Справа № 752/8761/25
Провадження № 2/752/5683/25
Іменем України
04 грудня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово - будівельного кооперативу «ТЕМП-8» до ОСОБА_1 про про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги (внески на утримання будинку та прибудинкової території) за період з 09 квітня 2022 року по 09 квітня 2025 року в розмірі 23 340,70 грн., яка складається з основного боргу в сумі 19 634,40 грн., інфляційних втрат в сумі 2 847,07 грн., 3% річних в сумі 859,23 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що ЖБК «ТЕМП-8» є балансоутримувачем будинку та забезпечує управління й утримання житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач - ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується наявними у кооперативу даними, платіжними документами на ім'я відповідача.
Протоколами загальних зборів членів ЖБК «ТЕМП-8» № 3 від 01.09.2017 року, № 7 від 03.08.2019 року, та № 07/04-2021 від 07.04.2021 року було затверджено тарифи на утримання будинку та прибудинкової території, а саме:
з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2019 року встановлено тариф 4,90 грн за 1 кв.м;
- з 01 липня 2019 року по 30 квітня 2021 року встановлено тариф 6,50 грн за 1 кв.м;
- з 01 травня 2021 року і по теперішній час встановлено тариф 9,00 грн за 1 кв.м. Розмір площі квартири відповідача складає 60,60 кв.м.
Протягом тривалого часу відповідач не здійснює оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 29 897,76 грн за період з 09 квітня 2022 року по 09 квітня 2025 року .
01 квітня 2021 року відповідачу було направлено письмову претензію (вих. № 01/04) з вимогою сплатити заборгованість, що на той момент становила 11 495,76 грн.
01 листопада 2023 року відповідачу було направлено письмову претензію-вимогу з вимогою сплатити заборгованість, що на той момент становила 24 725,80 грн.
Отримання однієї з претензій відповідачем було засвідчено комісією ЖБК «ТЕМП-8», інші претензії були направлені рекомендованими листами, що підтверджується відповідними квитанціями про відправлення.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 11 квітня 2025 року та відповідно до ст.33 ЦПК України був визначений склад суду.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК України.
На адресу суду повернувся конверт із копією ухвали про відкриття провадження у справі, який направлявся відповідачу.
Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві.
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.
Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму ст.128,130, 131 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.
Відповідно до п. 3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Частиною 1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Виходячи з цього, суд вважає відповідача обізнаним про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.
Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Судом встановлено, позивач здійснює управління будинком та надає послуги з утримання і експлуатації багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , та його прибудинкової території.
Відповідач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 та є споживачем послуг, які надає позивач.
Протоколами загальних зборів членів ЖБК «ТЕМП-8» № 3 від 01 липня 2017 року, № 7 від 03.08.2019 року, та № 07/04-2021 від 07 квітня 2021 року затверджено тарифи на утримання будинку та прибудинкової території, а саме:
з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2019 року встановлено тариф 4,90 грн за 1 кв.м;
- з 01 липня 2019 року по 30 квітня 2021 року встановлено тариф 6,50 грн за 1 кв.м;
- з 01 травня 2021 року встановлено тариф 9,00 грн за 1 кв.м.
- з 01 травня 2021 рокуповишено тариф з 9,00 грн. до 13.00 грн.
Рішення загальних зборів є чинними, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені, а тому підлягають застосуванню та виконанню.
Відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Статтею 10 даного Закону визначено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, в тому числі :
1) питання про використання спільного майна;
2) визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;
3) прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за вказані послуги за період з 09 квітня 2022 року по 09 квітня 2025 року становить 29987,76 грн.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону.
За змістом ч. 1 ст. 16 Закону надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.
Таким чином, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послугє: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховним Судом від 02 березня 2018 року в справі №915/89/16, 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц / провадження № 14-280цс18/ які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом.
В порушення вимог закону відповідач плату за надані послуги вносить не в повному обсязі, що привело до виникнення заборгованості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що відповідач не вносить плату за надані послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суд звертає увагу на те, що доказів на спростування зазначеного розрахунку зі сторони відповідача суду не надано, як і не надано доказів про належну сплату внесків або ж погашення суми заборгованості, а тому суд приймає цей розрахунок, як належний доказ, який підтверджує розмір боргу відповідача перед позивачем.
Крім того, позивачем нараховано за вищезазначений період з інфляційні втрати в розмірі 2847,07 грн. та 3% річних в розмірі 859,23 грн.
Що стосується нрахованих сум інфляційних втрат та річних, суд виходить з наступного.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Росії проти України, який триває до цього часу.
Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.
З розрахунку розміру заборгованості вбачається, що інфляційні втрати та річні на суму богу нараховані з моменту утворення заборгованості і до моменту звернення позивача до суду.
29 грудня 2023 року постановою КМУ №1405 пункт 1 постанови від 05 березня 2022 року № 206 викладено в новій редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
06 грудня 2022 року прийнята постанова КМУ № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до п.1 якої Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій визначено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Наказом Мінреінтеграції від 13 січня 2023 року № 14 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким м.Київ виключено із переліку територій можливих бойових дій.
Постанова КМУ №206 від 05 березня 2022 року в первинні редакції діяла до 29 грудня 2023 року.
З урахуванням цього, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, інфляційні втрати та річні за виключенням періоду з травня 2022 року до січня 2024 року, в розмірі 258,85 грн. інфляційних втрат та 163,43 грн. 3 % річних.
З матералів спрви вбачається, що відповідач з претензіями про ненадання послуг чи їх неякісність відповідач не звертався.
Виходячи з того, що відповідач не вносив плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача в цій частині.
При виішенні спору суд також враховує наступне.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідач, не подавши відзив, приведених у позові обставин не спростував, доказів, які б спростовували вимоги позивача, не надав.
Виходячи з того, що відповідач не вносив плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
За таких обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а розрахунок належних до сплати сум, доведеним.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду в розмірі 2601,92 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 205, 256, 257, 261, 267, 509, 525, 633, 639 ЦК України
Позов задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово- будівельного кооперативу «ТЕМП-8» заборгованість за житлово - комунальні послуги за період з 09 квітня 2022 року по 09 квітня 2025 року основого боргу у розмірі 19 634,40 грн. інфляційних втрат у розмірі 258, 85 грн. та 3 % річних у розмірі 163, 43 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово- будівельного кооперативу «ТЕМП-8» 2601,92 грн. судового збору.
Позивач: Житлово будівельний кооператив «ТЕМП-8», адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 2, ЄДРПОУ 22893607.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.В. Машкевич