаходився у прямому службовому підпорядкуванні ОСОБА_4 , оскільки у них не збігалися сектори відповідальності, будь-яких відносин з ним не підтримував. Обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення йому не відомі, зокрема від ОСОБА_4 жодної пропозиції щодо не притягнення власників торгових точок до адміністративної відповідальності за неправомірну вигоду не отримував. Зі свідком ОСОБА_7 зустрічався та спілкувався щодо відкриття ним торгівельних точок з фруктами на території Дніпровського району, оскільки його ( ОСОБА_11 ) номер телефона надали ОСОБА_7 інші працівники поліції. У ході вказаної зустрічі, він ( ОСОБА_11 ) повідомив ОСОБА_7 , що не видає відповідні дозволи на здійснення вказаної діяльності та рекомендував звернутися до уповноважених органів. Жодних протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 не складав, овочі у нього не вилучав. Під час зустрічі ОСОБА_7 спілкувався російською мовою, проте українську мову добре розумів, оскільки він ( ОСОБА_11 ) спілкувався з ним виключно українською мовою. Про спілкування ОСОБА_7 з іншими працівниками поліції, в тому числі ОСОБА_4 , йому не відомо. Крім того, він ( ОСОБА_11 ) зазначив, що АДРЕСА_3 перебувають у секторі відповідальності ОСОБА_4 .
Також в судовому засіданні були дослідженні наступні докази.
Так, згідно заяви ОСОБА_7 від 19.05.2023 року про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, вбачається, що працівник Дніпровського УП ГУНП у м. Києві на ім'я ОСОБА_8 вимагає у ОСОБА_7 грошові кошти за безперешкодне здійснення ним підприємницької діяльності на території Дніпровського району м. Києва.
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.05.2023 року вбачається, що свідок ОСОБА_7 впізнав особу, зображену на фото № 1, як чоловіка на ім'я « ОСОБА_8 ». Згідно додатку до вказаного протоколу на фото № 1 зображений ОСОБА_4 .
Також з протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів- грошових купюр від 06.06.2023 року з додатком убачається, що старшим оперуповноваженим Лівобережного МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , на виконання постанови про контроль за вчиненням злочину № 31/2-2881т від 31.05.2023 року та доручення прокурора № 31/2-2882т від 31.05.2023 року, було здійснено огляд та вручення грошових коштів у сумі 15 000 грн. ОСОБА_7 з метою проведення контролю за вчиненням злочину.
З протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів- грошових купюр від 07.07.2023 року з додатком убачається, що старшим оперуповноваженим Лівобережного МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , на виконання постанови про контроль за вчиненням злочину № 31/2-3363т від 03.07.2023 року та доручення прокурора № 31/2-3364т від 03.07.2023 року, було здійснено огляд та вручення грошових коштів у сумі 10 000 грн. ОСОБА_7 з метою проведення контролю за вчиненням злочину.
Крім того, з протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів- грошових купюр від 15.07.2023 року з додатком убачається, що старшим оперуповноваженим Лівобережного МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , на виконання постанови про контроль за вчиненням злочину № 31/2-3363т від 03.07.2023 року та доручення прокурора № 31/2-3364т від 03.07.2023 року, було здійснено огляд та вручення грошових коштів у сумі 5 000 грн. ОСОБА_7 з метою проведення контролю за вчиненням злочину.
Згідно витягу з наказу № 1635 о/с від 03.11.2021 року «Про особовий склад», майора поліції ОСОБА_4 призначено на посаду начальника сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.
Крім того, згідно витягу з наказу № 1361 о/с від 09.08.2023 року «Про особовий склад», майора поліції ОСОБА_4 звільнено з посади начальника сектору превенції поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.
З протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 06.06.2023 року з додатком убачається, що старшим оперуповноваженим Лівобережного МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , на виконання доручення № 31/2-2880т від 31.05.2023 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду № 01-45/824/13947/2023, за результатами проведення ДОТЗ СБ України негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо-, відео контролю ОСОБА_4 , зокрема, встановлено, що 06.06.2023 року о 15 годині 26 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13, відбулась зустріч ОСОБА_4 і ОСОБА_7 та було зафіксовано розмову між ними.
Також з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07.07.2023 року з додатком убачається, що старшим оперуповноваженим Лівобережного МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , на виконання доручення № 31/2-2880т від 31.05.2023 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду № 01-45/824/13947/2023, за результатами проведення ДОТЗ СБ України негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо-, відео контролю ОСОБА_4 , зокрема, встановлено, що 07.07.2023 року о 10 годині 29 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13, відбулась зустріч ОСОБА_4 і ОСОБА_7 та було зафіксовано розмову між ними.
Крім того, з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 15.07.2023 року з додатком убачається, що старшим оперуповноваженим Лівобережного МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , на виконання доручення № 31/2-2880т від 31.05.2023 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду № 01-45/824/13947/2023, за результатами проведення ДОТЗ СБ України негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо-, відео контролю ОСОБА_4 , зокрема, встановлено, що 15.07.2023 року о 09 годині 53 хвилини за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13, відбулась зустріч ОСОБА_4 і ОСОБА_7 та було зафіксовано розмову між ними.
Крім того, судом досліджено наступні документи:
- письмова згода ОСОБА_7 від 25.05.2023 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 25.05.2023 року;
- постанова про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій;
- список керівників структурних підрозділів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві;
- список працівників відділу превенції Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві за період з 01.01.2023 року до 27.10.2023 року;
- службова характеристика ОСОБА_4 ;
- посадова інструкція начальника сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву "Воскресенка") Дніпровського УП ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_4 .
Між тим, суд вважає за необхідне виключити з переліку доказів протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 09.06.2023 року, враховуючи те, що вказаний свідок був допитаний безпосередньо у залі суду, водночас у відповідності до ст. 23 КПК України, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
Крім того, суд не надає оцінку документам, що містяться у матеріалах кримінального провадження, які не стосуються безпосередньо ОСОБА_4 , а стосуються інших осіб, яким у межах указаного кримінального провадження не було повідомлено про підозру.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Суб'єктом указаного кримінального правопорушення є виключно службова особа. Службовими особами в розумінні статей 364, 368, 368-5, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Об'єктом указаного кримінального правопорушення виступають принципи законності та справедливості у діяльності службової особи, яка виконує свої службові обов'язки непідкупно та за рахунок коштів виділених для оплати її праці.
Об'єктивна сторона указаного кримінального правопорушення включає альтернативні дії: прийняття пропозиції та/або обіцянки надання неправомірної вигоди; одержання неправомірної вигоди; прохання (вимоги) надати неправомірну вигоду.
Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто свідомого бажання отримати, надати, пообіцяти неправомірну вигоду. Важливо, що особа повинна усвідомлювала незаконність своїх дій.
Предметом указаного кримінального правопорушення є сама неправомірна вигода, яка може бути виражена в формі грошових коштів чи іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-яких інших вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав. Тобто це може бути будь-яка вигода, як майнова так і ні, яку службовець отримує за виконання або невиконання певних дій у межах своїх повноважень.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та підтверджено самим обвинуваченим ОСОБА_4 , на момент учинення кримінального правопорушення обвинувачений працював на посаді начальника сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, виконуючи покладені на нього обов'язки, відповідно до посадової інструкції, тобто був службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, отже є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.
Крім того, відповідно до посадової інструкції, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду начальника сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, був відповідальний за дотриманням дільничними офіцерами поліції ВП № 1 законності, мав право на здійснення превентивної та профілактичної діяльності, направленої на запобігання вчиненню правопорушень, виявлення адміністративних правопорушень, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачених ст. 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення - торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях, вилучення речей, що є безпосередніми об'єктами правопорушення, та ніс безпосередню відповідальність за стан ліквідації стихійної торгівлі на зонах адміністративного обслуговування.
У той же час, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 , будучи службовою особою, дійсно в ході зустрічей отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_7 загальною сумою 30000 гривень, з метою безперешкодного здійснення ОСОБА_7 підприємницької діяльності з продажу овочів та фруктів та невжиття заходів щодо припинення такої діяльності, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару, за наступних обставин.
Відповідно до попередніх домовленостей, 06.06.2023 року о 15 годині 26 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13 (біля магазину «Фуршет») ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 та, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, зловживаючи службовим становищем, одержав від ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди в сумі 15000 гривень за безперешкодне здійснення ним господарської діяльності, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару.
07.07.2023 року о 10 годині 29 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13 (біля магазину «Фуршет») ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 та, продовжуючи реалізацію свого умислу, відповідно до раніше висунутої вимоги, одержав від ОСОБА_7 другу частину неправомірної вигоди в сумі 10000 гривень за безперешкодне здійснення ним господарської діяльності у двох раніше визначених місцях торгівлі, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару.
Крім того, 15.07.2023 року о 09 годині 53 хвилини за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13 (біля магазину «Фуршет») ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 та, продовжуючи реалізацію свого умислу, відповідно до раніше висунутої вимоги, одержав від ОСОБА_7 наступну частину неправомірної вигоди в сумі 5000 гривень за безперешкодне здійснення ним господарської діяльності, невжиття заходів щодо її припинення та вилучення товару.
Зазначене підтверджується показаннями свідків та іншими дослідженими судом доказами, зокрема протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.05.2023 року, протоколами огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів- грошових купюр від 06.06.2023 року, 07.07.2023 року та 15.07.2023 року, протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 06.06.2023 року, 07.07.2023 року, 15.07.2023 року з додатками, що є допустимими доказами та узгоджуються між собою.
Між тим, суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_4 в отриманні ним неправомірної вигоди по епізоду 31.07.2023 року, у зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували вчинення ним вказаних дій, а тому суд вважає необхідним виключити його з обвинувачення.
Разом із тим, суд критично оцінює доводи сторони захисту про відсутність будь-яких доказів передачі ОСОБА_7 грошових коштів ОСОБА_4 та вважає, що такі доводи направлені на ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки такі доводи спростовуються дослідженими судом протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 06.06.2023 року, 07.07.2023 року, 15.07.2023 року з доданими до них відеозаписами на дисках, які були досліджені судом, зміст яких узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_7 , який в ході допиту судом зазначив, що на відеозаписах, які були досліджені у судовому засіданні, дійсно зафіксовані його зустрічі з ОСОБА_4 , під час яких він передавав тому грошові кошти загальною сумою 45000 гривень.
Що стосується доводів сторони захисту про провокацію вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_7 під контролем та на замовлення правоохоронних органів, то такі доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Так, відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року (справа № 712/9430/17), зазначено, що для встановлення факту провокації злочину є визначальним з'ясування наступних питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було б скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Між тим, як слушно зауважив прокурор, ініціатором звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення був саме ОСОБА_7 , зазначена заява була написана ним до внесення відповідних відомостей до ЄРДР, у заяві про вчинення кримінального правопорушення наявне посилання на ім'я та посаду особи, яка вимагає у нього грошові кошти, обставини, за яких така вимога була висловлена, у кримінальному провадженні відсутні факти активних дій органу досудового розслідування при документуванні злочинної діяльності обвинуваченого, а причини проведення контролю за вчиненням злочину та фіксації його обставин засобами НСРД були вагомими. Крім того, захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує про їх скоєння внаслідок незаконного підбурювання з боку правоохоронців. Заперечення обвинуваченим вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, що має місце згідно показань обвинуваченого ОСОБА_4 , вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (на це вказав Верховний Суд у постановах від 17.10.2024 року по справі № 759/2271/18 та від 28.03.2024 року по справі №397/430/20).
Що ж стосується доводів захисника про те, що свідок ОСОБА_7 погано володіє українською мовою, тому не міг самостійно написати заяву про вчинення кримінального правопорушення, яка викладена українською мовою, крім того не міг усвідомлювати суть процесуальних документів, які підписував в ході досудового розслідування, то суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки свідок ОСОБА_7 під час допиту судом повідомив, що вказану заяву про вчинення кримінального правопорушення йому допомогла скласти його знайома ОСОБА_9 , яка на той час працювала у нього продавцем, оскільки він погано володіє граматикою української мови, після чого, підписавши вказану заяву, він звернувся до працівників правоохоронного органу, крім того на достатній рівень володіння українською мовою свідка ОСОБА_7 , на переконання суду, вказує й те, що в ході його допиту свідок розумів суть поставлених українською мовою питань, відповідав на них та не зазначав про необхідність залучення йому захисника, також йому для огляду було надано ряд процесуальних документів, зі змістом яких він був ознайомлений та підтвердив їх належність, крім того допитані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначили, що свідок ОСОБА_7 дійсно спілкувався російською мовою, але українську мову розумів добре, що в своїй сукупності дає підстави вважати, що свідок ОСОБА_7 володіє українською мовою на достатньому рівні, щоб розуміти суть проведених за його участі слідчих і процесуальних дій.
Разом із цим, свідок ОСОБА_7 зазначив, що будь-яких конфліктних ситуацій з ОСОБА_4 та причин його обмовляти у нього не було. Будь-яких інших доказів які б ставили під сумнів показання свідка ОСОБА_7 суду надано не було.
Що стосується посилання захисника обвинуваченого про визнання недопустимими протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 06.06.2023 року, 07.07.2023 року, 15.07.2023 року з додатками, то суд, оцінюючи обставини, на які посилається захисник, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимими визнаються докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Питання допустимості доказів досить тісно пов'язане як з правом на справедливий судовий розгляд, так і з презумпцією невинуватості. Загальне правило полягає в тому, що докази, отримані неналежним або незаконним чином, не можуть братися до уваги під час розгляду справи в суді. При цьому потрібно виходити з того, що оцінка конкретного доказу з погляду допустимості чи недопустимості вирішується в кожному випадку окремо.
Так, ч. 2 ст. 87 КПК визначає обов'язок суду визнавати істотне порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, в разі «здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2020 року, справа №359/7742/17, докази можуть визнаватися недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Зокрема, стосовно доводів захисника обвинуваченого про необхідність визнання недопустимими доказами протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у зв'язку з невідповідністю дати складання вказаних протоколів та дати створення файлів, які містяться на носіях інформації, то суд вважає такі доводи необґрунтованими зважаючи на те, що під час дослідження вказаних доказів у судовому засіданні, за участі учасників судового розгляду та спеціаліста, судом встановлено дату та час створення наданих суду файлів, які містяться на оптичних і магнітних носіях інформації, їхню автентичність, водночас жодних даних, які б ставили вказані відомості під сумнів або ж свідчили про ознаки монтажу чи редагування, суду надано не було. Крім того, щодо розбіжностей у датах створення носіїв інформації, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що носії інформації реєструються, відповідно до інструкції, до проведення слідчої дії, тому можуть мати іншу дату створення такого носія, в ході проведення відповідної слідчої дії інформація фіксується на флеш-носій, який є першоджерелом інформації, після чого інформація може бути записана на оптичний диск, тому дата запису файлу на диск може не збігатися з датою файлу на флеш-носії, що не є порушенням, оскільки зміст указаних записів повністю ідентичний та відповідає протоколу за результатами проведення відповідної слідчої дії.
Отже, надавши оцінку доводам сторони захисту про визнання доказів недопустимими, суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, зважаючи на те, що зазначені докази не є єдиними доказами у кримінальному провадженні, а також про те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, приходить до висновку про те, що допущені порушення не є такими, які б безумовно свідчили про необхідність визнання їх недопустимими, крім того, зазначені у вказаних доказах відомості узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, а тому суд не знаходить підстав для визнання вказаних доказів недопустимими та виключення їх з доказів у кримінальному провадженні.
У той же час, дослідивши та оцінивши надані докази, суд не знаходить достатніх доказів того, що одержання ОСОБА_4 неправомірної вигоди було поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, виходячи з наступного.
Так, відповідно до постанови колегії суддів Першої судової палати ККС Верховного Суду від 27.08.2024 року (справа №303/3590/20, провадження №51-135км24), щодо наявності кваліфікуючої ознаки «вимагання» Верховний Суд зазначив, що зацікавленість особи у вчиненні щодо неї або ж на її користь певних незаконних дій не може вказувати на вимагання в неї неправомірної вигоди. Тобто кваліфікуюча ознака вимагання у службових кримінальних правопорушеннях насамперед характеризується тим, що надавач неправомірної вигоди розуміє, що надає її за незаконні рішення, дії чи бездіяльність. У протилежному ж випадку вимагання виключається.
Крім того, як убачається з правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 15.10.2024 року (справа №404/8115/20, провадження №51-3116км24), Верховний Суд погодився з аргументами сторони захисту про те, що дії засудженого неправильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України як вимагання неправомірної вигоди, оскільки останній не вимагав коштів в особи. Сам факт висловлення ініціативи передання неправомірної вигоди не є достатнім для висновку про існування в діях особи вимагання. Для констатації наявності цієї кваліфікуючої ознаки необхідно встановити, що мали місце погроза вчинення вимагачем дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Також Верховний Суд погодився з позицією, наведеною у касаційній скарзі, та вказав, що відповідно до п. 5 примітки до ст. 354 КК під вимаганням у ст. 368 КК слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Отже, така ознака, як вимагання хабаря, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабаря є службова особа (хабароодержувач); 2) пропозиція про давання (одержання) хабаря має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або відкритою погрозою, або створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) для його прав та законних інтересів, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця. Таким чином, прохання чи пропозиція надати неправомірну вигоду відрізняється від її вимагання лише відсутністю погрози законним інтересам особи (Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 12.11.2024 року у справі № 554/6546/19).
У той же час, жоден з досліджених судом доказів, як самостійно, так і в своїй сукупності не дає підстави безумовно стверджувати, що ОСОБА_4 будь-яким чином вимагав у ОСОБА_7 неправомірну вигоду, зокрема судом не встановлено ознак будь-якого примушування, відкритих погроз або створення таких умов, які б створювали уявність реальної небезпеки для прав ОСОБА_7 . Зокрема, свідок ОСОБА_7 зазначив, що усвідомлював, що у нього був відсутній законний дозвіл на здійснення відповідної підприємницької діяльності, працівники поліції вилучили його товар саме через порушення вимог закону, водночас повідомили, що якщо він має бажання безперешкодно продавати овочі та фрукти, то йому необхідно отримати на це дозвіл у їхнього начальника, що він і зробив, маючи на меті продовжувати здійснювати свою підприємницьку діяльність у порушення встановленого законом порядку.
Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Аналізуючи досліджені докази в сукупності, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд керуючись своїм правом визначеним ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_4 кваліфікуючу ознаку, а саме вимагання неправомірної вигоди, та кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 368 КК України, що передбачає більш м'яке покарання.
Отже, враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_4 в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який має вищу освіту, одружений, має двох малолітніх дітей, офіційно не працює, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий. Також суд враховує його вік та стан здоров'я.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, та з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначити йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах. Таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових злочинів.
Цивільний позов не заявлено. Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.
Суддя: