Справа № 715/3545/25
Провадження № 2/715/1013/25
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2025 року селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.
секретар судового засідання Затолошна Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з нього заборгованість за договором про надання коштів у позику № 4836930 від 25.07.2024 у розмірі 57600,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 25.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі за текстом - ТОВ «Лінеура Україна») та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 4836930, за умовами якого останньому було надано у кредит 9000 грн. у безготівковій формі перерахуванням коштів на платіжну картку клієнта, зазначену у особистому кабінеті. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість в розмірі 57600,00 грн., з яких: 9000 грн. - за кредитом, 48 600,00 грн. - за відсотками.
Посилається на те, що 27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача.
В судове засідання представник позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути у відсутності їх представника. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в його відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволеною з наступних підстав.
Згідно з ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Частина 1 ст. 205 ЦК України приписує, що правочин може вчинятися в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Інше щодо спору між сторонами законом не встановлено.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому цією статтею; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ст. 12 згаданого в попередньому абзаці Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною 1 ст. 3 цього ж Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Визначення можливих способів здійснення безготівкових розрахунків повинно відбуватись з дотриманням вимог Закону України «Про платіжні послуги». Відповідно до п. 88 ст. 1 цього Закону, технологічний оператор платіжних послуг - юридична особа, що надає послуги процесингу, клірингу або виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, пов'язані з наданням платіжних послуг, без залучення коштів за платіжними операціями на свій рахунок. У п. 94 цієї статті зазначено, що фінансова установа, яка має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей, у порядку, визначеному законом, має право надавати окремі фінансові платіжні послуги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором чи законом. Щодо спору між сторонами інше не встановлено ні договором, ні законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Судом в становлено, що 25.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» й ОСОБА_1 укладено договір № 4836930 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким:
- Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 9000 грн 00 коп. (п. 1.2);
- кредит надається строком на 360 днів з 25.07.2024 року по 26.07.2025 рік. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.3);
- стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору (п. 1.4);
- знижена процентна ставка становить 1,13% в день (п. 1.4.2);
- кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1);
- у розділі договору «Реквізити та підписи сторін» вказано таке:
1) ідентифікуючі відомості ТОВ «Лінеура Україна» (місцезнаходження, телефон, код, IBAN, МФО) та ОСОБА_1 (РНОКПП, серія та номер паспорта, фактичне місце його проживання, додаткові контактні дані: номер мобільного телефону, e-mail,);
2) договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 30728 і Товариством;
3) додаток до договору - графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, підписано у вказаний в попередньому абзаці спосіб;
4) паспорт споживчого кредитування містить електронний підпис відповідача.
27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором сформованого первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» заборгованість ОСОБА_1 з 25.07.2024 року по 27.02.2025 року становила 9000 грн. сума виданого кредиту та 29430,00 - проценти за користування кредитом.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 27.02.2025 року № 27/02/2025, строк дії Договору № 4836930 від 25.07.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 27.02.2025 року донараховано відсотки за (142 календарних днів). 9000 грн * 1,5 % = 135 грн* 142 календарних дні = 19170 грн.
Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами доведено, що:
- переглядаючи веб-сайт ТОВ «Лінеура Україна», відповідач мав змогу ознайомитися й ознайомився з правилами надання цим Товариством коштів у позику, з інформацією про кредит, вірогідним текстом кредитного договору, з інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
- відповідач в порядку ч. ч. 6 та 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі укладено та підписано 25.07.2024 року договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4836930 з ТОВ «Лінеура Україна», за умовами якого ним отримано у позику 9000 грн 00 коп. на його картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк»;
- ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за указаним кредитним договором. Укладений останніми договір факторингу не є ні нікчемним, ні недійсним, а тому він підлягає виконанню всіма учасниками правовідносин, що ними породжено.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між позивачем та відповідачем договору кредиту в електронній формі, отримання відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору позики в електронній формі, а також нарахований позивачем відповідно укладеного договору борг за кредитним договором в сумі 57600,00 грн., який суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.
Стосовно вимог щодо зазначення в рішенні суду про стягнення з відповідача в порядку частини 10, 11статті 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, суд виходить з такого.
Частинами 10, 11статті 265 ЦПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі №910/14524/22.
Враховуючи, що позивач у своїй позовній заяві, просить суд в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно дост.625 ЦК України, суд приходить до висновку про задоволення вказаної вимоги.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Є.О., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, заявка № 4836930 на виконання доручення до договору № 01/08/2024- А від 01.08.2025 року, акт № 4836930 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно яких послуги надано на загальну суму 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
На думку суд розмір гонорару в даній малозначній справі на суму 10 000 гривень за подання позову, який є однотипними у даній категорії справ, без участі в судових засіданнях є завищеним, виходячи із кількості витраченого часу, тому керуючись принципами справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 гривень у рахунок відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що проживає по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, м. Київ вул.Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2) заборгованість за кредитними договором № 4836930 від 25.07.2025 року в сумі 57 600 (п'ятдесят сім тисяч шістсот) гривень та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5000 (п'ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
В порядку частин десятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя