04 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 340/7465/23
адміністративне провадження № К/990/50602/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4 червня2024 року (головуючий суддя - Черниш О.А.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (головуючий суддя - Круговий О.О., судді: Баранник Н.П., Шлай А.В.),
І. Суть спору
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168) у розмірі 100 000,00 грн із розрахунку на місяць, пропорційно дням його безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з 01 березня до 10 червня 2022 року, з 15 червня до 02 липня 2022 року, з 07 липня до 01 грудня 2022 року, з 08 січня до 06 червня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому таку винагороду, з урахуванням фактично виплачених сум.
1.1. Позов обґрунтовано тим, що з березня 2022 року він проходив військову службу у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 та у зазначені періоди 01 березня 2022 року до 06 червня 2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема, у АДРЕСА_1 , про що командиром військової частини НОМЕР_1 видано йому довідку від 06 червня 2023 року № 4739.
1.2. Позивач указує, що у зв'язку з викладеним, він має право на збільшену додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць, установлену постановою КМУ № 168 за час перебування у районах проведення воєнних (бойових) дій, проте військова частина НОМЕР_1 здійснювала такі виплати у меншому, ніж належить йому розмірі. Посилаючись на те, що у зв'язку з бездіяльністю відповідача, був позбавлений належних йому виплат, передбачених постановою КМУ № 168, просив суд задовольнити позов.
ІІ. Установлені судами обставини справи
2. З 01 березня 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу у званні молодшого сержанта на посаді водія-гранатометника 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 березня 2022 року №123.
3. Військова частина НОМЕР_1 діє як 56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада.
4. Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 06 червня 2023 року № 4739 у періоди з 01 березня по 10 червня 2022 року, з 15 червня по 02 липня 2022 року, з 07 липня по 01 грудня 2022 року та з 08 січня по 06 червня 2023 року позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у с. Карлівка Донецької області, с. Воздвижівка Запорізької області, м. Слов'янськ Донецької області, с. Білокузьминівка Донецької області.
5. Підставою видачі довідки указано: витяг з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв 22т від 01 січня 2021 року, інв Р3 57т від 27 вересня 2022 року, інв. Р3 58т від 06 січня 2023 року та накази командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 квітня 2022 року № 78, командира оперативно-тактичного угрупування, « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 14 липня 2022 року № 29, від 15 липня 2022 року № 30 від 08 грудня 2022 року № 122 та накази командира військової частини НОМЕР_1 від 01 грудня 2023 року № 673, від 17 грудня 2023 року № 48 та від 15 січня 2023 року № 15.
6. В указаний період ОСОБА_1 також перебував у відпустках:
за сімейними обставинами:
з 10 по 16 червня 2022 року ( витяг з наказу від 09 червня 2022 року № 323) - приступив до виконання службових обов'язків 15 червня 2022 року (витяг з наказу від 15 червня 2022 року № 335);
з 02 по 06 липня 2022 року (витяг з наказу від 01 липня 2022 року № 367) - приступив до виконання службових обов'язків 07 липня 2022 року (витяг з наказу від 07 липня 2022 року № 379);
з 11 по 15 грудня 2022 року (витяг з наказу від 10 грудня 2022 року № 682) - приступив до виконання службових обов'язків з 17 грудня 2022 року (витяг з наказу від 17 грудня 2022 року № 689);
у щорічній основній відпустці:
з 27 лютого по 07 березня 2023 року (витяг з наказу від 26 лютого 2023 року № 57) - приступив до виконання службових обов'язків з 08 березня 2023 року (витяг з наказу від 08 березня 2023 року № 67).
7. Згідно з довідкою від 05 жовтня 2023 року № 0989/10/3262 у березні 2022 року ОСОБА_1 виплачено 112500,00 грн додаткової винагороди, установленої постановою КМУ № 168, а з квітня 2022 року по серпень 2023 року позивач щомісячно отримував таку винагороду у розмірі 30 000,00 грн ( за виключенням червня 2022 року (25000,00 грн) та березня 2023 року (45806,45 грн)).
8. Позивач вважає, що має право на збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду за усі періоди, що зазначені у довідці командира військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2023 року №4739 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме: з березня 2022 року по червень 2023 року.
9. Предметом спору у цій справі є відмова військової частини виплатити військовослужбовцю збільшену додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн на місяць, установлену постановою КМУ № 168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебуваючи у таких районах у період здійснення зазначених заходів.
ІІІ. Рішення судів першої, апеляційної й касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4 червня2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, в позові відмовлено.
10.1. Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, визначених пунктом 1 постанови КМУ №167 для виплати йому збільшеної додаткової винагороди за указаний період, а надана суду довідка до таких документів не належить до таких документів, якими є: бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій (вахтові, навігаційно-вахтові, навігаційні журнали) або журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення або постові відомості, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції з-поміж іншого, зауважив, що зазначені у довідці № 4739 населені пункти у спірні періоди відсутні як у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (з відповідними змінами) так і у наказах Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення бойових дій». Водночас, у межах розгляду цієї справи, ухвалою суду апеляційної інстанції додатково витребувано у відповідача документи, на підставі яких видано довідку від 06 червня 2023 року № 1239, та з'ясовано, що вони не містять інформації про залучення позивача до участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької області. Ураховуючи те, що інших доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, матеріали справи не містять, суди дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
11. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду.
12. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, на думку заявника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування такої норми у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 липня 20247 року у справі № 240/8480/23.
12.1. ОСОБА_1 указав, що відповідно до статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України під час розгляду справи суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Отже, суд зобов'язаний установити дійсні обставини справи, що випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, проте у цій справі суди неповно та не всебічно встановили обставини справи та не надали належної оцінки кожному доказу окремо і їх сукупності, а тому помилково дійшли висновку про відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача, що призвело до порушення прав позивача.
12.2. Заявник наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги, що проблеми, що виникають під час створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, у тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди, установленої постановою КМУ №168.
12.3. Також ОСОБА_1 посилається на те, що за висновком Верховного Суду (постанова Верховного суду від 20 червня 2024 року у справі №360/328/23) порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
12.4. Заявник підкреслює, що за нормами КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на відповідача, однак судами було безпідставно установлено для нього надзвичайні та заздалегідь несправедливі стандарти доказування, що призвело до порушення його права на справедливий суд. Так, суд апеляційної інстанції досліджував неіснуючу довідку № 1239, натомість не надав належної оцінки довідці від 06 червня 2023 року № 4739 на яку посилався позивач та яка підтверджує його безпосередньо участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 01 березня до 10 червня 2022 року, з 15 червня до 02 липня 2022 року, з 07 липня до 01 грудня 2022 року, з 08 січня до 06 червня 2023 року.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2024 року визначено склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги: головуючий суддя - Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України з тих підстав, що зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі.
15. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій належно і об'єктивно встановили обставини цієї справи та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
15.1. Так, відповідач указує, що згідно з роз'ясненнями начальника управління внутрішнього контролю - помічника Головнокомандувача Збройних Сил України апарату Головнокомандувача Збройних Сил України від 13 червня 2022 року № 346/565 військовослужбовці мають право на отримання винагороди в розмірі 100 000,00 грн у разі, якщо вони входять до складу Сил оборони держави та перебувають в районі ведення бойових дій лише за дні виконання бойових завдань. У цьому випадку, перелічені позивачем населені пункти (Карлівка, Воздвижівка, Григорівка, Слов'янськ, Білокузьминівка) не були віднесені до територій, на яких велися бойові дії і у межах зазначених населених пунктів не велися активні бойові дії. Також указані населені пункти ніколи не були тимчасово окупованою територією. Отже, доказів того, що ОСОБА_1 упродовж спірних періодів виконував бойові завдання у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій, не надано, а отже відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 спірної додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2025 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
17. У зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2025 року визначено інший склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги: головуючий суддя - Уханенко С.А., судді: Жук А.В., Соколов В.М.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
18. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
20. Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
20.1. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
20.2.Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
21. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, (далі - Порядок № 260).
22. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217 і від 22 березня 2022 року № 350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
23. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» постанову КМУ №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
24. Статтею 8 Закону України від 06 грудня 1991року №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) установлено, що Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
25. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
26. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року, №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01 червня 2022 року), а згодом окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
27. У директиві від 25 березня 2022 року №248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
27.1. У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
27.2. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
27.3. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
27.4. Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
28. Також 25 березня 2022 року Міністром оборони України було надіслано телеграму № 248/1298, згідно з абзацом 2 пункту 3 якої, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
28.1. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець ( абзац 3 пункту 3 телеграми МОУ № 248/1298). Форма такої довідки затверджена у додатку № 1 до телеграми МОУ № 248/1298.
29. Телеграмою Міністра оборони України від 18 квітня 2022 року №248/1529 пункт 4 телеграми від 25 березня 2022 року №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовслужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. У підставах про видання такої довідки (додаток №1) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.
30. 23 червня 2022 року Міністр оборони України видав окреме доручення № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29), яке підлягало застосуванню з 01 червня 2022 року, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01 червня 2022 року не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).
31. У пункті 1 Окремого доручення № 912/з/29 розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
32. Водночас визначений в абзацах 3 і 4 пункту 3 Окремого доручення № 912/з/29 перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у телеграмі Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298.
33. Аналогічним залишився й обов'язок керівників органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення (абзац 1 пункту 4 Окремого доручення № 912/з/29).
34. Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та постанови КМУ № 168, 25 січня 2023 року Міністерством оборони України прийнято наказ №44, яким унесено зміни до Порядку № 260, шляхом його доповнення новим розділом XXXIV. « Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», що визначає умови та порядок виплати додаткової грошової допомоги.
34.1. Згідно з пунктом 2 цього розділу XXXIV на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою КМУ № 168 виплачується в таких розмірах, зокрема:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
34.2. Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. .
35. За умовами частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
36. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі .
VI. Позиція Верховного Суду
37. Питанням, яке суд касаційної інстанції має вирішити в межах розгляду цієї справи, є перевірка обґрунтованості доводів ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми законодавства, що регулюють виплати збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцям, відповідно до постанови КМУ № 168, що не відповідає висновкам Верховного Суду, сформованим у справі № 240/8480/23.
38. Переглядаючи оскаржені судові рішення у цій справі, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування положень директив від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року, №248/1529, телеграм та Окремого доручення № 912/з/29 у правовідносинах щодо права військовослужбовця на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ № 168 у таких правовідносинах, яку надалі підтримано Верховним Судом і у інших справах за подібних обставин, зокрема у постановах від 25 липня 2024 року (справа №240/8480/23) від 20 травня 2025 року (справа №280/10834/23), від 16 жовтня 2025 року (справа №240/19551/23), від 30 жовтня 2025 року (справа №380/15376/23) та інші.
39. У наведених вище справах Верховний Суд указав, що аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.
39.1. Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах. Документальним підтвердженням такої участі є такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
40. Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з оцінки документів, наданих відповідачем на запит суду, які стосувалися доказів щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях за період з 01 березня до 10 червня 2022 року, з 15 червня до 02 липня 2022 року, з 07 липня до 01 грудня 2022 року, з 08 січня до 06 червня 2023 року та, оцінюючи надані документи, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірні періоди.
41. Верховний Суд зауважує, що такому висновку безумовно передує встановлення дійсних фактів, які утворюють спірні відносини, врегульовані нормами права, застосованими судами попередніх інстанцій і Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що під час вирішення адміністративних спорів, суди насамперед повинні керуватися принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та виходячи з презумпції «винуватості» суб'єкта владних повноважень (стаття 77 КАС України).
42. Так у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
43. Як убачається із змісту постанови суду апеляційної інстанції, суд витребував у відповідача документи, на підставі яких ОСОБА_1 було видано довідку від 06 червня 2023 року і надалі, перевіривши ці документи, дійшов висновку, що вони не містять інформації про залучення позивача до участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької області.
44. Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що підставою видачі довідки від 06 червня 2023 року указано: витяг з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв 22т від 01 січня 2021 року, інв Р3 57т від 27 вересня 2022 року, інв. Р3 58т від 06 січня 2023 року та накази командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 квітня 2022 року № 78, командира оперативно-тактичного угрупування, « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 14 липня 2022 року № 29, від 15 липня 2022 року № 30 від 08 грудня 2022 року № 122 та командира військової частини НОМЕР_1 від 01 грудня2023 року № 673, від 17 грудня 2023 року № 48, від 15 січня 2023 року № 15.
45. Водночас, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції військова частина НОМЕР_1 надала лише копії указаних у довідці наказів від 12 квітня 2022 року № 78, від 14 липня 2022 року № 29, від 15 липня 2022 року № 30, від 08 грудня 2022 року № 122, від 01 грудня 2023 року № 673, від 17 грудня 2023 року № 48 та від 15 січня 2023 року № 15, в пунктах 1 яких указано, що вважати такими, що прибули до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/« ІНФОРМАЦІЯ_2 », які «залучаються та беруть безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань і серед указаних у цих наказах прізвищ є і ОСОБА_1 .
45.1. У заяві про виконання ухвали суду (а.с. 126) відповідач указав, що бойові донесення ( підсумкові, термінові і позатермінові) та журнал бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки) «Не мають містити та відповідно не містять інформації стосовно участі ОСОБА_1 у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях». Однак витяг з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв 22т від 01 січня 2021 року, інв Р3 57т від 27 вересня 2022 року, інв. Р3 58т від 06 січня 2023 року (на якій є посилання у довідці від 06 червня 2023 року), як доказ, військова частина НОМЕР_1 не надала і такий документ у матеріалах справи відсутній, хоча і має важливе значення для вирішення цього спору.
46. Ураховуючи те, що в силу приписів частини другої статті 77 КАС України обов'язок надати докази, що свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем вимог покладено на відповідача, а будь-яка інформація стосовно спору має бути підтверджена належними та допустимими доказами, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність участі позивача у бойових діях (здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання бойових завдань) такими, що не ґрунтуються на належно встановлених обставинах справи.
47. Крім того, суди попередніх інстанцій під час розгляду цього спору також не з'ясували які саме завдання, за якою посадою і де (на якому напрямку) виконував позивач у періоди з 01 березня по 10 червня 2022 року, з 15 червня по 02 липня 2022 року, з 07 липня по 01 грудня 2022 року та з 08 січня по 06 червня 2023 року (з урахуванням відпусток) та чим це підтверджується.
48. У разі, якщо позивач протягом спірного періоду проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, то які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та де саме проходив службу у цей час. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані.
49. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що указані у довідці позивача населені пункти (Карлівка, Воздвижівка, Григорівка, Слов'янськ, Білокузьминівка) не віднесені до територій, на яких велися бойові дії побудований на неправильному застосуванні норм права, оскільки посилання виключно на територіальний критерій, без урахування фактичних обставин служби позивача, не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою, зокрема, у постановах від 27 березня 2025 року у справі № 340/3094/24, від 27 березня 2025 року у справі № 340/3094/24, від 02 жовтня 2025 року у справі № 560/14120/24 та від 27 листопада 2025 року № 280/11142/24.
49.1. Так, у зазначених вище справах, Верховний Суд констатував, що статус території як активної зони бойових дій або зони можливих бойових дій не має визначального значення під час розгляду питання про право військовослужбовця на додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168. Як уже неодноразово наголошувалося Верховним Судом, ключовим є встановлення факту підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії . Невключення території до переліку районів ведення бойових дій саме по собі не є підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди, оскільки визначальним є документально підтверджений факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або виконанні завдань, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки.
49.2. Також, джерелом офіційної інформації для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України суди, зокрема, можуть використовувати Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
51. Повертаючись до обставин справи, що розглядається Верховний Суд зауважує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, указані в довідці від 06 червня 2023 року № 4739 населені пункти були віднесені до територій можливих бойових дій. Зокрема: с. Карлівка (код UA14160170000023385), с.Воздвижівка (код UA23100030000016840), м.Слов'янськ (код UA14120210000056793); с. Білокузьминівка (код UA14120070000090878). Водночас факт виконання ОСОБА_1 бойових завдань у спірні періоди в складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави судами належним чином у цій справі не з'ясовано.
52. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує про відсутність підстав для перевірки аргументів позивача щодо правильності застосування судами положень пункту 1 постанови КМУ № 168 на предмет відповідності висновкам Верховного Суду, сформованим у справі № 240/8480/23, оскільки у справі, що розглядається, суди належним чином не з'ясували питання щодо участі позивача у бойових діях або забезпеченні ним здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірні періоди.
53. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
54. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
55. Під час нового розгляду судам необхідно встановити які саме завдання, за якою посадою і де (на якому напрямку) виконував позивач у періоди з 01 березня по 10 червня 2022 року, з 15 червня по 02 липня 2022 року, з 07 липня по 01 грудня 2022 року та з 08 січня по 06 червня 2023 року (з урахуванням відпусток) та чим це підтверджується. А у разі невиконання таких завдань з'ясувати які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та де саме проходив службу у цей час, шляхом витребування додаткових доказів, з урахуванням мотивувальної частини постанови Суду.
VІI. Судові витрати
56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4 червня2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : С.А. Уханенко
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов