Справа №705/64/21
1-кп/705/289/25
03 грудня 2025 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250250000937 від 15.11.2020, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Верхнячка Уманського району Черкаської області, громадянки України, з вищою освітою, вдови, пенсіонерки, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
11.01.2021 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12020250250000937 від 15.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
27.11.2025 обвинуваченою ОСОБА_6 у системі «Електронний суд» сформовано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. У клопотанні зазначено, що відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 14.11.2020 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України. На сьогодні з моменту вчинення інкримінованого правопорушення минуло більше п'яти років. У клопотанні обвинувачена посилалась на висновки Касаційного кримінального суду у справі № 712/8174/23 та просила звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності та закрити кримінальне провадження.
У судовому засіданні 03.12.2025 обвинувачена ОСОБА_6 подане клопотання підтримала, просила суд його задовольнити.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав подане обвинуваченою клопотання. Зазначив, що кримінальне правопорушення було вчинено 14.11.2020, тому станом на час розгляду кримінального провадження сплив строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. Тому просив звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження № 12020250250000937 від 15.11.2020.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 та звільнення її від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Зазначив, що строки за кримінальним провадженням не зупинялися та не переривалися. Водночас звертав увагу обвинуваченої, що закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою обставиною.
Обвинувачена щодо зауважень прокурора пояснила, що наполягає на закритті кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності та розуміє наслідки закриття кримінального провадження за вказаною обставиною. Зазначила, що таке рішення нею прийняте через вік та стан здоров'я, тому не бажає у подальшому доводити свою невинуватість.
Потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо клопотання обвинуваченої про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності поклалися на розсуд суду.
Суд, заслухавши клопотання обвинуваченої, думку інших учасників справи, дослідивши обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12020250250000937 від 15.11.2020, дійшов такого висновку.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що вчинила умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_6 14 листопада 2020 року близько 15 год. 45 хв., перебуваючи біля торгівельних дерев'яних кіосків, що розміщені на території Національного дендрологічного парку «Софіївка», котрий розташований за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Київська, 12-А, підійшла до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час сварки з останньою, на ґрунті тривалих особистих неприязних стосунків, діючи умисно та цілеспрямовано, тримаючи обома руками металевий візок типу «кравчучка», з метою нанесення тілесних ушкоджень, штовхнула ним потерпілу два рази, в результаті чого остання відчула біль в області передньої поверхні лівої гомілки. Далі, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, аналогічним способом, ОСОБА_6 ще один раз штовхнула металевим візком типу «кравчучка» в ліву гомілку ноги ОСОБА_4 , в результаті чого, остання не втримала рівновагу та впала на лівий бік, і відчула різкий біль в області лівого плечового суглобу. В результаті вище вказаних обставин, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-7-01/825 від 30.11.2020, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки лівої плечової кістки зі зміщенням відламків, який відноситься до категорії ушкоджень середнього степеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, та два садна передньої поверхні лівої гомілки в середній третині, синця верхньої третини лівої гомілки по передній поверхні, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Правова кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_6 органом досудового розслідування визначена як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, відноситься до нетяжких злочинів. Санкція ч. 1 ст. 122 КК України передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
Пункт 1 ч. 2 ст. 284 КПК України визначає, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Як вбачається з вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Норма статті 49 КК України є імперативною, тобто підлягає обов'язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.
Давність притягнення до кримінальної відповідальності полягає в тому що, якщо сплинули відповідні строки з часу вчинення злочину, притягнення до кримінальної відповідальності неможливе, суд не може притягнути особу до кримінальної відповідальності, якщо особа заявляє клопотання про застосування строків давності.
Будь-яких даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався з підстав, зазначених ч.ч. 2, 3ст. 49 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що міститься у п. 1 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Пунктом 8 вказаної постанови встановлено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням давності є обов'язковим для суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, оскільки обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Положеннями статті 285 КПК України встановлено, що особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Тобто, установивши обставини, що дають підстави для закриття справи, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.
Системний аналіз наведених норм закону вказує на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження: досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Оскільки обвинувачена ОСОБА_6 скористалася своїм правом щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та має право на таке звільнення, а суд, в свою чергу, роз'яснив обвинуваченій її право на звільнення від кримінальної відповідальності та юридичні наслідки щодо реалізації цього права, в тому числі, і те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру, і обвинуваченою надано згоду на звільнення від кримінальної відповідальності із зазначених вище підстав, суд доходить висновку, що клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 належить задовольнити.
Що стосується цивільного позову, слід зазначити таке.
Статтею 129 КПК України передбачено вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, а саме: ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.
Тобто, КПК України не передбачено вирішення цивільного позову одночасно із вирішенням питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, суд позбавлений можливості розглянути та вирішити цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тому його слід залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілій право звернення з вказаним позовом у порядку цивільного судочинства.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 7, 284, 286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд
Звільнити обвинувачену ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12020250250000937 від 15.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрити.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1