Справа № 725/9165/25
Провадження № 2/727/3215/25
03 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:
головуючої судді Бойко М.Є.,
за участю секретаря судового засідання Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2025 року позивач звернувся до Чернівецького районного суду м. Чернівців суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування таких вимог представник ТОВ «Свеа Фінанс» зазначив, що 19.10.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1840943 шляхом обміну сторонами електронними повідомленнями. Цей договір підписаний відповідачем у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти у сумі 5000, 00 грн. шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав при оформленні кредиту, натомість відповідач свої зобов'язання не виконує.
29.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», було укладено договір факторингу №01.02-09/25, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Клієнт (Первісний кредитор) передав Фактору ( Новому кредитору), а Фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у Клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та Клієнтом. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу, в тому числі було відступлено і заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1840943 від 19.10.2024 року.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-09/25 від 29.04.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1840943 від 19.10.2024 року становить 24199,99 грн. та складається з: заборгованості по тілу кредиту - 4999, 99 грн., заборгованості по відсотках - 9200,00 грн. та пені - 10 000 грн.
Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 03.10.2025 року цивільну справу за позовом ТОВ "СВЕА Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівці.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 листопада 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
21.11.2025 року представник відповідача - адвокат Гавриш Г. А. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала наступне.
Позовні вимоги ТзОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними в частині стягнення з нього відсотків та пені за кредитним договором №1840943 від 19.10.2024 року, оскільки відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 звільняється від сплати відсотків за користування кредитом, а також від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту, оскільки він є військовослужбовем. У зв'язку з вищевикладеним просить суд позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за тілом кредиту в сумі 4 999,99 гривень.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, однак у позовній заяві просила суд розглянути справу без її участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, проте його представник - адвокат Гавриш Г. подала до суду письмову заяву, в якій просила судове засідання провести без її участі та без участі відповідача, позовні вимоги просила задовольнити частково.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 19.10.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1840943 .
Відповідно до п.п. 1.2,1.3.,1.5.1 цього договору сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000, 00 гривень, тип кредиту - кредит, строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка 1 % в день. (а.с.7-11)
Кредитний договір №1840943 від 19.10.2024 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором К577.
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти у сумі 5000, 00 грн. шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав при оформленні кредиту, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Пейтек» від 08.05.2025 року та не заперечується відповідачем. ( а.с.28)
29.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», було укладено договір факторингу №01.02-09/25, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Клієнт (Первісний кредитор) ТОВ «Селфі Кредит» передав Фактору (Новому кредитору), а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняв права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у Клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та Клієнтом. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу, в тому числі було відступлено і заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1840943 від 19.10.2024 року. (а.с.29-35)
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-09/25 від 29.04.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1840943 від 19.10.2024 року становить 24199,99 грн. та складається із: заборгованості по тілу кредиту - 4999, 99 грн., заборгованості по відсоткам - 9200,00 грн, пені - 10 000 грн. (а.с.43)
Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, укладення якого відповідачем не заперечується, а тому нарахована відповідно до умов договору заборгованість по тілу кредиту, наявність якої також визнається відповідачем, підлягає стягненню з нього на користь позивача як належного кредитора в розмірі 4999,99 грн.
Заперечуючи проти стягнення нарахованих відсотків та пені сторона відповідача посилається на п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.
У ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Крім того, відповідно до до п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З довідки №56/25 від 17.10.2025 року вбачається, що прапорщик ОСОБА_1 , 1995 року народження, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 лютого 2022 року №6 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . (а.с.85)
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 27.11.2018 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.(а.с.84)
Відповідно до довідки № 86 від 08.03.2025 року за формою 5 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 03 липня 2024 року по теперішній час . (а.с.83)
Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, а також станом на момент переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора - позивача по справі та на теперішній час відповідач ОСОБА_1 має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто, на переконання суду, у нього відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
З цих же підстав, а також з огляду на положення п.18 Перехідних положень ЦК України, враховуючи, що кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 19.10.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час, не підлягають задоволенню і вимоги позову про стягнення з ОСОБА_1 пені в сумі 10 000 грн.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни (до яких належать учасники бойових дій), забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 373/86/21 (провадження № 61-12410св21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06 травня 2020 року у справі № 9901/70/20 (провадження № 11-128заі20) вказала, що за пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Цей висновок підтверджується ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24).
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 282/1874/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 761/1004/20, від 23 червня 2022 року у справі № 748/912/20.
Аналіз викладених положень закону з урахуванням правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що у кожному випадку суди мають враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до неї особи).
Предметом спору у цій справі є захист прав кредитора у зв'язку із порушенням боржником свого зобов'язання із повернення кредитних коштів, а тому відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Згідно ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40 гривень, проте з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку 2422,40 х 20,67 % ( відсоток розміру задоволеного позову):100 % = 500,71 гривень).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», заборгованість за кредитним договором №1840943 від 19.10.2024 року у розмірі 4999, 99 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 500,71 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Бойко М.Є.