про відмову у відкритті касаційного провадження
03 грудня 2025 року
м. Київ
справа №200/2991/25
адміністративне провадження № К/990/46868/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №200/2991/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В 2025 році ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати неправомірними та скасувати рішення від 16.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за заявою від 07.04.2025 року;
зобов'язати повторно розглянути заяву від 07.04.2025, призначити та виплатити пенсію ОСОБА_2 з 07.04.2025 врахувавши період навчання 01.09.2000-29.06.2004, період проходження військової служби НОМЕР_1 , а також періоди роботи 14.10.2004-27.10.2004, 17.11.2005-31.12.2005, 08.09.2014 по 21.09.2014, 08.12.2014 по 23.12.2014, 01.07.2024 по 23.09.2024, а також період з 04.04.2006 по 05.11.2008 зарахувати саме за провідною професією до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20 січня 1992 року "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Донецький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 18.07.2025, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025, позов задовольнив частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: Україна, 10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7, ЄДРПОУ 13559341) від 16.04.2025 року №056650011228 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: Україна, 10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7, ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) від 07 квітня 2025 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи позивача період навчання з 01.09.2000 по 30.06.2001, з 16.08.2001 по 28.12.2003, з 24.04.2004 по 29.06.2004, період проходження військової служби 03.11.2004 - 14.11.2005, періоди роботи з 14.10.2004 по 27.10.2004, з 17.11.2005 по 31.12.2005, з 08.09.2014 по 21.09.2014, з 08.12.2014 по 23.12.2014, з 01.07.2024 по 23.09.2024, а також період з 04.04.2006 по 04.11.2008 зарахувати саме за провідною професією до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20 січня 1992 року "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 14.11.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, в якій відповідач просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2025, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставою для касаційного оскарження відповідач зазначає підпункти «а» та «в» пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в подібних справах; справа становить значний суспільний інтерес.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проте, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до категорії справ незначної складності.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Виключні випадки, за яких судові рішення у справах незначної складності та інших, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження підлягають касаційному оскарженню передбачають, що: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Виходячи з приписів пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій, за наслідками якого постановлено судове рішення про задоволення позовних вимог.
Покликання у касаційній скарзі на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №200/2991/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук