Справа № 646/2123/24
№ провадження 1-кп/646/318/2025
03 грудня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 620170020000845 від 14.02.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, на момент вчинення військовослужбовця на посаді солдата військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення - прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
сторони захисту - захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 26.08.2023 № 119, солдата ОСОБА_4 з 26.08.2023 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення і призначено на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022, строком на 30 діб.
Указом Президента України № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.04.2022, строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про Затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби у складі 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 - 04.11.2023 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 04.11.2023 приблизно о 14 год. 00 хв., командиром 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України капітаном ОСОБА_8 , в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , вишикувано особовий склад 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, в тому числі, солдата ОСОБА_4 , якому було доведено наказ командира НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону №7 від 31.10.2023, на зайняття позиції по передньому краю оборони- ротного опорного пункту 2 механізованої роти НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_3 окремої мотопіхотної бригади, в районі АДРЕСА_3 , на спільне виконання завдань на позиціях переднього краю, стійке утримання та оборону займаних позицій, недопущення захоплення позиції по передньому краю, бути в готовності до відбиття наступу противника та ведення бойових дій, при цьому основні зусилля зосередити на напрямку н.п. Лиман-1 Куп'янського району Харківської області.
Однак, ОСОБА_4 , будучи невдоволеним цим наказом щодо зайняття позиції по передньому краю оборони ротного опорного пункту 2 механізованої роти НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_3 окремої мотопіхотної бригади, в районі АДРЕСА_3 , на спільне виконання завдань на позиціях переднього краю, стійке утримання та оборону займаних позицій, недопущення захоплення позицій по передньому краю, перебування в готовності до відбуття наступу противника та ведення бойових дій, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.
Такі дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 402 КК України- непокора, відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, як вони викладені в обвинувальному акті, визнав про те, що під час проходження ним військової служби у складі 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України 04.11.2023 під час вишукування було доведено наказ командира НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону №7 від 31.10.2023 на зайняття позиції по передньому краю оборони- ротного опорного пункту 2 механізованої роти НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_3 окремої мотопіхотної бригади, в районі АДРЕСА_3 , на спільне виконання завдань на позиціях переднього краю , стійке утримання та оборону займаних позицій, недопущення захоплення позиції по передньому краю, бути в готовності до відбиття наступу противника та ведення бойових дій, при цьому основні зусилля зосередити на напрямку н.п. Лиман-1 Куп'янського району Харківської області, який він відкрито відмовився виконувати, осуджує свій вчинок, запевнив про невчинення у подальшому ним подібного, має поранення, пов'язані з несенням військової служби, учасник бойових дій, продовжує нести військову службу по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, щиро розкаявся у вчиненому.
Захисник ОСОБА_7 підтримала думку свого підзахисного, просила врахувати визнання обвинуваченим своєї вини, те, що він є учасником бойових дій, має поранення, продовжує військову службу та застосувати при призначенні покарання ОСОБА_4 положення ст. ст. 58, 69 КК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 визнав себе винним повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєного кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, немає сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин у справі, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченого і дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині даних, що характеризують його особу. Суд роз'яснив учасникам судового розгляду застосування та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.
Показання обвинуваченого відповідають обставинам та пред'явленому йому обвинуваченню.
Суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за яке він підлягає покаранню.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його покарання.
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання, в силу ст. 66 КК України, для обвинуваченого є визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, для обвинуваченого судом не встановлено.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено наступне.
ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації і проживання, одружений, раніше не судимий. З 27.05.2025 проходить військову службу у бригаді військової частини НОМЕР_4 на посаді водія-електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_4 , на час вчинення злочину займав посаду солдата 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії має травму, яка відноситься до тяжких, пов'язана з захистом Батьківщини. Відповідно до службової характеристики займаній посаді відповідає, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, до виконання поставлених завдань відноситься відповідально, зарекомендував себе хорошим військовослужбовцем, стягнень не має. Є учасником бойових дій.
До суду надійшла письмова згода з військової частини НОМЕР_4 , згідно з якою командування військової частини НОМЕР_4 надає згоду на продовження проходження військової частини НОМЕР_4 військової служби солдатом ОСОБА_4 , який перебуває на посаді водія-електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_4 , оскільки обвинувачений вперше вчинив кримінальне правопорушення, та продовжує військову службу.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 та відсутність обставин, що обтяжують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та впливають на прийняття рішення та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин справи та особи обвинуваченого, враховуючи думку командира військової частини НОМЕР_4 та прокурора щодо міри покарання, суд вважає за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України, застосувати ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення, та призначити покарання у виді службового обмеження строком на 2 роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.02.2024 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесенням застави в розмірі 60560 грн.
06.02.2024 ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави, що підтверджуються листом ДУ « Харківський слідчий ізолятор» від 03.12.2025 за № 12/12-20174/бн.
Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «Приват Банк» №0.0.3452035032.1 від 05.02.2024 платник ОСОБА_9 внесла заставу за ОСОБА_4 в розмірі 60560 грн.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).
Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені ст. 182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_9 після набрання вироком законної сили.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 5 ст.72 КК України ОСОБА_4 зараховується в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 05.02.2024 по 06.02.2024 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 58 КК України замість покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки призначити ОСОБА_4 службове обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки із відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 05.02.2024 по 06.02.2024, включно, відповідно до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 72КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді застави з покладеними обов'язками до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов'язками - скасувати.
Після набрання цим вироком законної сили заставу в розмірі 60560 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок), внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області у якості застави за ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.02.2024 у справі №642/61/24 - повернути заставодавцю ОСОБА_9 .
Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 - з моменту вручення йому копії вироку в той же строк.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Головуючий: ОСОБА_1