04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №440/5385/24
адміністративне провадження №К/990/48439/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
30 вересня 2025 року Верховний Суд розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022601 від 14 листопада 2023 року.
06 листопада 2025 року до Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за подання позову до Полтавського окружного адміністративного суду у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у розмірі 1816,80 грн.
Заява обґрунтована тим, що задовольнивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Суд не вирішив питання розподілу судових витрат, які були понесені нею під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
24 листопада 2025 року на виконання листа про витребування справи до суду касаційної інстанції надійшла справа № 440/5385/24.
Відповідач письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення не надіслав.
Розглянувши подану заяву, а також дослідивши матеріали справи у частині, що стосується порушеного питання, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Верховний Суд у цій справі скасував рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, про відмову у позові, та ухвалив нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 : визнав протиправною та скасував постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022601 від 14 листопада 2023 року.
Однак з урахуванням вимог частини 6 статті 139 КАС України у постанові від 30 вересня 2025 року, Суд не вирішив питання щодо зміни розподілу судових витрат, що є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Як підтверджується матеріалами справи, позивачка понесла витрати на сплату судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (платіжна інструкція від 15 травня 2024 року №45167130) (а.с. 22) та при поданні апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн (платіжна інструкція від 01 серпня 2024 року №46157098) (а.с. 76).
Враховуючи зазначене, судові витрати, понесені позивачкою на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги з урахуванням вимог статті 139 КАС України мають бути присуджені на її користь.
Таким чином, наявні законодавчі підстави для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за подання позовної заяви та у розмірі 1816,80 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 139, 252, 359 КАС України,
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі додаткову постанову.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) грн за подання позовної заяви та у розмірі 1816,80 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок) грн за подання апеляційної скарги.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов