Справа № 646/8189/24
Провадження № 1-кп/646/483/2025
03 грудня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника потерпілого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12024221100000860 від 30.03.2024 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ценява, Коломийського району, Івано-Франківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , солдата служби за мобілізацією, стрільця 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючого в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 99, в силу ст. 89 КК України раніше несудимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Судовим розглядом встановлено, що 29 березня 2024 року близько 19:00 військовослужбовець Збройних сил України - солдат служби за мобілізацією, стрілець 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за місцем фактичного мешкання потерпілого ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де під час спільного розпивання спиртних напоїв з останнім вчинив напад з метою заволодіння майном ОСОБА_5 за наступних обставин.
При цьому ОСОБА_7 був обізнаний про введення у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території України воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, строк дії якого неодноразово подовжувався. Відтак, з 24.02.2022 року по теперішній час діє правовий режим воєнного стану на території України.
Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_7 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть використовуватися для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_7 зобов'язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до співслужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.
Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом і корисливим мотивом в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого разом із майновою шкодою та свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи в приміщенні кухні приватного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив напад на ОСОБА_5 , використовуючи в тому числі, але не виключно, в якості знаряддя злочину пляшку з-під горілки, якою наніс удар по голові потерпілому, від чого останній втратив свідомість.
В подальшому, продовжуючи напад, ОСОБА_7 наніс не менше 20 ударів дерев'яним стільцем, дерев'яними дверцятами від кухонної шафи по голові, в обличчя та тулубу потерпілого ОСОБА_5 .
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/114-Зм/24 від 11.06.2024, своїми умисними діями ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Далі, ОСОБА_7 , усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, а також те, що внаслідок вчиненого ним нападу потерпілий не має можливості чинити опір, продовжуючи діяти умисно з корисливим мотивом з метою незаконного збагачення, забрав із приміщень приватного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , мобільний телефон марки «Nomi», модель І-1890, кофту червоного кольору зі смугами вертикальними чорно-білого кольору та годинник в металевій оправі «Молнія» належні потерпілому ОСОБА_5 , якими розпорядився в подальшому на власний розсуд.
Отже, ОСОБА_7 вчинив напад на потерпілого ОСОБА_5 , поєднаний із насильством, небезпечним для його здоров'я, завдяки якому в подальшому заволодів майном потерпілого з метою особистого збагачення.
Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину частково, а саме - у частині вчинення побиття, наголосивши, що наміру на збагачення не мав. Крім того, він пояснив, що мобільний телефон потерпілого опинився у нього після того, як він попросив дозволу зателефонувати дружині, після чого залишив телефон собі. Обвинувачений також зазначив, що потерпілого пляшкою чи табуреткою не бив, удари наносив лише руками та ногами. За його словами, конфлікт виник під час розпиття спиртних напоїв, майно потерпілого його не цікавило, а ситуація вийшла з-під контролю, внаслідок чого розпочалася бійка. Потерпілий, зі слів обвинуваченого, оборонявся руками. Обвинувачений стверджує, що не бачив, аби потерпілий втрачав свідомість; зазначив, що цікавився у потерпілого, що в нього болить, на що той відповідав: «не треба».
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ударив його пляшкою, після чого потерпілий знепритомнів. Коли прийшов до тями, обвинувачений вилив на потерпілого відро води та продовжив наносити удари - руками, ногами та палицями, спочатку на кухні, а потім у залі, після чого обвинувачений відібрав у нього телефон. Крім того, потерпілий повідомив, що обвинувачений ОСОБА_7 заволодів його речами, а саме: мобільним телефоном марки «Nomi», модель І-1890, кофтою червоного кольору з вертикальними чорно-білими смугами та годинником у металевій оправі марки «Молнія» без його дозволу.
Крім цього, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у показаннях свідка, який був допитаний у ході судового розгляду.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що події сталися у 2024 році. За його словами, того дня вони разом вживали спиртні напої. Свідок зазначив, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння та не пускав його до будинку. Побачивши, що у потерпілого розбите обличчя і воно все у крові, свідок викликав швидку медичну допомогу, також зазначив, що з потерпілим не розмовляв.
Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідка, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
Свідок був попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах свідка суд не вбачає.
Окрім того, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:
-протоколом огляду місця події від 30.03.2024;
-протоколом огляду місця події відкритої ділянки місцевості навпроти домоволодіння АДРЕСА_3 ;
-протоколом огляду місця події відкритої ділянки місцевості, розташованої навпроти кафе «Фламінго» за адресою: Харківська область, м. Куп?янськ, вул. Друга Цукрозаводська, 2;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.03.2024 року;
-службовою характеристикою солдата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 36 від 04.02.2024 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп?яніння ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-висновком судово-медичної експертизи №12-14/114-3м/24 від 11.06.2024;
-висновком додаткової судово-медичної експертизи N?12-14/115-3м/24 від 14.06.2024;
-протоколом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_7 , в ході якого він повідомив обставини вчинення кримінального правопорушення;
-висновками проведених судово-імунологічних експертиз;
-висновком проведеної судово-цитологічної експертизи;
-висновком судово-товарознавчої експертизи №2851 від 09.04.2024.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 пояснив, що підтверджує висновки проведених експертиз, зазначивши, що вони складені правильно та без порушення вимог чинного законодавства. Експерт повідомив, що під час проведення експертизи йому був відомий текст протоколу допиту потерпілого, також він зазначив, що при складанні будь-якого експертного висновку обов'язково попереджає учасників про кримінальну відповідальність.
Підстави ставити під сумнів вказані вище показання та документи відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.
Отже, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
У судовому засіданні сторона захисту просила кваліфікувати дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки обвинувачений не заперечує факт, побиття потерпілого ОСОБА_5 . Проте, обвинувачений наполягав на тому, що в його діях відсутній злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого.
Вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченого суд враховує наступне.
Частина 4 ст. 187 КК України передбачає відповідальність за розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
З об'єктивної сторони, розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або загрози застосування такого насильства.
Відповідно до абз. 2 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини власності», під нападом заст. 187 КК України слід розуміти умисні дії спрямовані на вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психологічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.
Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 заперечував факт того, що спричинив тілесні ушкодження потерпілому з корисливою метою, а саме для заволодіння майном останнього. Водночас він так і не надав суду переконливих пояснень, з якою метою заволодів та утримував у себе речі потерпілого, а саме: мобільний телефон марки «Nomi», модель І-1890, кофту червоного кольору з вертикальними чорно-білими смугами та годинник у металевій оправі марки «Молнія». Відсутність в діях обвинуваченого корисливого мотиву не підтверджена наявними у справі доказами.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
За обставин, які зазначені вище, суд вважає, що стороною захисту не доведено поза розумним сумнівом відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_7 корисної мети щодо заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством - нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 .
Отже, з урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно з роз'ясненнями у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 3 цієї ж постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Також необхідно врахувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він є уродженцем с. Ценява, Коломийського району, Івано-Франківської області, має середню освіту, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, згідно службової характеристики характеризується посередньо, в силу ст. 89 КК України раніше несудимий. При цьому, відповідно до вимоги від 01.04.2024 обвинувачений ОСОБА_7 був неодноразово судимий за ст. 81, 140 (КК- 28.12.1960), ч. 1 ст. 162, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України,
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає добровільне відшкодування шкоди потерпілому.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшує та обтяжує покарання обвинуваченому.
Суд вважає, що для досягнення цілей покарання, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, слід призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України.
Призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов поданий представником потерпілого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_4 - залишити без розгляду, у зв'язку із відшкодуванням в повному обсязі матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 з боку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягають скасуванню.
Належні підтверджені процесуальні витрати у справі складають: за проведення судової товарознавчої експертизи №2851 від 09.04.2024 у розмірі 3786,40 грн, за проведення судової технічної експертизи документів №3950 від 27.06.2024 у розмірі 22718,40 грн, за проведення судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/121-24/13494-ВТХ від 27.06.2024 у розмірі 6058,24 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання - 30.03.2024.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_7 , в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 30.03.2024 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов, поданий представником потерпілого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_4 - залишити без розгляду, у зв'язку із відшкодуванням в повному обсязі матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 з боку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №2851 від 09.04.2024 у розмірі 3786,40 грн, за проведення судової технічної експертизи документів №3950 від 27.06.2024 у розмірі 22718,40 грн, за проведення судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/121-24/13494-ВТХ від 27.06.2024 у розмірі 6058,24 грн.
Скасувати накладені ухвалами слідчого судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 01.04.2024 арешти майна на: три дерев'яні фрагменти з нерівними краями зі слідами речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору з кімнати кухні, змиви речовини бурого кольору з приміщення кімнати №3, фрагмент наволочки зі слідами речовини бурого кольору; мобільний телефон марки «Nomi» темно синього кольору, моделі «і-1890», IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ; штани камуфльовані зі слідами речовини бурого кольору, кросівки чорного кольору, годинник в металевій оправі «Молнія», куртку камуфльовану зеленого кольору.
Речові докази:
- три дерев'яні фрагменти з нерівними краями зі слідами речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору з кімнати кухні, змиви речовини бурого кольору з приміщення кімнати №3, фрагмент наволочки зі слідами речовини бурого кольору - знищити;
- штани камуфльовані зі слідами РБК, кросівки чорного кольору, куртка камуфльована зеленого кольору - повернути власнику за належністю;
- кофта червоного кольору з вертикальними смугами чорно-білого кольору, мобільний телефон «Nomi» темно-синього кольору моделі «i-1890» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , годинник в металевій оправі «Молнія», паспорт гр. України НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виданий Куп'янським МВУМВС України в Харківській області від 24.12.2008р., всередині котрого перебував ІНН 2446509370 на ім'я ОСОБА_5 , які повернуті потерпілому ОСОБА_5 - вважати повернутими за належністю.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з матеріалами справи, з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1