Справа № 752/17440/25
Провадження № 2/752/8758/25
Іменем України
04 грудня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідачки 11069,20 грн заборгованості за кредитним договором.
Посилається в позові на те, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачкою був укладений Кредитний договір №494948089 на суму 11000,00 грн.
Договір був вчинений у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною договору.
Після виконання Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі товариства, відповідачкем був підписаний договір за допомогою одноразового паролю-ідетифікатора MNV7TZ66.
У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки
Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 11000,00 грн. 23 лютого 2022 року на банківську карту № 4149-62XX-XXXX-3389 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні кредитного договору.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ» «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу № 28/1118-01, до якого сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди в частині строку його дії.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (первісного кредитора) до боржників (відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 177 від 17 травня 2023 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» був укладений Договір факторингу № 27/0524-01.
ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс»до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
04 червня 2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04 червня 2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11069,20 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі боржників № б/н від 04 червня 2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу 3.
Станом на час звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашена.
Загальна сума заборгованості на момент звернення до суду становить 11069,20 грн, з яких 10999,90 грн- заборгованість по кредиту; 69,30 грн. заборгованість по несплаченим відсотка за користування кредитом.
Виходячи з цього, невиконання відповідачкою умов кредитного договору, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 16 липня 2025 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 22 липня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 22 липня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви.
Конверт з документами, які направлялися на зазначену відповідачем адресу при укладенні договору, повернувся до суду в зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму ст.ст.130, 131 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Частиною 1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Виходячи з цього, суд вважає відповідача проінформованим про наявність спору в провадженні суду.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачкем був укладений Кредитний договір №494948089.
Відповідно до п. 3.1 договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 11000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитодавцю відповідно до умов , зазначених у цьому договорі, в тому чимслі на умовах фінансового кредиту продукту «КОМФОРТ».
Пунктом 2.2 визначено строк надання кредиту на 56 днів.
Пунктом 4.2 визначена процентна ставка у розмірі 251,85. Зазначена Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 15480,84 грн. (п. 4.4).
Договір був вчинений у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною договору.
Після виконання Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі товариства, відповідачкою був підписаний договір за допомогою одноразового паролю-ідетифікатора MNV7TZ66.
Одноразовий пароль-ідетифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунакаційній системі товариства 23 лютого 2022 року, що є підтвердженням підписання договору.
Після вчинення цих дій товариством було перераховано грошові кошти в сумі 11000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , що належить відповідачу.
Це підтверджується платіжним дорученням від 23 лютого 2022 року.
Від АТ «Приват Банк» на запит суду надало лист від 20 жовтня 2025 року, яким підтверджено факт того, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 до рахунку НОМЕР_3 та надано виписку по рахунку, з якої вбачається, що 23 лютого 2022 року на картковий рахунок відповідача був зарахований переказ на суму 11000,00 грн.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ» «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу № 28/1118-01, до якого сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди в частині строку його дії.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (первісного кредитора) до боржників (відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 177 від 17 травня 2023 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» був укладений Договір факторингу № 27/0524-01.
ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс»до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
04 червня 2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04 червня 2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11069,20 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі боржників № б/н від 04 червня 2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу 3.
Станом на час звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашена.
Загальна сума заборгованості на момент звернення до суду становить 11069,20 грн, з яких 10999,90 грн- заборгованість по кредиту; 69,30 грн. заборгованість по несплаченим відсотка за користування кредитом.
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що після укладення договорів факторингу відповідач будь-яких дій, направлених на виконання умов укладеного кредитного договору, не вчинив, заборгованість не погасив.
Відповідач, не подавши до суду відзив, вказаних обставин не спростував, доказів виконання грошового зобов'язання за умовами укладеного договору не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач, як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
З матеріалів справи вбачається, що укладений з відповідачем кредитний договір відповідає вимогам закону, умови договору з боку кредитодавця виконані, грошові кошти відповідачу надані.
В свою чергу, відповідач умови договору не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладються на відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Звертаючись до суду, позивач надав Договір про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року, укладений з Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», та Додаткову угоду до нього №25770722422 до нього.
Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року позивачу було надано правових послуг на 7 000, 00 грн., а саме:
-складанн позовної заяви до позичальника ОСОБА_1 2 год. -5000,00 грн.
-вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 2 год.- 1000,00 грн.
- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №494948089 від 23 лютого 2022 року 1 год. -500,00 грн.
-підготовка та подача клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №494948089 від 23 лютого 2022 року 1 год. - 500,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з будь-якими заявами до суду щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу не зверталася.
Суд враховує, що справа розглядалася судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 11,15, 16, 205, 207,512, 513, 514, 517,525-526, 536, 610, 611, 626- 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України « Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 11069,20 грн заборгованості, 2 000, 00 грн витрат на правничу допомогу та 2 422, 40 грн судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01024 м. Київ вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: К.В.Машкевич