04 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 440/11085/25
адміністративне провадження № К/990/49286/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_2 , в період з 29.01.2020 по 20.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 належні ОСОБА_2 з 29.01.2020 по 12.05.2023 включно суми грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум;
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2025, адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 апеляційну скаргу залишено без руху, зобов'язано скаржника усунути недоліки протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі № 440/11085/25 повернуто скаржнику на підставі частини 2 статті 298 КАС України.
Не погодившись з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, Військова частина НОМЕР_1 звернулась через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з цією касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Так відповідно до частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються, зокрема: судові рішення, що оскаржуються; підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав); вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Проаналізувавши зміст касаційної скарги, Судом встановлено, що зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, яка саме ухвала суду апеляційної інстанції оскаржується.
Так відповідно до пунктів 3 та 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів.
Згідно інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у справі № 440/49261/25 Другий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 25.11.2025, якою апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто скаржнику на підставі частини 2 статті 298 КАС України.
Як слідує із касаційної скарги касатор в описовій та мотивувальній частині зазначав незгоду з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025, а у прохальній частині просив скасувати ухвалу цього ж суду від 24.11.2024.
Отже, касаційна скарга подана на ухвалу суду апеляційної інстанції, яке не ухвалювалася.
Також, з повного доступу до того ж самого реєстру, встановлено, що позивачем у справі №440/11085/25 є ОСОБА_2 .
Водночас, Військовою частиною НОМЕР_1 у касаційній скарзі позивачем зазначено ОСОБА_1 .
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Аналіз матеріалів та зміст касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько