04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №560/440/25
адміністративне провадження № К/990/49812/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №560/440/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У 2025 році ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області за № 222650005535 від 10.12.2024 щодо неврахування в загальний стаж ОСОБА_1 періодів роботи:
- з 10.04.1984 по 17.01.1985 в Ленінаканському текстильному комбінаті ім. Травневого повстання (з 10.04.1984 прийнята до УКК на навчання за професією ткачихи, а з 01.10.1984 - на посаді ткачихи), зазначений в архівній довідці Національного архіву Вірменії № С-4228 від 29.04.2024;
- з 13.02.1995 по 10.10.1998 у філії фірми "Обрій" на посаді продавця продовольчих товарів, зазначений у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.2000;
- з 01.04.2000 по 30.09.2000 в суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 на посаді реалізатора та зайняття торговельно-посередницькою діяльністю, згідно з трудовою угодою від 20.04.2000 та довідки № 2020-24-05125 від 22.11.2024.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи:
- з 10.04.1984 по 17.01.1985 в Ленінаканському текстильному комбінаті ім. Травневого повстання (з 10.04.1984 прийнята до УКК на навчання за професією ткачихи, а з 01.10.1984 - на посаду ткачихи), зазначений в архівній довідці Національного архіву Вірменії № С-4228 від 29.04.2024;
- з 13.02.1995 по 10.10.1998 у філії фірми "Обрій" на посаді продавця продовольчих товарів, зазначений у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.2000;
- з 01.04.2000 по 30.09.2000 в суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 на посаді реалізатора та зайняття торговельно-посередницькою діяльністю, згідно з трудовою угодою від 20.04.2000 та довідки № 2020-24-05125 від 22.11.2024;
- здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вказаних періодів роботи з 19.07.2022.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №560/440/25, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 222650005535 від 10.12.2024;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.04.1984 по 17.01.1985, з 13.02.1995 по 10.10.1998, з 01.04.2000 по 30.09.2000 та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 04.12.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
01.12.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №560/440/25, ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб'єктивний характер.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Скаржник лише формально покликається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження, та в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
Також посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено:
1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку;
2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Мотиви судів першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову відповідають висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 01.03.2021 у справі №423/757/17, про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.
Крім того слід зауважити, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 27.03.2020 у справі №607/4451/16-а, згідно яких сама по собі відсутність записів у трудовій книжці чи відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу (сплату страхових внесків в ПФУ) не може бути достатнім та належним доказом підтвердження відсутності трудових відносин.
Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити випадки, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №560/440/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати у порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач: В.М. Бевзенко
Судді: В.М. Шарапа
С.М. Чиркін