Справа № 752/3707/25
Провадження № 2/752/4312/25
Іменем України
04 грудня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2025 року в системі «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») (представника Тараненко А.І., довіреність а.с.16,17) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 28 770,00 грн та судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн та судового збору - 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02 грудня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-10475424 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого ТОВ «Качай гроші» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Укладаючи договір, відповідач та ТОВ «Качай гроші» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закон України «Про електрону комерцію». Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.
22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали Договір факторингу № 22-01/2024 згідно умов якого, ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-10475424 від 02 грудня 2023 року.
16 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС згідно з умовами якого, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10475424 від 02 грудня 2023 року на загальну суму 28 770,00 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с.78,79).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу роз'яснено, що протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, (а.с.92-93).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «Універсал Банк» відомості, що становлять банківську таємницю (а.с.98-100).
Суд на адресу реєстрації позивача: АДРЕСА_1 , гуртожиток, згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання № 126067465 від 12 лютого 2025 року (а.с.77) направив копію ухвали про відкриття провадження. Поштове відправлення повернулось до суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.97).
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. на підставі ч.5 ст.279 ЦПК
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 8 ст.178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02 грудня 2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-10475424, який підписано останнім одноразовим ідентифікатором 35895 (а.с.20-22).
Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно із п. 1.2 договору, сума кредитного ліміту складає: 5 000,00 грн, тип кредиту - кредитна лінія.
За змістом п. 1.3 договору, строк дії кредитної лінії: 240 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 29 липня 2024 року.
Відповідно до п. 1.4. договору, тип процентної ставки-фіксована; стандартна процентна ставка складає 2,80% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 1,68 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п. 1.1.3 цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 30 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту), протягом строку, зазначеного в п. 1.3. цього договору.
За надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 5,00% від суми кредиту, що складає 250 грн. (п.1.5 договору). Позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту (п.1.5.1 договору).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 2160.38%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладання договору становить 2013.38% (п.1.7. договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладення договору складає 38 850,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладення договору складає 37 170,00 грн. (п.1.8. договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів кредиту на платіжну карту позичальника до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії.
Строк дії договору становить 240 днів (п.7.2).
Пункт 7.20 договору містить «Графік платежів», відповідно до якого загальний розмір кредиту складає 37 170,00 грн, з яких: сума кредиту - 5 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 31 920,00 грн, комісія за надання кредиту - 250,00 грн.
Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора: 35895, про що свідчить п. 8 договору.
Відповідно до п. 7.10 договору, кредитодавець та позичальник. укладаючи цей договір, визнають усі документи, підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписані власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позивач підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору та правил.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VШ (далі Закон № 675-VШ), згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону№ 675-VШ електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VШ).
Встановлено, що 12 грудня 2023 року на виконання умов договору позикодавцем було здійснено безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн на рахунок банківської платіжної картки позичальника, вказану ним під час ідентифікації НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 09 вересня 2024 року № 204/09 (а.с.30-33)
Крім того, відповідно до інформації, яка надійшла до суду від АТ «Універсал Банк» від 09 вересня 2025 року банківська картка НОМЕР_1 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . На дану банківську картку за період з 02 грудня по 07 грудня 2023 року було зараховано кошти у сумі 5 000,00 грн, номер телефона НОМЕР_3 був фінансовим номером за вказаною карткою (а.с.113-119).
Отже, на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Качай Гроші» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконало повністю.
Будь-яких доказів того, що відповідач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, матеріали справи не містять.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Качай Гроші» заборгованість відповідача за кредитним договором від 02 грудня 2023 року № 00-10475424 станом на 22 січня 2024 року становить 12 530,00 грн, з них: 5 000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 7 280,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 250,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями (а.с. 40).
Судом також встановлено, що вищевказаний договір укладено в електронному вигляді у відповідності до Закону № 675-VШ, договір було підписано позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором і зазначенням у договорі персональних даних відповідача.
Відповідно до ст. 11 Закону № 675-VШ електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону № 675-VШ, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
22 січня 2024 року між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» було укладено Договір факторингу № 22-01/2024 відповідно до умов якого, ТОВ «Качай Гроші» зобов'язується відступити ТОВ «Макс Кредит» права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ «Макс Кредит» зобов'язується їх прийняти та передати ТОВ «Качай Гроші» суму фінансування в розпорядження ТОВ «Макс Кредит» за плату на умовах, визначених цим договором; додатками до Договору є зразки, форми складання документів (а.с.42-45).
Відповідно до п. 2.5. зазначеного договору відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, ТОВ «Макс Кредит» набуло право грошової вимоги від ТОВ «Качай Гроші» до боржника ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №00-10475424 від 02 грудня 2023 року на загальну суму 12 530,00 грн (а.с. 47-49).
Відповідно до розрахунку ТОВ «Макс Кредит» заборгованість відповідача за Кредитним договором від 02 грудня 2023 року № 00-10475424 станом на 16 серпня 2024 року становить 28 770,00 грн, з них: 5 000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 23 520,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 250,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями (а.с. 41).
16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого, ТОВ «Макс Кредит» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» зобов'язується їх прийняти та передати ТОВ «Макс Кредит» суму фінансування в розпорядження ТОВ «Макс Кредит» за плату на умовах, визначених цим договором; додатками до Договору є зразки, форми складання документів (а.с.50-58).
Відповідно до п. 2.5. зазначеного договору відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №00-10475424 від 02 грудня 2023 року на загальну суму 28 770,00 грн (а.с.60,61).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
З огляду на вищевикладене, а також те, що згідно з розрахунку заборгованості за вищезазначеним договором, яку відповідач мав повернути кредитору, але, як встановлено, такого повернення не здійснив, суд приходить до висновку, що заборгованість за зазначеним договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 28 770, грн.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, у зв'язку з документальним підтвердженням їх понесення (а.с.76).
Що стосується судових витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 7 000,00 грн суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Інтереси позивача у справі представляє адвокат Тараненко А.І., який діє на підставі довіреності, виданої керівником ТОВ «ФК ЕЙС» Пляковим О.М. (а.с.66,67-71).
Між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК ЕЙС» укладено договір про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22 листопада 2024 року (а.с.62- 63) та додаткову угоду № 1 до цього договору від 22 листопада 2024 року, яка є протоколом погодження вартості послуг до договору (а.с. 63 зв).
Згідно Акта прийому-передачі наданих послуг від 22 листопада 2024 року, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22 листопада 2024 року, клієнту надано правові послуги на загальну суму 7 00,00 грн (а.с.64).
Частиною 5 та 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 465/3458/15-ц, від 09.11.2021 року у справі № 759/14346/16.
У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.
Оскільки від відповідача не надійшло заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлений розмір розумним та обґрунтованим, підстави для його зменшення відсутні.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись нормами матеріального права, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за договором кредитної лінії № 00-10475424 від 02 грудня 2023 року у розмірі 28 770 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят) гривень 00 коп.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп, судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2025 року.
Суддя А.В.Слободянюк