Ухвала від 28.11.2025 по справі 643/16729/25

Справа № 643/16729/25

Провадження № 1-кп/643/1086/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2025 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

захисників: ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15

ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001560 від 30.11.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366-2 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_5 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Білгород, Російської Федерації, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_7 ; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Кіровське, Курської області, Російської Федерації, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_9 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження.

У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001560 від 30.11.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366-2 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України.

Ухвалою від 29.09.2025 року Салтівський районний суд міста Харкова призначив підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні на 02.10.2025 року.

У подальшому, розгляд кримінального провадження відкладався з різних підстав.

У підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Крім того, прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_9 .

Разом з цим, прокурором подано клопотання про продовження строку дії обов'язків обвинуваченій ОСОБА_10 .

Захисником обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_15 подано клопотання, відповідно до змісту якого просить суд передати на відповідальне зберігання ОСОБА_20 ноутбук марки Dell, модель inspiron, сірого кольору, s/n 8D0XJT2, разом із зарядним пристроєм, вилученого 30.10.2024 під час обшуку за адресою АДРЕСА_6 .

2. Позиції учасників процесу.

2.1. У підготовчому судовому засіданні 28.11.2025 року прокурор підтримав раніше подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , посилаючись на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченим, наразі не зменшились та продовжують існувати.

Крім того, прокурор підтримав подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_9 .

Разом з цим, прокурор підтримав подане клопотання про продовження строку дії обов'язків обвинуваченій ОСОБА_10 .

2.2. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,оскільки заявлені прокурором ризики та висунуте обвинувачення жодним чином не доведені. Правова кваліфікація дій обвинуваченого є неправильною. При цьому взагалі не розглядається можливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого. Одночасно захисники та обвинувачений просили суд у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави.

2.3. Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_13 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_13 зазначає про те, що заявлені прокурором у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики є ідентичні тим, що заявлялися прокурором у раніше поданих клопотаннях. При цьому, на переконання захисника, вказані прокурором ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України взагалі жодним чином не доведені. Разом з цим, прокурором у судовому засіданні не додано жодного доказу, що ОСОБА_5 має намір переховуватися від слідства. Слідство як на час затримання ОСОБА_5 так і на час будь-якого з продовжень тримання під вартою не володіло доказами придбання квитків для виїзду останньої за межі України з місця проживання. Відсутні також і покази співучасників чи свідків про такі наміри ОСОБА_5 . При цьому, ризик переховування додатково можна запобігти шляхом покладення на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Крім того, захисник вказує на те, що ОСОБА_5 вже майже рік тримається під вартою та неодноразово перебувала поруч з іншими підозрюваними у справі під час досудового слідства. Жоден з підозрюваних у справі не заявив про здійснення впливу на них з боку ОСОБА_5 . Разом з цим, прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_5 якось намагалася вплинути на підозрюваних. Крім того, слідчий суддя у своїй ухвалі від 06.08.2025 зазначив про відсутність ризику впливу з боку ОСОБА_5 саме на свідків, а також констатував й відсутність даного ризику і у ОСОБА_4 , який за версією обвинувачення є співорганізатором злочинної організації. У зв'язку з цим захисник просить суд відмовити у задоволені клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та обрати запобіжних захід не пов'язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.

2.4. Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_21 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, або у разі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави. Разом з цим, захисник вказує на недоведеність жодних ризиків, які були зазначені прокурором, та зазначає, що жодній із зазначених у підозрі особі не було встановлено групу інвалідності на підставі висновків його підзахисної. Також зазначив, що стан здоров'я його підзахисної значно погіршився, а в умовах слідчого ізолятора належну медичну допомогу їй надати не можуть.

При цьому, захисник у підготовчому судовому засіданні зазначив, що його підзахисна перебуваючи у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» повідомила йому, що її перевели до іншої камери до осіб, які тримаються під вартою за злочини передбачені ст. 307 КК України. У зв'язку з цим, захисник з'ясував, що переведення до іншої камери було здійснено за вимогою слідчого УСБУ в Харківській області ОСОБА_22 , який входить до слідчої групи у кримінальному провадженні № 22023220000001560. Слідчий ОСОБА_22 вимагав від ОСОБА_7 надати якісь свідчення стосовно сокамерниць, про що її не було відомо. У зв'язку з цим, на теперішній час є реальна загроза життю і здоров'ю ОСОБА_7 у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», внаслідок чого є необхідність змінити запобіжний захід.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала позицію свого захисника, просила суд застосувати більш м'який запобіжний захід.

2.5. Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисники ОСОБА_14 , ОСОБА_15 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу взагалі не обґрунтована, а висунуте прокурором обвинувачення до теперішнього часу оголошено не було, як наслідок будь-які підстави для продовження обраного обвинуваченій запобіжного заходу відсутні. Крім того, обвинувачена має міцні соціальні зв'язки і не збирається вчиняти жодних дій, спрямованих на ухилення від суду. Одночасно захисники та обвинувачена просили суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та обрати запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням її волі, або надати право на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових доходів громадян.

2.6. Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_23 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Разом з цим, захисник та обвинувачена просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід. Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_8 потребує лікування, у зв'язку з чим не може перебувати в умовах СІЗО.

При цьому, захисником подано клопотання, відповідно до змісту якого просить суд доручити начальнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор» організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у лікарні, що спеціалізується захворюванням серця (кардіологія).

2.7. Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_19 не заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

2.8. Обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник ОСОБА_18 не заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження строку дії обов'язків.

2.9. У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачені та їх захисники не заперечували проти задоволення поданого захисником обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_15 клопотання про передачу на відповідальне зберігання ОСОБА_20 арештованого майна - ноутбук марки Dell, модель inspiron, сірого кольору, s/n 8D0XJT2 разом із зарядним пристроєм.

3. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні заявлених прокурором клопотань про продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

3.1. Частина 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст. 177 КПК України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Таким чином, судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про:

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

В обґрунтування заявлених клопотань прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

3.2. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_24 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_24 обвинувачується у вчиненні, серед іншого, тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_4 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи захисників щодо недоведеності ризиків.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених безсумнівно існує. Суд враховує, що ОСОБА_4 висунуто обвинувачення, зокрема, у створенні та очоленні злочинної організації, у зв'язку з чим є підстави вважати, що він має авторитет серед членів цієї організації, а також зв'язки, що склались за період його роботи на керівних посадах у медичних закладах, і може застосувати заходи впливу (як безпосередньо, так і опосередковано), на інших обвинувачених з метою побудування єдиної хибної захисної позиції.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), не дивлячись на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, не можна виключати. Цей ризик наразі не пов'язаний з посадою, яку в минулому займав обвинувачений та яка сприяла вчиненню злочину, а існує, насамперед, через можливість, в разі перебування на волі, застосування протиправних заходів уникнення кримінального переслідування, у тому числі шляхом вчинення кримінального правопорушення.

Перелічені підстави та конкретні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, їх багатоепізодність та системність вказують, що обраний останньому запобіжний захід є дієвим і співмірним з доведеними ризиками та усуває вірогідність їх реалізації.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати, а доводи захисників про відсутність таких ризиків судом відхиляються.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_24 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо недоведеності пред'явленого обвинувачення та неправильної правової кваліфікації дій обвинуваченого суд зазначає, що юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (п. 2 ч. 1 ст. ст. 368 КПК). Відповідне судове рішення, як передбачено ч. 2 ст. 371 КПК України, ухвалюється в нарадчій кімнаті. До цього часу висловлювати власну позицію по суті справи, а також вчиняти будь-які дії, що є прямим або опосередкованим проявом такої позиції, суд не вправі, оскільки це може викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.

Таким чином, виходячи з положень КПК України суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості надавати юридичну оцінку діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , зокрема надавати оцінку доказам з точки зору доведеності вини обвинуваченого та наявності підстав для кваліфікації його дій за тими чи іншими нормами КК України (у разі, якщо суд дійде висновку щодо наявності в його діях складу того чи іншого кримінального правопорушення).

Враховуючи наведене та положення КПК України, оцінку по суті доводам та доказам сторони обвинувачення і сторони захисту, тобто вирішення питання щодо доведення винуватості обвинуваченого та кваліфікації його дій за тією чи іншою нормою КК України (у разі встановлення наявності події та складу кримінального правопорушення в його діях), судом може бути здійснено виключно у вироку за наслідками дослідження усієї сукупності доказів, наданих сторонами кримінального провадження.

Ураховуючи наведене, суд на даній стадії судового провадження відхиляє вказані вище доводи сторони захисту.

3.3. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також вчиненні багатьох епізодів тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації - ч. 1 ст. 114 КК України.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_5 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченої, тяжкість покарання, яке їй загрожує в разі визнання винуватою, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченої від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченої за висунутим їй обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених з метою свідчення останніх на користь ОСОБА_5 чи будування хибної захисної позиції безсумнівно існує.

При цьому, суд погоджується з доводами сторони захисту та критично оцінює заявлений прокурором ризик вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки цей ризик прокурором зазначено лише формально і жодним чином не обґрунтовано.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

Посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, чоловіка-інваліда, хворої матері та неповнолітньої дитини, а також отримані обвинуваченою подяки за патріотизм, громадську активність, небайдужість і працю з підтримки ЗСУ не можуть бути визнані судом обставинами, які свідчать, що ризики вчинення обвинуваченою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, настільки зменшились, що їм можна запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, та відхиляє доводи захисника щодо недоведеності ризиків.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну обраного обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, суд зазначає наступне.

Підставою для зміни запобіжного заходу може бути виникнення нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявлення тих, які існували раніше, але про які не було відомо слідчому, прокурору, суду на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу.

Тобто, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин обвинувачення, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу досудового розслідування та судового розгляду.

Тому, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу суд виходить з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну чи зменшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

У даному випадку, сторона захисту лише посилається на відсутність вказаних прокурором ризиків, проте не зазначає про наявність обставин, які змінилися після обрання слідчим суддею відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не зазначає про наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Разом з цим, враховуючи наявність встановлених судом ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, приймаючи до уваги особу ОСОБА_5 , тяжкість та характер кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються, суд вважає що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої та не зможе запобігти вказаним ризикам.

За таких обставин, подане стороною захисту клопотання про зміну обраного обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

3.4. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_25 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_25 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_25 , тяжкість покарання, яке їй загрожує в разі визнання винуватою, кількість, тяжкість та систематичність кримінальних правопорушень у складі злочинної організації (71), у вчиненні яких вона обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченої від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченої за висунутим їй обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених з метою свідчення останніх на користь ОСОБА_25 чи будування хибної захисної позиції безсумнівно існує.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_25 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати, у зв'язку з чим відхиляє доводи захисника про відсутність зазначених ризиків.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_25 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та має на утриманні трьох малолітніх дітей жодним чином не нівелюють ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 КПК України, а відтак судом до уваги не приймаються. При цьому суд зауважує, що вказані обставини були предметом дослідження слідчого судді під час вирішення питання про продовження ОСОБА_25 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і ним була надана правова оцінка в ухвалі від 07.08.2025, відповідно до якої ці обставини не усувають ризики, на існуванні яких наполягала сторона обвинувачення.

Посилання обвинуваченої та її захисника в частині того, що ОСОБА_25 має захворювання і вона не може лікуватися суд відхиляє, оскільки в ході розгляду клопотання прокурора стороною захисту не надано, а судом не встановлено обставин, що обвинувачена за станом здоров'я не може перебувати в умовах слідчого ізолятора. Водночас, згідно листа Харківської медичної частини № 27 ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» Філія у Харківській та Луганській областях від 30.10.2025 № 2879/26.10/ХК-25-вих стан здоров'я ОСОБА_8 задовільний, вона отримує курс амбулаторного медикаментозного лікування згідно листа лікарських призначень, лікарськими препаратами забезпечена повністю, перебуває на диспансерному обліку лікарів, екстреної медичної допомоги, додаткових обстежень, стаціонарного лікування, в тому числі за межами установи не потребує. На теперішній час за станом здоров'я може перебувати в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор».

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_25 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з усними клопотаннями про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, захисником не наведено жодних належних доводів в обґрунтування цього клопотання, не зазначено обставин, які змінилися після обрання слідчим суддею відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не зазначено нових істотних обставин, які не розглядалися слідчим суддею.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.5. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна, вчиненні багатьох епізодів тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації - ч. 1 ст. 114 КК України, ч. 3 ст. 332 КК України, а також нетяжких злочинів, передбачених ч. ч. 1 ст. 366 КК України у складі злочинної організації.

Враховуючи особу обвинуваченої та характер інкримінованих їй кримінальних правопорушень суд вважає, що перебуваючи не під вартою з високою долею ймовірності ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання у разі визнання її винуватою у вчиненні вищевказаних злочинів, незважаючи на наявні міцні соціальні зв'язки та наявність статусу військовозобов?язаної, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення покарання.

За таких обставин суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суд отримує покази свідків та підозрюваних усно, безпосередньо під час судового розгляду.

Жодних доводів, що вказані ризики зменшилися чи перестали існувати стороною захисту не наведено.

Водночас суд вважає, що ризик, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором зазначено формально та жодним чином не підтверджений.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків, відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Посилання обвинуваченої та її захисника в частині того, що ОСОБА_7 має захворювання і перебуваючи в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор» вона не може лікуватися суд відхиляє, оскільки згідно листа Харківської медичної частини № 27 ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» Філія у Харківській та Луганській областях від 30.10.2025 № 2899/26.10/ХК-25-вих стан здоров'я ОСОБА_7 задовільний, вона отримує курс амбулаторного медикаментозного лікування згідно листа лікарських призначень, лікарськими препаратами забезпечена повністю, перебуває на диспансерному обліку лікарів, додаткових обстежень, стаціонарного лікування, в тому числі за межами установи не потребує. На теперішній час за станом здоров'я може перебувати в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор».

Доводи захисника про те, що протягом 12 місяців слідства не встановлено жодного факту надання інвалідності по терапії, МСЕК не має доступу до бази «Hels» та не має можливості перевіряти відповідність медичної документації, відсутність відповіді прокуратури про повідомлення про підозру ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 за використовування документів що не відповідають дійсності, незазначення прокурором яким саме законодавством України передбачено відмітку про участь в огляді і чому не є порушенням що МОЗ проводить медико-соціальну експертизу без виклику ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_29 жодним чином не нівелюють наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Аргументи сторони захисту на те, що 20.11.2025 року обвинувачену ОСОБА_7 перевели до іншої камери до осіб, які тримаються під вартою за злочини, передбачені ст. ст. 307, 309 КК України і таке переведення було здійснено за вимогою слідчого УСБУ в Харківській області ОСОБА_30 , який входить до складу слідчої групи по кримінальному провадженню № 22023220000001560, і який раніше вимагав від обвинуваченої ОСОБА_7 надати якісь свідчення стосовно сокамерниці, внаслідок чого існує реальна загроза життю та здоров'ю обвинуваченої, не є підставою для зміни обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання суд відхиляє, оскільки вказані обставини взагалі не є підставою для зміни обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, звертаючись до суду з клопотанням про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, захисником не наведено жодних належних доводів в обґрунтування цього клопотання, не зазначено обставин, які змінилися після обрання слідчим суддею відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не зазначено нових істотних обставин, які не розглядалися слідчим суддею.

Відтак, клопотання сторони захисту про зміну обраного обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання не підлягає задоволенню.

3.6. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також клопотання її захисників про зміну обраного обвинуваченій запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи не під вартою з високою долею ймовірності ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, один з яких є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 13 років, незважаючи на наявні міцні соціальні зв'язки, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення покарання.

Також суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суд отримує покази свідків та підозрюваних усно, безпосередньо під час судового розгляду.

Жодних доводів, що вказані ризики зменшилися чи перестали існувати стороною захисту не наведено.

Водночас суд вважає, що ризик, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором зазначено формально та жодним чином не підтверджений.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

Доводи захисника про наявність у ОСОБА_31 постійного місця проживання та наявність на її утриманні двох малолітніх дітей жодним чином не нівелюють ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну обраного обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з обмеженням волі, або надати право на альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, суд зазначає наступне.

Підставою для зміни запобіжного заходу може бути виникнення нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявлення тих, які існували раніше, але про які не було відомо слідчому, прокурору, суду на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу.

Тобто, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин обвинувачення, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу досудового розслідування та судового розгляду.

Тому, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу суд виходить з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну чи зменшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

У поданому клопотанні про зміну запобіжного заходу сторона захисту лише посилається на відсутність вказаних прокурором ризиків, проте не зазначає про наявність обставин, які змінилися після обрання слідчим суддею відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не зазначає про наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Разом з цим, враховуючи наявність встановлених судом ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, приймаючи до уваги особу ОСОБА_6 , тяжкість та характер кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються, суд вважає що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої та не зможе запобігти вказаним ризикам.

За таких обставин, подане стороною захисту клопотання про зміну обраного обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

3.7. Стосовно доводів захисників в частині того, що у випадку продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надати право внесення застави, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Таким чином, оскільки обвинуваченим висунуто обвинувачення у вчиненні, серед іншого, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, та з огляду на наявність визначених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, враховуючи приписи ч. 4 ст. 183 КПК України суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

3.8.З огляду на вищевикладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених та зможе запобігти ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та які були попередньо встановлені слідчим суддею. Вказані ризики наразі не зменшились та продовжують існувати. Застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, не зможе забезпечити виконання обвинуваченими їх процесуальних обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Жодних інших обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинувачених під вартою судом не встановлено.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Отже, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи фактичні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, і які відповідно до висунутого обвинувачення мали місце під час дій на території України воєнного стану у складі злочинної організації і спрямовані, зокрема, на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, суд вважає що у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Отже, з огляду на те, що обвинувачені у даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні, зокрема, многоепізодних тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених переважають інтереси забезпечення поваги до їх особистої свободи.

3.8. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.04.2025 ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, за адресою АДРЕСА_9 .

У подальшому, строк дії вищевказаного запобіжного заходу було неодноразово продовжено відповідними ухвалами слідчих суддів.

Зокрема, ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 02.10.2025 року, було продовжено ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, за адресою АДРЕСА_9 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, прибуття до укриття чи бомбосховища, з покладенням на неї відповідних обов'язків строком на 2 місяці.

Статтею 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Враховуючи, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів (ст. 12 КК України), суд, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченої та з метою забезпечення розгляду судом даного провадження, вбачає підстави для продовження обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, судом не встановлено.

3.9. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_10 обов'язків, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2024 ОСОБА_10 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19.02.2025 ОСОБА_10 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак з правом внесення застави у розмірі 25 прожиткових мінімумів, тобто 75 000, 00 грн., з покладенням на останню обов'язків.

20.02.2025 року ОСОБА_10 була звільнена з ДУ «Харківській слідчий ізолятор» у зв'язку з внесенням застави.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 07.08.2025 було продовжено обвинуваченій ОСОБА_10 строк дії покладених на неї обов'язків на 2 місяці, тобто до 07.10.2025.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 02.10.2025 було продовжено обвинуваченій ОСОБА_10 строк дії покладених на неї обов'язків на 2 місяці, тобто до 02.12.2025 року.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи те, що ризики, наведені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_10 строку дії покладених на неї обов'язків строком на 2 місяці.

4. Щодо клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_17 щодо медичного обстеження стану здоров'я обвинуваченої ОСОБА_8 у лікарні, що спеціалізується захворюванням серця (кардіологія), суд зазначає наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.

Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЕСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).

Положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст. ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012 року затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України із закладом охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі за текстом - Порядок № 239/5/104), пунктом 2.3. якого встановленого під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря- фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Відповідно до положень Європейських пенітенціарних правил-1 (Рекомендація № К (2006) 2 Комітету Міністрів держав-учасниць), при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві. Адміністрація пенітенціарних установ мусить забезпечувати охорону здоров'я всіх ув'язнених цих установ. Компетентна інстанція повинна брати до уваги будь-які письмові скарги-від ув'язненого, якщо в них є підстави припускати, що права ув'язненого були порушені. Пенітенціарні установи регулярно інспектуються урядовими органами з метою оцінки того, чи відповідає управління ними вимогам національного законодавства та міжнародного права, а також положень даних Правил.

Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями ст. 206 КПК України суд вважає за необхідне доручити протягом місяця з дня отримання ухвали начальнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор» організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із залученням лікарів, що спеціалізуються на захворюваннях серця (кардіологія), а у випадку неможливості організувати та забезпечити таке медичне обстеження - вирішити питання про направлення обвинуваченої ОСОБА_8 до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України з закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104.

5. Щодо заявленого клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_15 про передачу на відповідальне зберігання ОСОБА_20 ноутбука марки Dell, модель inspiron, сірого кольору, s/n 8D0XJT2, разом із зарядним пристроєм, вилученого 30.10.2024 під час обшуку, суд зазначає наступне.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю та відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, повертаються власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

У даному випадку, ноутбук марки Dell, модель inspiron, сірого кольору, s/n 8D0XJT2, разом із зарядним пристроєм, був вилучений 30.10.2024 під час обшуку у ОСОБА_6 , використовувався для навчання у школі її дитиною, і як стверджує захисник відсутність ноутбуку суттєво ускладнює забезпечення освітнього процесу доньки обвинуваченої.

Передача ноутбука на відповідальне зберігання чоловіку ОСОБА_6 не перешкоджатиме його подальшому використанню як речового доказу за умови забезпечення збереження його технічного стану та заборони на відчуження.

За таких обставин, з огляду на відсутність заперечень сторони обвинувачення, а також враховуючи принцип пропорційності суд дійшов висновку за доцільне передати вказане у клопотанні майно на відповідальне зберігання ОСОБА_20 до вирішення справи по суті.

6. Щодо зроблених адвокатом ОСОБА_16 та обвинуваченою ОСОБА_7 заяв, суд зазначає наступне.

Так, як зазначено захисником ОСОБА_32 , обвинуваченою ОСОБА_7 під час підготовчого судового засідання 28.11.2025 року, та вказано у письмових запереченнях захисником ОСОБА_21 , 20.11.2025 року обвинувачена ОСОБА_7 перебуваючи у ДУ «Харківській слідчий ізолятор» повідомила захиснику про те, що її перевели до іншої камери до осіб, які тримаються під вартою за злочини, передбачені ст. ст. 307, 309 КК України. Захисником було з'ясовано, що дійсно таке переведення було здійснено за вимогою слідчого УСБУ в Харківській області ОСОБА_30 , який входить до складу слідчої групи по кримінальному провадженню № 22023220000001560. Раніше цей слідчий вимагав обвинувачену ОСОБА_7 надати якісь свідчення стосовно сокамерниці, і в теперішній час є реальна загроза життю та здоров'ю обвинуваченої.

Обвинувачена ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні підтвердила вказані факти зазначивши, що і загроза її життю та здоров'ю.

Положеннями ч. 1 ст. 206 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 206 КПК України визначено, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:

1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;

3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Положення ст. 206 КПК України можуть бути застосовані суддею і під час судового розгляду справи відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, оскільки нею визначені загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які розповсюджуються на весь період кримінального провадження.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення» взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. Як виняток, з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув'язнених від можливих посягань на їх життя, запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, забезпечення національної чи громадської безпеки, чи за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням слідчого, який здійснює досудове розслідування, чи начальника установи попереднього ув'язнення, погодженим з прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах або у маломісних камерах з дотриманням вимог ізоляції, зазначених у цих рішеннях.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення» осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції:

осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтею 111, частинами третьою - восьмою статті 111-1, статтями 111-2, 113, 114, 114-1, 114-2, 436-2 Кримінального кодексу України, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.

У суду відсутні фактичні дані, які б дозволили одразу встановити достовірність повідомлених захисниками ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та обвинуваченою ОСОБА_7 фактів, проте зміст цих заяв свідчить про можливу загрозу правам обвинуваченої, гарантованими ст. 28 Конституції України, та ст. 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення».

З огляду на вищевикладене та враховуючи загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини (ст. 206 КПК України), дотримуючись положень ч. 6 ст. 9 КПК України та закріпленого ст. 8 КПК України принципу верховенства права, суд вважає за необхідне відреагувати на зазначені вище заяви та доручити уповноваженим органам здійснити перевірку викладених у них фактів з метою забезпечення безпеки обвинуваченої ОСОБА_7 та запобігання можливим порушенням її прав під час тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 100, 177, 178, 181, 194, 206, 315, 369-372, 392, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_15 про передачу на відповідальне зберігання ОСОБА_20 ноутбуку марки Dell, модель inspiron, сірого кольору, s/n 8D0XJT2, разом із зарядним пристроєм, вилученого 30.10.2024 під час обшуку за адресою АДРЕСА_6 -задовольнити.

2.Передати ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_11 , та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_6 , на відповідальне зберігання під розписку з правом користування та забороною відчуження вилучений 30.10.2024 року під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_6 ноутбук марки Dell, модель inspiron, сірого кольору, s/n 8D0XJT2 разом із зарядним пристроєм.

3.Попередити ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_11 , та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_6 , про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження чи знищення арештованого майна - ноутбуку марки Dell, модель inspiron, сірого кольору, s/n 8D0XJT2 разом із зарядним пристроєм, згідно ст. 388 КК України.

4.Організацію виконання ухвали в цій частині доручити прокурору Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

5.Клопотання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та їх захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про зміну обраного обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - залишити без задоволення.

6.Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , задовольнити.

7.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 26.01.2026 року включно.

8.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 26.01.2026 року включно.

9.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 26.01.2026 року включно.

10.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 26.01.2026 року включно.

11.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 26.01.2026 року включно.

12.Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , задовольнити.

14. Продовжити строком на два місяці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною їй залишати житло за адресою АДРЕСА_9 , окрім необхідності отримання медичної допомоги, прибуття до укриття чи бомбосховища, з покладеними на неї обов'язками:

- прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту - м. Харків, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

15. Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_9 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися у житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на обвинувачену зобов'язань.

16. Попередити обвинувачену ОСОБА_9 , що у разі невиконання покладених на нею цією ухвалою обов'язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід, зокрема, тримання під вартою.

17. Контроль за виконанням даної ухвали в частині обраного ОСОБА_9 запобіжного заходу покласти на територіальний підрозділ Національної поліції за місцем відбуття домашнього арешту, направивши на його адресу копію цієї ухвали.

18. Строк дії ухвали суду в частині запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_9 - до 28.01.2026 року включно.

19. Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , задовольнити.

20. Продовжити обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці - до 28.01.2026 року:

- прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;

- не відлучатися з м. Харкова та Харківської області без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання або роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

21. Доручити протягом місяця з дня отримання ухвали начальнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор» організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із залученням лікарів, що спеціалізуються на захворюваннях серця (кардіологія), а у випадку неможливості організувати та забезпечити таке медичне обстеження - вирішити питання про направлення обвинуваченої ОСОБА_8 до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України з закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104.

22. Про результати виконання ухвали в частині медичного обстеження стану здоров'я обвинуваченої ОСОБА_8 повідомити суд у місячний термін з дня отримання копії даної ухвали, та надати відповідну довідку щодо можливості (неможливості) утримання обвинуваченої ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятору з урахуванням наявних у неї захворювань.

23. Доручити Другому слідчому відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, здійснити перевірку у встановленому законом порядку фактів, викладених у заявах захисника ОСОБА_16 та обвинуваченої ОСОБА_7 , які були зроблені ними під час підготовчого судового засідання 28.11.2025 року, а також у письмових запереченнях захисника ОСОБА_21 , для чого скерувати на адресу слідчого відділу копію журналу судового засідання та його технічного запису від 28.11.2025 року, а також копію заперечень захисника ОСОБА_21 .

24. Доручити Північно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити перевірку відомостей, викладених у заявах захисника ОСОБА_16 та обвинуваченої ОСОБА_7 , які були зроблені ними під час підготовчого судового засідання 28.11.2025 року, а також у письмових запереченнях захисника ОСОБА_21 , в частині дотримання положень ст. 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення» щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , та забезпечення безпеки під час перебування останньої у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», для чого скерувати на адресу управління копію журналу судового засідання та його технічного запису від 28.11.2025 року, а також копію заперечень захисника ОСОБА_21 .

25. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для обвинувачених, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії даної ухвали.

26. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

27. Повний текст ухвали буде проголошено 02.12.2025 року о 08 год. 30 хв.

Суддя ОСОБА_1