Справа № 752/25456/25
Провадження №: 1-кп/752/2434/25
03.12.2025 рокум. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому судовому засідання угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025100000001278 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, працює фізичною особою-підприємцем, має середню технічну освіту, одружена, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
ОСОБА_3 у часовий період з 07 березня 2014 року до 17 липня 2017 року (більш точних дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, усвідомлюючи, що вона самовільно з порушенням встановленого порядку захоплює чужу для неї земельну ділянку, передбачаючи, що власнику чи законному володільцю цієї земельної ділянки її діями будуть спричинені суспільно-небезпечні наслідки у вигляді екологічних збитків (шкоди, завданої довкіллю), і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив і мету незаконного збагачення, незважаючи на відсутність оформленого у встановленому законом порядку відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) вказаної земельної ділянки та за відсутності будь-якого правочину щодо такої земельної ділянки чи судового рішення, яке набрало законної сили, діючи протиправно, в порушення вимог статті 14 Конституції України, всупереч врегульованим законом суспільним відносинам у сфері власності та земельних відносин, що регламентують набуття і реалізацію права на земельну ділянку, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених статтями 81, 116, 122 Земельного кодексу України, нехтуючи вимогами статей 123, 124, 125, 126 ЗК України, порушуючи вимоги статей 20 - 22 Закону України «Про природно-заповідний фонд», статей 39, 40, 60, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільно зайняла земельну ділянку площею 14,0 кв м (0,0014 га), яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 площею 723,6941 гектарів у Голосіївському районі м. Києва, що на праві комунальної власності належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та на праві постійного користування - НПП «Голосіївський», і є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та відноситься до особливо цінних земель, шляхом самовільного встановлення на ній споруди прямокутної форми із стінами з дерева загальною площею 12,2 кв. м, що відноситься до тимчасових споруд та не є об'єктом нерухомого майна, за відсутності дозволу на її розміщення або будівництво (реконструкцію), право власності на яку в подальшому незаконно зареєстровано на її ім'я як на об'єкт нерухомого майна - садовий (дачний) будинок, що розташований за адресою: м.Київ, вул. Квітки-Основ'яненка, буд. 54, за відсутності документу про присвоєння поштової адреси земельній ділянці або розташованій на ній будівлі чи споруді, отриманому у порядку, передбаченому чинним містобудівним законодавством України, та з використанням завідомо підроблених документів, які містили неправдиву інформацію про рік побудови такої будівлі чи споруди до 5 серпня 1992 року та про присвоєння їй поштової адреси, у такий спосіб самовільно захопивши вказану земельну ділянку та продовжуючи користуватися нею по теперішній час, внаслідок чого настали суспільно-небезпечні наслідки, а саме - порушені права власника землі та унеможливлено використання частини вказаної земельної ділянки власником - територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради та землекористувачем - НПП «Голосіївський», чим заподіяла територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради станом на 26.11.2024 екологічний збиток (шкоду, завдану довкіллю) у розмірі 835,17 грн (вісімсот тридцять п'ять грн сімнадцять коп.).
Таким чином, ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель.
26.11.2025 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 повністю визнала свою винуватість у вищевказаному злочині, сторони погодили ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 197-1 КК України покарання з врахуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, у зв'язку із наявністю кількох обставин, що пом'якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у наданні слідству правдивих показань та усіх наявних доказів, які підтвердили її вину; відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі; самостійне знесення встановленої тимчасової споруди та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, чим усунуто суспільно-небезпечні наслідки злочину, визнання позовних вимог Київської міської прокуратури про усунення перешкод територіальній громаді міста Києва в особі КМР у користуванні зайнятої обвинуваченою ОСОБА_3 земельної ділянки та самостійне скасування реєстрації нерухомого майна, розміщеного на ній у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з урахуванням особи винної, яка раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
ОСОБА_3 роз'яснені вимоги ч. 2 ст. 473, 476 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена, зокрема щодо нетяжких злочинів. Угода про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
В статті 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.
Згідно вимог ст. 474 КПК України, якщо угоду досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Представник потерпілого НПП «Голосіївський» - ОСОБА_6 подала до суду заяву, в якій зазначила, що ознайомившись зі змістом угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 , не заперечує щодо її затвердження. Вказала, що шкода, заподіяна у зв'язку з порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища ОСОБА_3 відшкодована в повному обсязі. Також просила розгляд справи здійснювати без її участі.
Представник потерпілого КМР - ОСОБА_7 також подав до суду заяву, в якій вказав, що підтримує угоду між прокурором та обвинуваченою, просить її затвердити без його участі в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, думку обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_5 , які підтримали думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, дослідивши надані прокурором до угоди документи, з'ясувавши у обвинуваченої ОСОБА_3 , що вона розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо злочину, у вчиненні якого її обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне винести у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_3 , яким затвердити угоду про визнання ним винуватості, визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України за викладених у вироку обставин, та призначити узгоджену сторонами міру покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України з урахуванням ст. 69 КК України, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, узгоджене прокурором та обвинуваченою за участі захисника з урахуванням вимог ст. 69 КК України, суд керується вимогами п. 12 Постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», відповідно до яких сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, узгоджувати: зокрема, інше основне покарання, більш м'який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26.11.2025 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025100000001278.
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, і призначити їй покарання з урахуванням вимог ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень у дохід держави.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому захиснику та прокурору.
Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1